Рішення

від 07.08.2013 по справі 905/4056/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.08.2013 Справа № 905/4056/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.,

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства "БТА Банк", м. Київ

до відповідача: Малого приватного підприємства "Вест", м. Макіївка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "Титан", м. Макіївка

про звернення стягнення в рахунок часткового задоволення вимог за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р., що станом на 13.05.2013р. становить 7 058 622,87 грн. на предмет іпотеки - будівлі торгово-транспортного комплексу, що складаються з літ. А1 блок-магазини №1,2,3,4,5 загальною площею 220 кв.м, літ. Б1 блок-магазини №6, 7, 8 загальною площею 107,7 кв.м, літ. В1 блок-магазини №9, 10, 11 загальною площею 120,2 кв.м, літ. Г1 блок-кафе з підвалом №12 загальною площею 215,9 кв.м, літ. Д1 вбиральня загальною площею 51,6 кв.м, літ.Є1 магазин №13, 14 загальною площею 76,1 кв.м, літ. З1 навіс загальною площею 96,1 кв.м, літ. Ж 1 1 ларьки загальною площею 86,5 кв.м, що знаходяться за адресою: Донецька область, Центрально-Міський район, вул. Плеханова, 4Б, шляхом передачі позивачу права власності на предмет іпотеки за ціною 3 022 965,66 грн.; припинення права власності відповідача на вищевказане нерухоме майно; визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно

За участю представників сторін:

від позивача: Гануленко Г.В. за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

07.08.2013р. з 11.10 год. по 11.20 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "БТА Банк", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Малого приватного підприємства "Вест", м. Макіївка про звернення стягнення в рахунок часткового задоволення вимог за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р., що станом на 13.05.2013р. становить 7 058 622,87 грн. на предмет іпотеки - будівлі торгово-транспортного комплексу, що складаються з літ. А1 блок-магазини №1,2,3,4,5 загальною площею 220 кв.м, літ. Б1 блок-магазини №6, 7, 8 загальною площею 107,7 кв.м, літ. В1 блок-магазини №9, 10, 11 загальною площею 120,2 кв.м, літ. Г1 блок-кафе з підвалом №12 загальною площею 215,9 кв.м, літ. Д1 вбиральня загальною площею 51,6 кв.м, літ.Є1 магазин №13, 14 загальною площею 76,1 кв.м, літ. З1 навіс загальною площею 96,1 кв.м, літ. Ж 1 1 ларьки загальною площею 86,5 кв.м, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, Центрально-Міський район, вул. Плеханова, 4Б, шляхом передачі позивачу права власності на предмет іпотеки за ціною 3 022 965,66 грн.; припинення права власності відповідача на вищевказане нерухоме майно; визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "Титан" зобов'язань за кредитним договором № КЛ-06-19 від 30.10.2006р, у зв'язку з чим притягує до відповідальності його майнового поручителя на підставі договору іпотеки №КЛ-06-19/2І від 30.10.2006р. - Мале приватне підприємство "Вест".

Ухвалою суду від 06.06.2013р. за вказаним позовом порушено провадження по справі № 905/4056/13 та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "Титан", м. Макіївка.

30 липня 2013р. через канцелярію суду відповідачем та третьою особою надані аналогічні зі змістом клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Жердєва І.І.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 30.07.2013р. строк розгляду справи №905/4056/13 продовжений на 7 днів.

В судовому засіданні 07.08.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 Господарським процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Судом, згідно зі ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4 2 ,4 3 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Український кредитно-торговий банк» (далі - банк, правонаступником якого є позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма «Титан» укладений договір про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 29.04.2009р.) банк відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію в іноземній валюті, надає позичальнику грошові кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, зазначені в п.1.5 цього договору, своєчасну та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитами, повернути банку загальну заборгованість за кредитною лінією в повному обсязі та у строки, передбачені ст. 8 цього договору, а також виконувати інші умови договору.

Розмір кредитної лінії визначається п.1.2 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 05.08.2010р.). Термін дії кредитної лінії закінчується 31.10.2011р. (п.1.4 в редакції додаткової угоди від 05.08.2010р.).

Згідно з п.1.3, розмір процентів складає 12,5% річних за користування кредитами, наданими в іноземній валюті, та 17% річних за кредитами, наданими в національній валюті України.

Пунктом 6.1 кредитного договору встановлено зобов'язання позичальника сплачувати банку проценти у розмірі, що зазначені в п.1.3 цього договору. Нарахування відсотків за користування кредитами здійснюється не пізніше останнього робочого дня поточного місяця за фактичну кількість днів в періоді (28-29-30-31) та 360 днів в році - для кредитів, наданих позичальнику в іноземній валюті, фактичну кількість днів у році - для кредитів, наданих позичальнику в національній валюті, по останній календарний день включно. Проценти, нараховані за місяць, відповідно до п.6.1-6.5 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця, за який вони нараховані (п.6.6 кредитного договору).

За умовами п.8.1 (в редакції додаткової угоди від 05.08.2010р.), позичальник зобов'язується повернути банку кожен із кредитів в національній валюті України та/або іноземній валюті, наданих в межах відповідного розміру ліміту кредитної лінії, встановленого п.1.2 цього договору в наступному порядку:

- не пізніше останнього календарного дня місяців періоду серпень 2010р.-лютий 2011р. - в сумі 10 000,00 дол. США.,

- не пізніше останнього календарного дня місяців періоду березень 2011р.-вересень 2011р. - в сумі 77 000,00 дол. США,

- не пізніше 31.10.2011р. - в сумі 70 000,00 дол. США.

Виходячи зі змісту п.10.1, за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів позичальник зобов'язаний сплачувати банку неустойку (пеню) в розмірі 14% річних за кожний день прострочення.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р. (зі змінами), сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину, відсутні докази його визнання у встановленому порядку недійсним, тому виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказану угоду дійсною та обов'язковою для виконання сторонами.

У забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма «Титан» за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р. між банком (далі - іпотекодержатель), Малим приватним підприємством «Вест» (далі - іпотекодавець-1) та фізичною особою Жердєвим Ігором Івановичем (далі - іпотекодавець-2) укладений договір іпотеки № КЛ-06-19/2І, за яким іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку майно, зазначене в п.3.1 цього договору.

Відповідно до п.1.3 іпотекодавець-1 передає в іпотеку іпотекодержателю комплекс нежитлових будівель, будівлі торгово-транспортного комплексу загальною площею 1 147,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Макіївка, вул. Плеханова, буд. №б/н та до складу яких входить наступне:

літ. А1 блок-магазини №1,2,3,4,5 загальною площею 220 кв.м,

літ. Б1 блок-магазини №6, 7, 8 загальною площею 107,7 кв.м,

літ. В1 блок-магазини №9, 10, 11 загальною площею 120,2 кв.м,

літ. Г1 блок-кафе з підвалом №12 загальною площею 215,9 кв.м,

літ. Д1 вбиральня загальною площею 51,6 кв.м,

літ.Є1 магазин №13, 14 загальною площею 76,1 кв.м,

літ. З1 навіс загальною площею 96,1 кв.м,

літ. Ж1 навісу загальною площею 154,6 кв.м,

літ. Ж 1 1 ларьки загальною площею 86,5 кв.м;

іпотекодавець-2 передає в іпотеку іпотекодержателю торговий ларьок №3, навіс Ж-1, які знаходяться за адресою: м. Макіївка, вул. Плеханова, буд. №б/н.

Рішенням Макіївської міської ради №530 від 11.05.2012р. вищевказаним об'єктам нерухомого присвоєно адресу: м. Макіївка, вул. Плеханова, буд.4Б.

Згідно з п.6.2 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у в випадку, якщо в момент настання терміну виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, зазначених в п.2.1 цього договору, вони не будуть виконані або будуть виконані неналежним чином. За рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити всі свої вимоги у відповідності з цим договором, в тому числі, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність.

Проаналізувавши зміст вищевказаних договорів іпотеки, суд дійшов висновку, що зазначені угоди за своєю правовою природою є засобом забезпечення виконання зобов'язань (в даному випадку - за кредитним договором) та підпадають під правове регулювання ст.575 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України „Про іпотеку" (далі - Закон).

Сторонами погоджено всі істотні умови договорів, відсутні докази їх визнання у встановленому порядку припиненими або недійсними. Отже, договір іпотеки № КЛ-06-19/2І від 30.10.2006р. наразі є чинним, дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту вищевказаного правочину, за своєю правовою природою він є засобом забезпечення виконання зобов'язань (в даному випадку - за кредитним договором) та підпадає під правове регулювання §6 Глави 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України „Про іпотеку".

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі -ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, банк меморіальним валютним ордером №5 від 30.10.2006р. перерахував позичальнику грошові кошти в сумі 1 400 000,00 дол. США, гривневий еквівалент якої становить 7 070 000,00 грн. В свою чергу позичальник взяті на себе зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р. належним чином не виконував, кредитні кошти у визначені п.8.1 строки не повертав, відсотки за користування ними своєчасно не сплачував.

У зв'язку з вищевикладеним, банк звернувся до позичальника з вимогою про усунення порушення №09-03/514від 05.04.2013р., в якій вимагав терміново сплатити заборгованість за кредитним договором в сумі 759 420,11 дол. США та пеню в сумі 624 528,45 грн. Незважаючи на отримання зазначеної вимоги 17.04.2012р. представником позичальника, її залишено без відповіді та задоволення, доказів протилежного під час судового розгляду справи №905/4056/13 не надано.

Як зазначає позивач, наразі у позичальника за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р. наявна заборгованість за кредитом в сумі 5 187 457,00 грн., що є гривневим еквівалентом 649 000,00 дол. США за курсом НБУ станом на 13.05.2013р., та поточна заборгованість за відсотками в сумі 23 415,57 грн., що є гривневим еквівалентом 2 929,51 дол. США за курсом НБУ станом на 13.05.2013р., та прострочена заборгованість за процентами в сумі 1 088 658,43 грн., що є гривневим еквівалентом 136 201,48 дол. США за курсом НБУ станом на 13.05.2013р.

На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у позичальника заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 649 000,00 дол. США та заборгованості за відсотками в сумі 139 130,99 дол. США. Під час судового розгляду справи №905/4056/13 не надано доказів повернення в повному обсязі кредитних коштів, як не надано доказів повної та своєчасної сплати відсотків за користування ними.

Стосовно стягнення заборгованості в національної валюті, суд виходить з наступного. Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України, що цілком кореспондується з приписами ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Встановлений законодавцем обов'язок приймати на території України виконання будь-яких зобов'язань в національній валюті, на погляд суду, дає право кредитору заявляти вимоги в валюті України за будь-якими грошовими зобов'язаннями.

Разом з цим, виходячи з наведеного в позовній заяві розрахунку позовних вимог, при визначенні гривневого еквіваленту заборгованості у доларах США позивачем застосований курс, визначений Національним Банком України на 13.05.2013р., що є безпідставним з огляду на звернення позивача до суду 01.06.2013р. Проте, беручи до уваги, що на зазначені дати Національним банком України встановлений однаковий курс гривні до долара США, який дорівнює 799,30 грн. за 100 дол. США, суд не вбачає порушення прав відповідача при розрахунку боргових зобов'язань, виражених в іноземній валюті, за курсом, визначеним позивачем.

Отже, беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у вищевказаних сумах ґрунтуються на приписах законодавства, належним чином доведені та відповідачами не спростовані, вони є правомірними.

За приписами ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахування приписів наведених норм, позивачем на підставі п.10.1 кредитного договору за період з 13.11.2012р. по 13.05.2013р. нараховано до стягнення пеню в сумі 361 860,75 грн. за прострочення повернення кредиту, та пеню в сумі 425 697,36 грн. за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

Проаналізувавши доданий до клопотання №012-35-2391 від 30.07.2013р. розрахунок пені, судом встановлено, що при нарахуванні штрафних санкцій позивачем не взяті до уваги приписи ч.6 ст.232 ГК України, пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків нарахована позивачем за межами законодавчо визначеного шестимісячного строку від дня виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на наведені обставини суд робить висновок про неправомірність позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 361 860,75 грн. та відповідність закону вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків лише в сумі 24 164,92 грн.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, окремим видом якої є іпотека, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічні за змістом норми містяться в ст.7 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи вищевикладений висновок суду щодо правомірності вимог позивача про стягнення за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р. заборгованості за кредитом в сумі 5 187 457,00 грн., що є гривневим еквівалентом 649 000,00 дол. США, поточної заборгованості за відсотками в сумі 23 415,57 грн., що є гривневим еквівалентом 2 929,51 дол. США, та простроченої заборгованості за процентами в сумі 1 088 658,43 грн., що є гривневим еквівалентом 136 201,48 дол. США, пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 24 164,92 грн., суд вважає правомірними вимоги позивача про звернення стягнення в рахунок її погашення на майно відповідача, передане в заставу (іпотеку) банку.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності (ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку»).

Разом з цим, з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом (п.39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Крім того, можливість визнання за кредитором права власності на предмет іпотеки в якості способу звернення заборгованості за рахунок цього предмету іпотеки визначена постаново. Верховного суду України від 26.12.2011р. по справі №4/1, що відповідно до ст.111-28 ГПК України має обов'язковий для застосування характер.

Як вбачається з матеріалів справи, за висновком оцінювача Слісаренко С.М, станом на 22.05.2013р. вартість нерухомого майна - будівель, торгово-транспортного комплексу, розташованого за адресою: м. Макїівка, вул. Плеханова, що належить МПП «Вест», складає 3 022 965,66 грн. (без ПДВ)

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо визнання за ним права власності на предмет іпотеки - будівлі торгово-транспортного комплексу, що складаються з літ. А1 блок-магазини №1,2,3,4,5 загальною площею 220 кв.м, літ. Б1 блок-магазини №6, 7, 8 загальною площею 107,7 кв.м, літ. В1 блок-магазини №9, 10, 11 загальною площею 120,2 кв.м, літ Г1 блок-кафе з підвалом №12 загальною площею 215,9 кв.м, літ. Д1 вбиральня загальною площею 51,6 кв.м, літ.Є1 магазин №13, 14 загальною площею 76,1 кв.м, літ. З1 навіс загальною площею 96,1 кв.м, літ. Ж 1 1 ларьки загальною площею 86,5 кв.м, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, Центрально-Міський район, вул. Плеханова, 4Б, шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки за ціною 3 022 965,66 грн.

Водночас, виходячи зі змісту заявлених вимог та проаналізувавши матеріали справи №905/4056/13, судом встановлено, що звернення стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р. вимагається позивачем шляхом набуття права власності на майно, передане в іпотеку саме відповідачем - Малим приватним підприємством "Вест", який виступає іпотекодавцем-1 за договором № КЛ-06-19/2І від 30.10.2006р., натомість вимоги про стягнення кредитної заборгованості за рахунок майна іпотекодавця-2, яким виступає Жердєв І.І., до предмету судового розгляду по справі №905/4056/13 не входять, оскільки банком не заявлені.

Беручи до уваги наведені обставини, а також приймаючи до уваги те, що майно на яке звертається стягнення в межах цієї справи виділено в натурі, знаходиться у власності відповідача та не є спільною власністю, суд не вбачає можливого впливу рішення по справі №905/4056/13 на права та обов'язки Жердєва І.І., що свідчить про відсутність правових підстав для його залучення до участі у вищевказаній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору та зумовлює відхилення відповідних клопотань відповідача та третьої особи.

Стосовно вимог позивача про припинення права власності відповідача на нерухоме майно, на яке ним вимагається звернення стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р. шляхом набуття права власності, суд дійшов наступних висновків.

За приписами п.8 ч.1 ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника. Виходячи зі змісту наведеної норми, закон пов'язує припинення права власності на майно виключно з юридичним фактом звернення стягнення на таке майно іншою особою, яка виступає кредитором у зобов'язальних правовідносинах з власником, а відтак припинення права власності з наведеної правової підстави не потребує необхідності застосування судової процедури припинення права власності, яке відбувається в силу закону.

З огляду на наведені обставини, звернення стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р. на нерухоме майно Малого приватного підприємства "Вест", передане в іпотеку за договором іпотеки № КЛ-06-19/2І від 30.10.2006р., та визнання за позивачем права власності має наслідком припинення права власності відповідача на предмет іпотеки, яке відбувається на підставі норм п.8 ч.1 ст.346 ЦК України та не потребує додаткового підтвердження господарським судом.

З огляду на наведені обставини і враховуючи, що позовні вимоги є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 534, 549-552, 611, 612, 629, 575, §6 Глави 49, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 229-234, 345-346 Господарського кодексу України, ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України „Про іпотеку" ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом Публічного акціонерного товариства "БТА Банк", м. Київ до Малого приватного підприємства "Вест", м. Макіївка, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "Титан", м. Макіївка, про звернення стягнення в рахунок часткового задоволення вимог за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р., що станом на 13.05.2013р. становить 7 058 622,87 грн. на предмет іпотеки - будівлі торгово-транспортного комплексу, що складаються з літ. А1 блок-магазини №1,2,3,4,5 загальною площею 220 кв.м, літ. Б1 блок-магазини №6, 7, 8 загальною площею 107,7 кв.м, літ. В1 блок-магазини №9, 10, 11 загальною площею 120,2 кв.м, літ. Г1 блок-кафе з підвалом №12 загальною площею 215,9 кв.м, літ. Д1 вбиральня загальною площею 51,6 кв.м, літ.Є1 магазин №13, 14 загальною площею 76,1 кв.м, літ. З1 навіс загальною площею 96,1 кв.м, літ. Ж 1 1 ларьки загальною площею 86,5 кв.м, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, Центрально-Міський район, вул. Плеханова, 4Б, шляхом передачі позивачу права власності на предмет іпотеки за ціною 3 022 965,66 грн.; припинення права власності відповідача на вищевказане нерухоме майно; визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно - задовольнити частково.

Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "Титан" (86148, м. Макіївка Донецької області, вул. Териконна, 2, ЄДРПРОУ 25118323) перед Публічним акціонерним товариством "БТА Банк" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ЄДРПОУ 14359845) за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 5 187 457,00 грн., що є гривневим еквівалентом 649 000,00 дол. США, поточної заборгованості за відсотками в сумі 23 415,57 грн., що є гривневим еквівалентом 2 929,51 дол. США, та простроченої заборгованості за процентами в сумі 1 088 658,43 грн., що є гривневим еквівалентом 136 201,48 дол. США, пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 24 164,92 грн., на нерухоме майно Малого приватного підприємства "Вест" (86115,м. Макіївка Донецької області, вул. В'яземського, 7, ЄДРПОУ 24653126), передане в іпотеку за договором іпотеки № КЛ-06-19/2І від 30.10.2006р., шляхом передачі Публічному акціонерному товариству "БТА Банк" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ЄДРПОУ 14359845) права власності на предмет іпотеки за ціною 3 022 965,66 грн.

Визнати за Публічним акціонерним товариством "БТА Банк" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ЄДРПОУ 14359845) право власності на нерухоме майно - будівлі торгово-транспортного комплексу, що складаються з літ.А1 блок-магазини №1,2,3,4,5 загальною площею 220 кв.м, літ. Б1 блок-магазини №6, 7, 8 загальною площею 107,7 кв.м, літ. В1 блок-магазини №9, 10, 11 загальною площею 120,2 кв.м, літ. Г1 блок-кафе з підвалом №12 загальною площею 215,9 кв.м, літ. Д1 вбиральня загальною площею 51,6 кв.м, літ.Є1 магазин №13, 14 загальною площею 76,1 кв.м, літ. З1 навіс загальною площею 96,1 кв.м, літ. Ж 1 1 ларьки загальною площею 86,5 кв.м, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, Центрально-Міський район, вул. Плеханова, 4Б.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Вест" (86115,м. Макіївка Донецької області, вул. В'яземського, 7, ЄДРПОУ 24653126)на користь Публічного акціонерного товариства "БТА Банк" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ЄДРПОУ 14359845) судовий збір в сумі 64 905,15 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 12.08.2013р.

Суддя П.В. Демідова