Постанова

від 15.10.2013 по справі 905/4056/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.10.2013 р. справа №905/4056/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Агапова О.Л. суддівМ`ясищева А.М., Ушенко Л.В. При секретарі судового засіданні: Козюта Д.О. За участю представників сторін: від позивача:Гануленко Г.В. - представник за дов. від відповідача 1:не з'явився від третьої особи: не з'явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Вест", м.Макіївка на рішення господарського суду Донецької області від 07 серпня 2013р. у справі№ 905/4056/13 (суддя Демідова П.В.) за позовом:Публічного акціонерного товариства "БТА Банк", м.Київ до відповідача: Малого приватного підприємства "Вест", м.Макіївка за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "Титан", м.Макіївка прозвернення стягнення на іпотечне майно В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.08.2013р. по справі № 905/4056/13 (суддя Демідова П.В.) частково задоволені позовні Публічного акціонерного товариства "БТА Банк", м. Київ до Малого приватного підприємства "Вест", м. Макіївка, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "Титан", м. Макіївка, про звернення стягнення в рахунок часткового задоволення вимог за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р., що станом на 13.05.2013р. становить 7 058 622,87 грн. на предмет іпотеки - будівлі торгово-транспортного комплексу, що складаються з літ. А1 блок-магазини №1,2,3,4,5 загальною площею 220 кв.м, літ. Б1 блок-магазини №6, 7, 8 загальною площею 107,7 кв.м, літ. В1 блок-магазини №9, 10, 11 загальною площею 120,2 кв.м, літ. Г1 блок-кафе з підвалом №12 загальною площею 215,9 кв.м, літ. Д1 вбиральня загальною площею 51,6 кв.м, літ.Є1 магазин №13, 14 загальною площею 76,1 кв.м, літ. З1 навіс загальною площею 96,1 кв.м, літ. Ж11 ларьки загальною площею 86,5 кв.м, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, Центрально-Міський район, вул. Плеханова, 4Б, шляхом передачі позивачу права власності на предмет іпотеки за ціною 3 022 965,66 грн.; припинення права власності відповідача на вищевказане нерухоме майно; визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно

Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "Титан" перед Публічним акціонерним товариством "БТА Банк" за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 5 187 457,00 грн., що є гривневим еквівалентом 649 000,00 дол. США, поточної заборгованості за відсотками в сумі 23 415,57 грн., що є гривневим еквівалентом 2 929,51 дол. США, та простроченої заборгованості за процентами в сумі 1 088 658,43 грн., що є гривневим еквівалентом 136 201,48 дол. США, пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 24 164,92 грн., на нерухоме майно Малого приватного підприємства "Вест" (86115,м. Макіївка Донецької області, вул. В'яземського, 7, ЄДРПОУ 24653126), передане в іпотеку за договором іпотеки № КЛ-06-19/2І від 30.10.2006р., шляхом передачі Публічному акціонерному товариству "БТА Банк" права власності на предмет іпотеки за ціною 3 022 965,66 грн.

Визнано за Публічним акціонерним товариством "БТА Банк" право власності на нерухоме майно - будівлі торгово-транспортного комплексу, що складаються з літ.А1 блок-магазини №1,2,3,4,5 загальною площею 220 кв.м, літ. Б1 блок-магазини №6, 7, 8 загальною площею 107,7 кв.м, літ. В1 блок-магазини №9, 10, 11 загальною площею 120,2 кв.м, літ. Г1 блок-кафе з підвалом №12 загальною площею 215,9 кв.м, літ. Д1 вбиральня загальною площею 51,6 кв.м, літ.Є1 магазин №13, 14 загальною площею 76,1 кв.м, літ. З1 навіс загальною площею 96,1 кв.м, літ. Ж11 ларьки загальною площею 86,5 кв.м, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, Центрально-Міський район, вул. Плеханова, 4Б.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги в задоволеній частині є законними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Малого приватного підприємства "Вест", м. Макіївка, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не звернув увагу на той факт, що надаючи оціночний звіт банк фактично оспорив вартість майна зазначену в договорі іпотеки, що на думку скаржника свідчить про наявність спору між сторонами стосовно вартості майна.

Крім того, в апеляційній скарзі заявник посилається на порушення господарським судом норм процесуального права. Апелянт зазначає, що господарський суд не залучив до участі у справі громадянина Жердєва І.І., який є співвласником торгівельно-транспортного комплексу, чим порушив його права та вирішив спір про права та обов'язки осіб, які не були залучені до справи. До того ж, заявник посилається на неправомірне відхилення його клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив що, оскаржуване рішення прийнято з додержанням норм чинного законодавства, та не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Третя особа також надала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що підтримує вимоги апеляційної скарги та просить скасувати рішення господарського суду.

У судове засіданні Донецького апеляційного господарського суду 15.10.2013р. представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку з розглядом у Центрально-Міському районному суді м. Макіївки цивільної справи за позовом банку до громадянина Жердєва І.І. та за зустрічним позовом про визнання недійсним договору іпотеки.

Розглянувши вказане клопотання судова колегія відмовила в його задоволенні, оскільки, по-перше - майно, на яке звертається стягнення в межах цієї справи виділено в натурі, знаходиться у власності відповідача та не є спільною власністю з громадянином Жердєвим І.І., по-друге - апеляційна інстанції переглядає законність та обґрунтованість прийнятого рішення суду першої інстанції станом на дату його прийняття.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи заявника скарги, перевіривши обставини справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Публічне акціонерне товариство "БТА Банк", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Малого приватного підприємства "Вест", м. Макіївка про звернення стягнення в рахунок часткового задоволення вимог за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р., що станом на 13.05.2013р. становить 7 058 622,87 грн. на предмет іпотеки - будівлі торгово-транспортного комплексу, що складаються з літ. А1 блок-магазини №1,2,3,4,5 загальною площею 220 кв.м, літ. Б1 блок-магазини №6, 7, 8 загальною площею 107,7 кв.м, літ. В1 блок-магазини №9, 10, 11 загальною площею 120,2 кв.м, літ. Г1 блок-кафе з підвалом №12 загальною площею 215,9 кв.м, літ. Д1 вбиральня загальною площею 51,6 кв.м, літ.Є1 магазин №13, 14 загальною площею 76,1 кв.м, літ. З1 навіс загальною площею 96,1 кв.м, літ. Ж11 ларьки загальною площею 86,5кв.м, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, Центрально-Міський район, вул. Плеханова, 4Б, шляхом передачі позивачу права власності на предмет іпотеки за ціною 3 022 965,66 грн.; припинення права власності відповідача на вищевказане нерухоме майно; визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "Титан" зобов'язань за кредитним договором № КЛ-06-19 від 30.10.2006р, у зв'язку з чим слід звернути стягнення на майно передане в іпотеку Малим приватним підприємством "Вест" (іпотекодавець).

Господарський суд ухвалою від 06.06.2013р. порушив провадження за вказаним позовом та залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "Титан", м. Макіївка (позичальник).

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що 30.10.2006р. між Відкритим акціонерним товариством "Український кредитно-торговий банк" (правонаступником якого є позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "Титан" укладений договір про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19.

Сторонами укладено ряд додаткових угод до вказаного договору. Так, відповідно до п.1.1 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 29.04.2009р., банк відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію в іноземній валюті, надає позичальнику грошові кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, зазначені в п.1.5 цього договору, своєчасну та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитами, повернути банку загальну заборгованість за кредитною лінією в повному обсязі та у строки, передбачені ст. 8 цього договору, а також виконувати інші умови договору. (п.1.1 в редакції додаткової угоди від 29.04.2009р.)

Розмір кредитної лінії визначається п.1.2 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 05.08.2010р., а згідно п.1.4 в редакції додаткової угоди від 05.08.2010р. термін дії кредитної лінії закінчується 31.10.2011р.

Згідно з п.1.3, розмір процентів складає 12,5% річних за користування кредитами, наданими в іноземній валюті, та 17% річних за кредитами, наданими в національній валюті України.

Пунктом 6.1 кредитного договору встановлено зобов'язання позичальника сплачувати банку проценти у розмірі, що зазначені в п.1.3 цього договору. Нарахування відсотків за користування кредитами здійснюється не пізніше останнього робочого дня поточного місяця за фактичну кількість днів в періоді (28-29-30-31) та 360 днів в році - для кредитів, наданих позичальнику в іноземній валюті, фактичну кількість днів у році - для кредитів, наданих позичальнику в національній валюті, по останній календарний день включно. Проценти, нараховані за місяць, відповідно до п.6.1-6.5 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця, за який вони нараховані (п.6.6 кредитного договору).

За умовами п.8.1 (в редакції додаткової угоди від 05.08.2010р.), позичальник зобов'язується повернути банку кожен із кредитів в національній валюті України та/або іноземній валюті, наданих в межах відповідного розміру ліміту кредитної лінії, встановленого п.1.2 цього договору в наступному порядку:

- не пізніше останнього календарного дня місяців періоду серпень 2010р.-лютий 2011р. - в сумі 10 000,00 дол. США.,

- не пізніше останнього календарного дня місяців періоду березень 2011р.-вересень 2011р. - в сумі 77 000,00 дол. США,

- не пізніше 31.10.2011р. - в сумі 70 000,00 дол. США.

Виходячи зі змісту п.10.1, за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів позичальник зобов'язаний сплачувати банку неустойку (пеню) в розмірі 14% річних за кожний день прострочення.

Матеріалами справи встановлено, що з метою забезпечення виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором 30.10.2006р. між банком (іпотекодержатель), Малим приватним підприємством "Вест" (іпотекодавець-1) та фізичною особою Жердєвим Ігором Івановичем (іпотекодавець-2) укладений договір іпотеки № КЛ-06-19/2І, за яким іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку майно, зазначене в п.3.1 цього договору.

Відповідно до п.1.3 іпотекодавець-1 передає в іпотеку іпотекодержателю комплекс нежитлових будівель, будівлі торгово-транспортного комплексу загальною площею 1 147,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Макіївка, вул. Плеханова, буд. №б/н та до складу яких входить наступне:

літ. А1 блок-магазини №1,2,3,4,5 загальною площею 220 кв.м,

літ. Б1 блок-магазини №6, 7, 8 загальною площею 107,7 кв.м,

літ. В1 блок-магазини №9, 10, 11 загальною площею 120,2 кв.м,

літ. Г1 блок-кафе з підвалом №12 загальною площею 215,9 кв.м,

літ. Д1 вбиральня загальною площею 51,6 кв.м,

літ.Є1 магазин №13, 14 загальною площею 76,1 кв.м,

літ. З1 навіс загальною площею 96,1 кв.м,

літ. Ж1 навісу загальною площею 154,6 кв.м,

літ. Ж11 ларьки загальною площею 86,5 кв.м;

іпотекодавець-2 передає в іпотеку іпотекодержателю торговий ларьок №3, навіс Ж-1, які знаходяться за адресою: м. Макіївка, вул. Плеханова, буд. №б/н.

Рішенням Макіївської міської ради №530 від 11.05.2012р. вищевказаним об'єктам нерухомого присвоєно адресу: м. Макіївка, вул. Плеханова, буд.4Б.

Згідно з п.6.2 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у в випадку, якщо в момент настання терміну виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, зазначених в п.2.1 цього договору, вони не будуть виконані або будуть виконані неналежним чином. За рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити всі свої вимоги у відповідності з цим договором, в тому числі, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення закріплено в статті 193 Господарського кодексу України.

Банком виконані зобов'язання за кредитним договором. Факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "Титан" грошових коштів підтверджений матеріалами справи, а саме меморіальним валютним ордером №5 від 30.10.2006р., яким банк перерахував позичальнику грошові кошти в сумі 1 400 000,00 дол. США, гривневий еквівалент якої становить 7 070 000,00 грн.

Позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконував не належним чином, тому банк звернувся до нього з вимогою про усунення порушення №09-03/514від 05.04.2013р., в якій вимагав терміново сплатити заборгованість за кредитним договором в сумі 759 420,11 дол. США та пеню в сумі 624 528,45 грн.

Незважаючи на отримання зазначеної вимоги 17.04.2012р. представником позичальника, її залишено без відповіді та задоволення, тому позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на іпотечне майно, який задоволений судом частково.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам чинного законодавства та скасуванню не підлягає виходячи з наступного.

Укладений договір відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19. від 30.10.2006р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України (статтями 202, 509 Цивільного кодексу України) і відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначає позивач, наразі у позичальника за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р. наявна заборгованість за кредитом в сумі 5 187 457,00 грн., що є гривневим еквівалентом 649 000,00 дол. США за курсом НБУ станом на 13.05.2013р., та поточна заборгованість за відсотками в сумі 23 415,57 грн., що є гривневим еквівалентом 2 929,51 дол. США за курсом НБУ станом на 13.05.2013р., та прострочена заборгованість за процентами в сумі 1 088 658,43 грн., що є гривневим еквівалентом 136 201,48 дол. США за курсом НБУ станом на 13.05.2013р.

За приписами ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахування приписів наведених норм, позивачем на підставі п.10.1 кредитного договору за період з 13.11.2012р. по 13.05.2013р. нараховано до стягнення пеню в сумі 361 860,75 грн. за прострочення повернення кредиту, та пеню в сумі 425 697,36 грн. за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

Перевіривши нарахування банком вказаних штрафних санкцій судова колегія апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що при нарахуванні штрафних санкцій позивачем не взяті до уваги приписи ч.6 ст.232 ГК України, пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків нарахована позивачем за межами законодавчо визначеного шестимісячного строку від дня виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, господарський суд правомірно стягнув пеню частково, зазначивши про неправомірність позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 361 860,75 грн. та відповідність закону вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків лише в сумі 24 164,92 грн.

В свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застав. Так, згідно частини першої зазначеної статті іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст.7 вказаного закону, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За приписом ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, окремим видом якої є іпотека, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Як було зазначено вище, заборгованість позичальника за договором про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р. складає: заборгованості за кредитом в сумі 5 187 457,00 грн., що є гривневим еквівалентом 649 000,00 дол. США, поточної заборгованості за відсотками в сумі 23 415,57 грн., що є гривневим еквівалентом 2 929,51 дол. США, та простроченої заборгованості за процентами в сумі 1 088 658,43 грн., що є гривневим еквівалентом 136 201,48 дол. США, пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 24 164,92 грн.,

Отже, враховуючи наведене та правомірність вимог позивача про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про звернення стягнення заборгованості в рахунок її погашення на майно відповідача, передане в заставу (іпотеку) банку.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності (ч.3 ст.37 Закону України "Про іпотеку").

З урахуванням зазначених норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом (п.39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").

Господарським судом встановлено, що за висновком оцінювача Слісаренко С.М, станом на 22.05.2013р. вартість нерухомого майна - будівель, торгово-транспортного комплексу, розташованого за адресою: м. Макїівка, вул. Плеханова, що належить МПП "Вест", складає 3 022 965,66 грн. (без ПДВ).

З огляду на наведені обставини, господарський суд дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача щодо визнання за ним права власності на предмет іпотеки - будівлі торгово-транспортного комплексу, що складаються з літ. А1 блок-магазини №1,2,3,4,5 загальною площею 220 кв.м, літ. Б1 блок-магазини №6, 7, 8 загальною площею 107,7 кв.м, літ. В1 блок-магазини №9, 10, 11 загальною площею 120,2 кв.м, літ Г1 блок-кафе з підвалом №12 загальною площею 215,9 кв.м, літ. Д1 вбиральня загальною площею 51,6 кв.м, літ.Є1 магазин №13, 14 загальною площею 76,1 кв.м, літ. З1 навіс загальною площею 96,1 кв.м, літ. Ж11 ларьки загальною площею 86,5 кв.м, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, Центрально-Міський район, вул. Плеханова, 4Б, шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки за ціною 3 022 965,66 грн.

При цьому не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що надаючи оціночний звіт банк фактично оспорив вартість майна, оскільки як було зазначено вище, іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

В свою чергу, Стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (стаття 5 вказаного Закону).

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

З метою визначення реальної вартості предмета іпотеки банк звернувся до оцінювача Слісаренко С.М., згідно висновку якого станом на 22.05.2013р. вартість нерухомого майна належного відповідачу складає 3 022 965,66грн.

В матеріалах справи відсутні будь-які клопотання відповідачів про незгоду з вартістю майна та про необхідність призначення експертизи для оцінки іпотечного майна. Про незгоду з ціною, вказаною у судовому рішенні, скаржник зазначив лише при подачі апеляційної скарги. В той же час, апеляційна інстанції перевіряє правильність та законність прийнятого рішення та відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не приймає і не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи, що при розгляді справи у господарському суді сторонами не було заявлено будь-яких заперечень проти визначеної ціни предмета іпотеки, господарський суд правомірно зазначив ціну предмета іпотеки у встановленому у висновку розмірі.

Не знайшли свого підтвердження посилання апелянта на порушення господарським судом норм процесуального права. Так, господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про залучення до розгляду справи третьої особи громадянина Жердєва І.І., оскільки з матеріалів справи вбачається, що звернення стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії вимагалось позивачем шляхом набуття права власності на майно, передане в іпотеку саме відповідачем - Малим приватним підприємством "Вест", який виступав іпотекодавцем-1. Вимоги про стягнення кредитної заборгованості за рахунок майна іпотекодавця-2, яким виступав Жердєв І.І., до предмету судового розгляду по даній справі не входять та не заявлялись позивачем.

Щодо відкладення розгляду справи у суді першої інстанції, то надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким колом осіб, а відповідачем не було надано жодних документів на підтвердження необхідності відкладення розгляду справи.

Виходячи з викладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарський суду відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Вест", м. Макіївка, на рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2013р. у справі №905/4056/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2013р. у справі №905/4056/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий О.Л.Агапов

Судді А.М.М`ясищев

Л.В.Ушенко

надр. 7 прим:

1 прим. - у справу;

1 прим. - позивачу;

1 прим. - відповідачу;

1 прим. - третій особі;

2 прим. - ДАГС;

1 прим. - ГСДО;