Ухвала

від 04.08.2014 по справі 826/8008/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2014 р. м. Київ К/800/58164/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Сіроша М.В.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників:позивача Голди Т.І.

відповідача Козак В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013

у справі № 826/8008/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Електронікс»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.07.2013 у задоволенні позову ТОВ «Трейд Електронікс» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.07.2013 скасовано, прийнято нову постанову. Позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС від 17.05.2013 №0003542205 та №0003532205.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Опткрафтгрупп» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №483/22.5-07/37859740 від 26.04.2013.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1177691,00 грн.; п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 1236576,00 грн.

Фактичною підставою для таких висновків стало укладення позивачем договору поставки №25-06/12 від 25.06.2012 з ТОВ «Опткрафтгрупп» в особі заступника директора ОСОБА_4, у той час як згідно копії актового запису про смерть гр.ОСОБА_5, який був одноосібним засновником та директором ТОВ «Опткрафтгрупп», він помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а також наявністю порушеного кримінального провадження за ч.1 ст.205 КК України щодо ТОВ «Опткрафтгрупп».

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013: №0003542205, яким збільшено суму грошового зобов?язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1472113,75 грн., у т.ч. основного платежу - 1177691,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 294422,75 грн., №0003532205, яким збільшено суму грошового зобов?язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1545720,00 грн., у т.ч. основного платежу - 1236576,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 309144,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом першим пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати за наслідками реальних господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено договір поставки №25-06/12 від 25.06.2012 з ТОВ «Опткрафтгрупп», в особі заступника директора ОСОБА_4, товарів, а саме, оргтехніки (ноутбуки, мобільні телефони, фотоапарати та ін.).

Згідно з умовами укладеного позивачем з ТОВ «Опткрафтгрупп» договору, останнє зобов?язалось здійснювати поставку позивачу товару у кількості, асортименті та за ціною, зазначеними у накладних, що є невід?ємною частиною договору, до магазину позивача за адресою: м.Київ. пр-т Московський, 23, корп. «А».

Виконання вищезазначеного договору підтверджується наявними у позивача видатковими та податковими накладними, оплата проведена шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Поставлені ТОВ «Опткрафтгрупп» товари реалізовувались у магазині позивача, що розташований за адресою: м.Київ. пр-т Московський, 23, корп. «А», що документально підтверджено, зокрема, наявними в матеріалах справи фіскальними звітними чеками, сертифікатами відповідності продукції.

Наявність вище вказаних документів надає достатньо підстав для висновку про реальність та товарність господарських операцій за договором поставки позивача з ТОВ «Опткрафтгрупп» та відповідачем не спростовано.

Відповідач, заперечуючи право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з вищезазначеним контрагентом, обґрунтовував свої доводи нікчемністю укладеного договору.

Однак, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи контролюючого органу про нікчемність оспорюваного договору, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірний договір та/або його виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, не встановлено.

На час укладення та виконання договору контрагент позивача був зареєстрований в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, а також був платником податку на додану вартість.

Від імені ТОВ «Опткрафтгрупп» угоду та первинні документи підписані заступником директора ОСОБА_4, доказів відсутності у зазначеної особи повноважень на укладення угод та підписання первинних документів відповідачем не надано. У зв?язку з чим факт смерті директора ТОВ «Опткрафтгрупп» ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 не впливає на дійсність даного правочину.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача, що операції позивача з вищезазначеним контрагентом не мали реального товарного характеру, оскільки спростовуються наявними документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Господарські операції позивача з ТОВ «Опткрафтгрупп» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб?єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

М.В.Сірош