Постанова

від 15.07.2013 по справі 801/5188/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2013 р. (16:32) Справа №801/5188/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В., розглянувши за участю представників позивача - Кравченко О.О., Борисова К.С., Балдіної А.Ю., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська перлина"

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Морська перлина" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 № 0001922201 та № 0001912201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржені до суду податкові повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягають скасуванню, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства через те, що доводи податкового органу, викладені в акті перевірки не ґрунтуються на законі, за наявності усіх первинних бухгалтерських та податкових документів по взаємовідносинах з контрагентами, відповідач без достатніх на то правових підстав визнає вчинені правочини нікчемними, встановлюючи тим самим порушення податкового законодавства та приймає спірні податкові повідомлення-рішення.

Представники позивача на задоволенні адміністративного позову наполягали з підстав викладених у позові.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, про день, час та місце його проведення був сповіщений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надав. Відповідно до поданих заперечень, відповідач адміністративний позов не визнає, проти заявлених вимог заперечує, зазначивши, що в ході перевірки встановлено факти порушення податкового законодавства, що і стали підставами для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 15.07.2013 задоволено клопотання відповідача, здійснено заміну відповідача по справі з Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на її правонаступника - Керченську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 25.10.2012 по 29.10.2012 ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська Перлина" (ЄДРПОУ 3698790) з питань достовірності визначення показників податкової декларації з ПДВ за липень 2012 року по взаємовідносинах з ДП "Ф.Формула" (код за ЄДРПОУ 32112642) в частині формування податкових зобов'язань за рахунок податкової накладної не зареєстрованої у ЄРПН, з питань достовірності визначення показників податкової звітності з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Укрбудтранссервіс" (код за ЄДРПОУ 36495398) у серпні 2011 року та з Приватним виробничо-комерційним підприємством "Агротехпром" (код ЄДРПОУ 24985101) у лютому 2012 року, також з питань достовірності показників податкової звітності по податку на прибуток з вказаними підприємствами та формування собівартості; з питань правових взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) у квітні та червні 2011 року, за результатами якої складено акт від 07.11.2012 № 1309/22-02/36698790 (далі - акт перевірки) (а.с.14-41).

Названим актом перевірки зокрема встановлено порушення:

- ч. 1-3, ч. 5-6 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Морська перлина" (код ЄДРПОУ 36698790) при придбанні ТМЦ у постачальників - ТОВ "Укрбудтранссервіс" (код ЄДРПОУ 36495398), у серпні 2011 року, ПВКП "Агротехпром" (код ЄДРПОУ 32532844) у лютому 2012 року;

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV, в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ за серпень 2011 року на 23333,00 грн., що привело до завищення залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 23333,00 грн. (рядок 24 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року);

- порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 40689,00 грн., в т.ч.: за 3 квартал 2011 року в сумі 26833,00 грн.; за 1 квартал 2012 року в сумі 13856,15 грн.

Відповідно до обставин, встановлених актом перевірки, між ТОВ "Морська перлина" та ТОВ "Укрбудтранссервіс" виявлені розбіжності з ПДВ у сумі 23333,33 грн. у перевіряємому періоді у зв'язку з визнанням фінансово-господарських операцій нікчемними. Внаслідок неможливості підтвердити фактичне постачання ТМЦ ТОВ "Укрбудтранссервіс" на адресу ТОВ "Морська перлина" на загальну суму 116666,67 грн. (140000,00 грн. - 23333,33 грн.), яка віднесена на витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. що спричиняє за собою донарахування податку на прибуток підприємства в сумі 26 833,33 грн. (116 666,67 * 23%) за 3 квартал 2011 року. Через не підтвердження реального здійснення ПВКП "Агротехпром" фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), за період з 01.02.2012 по 29.02.2012, з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків та подальшої їх реалізації на адресу ТОВ "Морська перлина", що призвело до завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 1-му кварталі 2012 року у сумі 65 981,67 грн., яке привело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2012 року в сумі 13 856,15 грн. (65 981 грн. * 21 %).

На підставі названого акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012 № 0001912201, яким збільшено грошове зобов'язання у загальній сумі 47 617,23 грн., з яких 6 928,08 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та № 0001922201, яким зменшено від'ємне значення з ПДВ за серпень 2011 року у сумі 23 333,00 грн.

Подані на зазначені податкові повідомлення-рішення платником податків скарги, за результатами їх розгляду ДПС в АР Крим та ДПС України, залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Заперечуючи проти висновків акта перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, доводами наведеними податковими органами в рішеннях про результати розгляду скарг, платник податків, звернувшись до адміністративного суду із позовом, просить суд визнати рішення відповідача протиправними та скасувати.

Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи обґрунтованість оскаржуваних податкових рішень, суд дійшов наступних висновків.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошових зобов'язань слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені позивачем з контрагентами - ТОВ "Укрбудтранссервіс" і ПВКП "Агротехпром", є нікчемними, предмет та мета яких не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У відповідності до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Отже, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Судом встановлено, що ТОВ "Укрбудтранссервіс", як Продавець, та ТОВ "Морська перлина", як Покупець, 15 серпня 2011 року уклали договір № 15/08-2011, предметом якого є придбання товару у відповідності з умовами, викладеними в Договорі, а саме: риба свіжа морожена (бичок тушка) загальною кількістю 20 000,00 кг, за ціною за кілограм 5,83 грн., на загальну сум 140 000,00 грн. у тому числі ПДВ. Поставка товару за Договором здійснюється автотранспортом за рахунок покупця зі складу в м. Бердянську.

Відповідно до накладної від 23 серпня 2011 року № рн-082304 на придбання товару (бичок тушка с/м), ТОВ "Укрбудтранссервіс" видано ТОВ "Морська перлина" податкову накладну від 23.08.2011 № 648, кількість товару, ціна за одиницю та загальна сума товару в яких співпадають, а також Декларацію (свідоцтво) виробника про якість сирцю, охолодженої і мороженої продукції з риби інших водних живих ресурсів від 12.05.2011 № 21. Оплата придбаного товару підтверджується платіжними дорученнями від 23.09.2011 № 315 та 01.09.2011 № 117. За договором-заявкою від 22 серпня 2011 року № 574, укладеного ТОВ "Морська перлина" з ТОВ "ТС-Капітал" на перевезення вантажу з м. Бердянськ до м. Керч, останнім здійснено транспортування придбаного ТОВ "Морська перлина" товару (бичок тушка с/м у кількості 20 000,00 кг), про що також свідчить товаро-транспортна накладна від 23 серпня 2011 року № 23/08-2011.

З дослідженого судом договору купівлі-продажу продукції від 01 лютого 2012 № 24/02, укладеного між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Агротехпром" та ТОВ "Морська перлина", судом встановлено, що ТОВ "Морська перлина" придбало пічне побутове паливо ДСТУ 320.00149943.010-98, в кількості, за ціною, у якості відповідно до заявка, оформленої накладною від 15 лютого 2012 року № 2-15. На товар (пічне побутове паливо ДСТУ 320.00149943.010-98) продавцем видано паспорт від 12 березня 2012 року та сертифікат відповідності (зареєстрований в реєстрі UA1/145/0107453-11). Також продавцем видано покупцю податкову накладну від 15.02.2012 № 152. Оплата придбаного товару здійснена ТОВ "Морська перлина" 12 та 13 березня, про що свідчать платіжні доручення № 651 та № 658. Транспортування пічного побутового палива з м. Феодосія до м. Керч відбувалось наземним автомобільним транспортом, про що свідчить товаро-транспортна накладна від 15 лютого 2012 року.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В межах проведення господарських операцій контрагентами позивача виписано податкові накладні. Суми ПДВ правомірно віднесені позивачем до суми податкового кредиту відповідного періоду.

Порушень порядку виписки або заповнення податкової накладної, що в силу приписів ПК України є підставою для нарахування податкового кредиту в акті перевірки не зазначено та судом не встановлено.

Твердження відповідача, що правочини позивача з ТОВ "Укрбудтранссервіс" і ПВКП "Агротехпром" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності, суд вважає неспроможними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (постанова № 9 від 06.11.2009 року), вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання і виконання позивачем та контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на ч. 1, ч. 5 ст. 203, ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Суд зазначає, що статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, факти виконання робіт, послуг підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України і містять усі необхідні реквізити.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд зазначає, що згідно із приписами пп. 14.1.181 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем у спірних правовідносинах витрат шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаних робіт, послуг), що свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Доказів того, що вказаний в отриманих від контрагентів - ТОВ "Укрбудтранссервіс" і ПВКП "Агротехпром" податкових накладних, накладних, товаротранспортних накладних товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності матеріали даної адміністративної справи на містять.

Згідно з приписами ст. 70 КАС України докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На вимогу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2012 року № 0001912201, № 0001922201 не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, у зв'язку із чим підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 15.07.2013.

У повному обсязі постанову складено та підписано 22.07.2013 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим від 21 листопада 2012 року № 0001922201 та № 0001912201.

3. Стягнути з Державного бюджету України, шляхом їх безспірного списання з рахунку Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (ідентифікаційний код юридичної особи 38710311, юридична адреса: 98300, Автономна Республіка Крим, місто Керч, вулиця Борзенко, будинок, 40), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська перлина" (ідентифікаційний код юридичної особи 36698790, юридична адреса: 98300, м. Керч, вул. Аршинцевська коса, 43) витрати по сплаті судового збору у розмірі 709 (сімсот дев'ять) гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.