Постанова

від 17.07.2013 по справі 826/8996/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2013 року 11:45 № 826/8996/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕквітаС " до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001012205 від 20.02.2013

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 20.01.2013 року № 00001012205.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі необґрунтованих висновків про те, що підприємство - контрагент позивача створено без мети здійснення господарської діяльності.

Позивач також вказує, що він вперше відобразив суму ПДВ у розмірі 77 941, 00 грн. в декларації за вересень 2009 року, а податкове повідомлення-рішення датоване 20.02.2013 р., тому на його думку у податкового органу відсутні правові підстави для нарахування зобов'язань чи заниження бюджетного відшкодування. Зауважує, що не може братися за початок перебігу строку давності (1095 днів) дата, з якої платник податків переніс 77 941 грн. в |рядок 25.2 декларації з ПДВ (20.07.2010 p.), оскільки першочергове виникнення податкового кредиту з ПДВ виникло саме в жовтні 2009 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на висновки акту перевірки, просив суд у позові відмовити.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕквітаС" зареєстроване як юридична особа Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 15.07.2003 року та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекцій у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби.

На підставі наказу керівника ДПІ у Оболонському районі ДПС № 115 від 18.01.2013 року, згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст.78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕквітаС" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Профітіс-Б» (код ЄДРПОУ 36192868) та ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз» (код ЄДРПОУ 35369805) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено Акт № 104/22.5-07/32492482 від 01.02.2013 року.

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5, п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 102 426,00 грн., та п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 статті 7, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на суму 4 000,00 грн.

Також, встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 77 941,00 грн., в т. ч.: за вересень 2009 року - в сумі 77 941,00 грн.; завищення заявленого бюджетного відшкодування задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по наступній декларації: за червень 2010 року (вх. № 9002795312 від 20.07.2010 року) в розмірі 77 941,00 грн.

Крім того, відповідач дійшов висновку, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Профітіс-Б» є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

На підставі встановлених порушень відповідачем 20.02.2013р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 00001012205, яким за порушення п.п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2 статті 7, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 77 941,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітіс-Б" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕквітаС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів з додатком. Згідно домовленості між сторонами постачальник ТОВ "Профітіс-Б" зобов'язується прийняти та оплатити картинг (дорослий та дитячий) та обладнання для нього (надалі іменується «товар») за ціною 389.705,00 грн. без ПДВ 20%, ПДВ 20% складає 77.941,00 грн. Загальна вартість складає 467.646,00 грн.

На виконання умов договору купівлі-продажу сторонами 15 вересня 2009 року підписано акт прийому-передачі товару до договору купівлі-продажу б/н від 15 вересня 2009 року.

ТОВ «Профітіс-Б» виписано позивачу податкову накладну від 15 вересня 2009 року року № 031509 на загальну суму 467 646,00 грн., в т.ч. ПДВ 77 941,00 грн.

Позивачем суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у декларації за вересень 2009 р.

Позивач посилається на зазначені вище первинні документи як на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом, що в свою чергу є підставою для формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

При цьому, суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до пп. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В свою чергу, первинні документи для набуття ними юридичної сили і доказовості повинні бути складені належним чином, у відповідності із нормами чинних в України нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Позивачем на доведення своєї позиції про реальність укладеної угоди не надано до суду доказів оплати отриманих товарів (платіжних доручень, виписки з банку по рахунку позивача, тощо), не надано доказів подальшого використання товару позивачем у його господарській діяльності.

Судом встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Києва від 11.12.2012р. по справі №1-1048 2012 рік звільнено ОСОБА_1 (директор ТОВ «Профітіс-Б» та ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз») від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію».

Згідно вказаного судового рішення: « ...ОСОБА_1, після здійснення фіктивного підприємництва, повторно, шляхом створення суб'єктів господарської діяльності ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз» та ТОВ «Профітіс -Б» з метою прикриття незаконної діяльності, яка направлена на здійснення незаконних фінансово-господарських операцій по переводу безготівкових коштів у готівку, формування валових витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконаних робіт, надання послуг, документального оформлення безтоварних операцій, умисно, з корисливих спонукань, повторно, за попередньою змовою з невстановленою у ході досудового слідства особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, групою осіб, в період січня 2008 року - липня 2010 року, в порушення вимог Інструкції «Про касові операції в банках України», затвердженої постановою правління НБУ №337 від 14.08.2003 року, підробив грошові чеки ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз» та ТОВ «Профітіс Б», які являються засобами доступу до банківських рахунків, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей щодо цілей витрат коштів та використання їх для отримання коштів з поточних рахунків ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз» та ТОВ «Профітіс Б» в ПАТ «УКРЕКСГМБАНК». «…Дії ОСОБА_1, кваліфіковані за ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності повторно, та за ст. 358 ч. 2 КК України, як підроблення документів, які видаються та посвідчуються підприємством, надають права та звільняють від обов'язків, з метою використання їх підроблювачем, так і іншою особою та їх збут, повторно за попередньою змовою групою осіб, також за ст. 200 ч. 2 КК України, як підробку, засобів доступу до банківських рахунків та їх використання, повторно, за попередньою змовою групою осіб. В судовому засіданні, підсудний ОСОБА_1 визнав вину у пред'явленому йому обвинуваченні».

ТОВ «Профітіс-Б» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 08.09.2010р.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, не підтверджують доводів позивача про реальність господарські операції з купівлі-продажу товарів між ТОВ "Еквітас" та контрагентом ТОВ "Профітіс-Б".

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги сумнівність господарської діяльності ТОВ «Профітіс-Б», враховуючи постанову Деснянського районного суду м. Києва від 11.12.2012р. по справі №1-1048 2012, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ, суд дійшов висновку, що відомості про фактичне виконання укладеного договору є недостовірні та надані позивачем докази не підтверджують реальність укладеної угоди.

Згідно з п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що в декларації за червень 2010 року ТОВ «ЕквітаС» заявило суму ПДВ 77 941,00 грн. до бюджетного відшкодування та отримало її, чим спростовуються доводи позивача про порушення строків для нарахування зобов'язань.

З огляду на вказане податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС № 00001012205 від 20.02.2013 року винесено правомірно та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Аналізуючи надані суб'єктом владних повноваження докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕквітаС" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій