Постанова

від 06.08.2013 по справі 914/787/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа № 914/787/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дані-тепло",

с.Ріпчиці Дрогобицького району б/н від 21.06.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 17.04.2013 року

у справі №914/787/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-груп",

м.Дрогобич

до відповідача: Приватного підприємства "Дані-тепло", с. Ріпчиці Дрогобицького

району

про стягнення в сумі 23 947,86 грн.

за участю представників:

від позивача : Йоник С.І. (директор); Березяк І.Р.;

від відповідача : Рупінський О.Б.;

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.04.2013 року у справі №914/787/13-г (суддя Бортник О.Ю.) позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Дані-тепло" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Груп" 17 094,97 грн. неустойки та 1 615,09 грн. судового збору.

Відповідач - Приватне підприємство "Дані-тепло" не погоджуючись із прийнятим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги стверджує, що після 19.06.2013 року відповідачем не використовувалось спірне приміщення за цільовим призначенням, а позивачу не чинились перешкоди в користуванні таким приміщенням. При цьому, покликаючись на норми ст.785 ЦК України зазначає, що відсутність акту приймання -передачі приміщення не може бути підставою для стягнення неустойки на підставі частини другої вказаної статті.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет-груп" заперечуючи доводи апеляційної скарги у відзиві на неї зазначає, що покликання скаржника на укладені останнім договори оренди іншого приміщення, про надання телекомунікаційних послуг, про перевезення тощо, не спростовують факту порушення відповідачем зобов'язань по договору оренди, укладеним із позивачем, який є підставою позову у даній справі. Крім того, зазначає, що відповідач після порушення провадження у даній справі здійснив часткове погашення суми заборгованості, 3% річних та пені, що стало підставою для подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог.

30.07.2013 року в судовому засідання під час розгляду даної справи оголошувалась перерва.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 17.04.2013 року у справі №914/787/13-г залишити без змін, виходячи з наступного.

Дослідженням матеріалів справи встановлено , що 01 січня 2012 р. між ТзОВ «Маркет-груп» (орендодавець) та ПП «Дані-тепло» (орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень (далі - договір). Згідно з п.п.1.1,1.2 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: частину приміщення торгівельного центру (надалі - «об'єкт оренди»), яке знаходиться на першому та другому поверхах торгівельного центру, загальною площею 42,34 кв.м. (1-й поверх 28,14 кв.м. - складське приміщення, 2-й поверх 14,20 кв.м. - офісне приміщення), за адресою: Львівська область, м.Дрогобич, вул.Грушевського, 58.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об'єкт оренди надається орендарю для здійснення адміністрування та складування. Зміна цільового призначення не допускається.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору приймання-передача об'єкту оренди здійснюється на підставі відповідного акту, який є невід'ємною частиною цього договору. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання передачі.

Згідно з п.5.1. договору термін оренди складає 1 (один) рік і закінчується 31 грудня 2012 року. Пунктом 12.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до закінчення терміну оренди згідно з п.5.1 або повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Факт передачі орендодавцем об'єкту оренди та його прийняття орендарем підтверджується актом приймання - передачі від 03.01.2012 року та не заперечується сторонами.

В силу вимог ст. ст. 11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, п.7 ст.193 ГК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 763 ЦК України передбачено зокрема, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відтак, укладаючи договір оренди, який в силу вимог чинного законодавства є підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків між його сторонами, необхідним є визначення зокрема, строку такого договору, оскільки, в силу вимог ст. 284 ГК України така умова договору оренди є істотною.

Разом з тим, в силу вимог ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У відповідності до п.6.1.2. договору, орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо орендар не вносить плату за користування об'єктом оренди протягом трьох місяців підряд.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несплатою орендної плати протягом трьох місяців підряд претензією № 25 від 12.06.2012 р. позивач відмовився від договору оренди в односторонньому порядку на підставі ст. 782 ЦК України та п. 6.1.2. Договору від 01 січня 2012 р. Претензія № 25 від 12.06.2012 р. отримана відповідачем згідно з наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення 19.06.2012 р. Наведені обставини сторонами не заперечуються.

Отже, в силу вимог ст. 782 ЦК України та п. 6.1.2. Договору, укладений між сторонами договір слід вважати розірваним з 19.06.2012 року.

У відповідності до п. п. 8.1., 8.2. договору повернення об'єкта орендодавцеві здійснюється шляхом підписання відповідного акту приймання - передачі протягом 15 днів з моменту закінчення договору із зазначенням технічного стану об'єкту оренди, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендодавцю. Об'єкт оренди вважається фактично переданим орендодавцеві з моменту підписання акту здачі-приймання.

Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому, слід зазначити, що нормами чинного законодавства не визначено особу, яка повинна ініціювати передачу об'єкта оренди відповідно до ст.785 ЦК України. Проте, у випадку неповернення об'єкту оренди після закінчення терміну дії договору, відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, покладається на орендаря. Відтак, з метою уникнення стягнення неустойки, орендар повинен вжити заходи необхідні для повернення об'єкту оренди орендодавцеві, що слід розцінювати як його обов'язок.

Колегією суддів встановлено, що орендар всупереч норм законодавства об'єкт оренди орендодавцеві не повернув. Докази, що спростовують викладене в матеріалах справи відсутні. Натомість, в матеріалах справи міститься акт про припинення доступу орендаря до об'єкта оренди та повернення його орендодавцеві на підставі п.6.1.4 договору, укладеного між сторонами від 18.02.2013 року та акт приймання - передачі від 18.02.2013 року. Зазначені акти, підписані в односторонньому порядку лише позивачем. Тому, об'єкт оренди слід вважати повернутим орендодавцеві саме з 18.02.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нарахував відповідачу неустойку в сумі 21 770,00 грн. на підставі ч.2 с.785 ЦК України за період з липня 2012 року по січень 2013 року, яка поряд із заборгованістю по орендній платі в сумі 1005,20 грн., пенею в сумі 147,08 грн., трьома відсотками річними в сумі 34,11 грн. (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог) є предметом стягнення у даній справі. Однак, враховуючи факт здійснення відповідачем оплати в сумі 1186,39 грн. згідно із платіжним доручення №24 від 08.04.2013 року, місцевий господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та боргу за оренду.

За таких обставин та виходячи із змісту п.4.1 договору, яким визначено розмір орендної плати за місяць в сумі 1555,00 грн. з ПДВ. та враховуючи п.4.2 договору, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 17 094,97 грн., оскільки, місцевий господарський суд вірно застосував норми ст.83 ГПК України та ст.233 ГК України до спірних правовідносин, в частині права господарського суду на зменшення розміру неустойки.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що покликання скаржника на договори оренди іншого приміщення, про надання телекомунікаційних послуг, про перевезення тощо, не спростовують факту порушення відповідачем зобов'язань по договору оренди, укладеним із позивачем, який є підставою позову у даній справі, а відтак, не розцінюються як такі, що мають значення для вирішення даної справи.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сукупність наведених норм процесуального права свідчить про те, що оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, повинна відбуватись з урахуванням сукупності всіх обставин, які існують на момент розгляду справи.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 17.04.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "Дані-тепло", с.Ріпчиці Дрогобицького району б/н від 21.06.2013 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 17.04.2013 року у справі №914/787/13-г залишити без змін.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено 12.08.2013 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.