Постанова

від 10.07.2013 по справі 826/8008/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2013 року 16:53 № 826/8008/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С. та за участю представників: позивача - Куракіна Ю.В., відповідача - Чарковської Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Електронікс» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2013 року № 0003542205, № 0003532205, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Електронікс» (далі - ТОВ «Трейд Електронікс», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2013 року № 0003542205, № 0003532205.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Опткрафтгрупп», оскільки на момент здійснення господарських операцій останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, господарські операції оформленні договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсним та відповідно підтвердженні виданими контрагентом актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними.

Позивач також вважає хибним висновок відповідача, що недотримання податкової дисципліни контрагентом позивача (підписання податкових накладних не директором) свідчить про порушення податкового законодавства позивачем, оскільки такі факти самі по собі, за відсутності інших обставин не можуть бути об'єктивними ознаками недобросовісності платника та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вимоги.

Окрім цього, посилається на те, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності податкових операцій з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету, з фактичним знадходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

А тому, враховуючи викладене вище, на думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки від 26 квітня 2013 року № 483/22.5-07/37859740, є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що останній при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв у межах чинного податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Трейд Електронікс» (код ЄДРПОУ 37859740) зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 08 вересня 2011 року (номер запису № 1 069 102 0000 027870) відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місцезнаходження ТОВ «Трейд Електронікс»: 04073, м. Київ, Московський проспект 23, корпус «А».

ТОВ «Трейд Електронікс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12 вересня 2011 року за № 15550 та перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС.

Згідно зі свідоцтвом від 01 квітня 2012 року № 200033824 ТОВ «Трейд Електронікс» станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 378597426546).

До видів діяльності ТОВ «Трейд Електронікс» за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 06 березня 2012 року серії АБ № 340125 відносяться: 47.19 Інші види роздрібної торгівля в неспеціалізованих магазинах, 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення, 47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, 47.43 Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування, 95.12 Ремонт обладнання зв'язку.

ДПІ у Оболонському м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Трейд Електронікс» (код за ЄДРПОУ 37859740) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Опткрафтгрупп» (код за ЄДРПОУ 37773234) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 26 квітня 2013 року № 483/22.5-07/37859740.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14. п. 198.1. п. 198.2, п. 198 3. п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму сумі 1 177 691, 00 грн., у тому числі: за липень 2012 в сумі 197 098, 00 грн., за серпень 2012 в сумі 881 553, 00 грн., за вересень 2012 в сумі 99 040, 00 грн.;

- п. 138.2. п. 138,4. п. 138.6. п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряв на суму 1 236 576, 00 грн., в тому числі: за 3 квартали 2012 на суму 1 236 576, 00 грн.

17 травня 2013 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС на підставі акту перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003542205, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 198.1. п. 198.2, п. 198 3. п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «Трейд Електронікс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 472 113, 75 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 177 691, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 294 422, 75 грн.

- № 0003532205, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України розділу за порушення п. 138.2. п. 138,4. п. 138.6. п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Трейд Електронікс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1 545 720, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 236 576, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 309 144, 00 грн.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Трейд Електронікс», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп.139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

- організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є:

- організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

- придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї;

- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року задекларовано податок на прибуток у розмірі 72 559, 00 грн. Втім, перевіркою повноти його визначення за період, що перевірявся встановлено заниження такого податку на суму 1 236 576, 00 грн.

Окрім цього, позивачем за вказаний період задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 12 057 037, 00 грн., втім перевіркою встановлено його завищення на загальну суму 1 177 691, 00 грн.

Вказані суми податку на прибуток та податку на додану вартість були позивачем сформовані за результатами взаємовідносин з ТОВ «Опткрафгрупп».

В підтвердження позовних вимог, позивачем надано договір поставки № 25-06/12 від 25 червня 2012 року, укладений між ТОВ «Опткрафгрупп» (Постачальник) та ТОВ «Трейд Електронікс» (Покупець), за умовами якого Постачальник зобов'язується здійснювати поставку товару Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. Кількість, асортимент, ціна товару вказується у накладних, що є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до розділу 5 договору «Приймання покупцем товару» передбачено, що в момент приймання товару Покупець зобов'язаний провести перевірку згідно накладної на цю поставку, по кількості, асортименті, комплектності та відсутності зовнішніх пошкоджень. Факт відступів від умов договору визначається Покупцем на момент підписання відповідних накладних на товар від Постачальника, або складання акту прийому-передачі товару, при наявності таких відступів. Накладна є підставою для повного розрахунку з Постачальником за поставлений товар згідно положень цього договору. Право власності на товар та всі ризики, включаючи ризик пошкодження, переходять від Постачальника до Покупця в момент передачі товару Покупцеві, що підтверджується належно оформленою накладною, підписаною представниками обох сторін. Постачальник разом з товаром зобов'язується надати Покупцеві податкову накладну, видаткову накладну, сертифікат якості, експлуатаційні документи на товар, в тому числі гарантійний талон, інші документи, які передбачені законодавством для товару, який є предметом цього договору.

В підтвердження виконання вказаних умов договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення.

Однак, вказані документи судом не беруться до уваги, як належні докази, з огляду на наступне.

З акту перевірки позивача вбачається, що в ході документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку позивача з ТОВ «Опткрафгрупп» податковим органом згідно звітних документів останнього за 2012 рік встановлено, що його засновником, директором та головним бухгалтером є ОСОБА_3, втім з наданих вище позивачем первинних документів вбачається, що договір та складенні на його виконання документи від імені ТОВ «Опткрафгрупп» підписані ОСОБА_4.

При цьому, суд також зазначає, що встановлені в акті перевірки факти підтверджуються, зокрема, наданою податковим органом реєстраційною інформацією по платнику податків (ТОВ «Опткрафгрупп», код за ЄДРПОУ 37773234).

Водночас, відповідно до листа Головного управління МВС України в м. Києві від 14.02.2013 року № 53/16-531, слідчим відділом Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві 30.11.2012 року зареєстровано кримінальне провадження № 12012110010000568 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що невстановлені особи з метою зайняття забороненими видами діяльності та прикриття незаконної діяльності створили суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі і ТОВ «Опткрафгрупп», директором якого числився ОСОБА_3

Відповідно до актового запису про смерть № 37 від 03 травня 2012 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Позивачем доказів, що підтверджували б зайняття ОСОБА_4 посади директора ТОВ «Опткрафгрупп» на момент укладення господарської операції не надано.

Окрім цього, з метою з'ясування обставин фінансово-господарських відносин позивача з його контрагентом (ТОВ «Опткрафгрупп») судом вживалися заходи щодо виклику в судове засідання для допиту свідка ОСОБА_4, яка підписувала первинні документи від імені директора вказаного вище суб'єкта господарювання. Втім, остання до суду не прибула, що ставить під сумнів надання ТОВ «Опткрафгрупп» послуг позивачу за умовами вищевказаного договору.

Враховуючи викладене вище, надані позивачем докази, що підтверджують, на його думку, правомірність здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Опткрафгрупп», суд вважає їх неналежними, оскільки за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та сформовано валові витрати за спірною господарською операцією, самі по собі первинні документи не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність вказаного товариства здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності останнім, а тому укладений правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались ними.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0003542205, № 0003532205 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Електронікс» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12.07.2013 р.