Постанова

від 06.08.2013 по справі 816/3461/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3461/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Голуб О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ №349/50000011700 від 19.03.2013 року, яким йому визначено грошове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 37 706,87 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18 853,44 грн .

У ході розгляду справи 07 серпня 2013 року було замінено первинного відповідача - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби на належного - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №1/17.1-30/НОМЕР_1 від 01.03.2013 року щодо порушення ним ст.198, 201 Податкового кодексу України, ст.203,215,228 Цивільного Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за березень - серпень 2012 року за загальну суму 66 094,19 грн. Наголошував на тому, що оскаржуване рішення відповідачем винесене безпідставно та протиправно, суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Таку позицію обґрунтовував тим, що ФОП ОСОБА_3 для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ "Лігран" у спірному періоді. Як позивач, так і його контрагент, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, отримані послуги були використані у господарській діяльності позивача. Відтак, оскільки в діях ФОП ОСОБА_3 відсутні порушення податкового законодавства, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі, у ході розгляду справи надала додаткові пояснення по суті оподаткованих операцій у березні - серпні 2012 року, долучивши до матеріалів справи первинні документи на підтвердження їх реальності.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Стверджувала про те, що у ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від контрагента позивача, Постачальника за договором поставки ТОВ "Лігран". Посилалась на те, що у ході перевірки ТОВ "Лігран" встановлено порушення останнім ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару з контрагентом постачальником та ФОП ОСОБА_3 як покупцем. Укладені за участі ТОВ "Лігран " правочини не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Означене підприємство визнано банкрутом, що виключає можливість останнім виконання своїх договірних зобов"язань. Податковий кредит, сформований позивачем за рахунок господарських операцій з ТОВ "Лігран" є недійсним, оскільки такі операції полягали лише у їх документальному оформленні. Відтак, як на думку відповідача, встановлені у ході перевірки факти підтверджують правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яке не підлягає скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець 23.12.2003 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та з 23.02.2004 року є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 по питанню взаємовідносин з ТОВ «Лігран» (код ЄДРПОУ 35314253) за період з 01.03.2012 року по 31.08.2012 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт (надалі - Акт перевірки) перевірки №1/17.1-30/НОМЕР_1 від 01.03.2013 року, у висновках якого зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_3 п.198.1, п.198.6 ст.198, 201 Податкового кодексу України, частини 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2012 року на суму 14 118,41 грн., за квітень 2012 року на 14 268,91 грн., за травень 2012 року на 4 249,67 грн., червень 2012 року - 5 89647 грн., липень 2012 року - 5 494,27 грн., серпень 2012 року - 22 066,46 грн. (т. 1, а.с.25-34 )

У зв'язку зі встановленням в ході проведення перевірки порушень вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 19.03.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №349/50000011700, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37 706,87 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18 853,44 грн. (т.1, а.с.35)

За наслідками адміністративного оскарження органами податкової служби скарги позивача залишено без задоволення , а спірне податкове повідомлення - рішення - без змін.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність , виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем ст. 198, 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 66 094,19 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_3 фактично не здійснював придбання товару у ТОВ "Лігран ", оскільки, на думку контролюючого органу, такий товар фактично контрагентом позивача не поставлявся в силу невстановлення походження товару по ланцюгу постачання та відсутності об"єкта оподаткування у контрагента, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджує про завищення платником податкового кредиту за березень - серпень 2012 року в сумі 66 094,19 грн.

Суд знаходить помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

У ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено факт господарських взаємовідносин у періоді , що перевірявся, між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ «Лігран» (Постачальник) на підставі договору поставки №23 від 14.03.2012 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця вторинну сировину, а Покупець прийняти й оплатити її в порядку та на умовах договору. (т.1, а.с. 222).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даної угоди представником позивача надано суду податкові накладні, накладні, рахунки, платіжні доручення (т.1, а.с. 151-214 ) Згідно наданих документів вбачається, що предметом купівлі - продажу за даним договором є ПЕТ- пляшки прозорі, блакитні та коричневі. На підтвердження транспортування купленого товару суду надано товарно - транспортні накладні. На підтвердження наявності у позивача складського приміщення для зберігання куплених пляшок позивачем надано договір купівлі-продажу майнового комплексу від 29.12.2010 року ( т.1, а.с. 215 -221)

Представником позивача надано пояснення щодо використання купленого товару у власній господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 Зокрема, зазначено, що куплені у ТОВ «Лігран» пляшки були в подальшому реалізовані з метою отримання економічної вигоди ПП «Харківвторсировина» на підставі договору поставки №27 від 04.07.2011 року. (т.2, а.с. 32) Саме з метою виконання означеного договору позивачем було підписано договір №23 від 14.03.2012 року. На підтвердження реалізації купленого товару позивачем надано суду податкові накладні, накладні, рахунки, довіреності на отримання товару. Транспортування підтверджено товарно - транспортними накладними на підставі укладених договорів перевезення вантажу між позивачем (Відправник) та ФОП ОСОБА_4 ( Перевізник), ФОП ОСОБА_5 №14 від 03.01.2012 року та 11.01.2012 року відповідно. Крім того, суду надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів. (т.1, а.с.223-224, т.2, а.с.1-4)

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Суд критично оцінює посилання податкового органу як на правову підставу зменшення позивачу суму податкового кредиту на суму 37 706,87 грн. той факт, що у ході перевірки ТОВ «Лігран» не встановлено підтвердженість оподаткованих господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, що слугували базою для формування спірного податкового кредиту та відсутній об"єкт оподаткування у контрагента.

Позивачем було надано всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, чим підтверджено реальність господарських операцій, що слугували основою для формування спірного податкового кредиту.

Безпідставними суд вважає і твердження відповідача про неможливість ТОВ «Лігран» виконання своїх договірних зобов'язань та поставки товару у зв'язку з тим, що підприємство має 14 стан (визнано банкрутом), що підтверджується актом документальної перевірки №7250/224/34656476 від 28.12.2012 року. Вказаним актом встановлено порушення ТОВ «Лігран» ст..185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податковим на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам - покупцям у період 2011 -2012 року.

Зі вказаного випливає тільки неможливість для податкових органів провести зустрічну звірку, але не безтоварність оподаткованих господарських операцій. У цей же час суд звертає увагу на те, що визнання ТОВ "Лігран" банкрутом відбулось після проведення договірних відносин та виконання останнім своїх зобов'язань по договору поставки №23 від 14.03.2012 року.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит у березні - серпні 2012 року сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товари, в ціні яких ФОП ОСОБА_3 сплачені суми податку на додану вартість, використані в господарській діяльності позивача і отримані від контрагента , що був зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством.

Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товарів у ТОВ "Лігран ", подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Безпідставними суд вважає і висновки відповідача щодо фіктивного характеру господарської діяльності вказаного контрагента позивача, який спрямовує її на надання податкової вигоди третім особам, оскільки вказане податковим органом не підтверджено жодними фактичними доказами.

Акт №7250/224/34656476 від 28.12.2012 року не може бути беззаперечним доказом того, що куплений позивачем товар у ТОВ " Лігран" в дійсності не поставлявся.

Суд зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ФОП ОСОБА_3 не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом. Висновки податкового органу щодо фіктивної діяльності контрагентів ТОВ «Лігран», зокрема, ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Олімп», ПП «СВ Гермес», ТОВ «Пасіфік» , ТОВ «Хімагросервіс» одиниць ланцюгів постачання у його взаємовідносинах, ніяким чином не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

З - поміж іншого, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що договір від №23 від 14.03.2012 року , укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Лігран", був визнаний недійсним в судовому порядку. Відсутні також і обвинувальні вироки суду стосовно посадових осіб ТОВ "Лігран ".

При цьому суд відкидає доводи відповідача з приводу нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Лігран ", враховуючи наступне.

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентом позивача вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження .

Тому суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за відповідний період кошти, спрямовані на оплату товару, отриманого від ТОВ "Лігран ".

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність донарахування Кременчуцькою ОДПІ суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37 706,87 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18 853,44 грн. і, відповідно, про протиправність податкового повідомлення - рішення №349/50000011700 від 19.03.2013 року.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ №349/50000011700 від 19.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі суб'єкта владних повноважень в особі Кременчуцької ОДПІ на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в сумі 565,50 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков