Ухвала

від 03.04.2013 по справі 2а-13856/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 р.Справа № 2а-13856/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2013р. по справі № 2а-13856/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Технохолод"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання податкових повідомлень-рішень неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Технохолод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати неправомірними:

податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0001760221 про збільшення грошових зобов'язань ТОВ НВП "Технохолод" по сплаті податку на прибуток у сумі 31707, 00 гривень, а також штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн. повністю;

податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.11.2012 року №0001770221 про збільшення грошових зобов'язань по сплаті ПДВ на суму 488511,00 грн., а також штрафної (фінансової) санкції у розмірі 69132,00 грн. частково, у тому числі в частині збільшення грошових зобов'язань по сплаті ПДВ визнати неправомірними на суму 31133,00 грн., в частині сплати штрафної (фінансової) санкції визнати неправомірним на суму 4118,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 р. по справі № 2а-13856/12/2070 задоволено позов.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0001760221.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0001770221 в частині збільшення грошових зобов'язань по сплаті ПДВ на суму 31133,00грн. та в частині сплати штрафної (фінансової) санкції на суму 4118,00 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Технохолод" (код ЄДРПОУ 25179922) з Державного бюджету України 669,58грн. (шістсот шістдесят дев"ять грн. п`ятдесят вісім коп.) сплаченого судового збору.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 р. по справі № 2а-13856/12/2070 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Технохолод", пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 25179922, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Основ'янській МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

Відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Технохолод" з питань дотримання вимог податкового законодавства, іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012 та валютного законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012, результати якої оформлені актом перевірки від 30.07.2012 № 2329/221/25179922 (т. 1 а.с. 36-150).

У висновках акту перевірки від 30.07.2012 № 2329/221/25179922 відповідачем зазначено, що позивачем встановлені порушення ТОВ науково - виробничим підприємством "Технохолод" п.п 138.2, 138.8.1 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р № 2755-VI, із змінами та доповненнями, у зв'язку із чим перевіряючими встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 31706 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011 року в сумі 9185 грн., за 2 квартал 2011- у сумі 8438 грн., за 3 квартал 2011 у сумі 14083 грн.; п.187,1.п 198.1, ст. 198, 198.3 ст.198, п 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 п.11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та встановлено заниження ПДВ на загальну суму 468511 грн., в тому числі: червень 2010 у сумі 924 грн., липень 2010 у сумі 1404 грн., вересень 2010 у сумі 468 грн., жовтень 2010 у сумі 1170 грн., грудень 2010 у сумі 234 грн., січень 2011 у сумі 182750 грн., лютий 2011 у сумі 59 грн., березень 2011 у сумі 1864 грн., квітень 2011 у сумі 517 грн., травень 2011 у сумі 1888 грн., червень 2011 у сумі 4909 грн., липень 2011 у сумі 3787 грн., серпень 2011 у сумі 5974 грн., вересень 2011 у сумі 2136 грн., жовтень 2011 у сумі 374 грн., січень 2012 у сумі 47027 грн., лютий 2012 у сумі 125619 грн., березень 2012 у сумі 87407 грн. Відповідач також зазначив, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, були викладені відповідачем в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, відповідачем встановлені порушення ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1.2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками ТОВ "Компанія Істсервіс", ТОВ "МінералісЛТД", ТОВ „Айстек", ,ПП "Інновація гарант", ТОВ „Вега діалог", ТОВ „Палладіум Україна", ТОВ „Квазар-93", ТОВ "Будгерметик", ПП „Експресавтолюкс", ТОВ „Полюс-Юг ЛТД".

На підставі вказаного акту перевірки від 30.07.2012 року № 2329/221/25179922 та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України Основ'янською МДПІ 06.09.2012 винесені податкові повідомлення-рішення № 0001220221 про збільшення грошових зобов'язань ТОВ НВП "Технохолод" по сплаті податку на прибуток у сумі 31706,00 грн. та № 0001230221 про донарахування податкових зобов'язань по ПДВ на суму 468511,00 грн., а також штрафні санкції в сумі 138263,00 грн.

Позивач, не погодившись із винесеними податковими повідомленнями -рішеннями, відповідно до приписів ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржив їх у адміністративному порядку.

Рішенням від 14 листопаду 2012 року № 5663/10/.2-17 Державна податкова служба в Харківській області скасувала податкове повідомлення - рішення від 06.09.2012 року №0001230221 у частині збільшення грошового зобов'язання по ПДВ (штрафні санкції) у сумі 69131,00 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишило без змін, а також збільшила грошові зобов'язання (штрафні санкції) по податку на прибуток, зазначені у податковому повідомленні - рішенні від 06.09.2012 року №0001220221, на 1 грн. (т. 1 а.с. 20-26).

За результатами розгляду скарги та на підставі рішення від 14 листопаду 2012 року №5663/10/.2-17, відповідачем 28.11.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення №0001760221, яким збільшені податкові зобов'язання ТОВ НВП "Технохолод" по сплаті податку на прибуток у сумі 31706, 00 гривень, та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 грн.; № 0001770221, яким збільшено грошові зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 468511,00 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 69132,00 грн. (т.1 а.с. 156-157).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Істсервіс", ТОВ "Мінераліс ЛТД", ТОВ "Айстек", ПП "Інновація гарант", ТОВ "Вега діалог", ТОВ „Палладіум Україна", ТОВ "Квазар-93", ТОВ "Будгерметик", ПП "Експресавтолюкс", ТОВ "Полюс-Юг ЛТД".

Судовим розглядом встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій за 2010 рік-1 квартал 2011р. «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» та рядок 05.1 Декларації за 2011 р.-1 квартал 2012р. "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" показників за період з 01.01.2010 по 31.03.2012 у загальній сумі 99 256 626 грн. встановлено, що ТОВ НВП "Технохолод" здійснювало операції з придбання матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, інструменту, напівфабрикатів та інше для їх подальшого використання у виготовленні готової продукції (холодильного та теплового торговельного обладнання), з придбанням послуг, пов'язаних з утриманням підприємства (у тому числі послуги з транспортування продукції, митні послуги, комунальні послуги). Проведеною перевіркою відображених ТОВ НВП "Технохолод" у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" та рядку 05.1 Декларації за 2011 рік "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" показників за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р. у загальній сумі 54421382 грн., за період з 01.04.2011-31.03.2012р. у загальній сумі 44835244 грн. на підставі таких документів: договори, прибуткові накладні, акти виконаних робіт (послуг), оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського, банківські виписки з додатками, касові книги з додатками, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" на загальну суму 134658 грн., в тому числі: 1 квартал 2011-36741 грн., 2 квартал 2011-36687 грн.,3 квартал 2011-61230 грн.

Також, між позивачем (покупцем) та ТОВ „Мінераліс ЛТД" в І-ІІІ кварталах 2011 року укладались угоди, предметом яких була закупівля кабелів підігріву й силікону, які в подальшому застосовувалися при виготовленні холодильних вітрин (у зливальні лотки укладався кабель у силіконовій оболонці), а також при виготовленні холодильних шаф (для підігріву дверей у холодильних шафах). Місцезнаходження підприємства місто Київ. ТОВ НВП "Технохолод" до складу витрат підприємства включило придбання кабелю, теки, отримані від ТОВ „Мінераліс ЛТД", сума невизнаних відповідачем витрат підприємства, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, складає 19915 грн., яка оформлена рахунками-фактур, видатковими накладними, подорожними листами службового автомобіля ГАЗ 3302 (АХ № 6021 АК), у яких зазначено пункт відрядження - м. Київ, посвідчень про відрядження. Розрахунки із ТОВ "Мінераліс ЛТД" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі платіжних доручень (т. 3, а.с. 21-22, 24- 64).

Від ТОВ "Мінераліс ЛТД" позивач отримав податкові накладні № 25 від 18.03.2011р. на суму 3207,60 грн. (у т.ч. ПДВ 534,60 грн.); № 10 від 08.04.2011 на суму 1026,60 грн., (у т.ч. ПДВ 171,10 грн.), № 25 від 21.04.2011 на суму 2076,00 грн. ( у т.ч. ПДВ 346 грн.), № 39 від 30.05.2011 на уму 7467 грн. (у т.ч. ПДВ 1244,50 грн.), № 25 від 21.06.2011 на суму 2052 ( у т.ч. ПДВ 342 грн.), № 25 від 15.07.2011 на суму 2726,40 грн. (у т.ч. ПДВ 454,40 грн.), № 20 від 29.07.2011 на суму 5342,40 грн. ( у т.ч. ПДВ 890,40 грн.), на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму - 3983 грн. в період з березня 2011 року по липень 2011 року 2011р. (т. 3 а.с. 23, 30, 36, 41, 51, 55).

Також, як встановлено судовим розглядом між позивачем (покупцем) та ТОВ "Айстек" (постачальником) укладений договір постачання № 23 від 24.01.2011, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити позивачу компресори FRАSСОLD 15Y с ТЭНом картера, а також конденсатори Неаtсraft SРR60 і конденсатори Неаtсraft SРR23, які використовувались в основному виробництві, а також в випробувальній кліматичній камері. Місцезнаходження підприємства - місто Київ.

ТОВ НВП "Технохолод" до складу витрат підприємства включало придбання зазначених ТМЦ від ТОВ "Айстек", сума невизнаних відповідачем витрат складає 27128 грн., що підтверджено копіями рахунків-фактур, видаткових накладних, подорожніх листів службового автомобіля ГАЗ 3302 (АХ № 6021 АК), у яких зазначено пункт відрядження - м. Київ, посвідчень про відрядження.

Розрахунки із ТОВ "Айстек" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі платіжних доручень (т. 3, а.с. 57-58, 60-65, 67-69).

Від ТОВ "Айстек" позивач отримав податкові накладні № 21 від 26.01.2011р. на суму 16354,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2725,67 грн.); № 19 від 19.01.2011 на суму 16200 (у т.ч. ПДВ 2700,00 грн.), на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму - 5426 грн. за січень 2011 року (т. 3 а.с. 59, 66).

Судовим розглядом також встановлено, що між позивачем (покупцем) та ТОВ „Квазар-93" в І кварталі 2011 року укладено договір поставки № 170 від 17.02.2011, предметом якої була закупівля перемикачів електричних з підсвічуванням, а також електроінструмент - струмові кліщі для власних внутрішніх потреб. ТОВ НВП "Технохолод" до складу витрат включило придбання зазначеного електроінструменту, отриманих від ТОВ "Квазар-93", сума невизнаних відповідачем витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, складає 439 грн., що підтверджується копіями рахунків-фактур, видаткових накладних, подорожніх листів службового автомобіля ЗАЗ 110557 (АХ № 8446 ВН), посвідчень про відрядження. Розрахунки із ТОВ "Квазар-93" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі платіжних доручень (т. 3, а.с. 70-71, 73- 76, 78).

Від ТОВ "Квазар-93" позивач отримав податкові накладні № 42 від 17.02.2011р. на суму 352,80 грн. (у т.ч. ПДВ 58,80 грн.); № 72 від 24.03.2011 на суму 174,0 грн., (у т.ч ПДВ 29,00 грн.), на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму - 88 грн. в період за лютий - березень 2011 року (т. 3 а.с. 72, 77).

Між позивачем ТОВ "Технохолод" та ПП "Вега-Діалог" укладено договір поставки від 04.08.2011, за умовами якого підприємством позивача були закуплені меблева фурнітура - механізми секрету Маngoosе (50/30), які встановлюються на дверях. Зазначені дверні механізми секрету використовувалися для установки на металеві двері, виробництво яких деякий час здійснювалося на підприємстві позивача, що підтверджується копіями видаткових накладних, подорожніх листів службового автомобіля Dacia Logan в„– АХ в„– 0643 ВК, посвідчень про відрядження (т. 3 а.с. 80, 83-84, 87). Розрахунки із ТОВ "Вега-Діалог" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі платіжних доручень (т. 3, а.с. 82, 86).

ТОВ НВП "Технохолод" до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, включило придбання зазначених закуплених сантехнічних виробів, отриманих від ТОВ "Вега-Діалог", сума невизнаних відповідачем витрат складає 3210 грн.

Від ТОВ "Вега-Діалог" позивачем отримані податкові накладні № 17 від 08.08.2011р. на суму 3852,00 грн. (у т.ч. ПДВ 642,0 грн.); № 20 від 10.08.2011 на суму 6548,40 грн., (у т.ч. ПДВ 1091,00 грн.), на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму - 642 грн. за серпень 2011 року (т. 3 а.с. 81, 85).

Також, між позивачем ТОВ "Технохолод" та ТОВ „Палладіум Україна" укладено договір поставки № 783 від 10.08.2011, предметом якого була закупівля меблевої фурнітури - дверні замки, ручки, засувки, механізми секрету, яка використовувалися для установки на металеві двері, виробництво яких деякий час здійснювалося на підприємстві.

ТОВ НВП "Технохолод" до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, включило придбання зазначеної меблевої фурнітури, отриманої від ТОВ „Палладіум Україна", сума невизнаних відповідачем витрат складає 7182,40 грн., що підтверджується копіями видаткової накладної, рахунку-фактури, подорожніх листів службових автомобілів ЗАЗ TF 55У0 в„– АХ в„– 4103 СВ, ЗАЗ -110557 в„– АХ 8946 ВА (т. 3 а.с. 88-89, 94-96, 99). Розрахунки із ТОВ "Палладіум Україна" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, про що свідчать банківські виписки (т. 3, а.с. 92-93, 98).

Від ТОВ "Палладіум Україна" позивачем отримані податкові накладні № 69 від 11.08.2011р. на суму 3187,80 грн. (у т.ч. ПДВ 531,30 грн.); № 74 від 12.08.2011 на суму 3187,80 грн., (у т.ч. ПДВ 531,30 грн.), № 3 від 05.10.2011 на суму 2243,27 грн. (у т.ч. ПДВ 373,88 грн., на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму - 1436 грн. за серпень та жовтень 2011 року (т. 3 а.с. 90, 91,97).

Між позивачем ТОВ "Технохолод" та ПП "Інновація гарант" укладено договір поставки № 233 від 26.05.2011, предметом якого була закупівля сантехнічних виробів - змішувачів, штуцерів, редукцій, які використовувались для внутрішніх потреб підприємства: ремонтних робіт у виробничих приміщеннях, який був оформлений копіями видаткової накладної, рахунку-фактури, подорожніх листів службових автомобілів ЗАЗ TF 55У0 в„– АХ в„– 4103 СВ, Dacia Logan в„– АХ в„– 0643 ВК (т. 3 а.с. 100, 103-105, 108-109, 114, 117-119, 122).

ТОВ НВП "Технохолод" до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, включило придбання зазначених сантехнічних виробів, отриманих від ПП "Інновація гарант", сума невизнаних відповідачем витрат складає 1055,50 грн.

Розрахунки із ПП "Інновація гарант" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, про що свідчать банківські виписки (т. 3, а.с. 116, 121).

Від ПП "Інновація гарант" позивачем отримані податкові накладні № 202 від 27.05.2011 на загальну суму 160,00 грн. (у т.ч. ПДВ 26,67 грн.), № 151 від 17.06.2011 на суму 516,20 грн. (у т.ч. ПДВ 86,03 грн.), № 217 від 23.06.2011 на суму 160,00 грн. (у т.ч. ПДВ 26,67 грн.), № 96 від 12.07.2011р. на суму 270,00 грн. (у т.ч. ПДВ 45,0 грн.); № 169 від 16.08.2011 на суму 160,0 грн., (у т.ч ПДВ 26,67 грн.), на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму - 212 грн. за травень-серпень 2011 року (т. 3 а.с. 101, 106, 110, 115, 91,97).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ "Технохолод" та ТОВ „Будгерметик" укладено договір поставки від 10.01.2011, предметом якого була покупка силікону CONTOUR 99 ацетатного, клей монтажний Dr Schenk, ущільнювач самоклеючий D-Тип, клей монтажний для панелей і молдингів, очищувач СООNTOUR 31 для піни, оліфа БЛИСК "Оксоль", піна профі, які використовувалися в основному виробництві при виготовленні торговельного холодильного встаткування для використання власних потреб виробництва на підприємстві.

ТОВ НВП "Технохолод" до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, включило придбання зазначеної продукції, отриманої від ТОВ „Будгерметик", сума невизнаних відповідачем витрат складає 31064 грн.

На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем до матеріалів справи залучені копії видаткових накладних, рахунків-фактур, подорожніх листів службових автомобілів (т. 3 а.с. 189 - 247, т. 4 а.с. 1-106). Розрахунки із ТОВ "Будгерметик" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, про що свідчать банківськи виписки (т. 3, а.с. 192, 197, 202, 207, 212, 217, 222-226, 231, 236, 241, 246, т. 4 а.с. 4, 9 , 14, 19, 29,34, 39, 44,49, 54,59,64, 69, 74, 79, 84,89,94, 99,104).

Від ТОВ "Будгерметик" позивачем отримані податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму - 6213 грн. (податкові накладні містяться в матеріалах справи т.2 - т. 4).

Між позивачем ТОВ "Технохолод" та ПП "Експресавтолюкс" укладено договір купівлі-продажу від 13.07.2011, за умовами якого була придбана шпаклівка, що використовувалася для виготовлення об'ємних моделей і ескізів проектованого торговельного холодильного встаткування, що підтверджується залученими до матеріалів справи копії накладної № 404/10 від 15.07.2011, рахунку-фактури № 403 від 13.07.2011, подорожнього листа службового автомобілю ЗАЗ TF 55У0 в„– АХ в„– 4103 СВ (т. 3 а.с. 123-124, 125). Розрахунки із ПП "Експресавтолюкс" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, про що свідчить банківська виписка (т. 3, а.с. 126).

ТОВ НВП "Технохолод" до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, включило придбання зазначеного товару, отриманого від ПП "Експресавтолюкс", сума невизнаних відповідачем витрат складає 120 грн.

Від ПП "Експресавтолюкс" позивачем отримано податкову накладну № 60 від 14.07.2011 на загальну суму 144,00 грн. (у т.ч. ПДВ 24,00 грн.), на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит на суму 24 грн. за липень 2011 року (т. 3 а.с. 125).

Також, між позивачем ТОВ "Технохолод" та ТОВ "Полюс-Юг ЛТД" укладено договір поставки від 16.03.2011, за умовами якого підприємством позивача була придбана у ТОВ " Полюс - Юг ЛТД" припой Вrаzе Тес 3476U 2, припой Сu-Rоphоs 94 Fеldег, хладон 142b, масло SЕ Rеnіsо Тгіtоn, які використовувалися в основному виробництві, у тому числі, припой Вrаzе Тес 3476U 2 і припой Сu-Rоphоs 94 Fеldег застосовувалися для зварювання між собою деталей з кольорового та чорного металів, хладон 142b (фреон) використовувався як носій холоду в холодильному встаткуванні, що виготовляється підприємством, масло SЕ Rеnіsо Тгіtоn заливалося для охолодження тертьових поверхонь в компресорах, які встановлювалися в холодильному встаткуванні, що підтверджується залученими до справи копії видаткових накладних, рахунків на оплату товарів, подорожніх листів, вантажної декларації, тощо. Розрахунки із ТОВ "Полюс-Юг ЛТД" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, про що свідчить банківські виписки (т. 4 а.с. 106-176).

ТОВ НВП "Технохолод" до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, включило придбання зазначеного товару, отриманого від ТОВ "Полюс-Юг ЛТД", сума невизнаних відповідачем витрат складає 44545,00 грн.

Від ТОВ "Полюс-Юг ЛТД" позивачем отримано податкові накладні № 54 від 16.03.2011 на загальну суму 1950,00 грн. (у т.ч. ПДВ 325,00 грн.), № 55 від 17.03.2011 на суму 1950,00 грн. (у т.ч. ПДВ 325,00 грн.), № 79 від 31.03.2011 на суму 3900 грн. (у т.ч. ПДВ 650,00 грн.), № 149 від 12.05.2011 на суму 3700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 616,67 грн.), №200 від 10.06.2011 на суму 3600грн. (у т.ч. ПДВ на суму 600 грн.), № 205 від 15.06.2011 на суму 3900,00 грн. (у т.ч. ПДВ 650 грн.), № 219 від 22.06.2011 на суму 3600грн. (у т.ч. ПДВ на суму 600 грн.), № 245 від 11.07.2011 на суму 2535,00 грн. (у т.ч. ПДВ 422,50 грн.), № 251 від 12.07.2011 на суму 3900 грн. (у т.ч. ПДВ 650,00 грн.), № 259 від 18.07.2011 на суму 7800 грн. (у т.ч. ПДВ 1300 грн.), № 320 від 22.08.2011 на суму 3800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 633,33 грн.), № 337 від 08.09.2011 на суму 7800 грн. (у т.ч. ПДВ 1300 грн.), № 344 від 15.09.2011 на суму 1000 грн. ( у т.ч. ПДВ 166,67 грн.), № 350 від 22.09.2011 на суму 3200 грн. ( у т.ч. ПДВ 533,33 грн.), № 348 від 20.09.2011 на суму 816,00 грн. ( у т.ч. ПДВ 136 грн.), на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит на суму 8909 за березень, травень-вересень 2011 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Технохолод" закуплено товар у ТОВ "Компанія Істсервіс", а саме: стрейч, що використовувався на виробництві для впакування торговельного холодильного встаткування для подальшого відвантаження його покупцям, залучені копії видаткових накладних, рахунків-фактур на оплату отриманого товару, подорожніх листів. Розрахунки із ТОВ "Компанія Істсервіс" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, про що свідчить банківські виписки (т. 3 а.с. 131, 141, 146, 151, 156-157, 162, 167, 172, 177, 182, 187).

ТОВ НВП "Технохолод" до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, включило придбання зазначеного товару, отриманого від ТОВ "Компанія Істсервіс".

Від ТОВ "Компанія Істсервіс" позивачем отримано податкові накладні № 1869 від 16.06.2010 на загальну суму 2736,00 грн. (у т.ч. ПДВ 456,00 грн.), № 2027 від 21.06.2010 на суму 2808,00 грн. (у т.ч. ПДВ 468,00 грн.), № 2532 від 06.07.2010 на суму 2808,00 грн. (у т.ч. ПДВ 468,00 грн.), № 2722 від 12.07.2010 на суму 2808,00 грн. (у т.ч. ПДВ 468,00 грн.), № 3299 від 29.07.2010 на суму 2808,00 грн. (у т.ч. ПДВ 468,00 грн.), № 5012 від 16.09.2010, № 5912 від 07.10.2010 на суму 1404 грн. (у т.ч. ПДВ 234 грн.), № 6056 від 12.10.2010 на суму 1404 грн. (у т.ч. ПДВ 234 грн.), № 6190 від 14.10.2010 на суму 1404 грн. (у т.ч. ПДВ 234 грн.), № 6265 від 18.10.2010 на суму 1404 грн. (у т.ч. ПДВ 234 грн.), №6447 від 21.10.2010 на суму 1404 грн. (у т.ч. ПДВ 234 грн.), № 8891 від 16.12.2010 на суму 1404 грн. (у т.ч. ПДВ 234 грн.), на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит на суму 4200 грн. у відповідні податкові періоди 2010 року.

Таким чином, судом досліджені угоди позивача з його контрагентами, а саме: із ТОВ "Компанія Істсервіс", ТОВ "Мінераліс ЛТД", ТОВ „Айстек", ПП "Інновація гарант", ТОВ „Вега діалог", ТОВ „Палладіум Україна", ТОВ „Квазар", ТОВ "Будгерметик", ПП „Експресавтолюкс", ТОВ „Полюс-Юг ЛТД", які прямо пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Отже, суд першої інстанції зроблений висновок того, що в діях позивача відсутні порушення положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутній факт заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

З урахуванням наведених норм суд зазначає, що визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з порушеннями, які начебто мали місце в діяльності його контрагентів, але не заперечується належне оформлення та відображення в бухгалтерському обліку вищевказаних операцій.

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, 207, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, 207, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.13 р. по справі № 2а-13856/12/2070 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, ч. 1 ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2013р. по справі № 2а-13856/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.