Постанова

від 15.07.2013 по справі 804/5531/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 р. Справа № 804/5531/13-а Дніпропетровськийокружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луніної О.С.,

при секретарі - Кравці Є.С.,

за участю:

представника позивача - Юрко О.С.,

представників відповідача - Федорова А.Б., Волошина В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Дніпроінжбуд» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дніпроінжбуд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013р. за № 0000172290 та за № 0000182290.

У обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що 21.02.2013р. Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби складено акт №779/227/30093445 про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Дніпроінжбуд» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Шоковіта» (код ОДРПОУ 33421689), ТОВ «Супутник» (код СДРПОУ 32228481), ПП «Рембудкомплект-Плюс» (код СДРПОУ 36120814) за жовтень, листопад, грудень 2012 року, яким встановлено порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства; п.198.2. п. 198.3. п. 198.6. ст. 198. п. 200.1. ст.200. п.201.7. п.201.4. п.201.10 ст. 201 ПК України - завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку па додану вартість у жовтні-грудні 2012 року від TOB «Шоковіта», ТОВ «Супутник» на загальну суму 727443,46 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 727443,46 грн.; п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14. п. 135.1 ст. 135. п.п. 138.2 ст. 138. п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємств на загальну суму 1588251,84 грн.. у тому числі за 2012 рік у розмірі 1588251,84 гривні. На підставі зазначеного акту перевірки та його висновків відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованим з огляду на те, що: про факт належного виконання договорів з боку ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Супутник» свідчать податкові накладні, платіжні доручення та товарно-транспортні накладні, які були надані в повному обсязі перевіряючому органу й зафіксовані в акті перевірки; договори між контрагентами жодним законом, чи іншим нормативно правовим актом, не визнані недійсними, тому вважатися нікчемними не можуть; акт не містить посилання на обставини, які б свідчили про те. що ПП «Дпіпроінжбуд» укладаючи договір № 97 від 03.09.2012р. з ТОВ «Шоковіта» та договір купівлі-продажу № 103 від 03.10.2012р. з ТОВ «Супутник» діяло з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та мали на це умисел; вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Супутник», товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість; при віднесенні до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку, яка була сплачена на користь ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Супутник» підприємство ПП «Дніпроінжбуд» керувалося виключно положеннями ПК України. Зважаючи на сукупність фактів, позивач вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є нечинними, та такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

Представнии позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили та просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Лівобережна МДПІ отримала від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська акти про неможливість проведення зустрічних звірок щодо ТОВ «Шоковіта» та щодо ТОВ «Супутник», які є належними доказами на підтвердження укладання договорів купівлі-продажу між позивачем та контрагентам без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ними, означеними актами було зафіксовано, що за юридичною адресою ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Супутник» відсутні, що унеможливлює отримання первинних документів необхідних для проведення зустрічних звірок. Фактично згідно податкової звітності та проведених заходів у підприємств відсутнє виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання для здійснення основного виду діяльності платників податків. Крім того, звірками встановлена відсутність документів, які б підтверджували факт прийому (передачі) товарів. Як вбачається із змісту актів ДПІ у Бабушкінському районі, ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Супутник» за період 2011-2012 роки сформували податковий кредит по підприємствам, якими за звітність надавалась шляхом маніпулювання, а саме - у зазначених суб'єктів господарювання відсутній податковий кредит згідно наданих розрахунків коригування, які декларувались, здійснювались повернення передплат неіснуючим контрагентам. Позивач в порушення вимог запиту Лівобережної МДПІ про документальне підтвердження господарських операцій із ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Супутник», який було отримано особисто головним бухгалтером ПП «Дніпроінжбуд», не надав для проведення перевірки товарно-транспортних накладних, чи будь-яких інших документів, що засвідчують перевезення товарно-матеріальних цінностей згідно договорів постачання. Відповідача вважає, що операції з придбання ПП «Дніпроінжбуд» товарів у ТОВ «Шоковіта» ТОВ «Супутник» не містять у своїй суті економічної та ділової мети, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

Позивач - ПП «Дніпроінжбуд» (код ЄДРПОУ 30093445) - зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку, як платник податків, в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених вимог законодавства уповноваженими особами Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, ан підставі наказу за №199 від 15.02.2013 року, виданого Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська, відповідно п. 79.1 ст. 79, П.п. 78.1.1, п.78.1 ст.78. п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України проведено документальну позапланову невинну перевірку ПП «Дніпроінжбуд» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689), TOB «Супутник» (код ЄДРПОУ 32228481), ПП «Рембудкомплект-Плюс» (код ЄДРПОУ 36120814) за жовтень, листопад, грудень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №№779/227/30093445 від 21.02.2013 року.

У акті перевірки були зафіксовані порушення позивачем:

- ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;

- п.198.2. п. 198.3. п. 198.6. ст. 198. п. 200.1. ст.200. п.201.7. п.201.4. п.201.10 ст. 201 ПК України - завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку па додану вартість у жовтні-грудні 2012 року від TOB «Шоковіта», ТОВ «Супутник» на загальну суму 727443,46 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 727443,46 грн.;

- п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14. п. 135.1 ст. 135. п.п. 138.2 ст. 138. п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємств на загальну суму 1588251,84 грн.. у тому числі за 2012 рік у розмірі 1588251,84 гривні.

У акті перевірки в обґрунтування зазначених порушень відповідачем вказані наступні обставини:

- підприємством на вимогу податкового органу не надані до перевірки товарно-транспортні накладні, інші договори з перевізниками на транспортування придбаної продукції, які б підтверджували фактичний рух товару, тому дані взаємовідносини, крім проведеної оплати через розрахунковий рахунок, проведені виключно на паперових носіях з метою отримання податкової вигоди і не підлягають відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності;

- актами перевірок ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Супутник» відсутні, що унеможливлює отримання первинних документів необхідних для проведення зустрічних звірок, фактично згідно податкової звітності та проведених заходів у підприємств відсутнє виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання для здійснення основного виду діяльності платників податків.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013р.:

- №0000172290, яким донараховано податок на прибуток: основний платіж - 1 588 252 грн., штрафна санкція - 397 063 грн.;

- №0000182290, яким донараховано податок на додану вартість: основний платіж-727 443 грн., штрафна санкція - 181 861 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив з такого.

Між позивачем та контрагентами були укладені наступні договори:

- договір підряду від 20.08.2012р. за № 46\08 (замовник - Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації);

- договір купівлі-продажу від 03.09.2012р. за № 97 (ТОВ «Шоковіта»);

- договір купівлі-продажу від 03.10.2012р. за № 103 (ТОВ «Супутник»).

Як встановлено у акті перевірки, згідно наданоїтподаткової звітності ПП «Дніпроінжбуд» до складу податкового кредиту включено податкові накладні від контрагента ТОВ «Шоковіта» у деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад 2012 року та від контрагента ТОВ «Супутник» у деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2012 року.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції платника податків, в тому числі транспортні витрати, повинні бути пов'язані з господарською діяльністю платника податків і документально підтверджені.

Суд зауважує на тому, що акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами.

Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби у ході проведення перевірки були отримані акти ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шоковіта» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за вересень, листопад 2011 року та повноти їх відображення у податковому обліку» від 21.12.2012р. за № 7206/224/33421689 та «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Супутник» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за листопад 2011 року та повноти їх відображення у податковому обліку» від 21.12.2012р. за № 7202/224/32228481, відповідно до яких: перевіркою встановлено порушення ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Супутник» ст. 185 ПК України у частині оподаткування ПДВ безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями; перевркою встановлена відсутність документів, які б підтверджували факт прийому/передачі товару та не встановлено факту поставки товарів по ланцюгу постачання контрагентів; перевіркою встановлена відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 роках; підприємства займались діяльністю, спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у акті перевірки є посилання на надані до перевірки первинні документи, зокрема, договір, акт, податкова накладна, платіжне доручення, у зв'язку із чим суд не вбачає порушень «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 з боку податкового органу.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до підпункту 198.6 статті 189 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Згідно підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також підлягають врахуванню вимоги «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, відповідно до пунктів 2.4., 2.14-2.16 якого первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд відмічає, що для договорів транспортного експедирування Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. за № 1955-IV (далі - Закон № 1955) передбачено обов'язкову письмову форму. При цьому вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрут, вид транспорту вказуються в заявці, яка є невід'ємною частиною договору. За змістом ст.9 Закону № 1955 факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Положеннями Постанови КМУ «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» від 25.02.2009 № 207 (Перелік № 207) та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (Правила) врегульовані правила оформлення документів на перевезення. При цьому нормами пункту 1 Правил дано визначення «Товарно-транспортної накладної» (ТТН) як єдиного для всіх учасників транспортного процесу юридичного документа, призначеного для списання запасів, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Причому ТТН включена до Переліку за № 207, лише у випадку, коли водій вантажоперевізника здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Згідно наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. за №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення, обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм обліку роботи вантажного автомобілю» від 29.12.1995р. за №488/346 передбачено, що підставою списання товарно-матеріальних цінностей у продавця і оприбуткування їх у покупця є товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН.

Пунктом 11.1 наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за №363 закріплено, що основним документом на перевіз вантажів являється ТТН і дорожні листи вантажного автомобіля. Перевезення вантажів автомобільним транспортом як на комерційній основі, так і для власних потреб здійснюється при наявності належним чином оформлених ТТН, які додаються до дорожнього листа.

Таким чином, для підтвердження правомірності віднесення вартості транспортних послуг до складу податкових витрат платник має надати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів та понесення відповідних витрат.

У процесі проведення перевірки податковим органом витребовувались у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з контрагентами ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689), ТОВ «Супутник» (код СДРПОУ 32228481), ПП «Рембудкомплект-Плюс» (код ЄДРПОУ 36120814) за жовтень, листопад, грудень 2012 року, про що зазначається у акті перевірки. Проте, підприємством не було надано товарно-транспортних накладних та інших документів, які підтверджували б фактичний рух придбаного товару, що підтверджується листом від 14.02.2013р. за вих. № 03, який міститься у матеріалах справи. Зазначені докази не були надані і на вимогу суду.

Позивач надав до суду певні ТТН, проте, вантаж, який зазначений у них (грунт, пісок, щебінь, двері, тощо), не узгоджується зі змістом укладених з контрагентами договорів, на підтвердження виконання яких позивачем надані зазначені ТТН. Так, між позивачем та ТОВ «Шоковіта» укладено договір купівлі-продажу і відповідно до накладних придбавася товар, зокрема, автоматичні вимикачі, гофорорукави, нитки швейні, стрічки монтажні, та ін. будівельно-ремонтні об'єкти.

З системного аналізу матеріалів справи та пояснень, наданих позивачем під час судового засіданні, вбачається відсутність оподатковуваних операцій між заявленими позивачем особами, відсутність всіх належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

На думку суду, правила податкового обліку розраховані на добросовісність платника податків, однак з сукупності матеріалів справи вбачається, що операції позивача із контрагентом, який знаходиться поза межами податкового контролю, мають ознаки регулювання рівня податкових зобов'язань та податкового кредиту, що дає податкові переваги за рахунок державного бюджету.

Надані для перевірки документи по взаємовідносинам з ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689), ТОВ «Супутник» (код СДРПОУ 32228481), ПП «Рембудкомплект-Плюс» (код ЄДРПОУ 36120814) за жовтень, листопад, грудень 2012 року не дали можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності платника податків придбаних послуг, а лише фіксують господарські операції з вказаними контрагентами. Перевіркою не встановлено, що здійснені операції носять реальний характер, а придбані товари і послуги використано в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Для установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема, у разі придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробником.

Надані первинні документи не дають можливості встановити зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства, їх необхідність для комплексного процесу господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Таким чином, до перевірки не надані документи, які б містили повну інформацію про надані послуги та їх зв'язок з власною господарською діяльністю позивача.

Отже, досліджені в судовому засіданні первинні документи (акти виконаних робіт, накладні податкові та видаткові, договори, тощо) по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Шоковіта» (код ОДРПОУ 33421689), ТОВ «Супутник» (код СДРПОУ 32228481), ПП «Рембудкомплект-Плюс» (код СДРПОУ 36120814) за жовтень, листопад, грудень 2012 року є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Розглядаючи спір по суті, судом також було враховано той факт, що відповідно до матеріалів справи правоохоронними органами було зареєстроване кримінальне провадження № 320131180000000005 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, у якому перевіряється і господарська діяльність ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Супутник» (лист старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 07.02.2013р. за № 3109/7/09-00-17).

Абзац 2 п.198.6 ст.198 ПК України визначає, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, відповідачем було правомірно встановлено порушення позивачем п.198.2. п. 198.3. п. 198.6. ст. 198. п. 200.1. ст.200. п.201.7. п.201.4. п.201.10 ст. 201 ПК України - завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку па додану вартість у жовтні-грудні 2012 року від TOB «Шоковіта», ТОВ «Супутник» на загальну суму 727443,46 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 727443,46 грн.; п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14. п. 135.1 ст. 135. п.п. 138.2 ст. 138. п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємств на загальну суму 1588251,84 грн., у тому числі за 2012 рік у розмірі 1588251,84 гривні.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тобто за наявності вищезазначених порушень правомірним є застосування за ці порушення до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013р. за № 0000172290 та за № 0000182290.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про не доцільність та не обґрунтованість задоволення позову.

Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Дніпроінжбуд» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- відмовити

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст складено 19.07.2013.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 19.07.2013. СуддяО.С. Луніна О.С. Луніна