Постанова

від 07.08.2013 по справі 817/2460/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2460/13-а

07 серпня 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Ціпан О.П.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Воробйової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 05.07.2013 року №0001551700, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 173371,50 грн., з яких: 145618,00 грн. - за основним платежем та 27753,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 05.07.2013 року №0001561700, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на 154671,72 грн., з яких: 123737,38 грн. - за основним платежем та 30934,34 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати по безтоварним операціям з контрагентами в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб а також віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів (послуг) по таких операціям, до податкового кредиту в результаті чого завищено податковий кредит по безтоварним операціям з контрагентами та занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся. На думку посадових осіб податкового органу, правочини по отриманню послуг з забезпечення доставки платіжних документів та рекламно-інформаційної продукції, послуг по зняттю показників приладів обліку, що вчинені позивачем з контрагентами, не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Твердження про безтоварність господарських операцій ОСОБА_1 з приватним підприємством «Фірма МВФ», приватним підприємством «Спецкомплектсервіс», відповідач базує на матеріалах кримінального провадження №32012190000000004 за фактом вчинення дій за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивного підприємництва), порушеного у відношенні ОСОБА_4 - посадової особи приватного підприємства «Фірма МВФ», та обгрунтовує даними, що містяться в протоколах допиту та надані гр. ОСОБА_1, гр. ОСОБА_5 і кур'єрами ФОП ОСОБА_1 та висновком експерта, що, за твердженням відповідача, свідчить, що правочини вчинені без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, укладені правочини позивача з контрагентами, на думку податкового органу, є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання реальних наслідків, а формування операційних витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для встановлення Здолбунівською ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Рівненській області порушень вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з приватним підприємством «Фірма МВФ» (код ЄДРПОУ 32881132) та з приватним підприємством «Спецкомплектсервіс» (код ЄДРПОУ 36537144), були обставини кримінального провадження щодо фіктивної діяльності ряду підприємств в тому числі приватного підприємства «Спецкомплектсервіс» та приватного підприємства «Фірма МВФ». На думку позивача, відповідач зробив невірний висновок щодо нікчемності та недійсності договорів позивача з контрагентами, а саме з приватним підприємством «Фірма МВФ», приватним підприємством «Спецкомплектсервіс» у зв'язку з відсутністю факту отримання послуг, тобто без мети настання реальних наслідків, що й стало підставою для донарахування грошового зобов'язання позивачу. Позивач зазначив, що акт перевірки не містить жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність факту безтоварності операцій із вказаними контрагентами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, та покликався також на те, що всі правочини, які вчинялися позивачем з приватним підприємством «Фірма МВФ», приватним підприємством «Спецкомплектсервіс» були реальними та мали наслідком взаємну зміну прав та обов'язків сторін. Жоден з них не визнано в судовому порядку недійсним. Вказує, що одностороннє визнання правочинів недійсними суперечить приписам частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України. Доводить, що підставою для здійснення висновку про нікчемність не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податків) у діях ОСОБА_1 чи протиправний характер діяльності приватного підприємства «Фірма МВФ», приватного підприємства «Спецкомплектсервіс», прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Крім того, представник позивача зазначив, що факт вчинення господарських операцій позивача з приватним підприємством «Фірма МВФ», приватним підприємством «Спецкомплектсервіс», підтверджуються первинними документами, що відповідають вимогам статті 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», сформований податковий кредит повністю підтверджується податковими накладними, що відповідають вимогам пункту 198.1 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. Тому, позивач переконаний у формуванні валових витрат з дотриманням вимог пункту 138.2, пункту 138.4, статті 138, пункту 177.1, 177.2, 177.4, 177.11 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, а податковий кредит з дотриманням пункту 198.1 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. На підставі викладеного позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач - Здолбунівська ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Рівненській області позов не визнав, подав письмове заперечення. Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував в повному обсязі. Суду пояснив, що під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року на підставі постанови від 11.03.2013 року старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Рівненській області підполковника податкової міліції Шаблія В.І. встановлено відсутність документального підтвердження формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями позивача з приватним підприємством «Фірма МВФ», приватним підприємством «Спецкомплектсервіс» у зв'язку з відсутністю у контрагентів діяльності (згідно наданих пояснень). Таким чином, представник відповідача зазначив, що перевіркою виявлено, що правочини між позивачем та приватним підприємством «Фірма МВФ», приватним підприємством «Спецкомплектсервіс» укладені без мети реального настання правових наслідків обумовлених ними, що суперечить приписам частини п'ятої статті 203, частини першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України.

Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, доказами безтоварності господарських операцій ОСОБА_1 з приватним підприємством «Фірма МВФ», приватним підприємством «Спецкомплектсервіс», є надані матеріали кримінального провадження №32012190000000004 за фактом вчинення дій за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України - фіктивного підприємництва, а саме створення (придбання) ряду суб'єктів господарювання з ознаками транзитності, фіктивності серед них, зокрема, приватне підприємство "МВФ" (код - 32881132), приватне підприємство "Спецкомплектсервіс" (код - 36537144), з метою прикриття незаконної діяльності реальних суб'єктів підприємницької діяльності. Обгрунтовуючи заперечення проти позовних вимог відповідач спирався на відомості з протоколу допиту свідка ОСОБА_1, протоколу допиту свідків кур'єрів ФОП ОСОБА_1, висновку експерта від 06.06.2013 року №1-90. При цьому, представник відповідача зазначив, що досудове слідство в кримінальному провадженні відносно №32012190000000004 не закінчене. Відомості щодо порушення кримінального провадження працівниками Головного Управління Міндоходів у Рівненській області відносно ФОП ОСОБА_1 у відповідача відсутні. З таких підстав представник відповідача вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19.07.2002 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради Рівненської області, з 06.08.2002 року як платник податків перебував на обліку в Державній податковій інспекції у м. Рівному, з 20.01.2012 року - в Здолбунівській об'єднаній державній податковій інспекції, з 01.04.2011 року зареєстрований платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є кур'єрська діяльність, інші індивідуальні послуги.

У червні 2013 року посадовою особою Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області відповідно до направлення від 04 червня 2013 року №159 та наказу від 04 червня 2013 року №226 проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року при здійсненні взаєморозрахунків із ПП «Волинь-Плюс» (код ЄДРПОУ 35717639), ПП «Спецкомплектсервіс» (код ЄДРПОУ 36537144), ПП «Фірма МВФ» (код ЄДРПОУ 32881132).

Перевірка була проведена в зв'язку з надходженням постанови від 11.03.2013 року старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Рівненській області підполковника податкової міліції Шаблія В.І.

Результати перевірки оформлені актом №19/17-2714107773 від 19.06.2013 року, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

п. 138.2, п.138.4, ст. 138, п. 177.1, п. 177.2, 177.4, 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) - завищення підприємцем задекларованої суми витрат внаслідок чого перевіркою донараховано суму податку з доходів фізичних осіб за 2011 р. в сумі 85410,79 грн., та 2012 р. в сумі 38326,59 грн. Всього донараховано 123737,38 грн.

п. 198.1, п. 198.4, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201 ст. 200 Податкового кодексу України - не підтверджено та підлягає зменшенню податкового кредиту на загальну суму 145618 грн., а саме: за квітень 2011 року - 3236 грн., за травень 2011 року - 21600 грн., за червень 2011 року - 9772 грн., за серпень 2011 року - 13000 грн., за вересень 2011 року - 18400 грн.,за жовтень 2011 року - 21000 грн., за листопад 2011 року - 21800 грн., за грудень 2011 року - 21800 грн., за січень 2012 року - 15010 грн.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочини укладені, між позивачем та контрагентами-постачальниками - приватним підприємством «Фірма МВФ», приватним підприємством «Спецкомплектсервіс» є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки, позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат державного бюджету.

Такий висновок посадової особи податкового органу базується на інформації наданої з матеріалів кримінального провадження №32012190000000004 за фактом вчинення дій за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України - фіктивного підприємництва, а саме створення (придбання) ряду суб'єктів господарювання з ознаками транзитності, фіктивності серед них, зокрема, приватне підприємство "МВФ" (код - 32881132), приватне підприємство "Спецкомплектсервіс" (код - 36537144), з метою прикриття незаконної діяльності реальних суб'єктів підприємницької діяльності.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкові-повідомлення рішення №0001561700 від 05.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 154671,72 грн. в тому числі за основним платежем 123737,38 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 30934,34 грн., та №0001551700 від 05.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 173371,50 грн. в тому числі за основним платежем 145618 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 27753,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З приводу господарських операцій з отримання послуг у Приватного підприємства «Фірма МВФ» судом встановлено наступне.

У квітні 2011 року позивач уклав з приватним підприємством «Фірма МВФ» договір №2 від 01 квітня 2011 року, відповідно до якого приватне підприємство «Фірма МВФ» зобов'язувалось надати послуги з доставки рахунків, квитанцій за послуги електропостачання, за телекомунікаційні послуги, а також забезпечення доставки інших платіжних документів та рекламно-інформаційної продукції побутовим споживачам в межах міста Рівне та всіх населених пунктів Рівненського району.

На підтвердження виконання договору №2 від 01 квітня 2011 року позивач надав копії первинних документів підписаних приватним підприємством «Фірма МВФ», а саме: акта прийому-передачі надання послуг від 29 квітня 2011 року на суму 19416,68 грн. в т. ч. ПДВ 3236,11 грн., акта прийому-передачі наданих послуг від 31 травня 2011 року на суму 35479,09 грн. в т.ч. ПДВ 5913,18 грн., акта прийому-передачі наданих послуг від 31 травня 2011 року на суму 73339,72 грн. в т.ч. ПДВ 12223,29 грн., акта прийому-передачі наданих послуг від 30 червня 2011 року на суму 58632,30 грн. в т.ч. ПДВ 9772,05 грн.,

Виконавцем послуг - приватним підприємством «Фірма МВФ» на вищевказані операції з надання послуг виписано позивачу податкові накладні, що підтверджено копіями податкових накладних долучених до матеріалів справи, а саме: податкової накладної №26 від 29 квітня 2011 року на суму 19416,68 грн. в т. ч. ПДВ 3236,11 грн., податкової накладної №39 від 31 травня 2011 року на суму 35479,09 грн. в т.ч. ПДВ 5913,18 грн., податкової накладної №40 від 31 травня 2011 року на суму 73339,72 грн. в т.ч. ПДВ 12223,29 грн., податкової накладної №52 від 30 червня 2011 року на суму 58632,30 грн. в т.ч. ПДВ 9772,05 грн.

У квітні 2011 року позивач заключив з приватним підприємством «Фірма МВФ» договір №3 від 08 квітня 2011 року. Предметом договору є послуги по зняттю показників приладів обліку (лічильника) у побутових споживачів електричної енергії та доставці попереджень побутовим споживачам Замовника.

На підтвердження виконання договору №3 від 08 квітня 2011 року позивач надав копії первинних документів підписаних приватним підприємством «Фірма МВФ», а саме: акта прийому-передачі наданих послуг від 31 травня 2011 року на суму 7204 грн. в т.ч. ПДВ 1200,67 грн., акта прийому-передачі наданих послуг від 31 травня 2011 року на суму 13578 грн. в т.ч. ПДВ 2263 грн.

Виконавцем послуг приватним підприємством «Фірма МВФ» на вищевказані операції з надання послуг виписано позивачу податкові накладні, що підтверджено копіями податкових накладних долучених до матеріалів справи, а саме: податкової накладної №41 від 31 травня 2011 року на суму 7204 грн. в т.ч. ПДВ 1200,67 грн. податкової накладної №38 від 31 травня 2011 року на суму 13578 грн. в т.ч. ПДВ 2263 грн.

Станом на час розгляду справи, оплату за поставлені послуги позивач здійснив повністю, в безготівковому порядку, факт перерахування коштів підтверджується відповідними платіжними дорученнями позивача, а саме згідно: платіжного доручення №97 від 19 травня 2011 року на суму 19416,68 грн., платіжного доручення №104 від 15 червня 2011 року на суму 13578 грн., платіжного доручення №111 від 22 червня 2011 року на суму 7204 грн., платіжного доручення №118 від 05 липня 2011 року на суму 73339,72 грн., платіжного доручення №124 від 18 липня 2011 року на суму 35479,09 грн., платіжного доручення №144 від 29 серпня 2011 року на суму 58632,30 грн., що підтверджується копією виписки банківського рахунку №26000013813700 Рівненської філії АТ «Укрсиббанк» МФО 351005 та міститься у матеріалах справи і не заперечуються сторонами.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.08.2013 року приватне підприємство «Фірма МВФ» з 03.01.2013 року перебуває у стані припинення за судовим рішенням. Отже, матеріалами справи стверджується, що на момент укладення та виконання договорів з позивачем (квітень - серпень 2011 року) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні відомості щодо перебування у процесі припинення приватного підприємства «Фірма МВФ», отже юридична особа перебувала у стані провадження своєї діяльності на загальних засадах.

З приводу господарських операцій з отримання послуг у приватного підприємства «Спецкомплектсервіс» судом встановлено наступне.

У серпні 2011 року позивач укла з приватним підприємством «Спецкомплектсервіс» договір №4 від 05 серпня 2011 року. Предметом договору є послуги з доставки рахунків, квитанцій за послуги електропостачання, за телекомунікаційні послуги, а також забезпечення доставки інших платіжних документів та рекламно-інформаційної продукції побутовим споживачам в межах міста Рівне та всіх населених пунктів Рівненського району

Факт виконання господарських зобов'язань приватним підприємством «Спецкомплектсервіс» по договору №4 від 05 серпня 2011 року підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів, а саме: акта №18 прийому-передачі наданих послуг від 31 серпня 2011 року на суму 78000,60 грн. в т.ч. ПДВ 13000,10 грн., акта прийому-передачі наданих послуг №26 від 30 вересня 2011 року на суму 79901,16 грн. в т. ч. ПДВ 13316,86 грн., акта прийому-передачі наданих послуг №34 від 28 жовтня 2011 року на суму 79946,97 грн. в т.ч. ПДВ 13324,49 грн., акта прийому-передачі наданих послуг №46 від 30 листопада 2011 року на суму 79953,98 грн. в т.ч. ПДВ 13325,66 грн., акта прийому-передачі наданих послуг №49 від 30 грудня 2011 року на суму 79809,25 грн. в т.ч. ПДВ 13301,54 грн. акта прийому-передачі наданих послуг №05 від 30 січня 2012 року на суму 40916,23 грн. в т.ч. ПДВ 6819,23 грн.

Виконавцем послуг - приватним підприємством «Спецкомплектсервіс» на вищевказані операції з надання послуг виписано позивачу податкові накладні, що підтверджено копіями податкових накладних долучених до матеріалів справи, а саме: податкової накладної №46 від 31 серпня 2011 року на суму 78000,60 грн. в т.ч. ПДВ 13000,10 грн., податкової накладної №100 від 30 вересня 2011 року на суму 79901,16 грн. в т. ч. ПДВ 13316,86 грн., податкової накладної №130 від 28 жовтня 2011 року на суму 79946,97 грн. в т.ч. ПДВ 13324,49 грн., податкової накладної №152 від 30 листопада 2011 року на суму 79953,98 грн. в т.ч. ПДВ 13325,66 грн., податкової накладної №175 від 30 грудня 2011 року на суму на суму 79809,25 грн. в т.ч. ПДВ 13301,54 грн., податкової накладної №8 від 30 січня.2012 року на суму 40916,23 грн. в т.ч. ПДВ 6819,23 грн.,

У вересні 2011 року позивач уклав з приватним підприємством «Спецкомплектсервіс» договір №5 від 01 вересня 2011 року. Предметом договору є послуги по зняттю показників приладів обліку (лічильника) у побутових споживачів електричної енергії та доставці попереджень побутовим споживачам Замовника.

Факт виконання господарських зобов'язань ПП «Спецкомплектсервіс» по договору №5 від 01 вересня 2011 року підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів, а саме: акта прийому-передачі послуг №27 від 23 вересня 2011 року на суму 30501 грн. в т.ч. ПДВ 5083,50 грн., акта прийому-передачі наданих послуг №33 від 23 жовтня 2011 року на суму 46053 грн. в т.ч. ПДВ 7675,50 грн., акта прийому-передачі наданих послуг №45 від 23 листопада 2011 року на суму 50847 грн. в т.ч. ПДВ 8474,50 грн., акта прийому-передачі наданих послуг №48 від 23 грудня 2011 року на суму 50996 грн., в т.ч. ПДВ 8499,33 грн., акта прийому-передачі наданих послуг №06 від 31 січня 2012 року на суму 49146 грн. в т. ч. ПДВ 8191 грн.,

Виконавцем послуг - приватним підприємством «Спецкомплектсервіс» на вищевказані операції з надання послуг виписано позивачу податкові накладні, що підтверджено копіями податкових накладних долучених до матеріалів справи, а саме: податкової накладної №97 від 23 вересня 2011 року на суму 30501 грн. в т.ч. ПДВ 5083,50 грн., податкової накладної №129 від 23 жовтня 2011 року на суму 46053 грн. в т.ч. ПДВ 7675,50 грн., податкової накладної №151 від 23 листопада 2011 року на суму 50847 грн. в т.ч. ПДВ 8474,50 грн., податкової накладної №174 від 23.12.2011 року на суму 50996 грн., в т.ч. ПДВ 8499,33 грн., податкової накладної №9 від 31 січня 2012 року на суму 49146 грн. в т. ч. ПДВ 8191 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час розгляду справи судом, оплату за поставлені послуги позивач здійснив повністю, в безготівковому порядку, факт перерахування коштів підтверджується відповідними платіжними дорученнями позивача, а саме згідно: платіжного доручення №154 від 21 вересня 2011 року на суму 35000 грн., платіжного доручення №157 від 03 жовтня 2011 року на суму 43000,60 грн., платіжного доручення №166 від 19 жовтня 2011 року на суму 30501 грн., платіжного доручення №167 від 24 жовтня 2011 року на суму 50000 грн., платіжного доручення №174 від 06 листопада 2011 року на суму 29901,16 грн., платіжного доручення №183 від 20 листопада 2011 року на суму 79946,97 грн., платіжного доручення №195 від 07 грудня 2011 року на суму 41053 грн., платіжного доручення №198 від 20 грудня.2011 року на суму 50847 грн., платіжного доручення №208 від 27 грудня 2011 року на суму 30000 грн., платіжного доручення №213 від 05 січня.2012 року на суму 49953,98 грн., платіжного доручення №215 від 16 січня.2012 року на суму 22000 грн., платіжного доручення №217 від 18 січня 2012 року на суму 28996 грн., платіжного доручення №237 від 21 лютого 2012 року на суму 21000 грн., платіжного доручення №235 від 21 лютого 2012 року на суму 49146 грн., платіжного доручення №242 від 13 березня 2012 року на суму 19916,23 грн. що підтверджується копією виписки банківського рахунку №26000013813700 Рівненської філії АТ «Укрсиббанк» МФО 351005 та міститься у матеріалах справи і не заперечуються сторонами.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.08.2013 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні відомості щодо перебування у процесі припинення приватного підприємства «Спецкомплектсервіс», отже, на момент укладення та виконання договорів з позивачем серпень 2011 року - січень 2012 року) юридична особа перебувала у стані провадження своєї діяльності на загальних засадах.

Придбані послуги в приватного підприємства «Фірма МВФ», приватного підприємства «Спецкомплектсервіс» були використані позивачем в межах господарської діяльності при виконанні господарських зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання, зокрема публічним акціонерним товариством «АЕС Рівнеобленерго», товариством з обмеженою відповідальністю «Український професійний кур'єр», приватним підприємством «Партнер Профі», публічним акціонерним товариством «Рівнегаз».

На виконання договору про надання послуг №16 від 28 квітня 2011 року укладеного позивачем з публічним акціонерним товариством «АЕС Рівнеобленерго» позивач здійснював доставку рахунків, що засвідчується актом прийому-передачі наданих послуг від 04 травня 2011 року на суму 56559,30 грн. в т.ч. ПДВ 9426,55 грн., податковою накладною №2 від 04 травня 2011 року на суму 56559,30 грн. в т.ч. ПДВ 9426,55 грн., актом прийому-передачі наданих послуг від 16 травня 2011 року на суму 56579,46 грн. в т.ч. ПДВ 9429,91 грн., податковою накладною №7 від 16 травня 2011 року на суму 56579,46 грн. в т.ч. ПДВ 9429,91 грн., актом прийому-передачі наданих послуг №1 від 16 червня 2011 року на суму 56595,42 грн. в т.ч. ПДВ 9432,57 грн., податковою накладною №2 від 16 червня 2011 року на суму 56595,42 грн. в т.ч. ПДВ 9432,57 грн., актом прийому-передачі наданих послуг №8 від 14 липня 2011 року на суму 56628,18 грн. в т.ч. ПДВ 9438,03 грн., податковою накладною №2 від 14 липня 2011 року на суму 56628,18 грн. в т.ч. ПДВ 9438,03 грн., актом прийому-передачі наданих послуг №13 від 15 серпня 2011 року на суму 56602,98 грн. в т.ч. ПДВ 9433,83 грн., податковою накладною №2 від 15 серпня 2011 року на суму 56602,98 грн. в т.ч. ПДВ 9433,83 грн., актом прийому-передачі наданих послуг №21 від 16 вересня 2011 року на суму 56648,76 грн. в т.ч. ПДВ 9441,46 грн., податковою накладною №3 від 16 вересня 2011 року на суму 56648,76 грн. в т.ч. ПДВ 9441,46 грн., актом прийому-передачі наданих послуг №29 від 17 жовтня 2011 року на суму 56757,12 грн. в т. ч. ПДВ 9459,52 грн., податковою накладною №3 від 17 жовтня 2011 року на суму 56757,12 грн. в т. ч. ПДВ 9459,52 грн., актом прийому-передачі наданих послуг №35 від 15 листопада 2011 року на суму 56848,26 грн. в т.ч. ПДВ 9474,71 грн., податковою накладною №2 від 15 листопада 2011 року на суму 56848,26 грн. в т.ч. ПДВ 9474,71 грн. актом прийому-передачі наданих послуг №35 від 15 грудня 2011 року на суму 56810,46 грн. в т.ч. ПДВ 9468,41 грн., податковою накладною від 15 грудня 2011 року на суму 56810,46 грн. в т.ч. ПДВ 9468,41 грн., актом прийому-передачі наданих послуг№02 від 16 січня 2012 року на суму 56957,04 грн. в т.ч. ПДВ 9492,84 грн., податковою накладною №2 від 16 січня 2012 року на суму 56957,04 грн. в т.ч. ПДВ 9492,84 грн.

Відповідно з умовами договору про надання послуг №14 від 28 квітня 2011 року укладеного позивачем з публічним акціонерним товариством «АЕС Рівнеобленерго», позивач надавав послуги із зняття показників приладів обліку (лічильника), що засвідчується актом прийому-передачі наданих послуг від 04 травня 2011 року на суму 22597,48 грн. в т.ч. ПДВ 3826,25 грн., податковою накладною №1 від 04 травня 2011 року на суму 22597,48 грн. в т.ч. ПДВ 3826,25 грн., актом передачі наданих послуг від 23 травня 2011 року на суму 15153,84 грн. в т.ч. ПДВ 2525,64 грн., податковою накладною №8 від 23 травня 2011 року на суму 15153,84 грн. в т.ч. ПДВ 2525,64 грн., актом прийому-передачі наданих послуг №5 від 23 червня 2011 року на суму 2877,29 грн. в т.ч. ПДВ 479,55 грн., податковою накладною №6 послуг від 23 червня 2011 року на суму 2877,29 грн. в т.ч. ПДВ 479,55 грн., актом прийому-передачі наданих послуг №17 від 23 серпня 2011 року на суму 31434,59 грн. в т.ч. ПДВ 5239,10 грн., податковою накладною №6 від 23 серпня 2011 року на суму 31434,59 грн. в т.ч. ПДВ 5239,10 грн., актом прийому-передачі наданих послуг №24 від 23 вересня 2011 року на суму 72942,86 грн. в т.ч. ПДВ 12157,14 грн., податковою накладною №6 від 23 вересня 2011 року на суму 72942,86 грн. в т.ч. ПДВ 12157,14 грн., актом прийому-передачі наданих послуг №31 від 23 жовтня 2011 року на суму 101987,81 грн. в т.ч. ПДВ 16997,97 грн., податковою накладною №5 від 23 жовтня 2011 року на суму 101987,81 грн. в т.ч. ПДВ 16997,97 грн., актом прийому-передачі наданих послуг №39 від 23 листопада 2011 року на суму 100706,43 грн. в т.ч. ПДВ 16784,40 грн., податковою накладною №6 від 23 листопада 2011 року на суму 100706,43 грн. в т.ч. ПДВ 16784,40 грн., актом прийому-передачі наданих послуг №47 від 23 грудня 2011 року на суму 102429,79 грн. в т.ч. ПДВ 17071,63 грн., податковою накладною №6 від 23 грудня 2011 року на суму 102429,79 грн. в т.ч. ПДВ 17071,63 грн., актом №04 прийому-передачі наданих послуг від 30.01.2012 року на суму 55604,88 грн. в т.ч. ПДВ 9267,48 грн., податковою накладною №4 від 30.01.2012 року на суму 55604,88 грн. в т.ч. ПДВ 9267,48 грн., актом прийому-передачі наданих послуг №07 від 30 січня 2012 року на суму 27550,20 грн. в т.ч. ПДВ 4591,70 грн., податковою накладною №5 від 30 січня 2012 року на суму 27550,20 грн. в т.ч. ПДВ 4591,70 грн.

Розрахунки позивача з публічним акціонерним товариством «АЕС Рівнеобленерго» проведені шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі платіжного доручення №2001216306 від 14 червня 2011 року на суму 22957,48 грн., платіжного доручення №2001242921 від 04 липня 2011 року на суму 15153,84 грн., платіжного доручення №2001243104 від 05 липня 2011 року на суму 56559,30 грн., платіжного доручення №2001254481 від 18 липня 2011 року на суму 56579,46 грн., платіжного доручення №2001273292 від 03 серпня 2011 року на суму 2877,29 грн., платіжного доручення №2001283445 від 17 серпня 2011 року на суму 56595,42 грн., платіжного доручення №2001308195 від 14 вересня 2011 року на суму 56628,18 грн., платіжного доручення №2001329584 від 03 жовтня 2011 року на суму 31434,59 грн., платіжного доручення №2001337655 від 17 жовтня 2011 року на суму 56602,98 грн., платіжного доручення №2001358292 від 03 листопада 2011 року на суму 72942,86 грн., платіжного доручення №2001370525 від 17 листопада 2011 року на суму 56648,76 грн., платіжного доручення №2001401083 від 19 грудня 2011 року на суму 56757,12 грн., платіжного доручення №2001389571 від 05 грудня 2011 року на суму 101987,81 грн., платіжного доручення №2001420915 від 04 січня 2012 року на суму 100706,44 грн., платіжного доручення №2001428390 від 16 січня 2012 року на суму 56848,26 грн., платіжного доручення №2001449868 від 02 лютого 2012 року на суму 102429,79 грн., платіжного доручення №2001459500 від 16 лютого 2012 року на суму 56810,46 грн., платіжного доручення №2001485538 від 12 березня 2012 року на суму 27550,20 грн., платіжного доручення №2001485539 від 12 березня 2012 року на суму 55604,88 грн., платіжного доручення №2001492878 від 19 березня 2012 року на суму 56957,04 грн.

Згідно договору про надання послуг №3 від 01 січня 2009 року укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Український професійний кур'єр» позивач надавав послуги по доставці платіжних документів, що засвідчується актом виконаних робіт від 15 квітня 2011 року на суму 20655,82 грн. в т.ч. ПДВ 3442,64 грн., податковою накладною №03 від 15 квітня 2011 року на суму 20655,82 грн. в т.ч. ПДВ 3442,64 грн., актом виконаних робіт від 16 травня 2011 року на суму 20631,51 грн. в т.ч. ПДВ 3438,59 грн., податковою накладною №5 від 16 травня 2011 року на суму 20631,51 грн. в т.ч. ПДВ 3438,59 грн., актом виконаних робіт №3 від 17 червня 2011 року на суму 20586,15 грн. в т.ч. ПДВ 3431,03 грн., податковою накладною №4 від 17 червня 2011 року на суму 20586,15 грн. в т.ч. ПДВ 3431,03 грн., актом виконаних робіт №10 від 15 липня 2011 року на суму 20544,30 грн. в т.ч. ПДВ 3424,05 грн., податковою накладною №4 від 15 липня 2011 року на суму 20544,30 грн. в т.ч. ПДВ 3424,05 грн., актом виконаних робіт №15 від 17 серпня 2011 року на суму 20470,05 грн., в т.ч. ПДВ 3411,67 грн., податковою накладною №4 від 17 серпня 2011 року на суму 20470,05 грн., в т.ч. ПДВ 3411,67 грн., актом виконаних робіт №23 від 20 вересня 2011 року на суму 20335,32 грн. в т.ч. ПДВ 3389,22 грн., податковою накладною №5 від 20 вересня 2011 року на суму 20335,32 грн. в т.ч. ПДВ 3389,22 грн., актом виконаних робіт №30 від 18 жовтня 2011 року на суму 20283,48 грн. в т.ч. ПДВ 3380,58 грн., податковою накладною №4 від 18 жовтня 2011 року на суму 20283,48 грн. в т.ч. ПДВ 3380,58 грн., актом виконаних робіт №36 від 16 листопада 2011 року на суму 20211,39 грн. в т.ч. ПДВ 3368,57 грн., податковою накладною №3 від 16 листопада 2011 року на суму 20211,39 грн. в т.ч. ПДВ 3368,57 грн., актом виконаних робіт №44 від 16 грудня 2011 року на суму 20056,14 грн. в т.ч. ПДВ 3342,69 грн., податковою накладною №5 від 16 грудня 2011 року на суму 20056,14 грн. в т.ч. ПДВ 3342,69 грн., актом виконаних робіт №03 від 16 січня 2012 року на суму 19980,27 грн. в т.ч. ПДВ 3330,05 грн., податковою накладною №3 від 16 січня 2012 року на суму 19980,27 грн. в т.ч. ПДВ 3330,05 грн.

Розрахунки позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Український професійний кур'єр» проведені безготівковим перерахунком на підставі платіжного доручення №1572 від 18 травня 2011 року на суму 20655,82 грн., платіжного доручення №1694 від 21 червня 2011 року на суму 20631,51 грн., платіжного доручення №1771 від 14 липня 2011 року на суму 10293,08 грн., платіжного доручення №1873 від 16 серпня 2011 року на суму 10293,07 грн., платіжного доручення №1910 від 19 серпня 2011 року на суму 5000 грн., платіжного доручення №1945 від 29 серпня 2011 року на суму 15544,30 грн., платіжного доручення №2065 від 28 вересня 2011 року на суму 10000 грн., платіжного доручення №2073 від 29 вересня 2011 року на суму 5000 грн., платіжного доручення №2075 від 30 вересня 2011 року на суму 5470,5 грн., платіжного доручення №2157 від 17 жовтня 2011 року на суму 7000 грн., платіжного доручення №2172 від 18 жовтня 2011 року на суму 5000 грн., платіжного доручення №2204 від 20 жовтня 2011 року на суму 8335,32 грн., платіжного доручення №2303 від 16 листопада 2011 року на суму 20283,48 грн., платіжного доручення №51 від 12 грудня 2011 року на суму 10105,70 грн., платіжного доручення №116 від 28 грудня 2011 року на суму 10105,69 грн., платіжного доручення №185 від 12 січня 2012 року на суму 20056,14 грн., платіжного доручення №272 від 06 лютого 2012 року на суму 5000 грн., платіжного доручення №324 від 15 лютого 2012 року на суму 7490,14 грн., платіжного доручення №362 від 16 лютого 2012 року на суму 7490,13 грн.

На підставі договорів №11 від 01 квітня 2011 року, №11 від 04 січня 2012 року про надання послуг по доставці платіжних документів та рекламно-інформаційної продукції укладених позивачем з приватним підприємством «Партнер Профі» позивач надавав послуги по доставці платіжних документів та рекламно-інформаційної продукції, що підтверджується актом виконаних робіт від 14 квітня 2011 року на суму 1107 грн. в т.ч. ПДВ 184,50 грн., податковою накладною №01 від 06 квітня 2011 року на суму 1107 грн. в т.ч. ПДВ 184,50 грн., актом виконаних робіт від 13 травня 2011 року на суму 1207,80 грн. в т.ч. ПДВ 201,30 грн., податковою накладною №3 від 10 травня 2011 року на суму 1207,80 грн. в т.ч. ПДВ 201,30 грн., актом виконаних робіт від 14 червня 2011 року на суму 1188 грн. в т.ч. ПДВ 198 грн., податковою накладною №1 від 07 червня 2011 року на суму 1188 грн. в т.ч. ПДВ 198 грн., актом №7 від 14 липня 2011 року на суму 1225,20 грн. в т.ч. ПДВ 204,20 грн., податковою накладною №1 від 08 липня 2011 року на суму 1225,20 грн. в т.ч. ПДВ 204,20 грн., актом виконаних робіт №12 від 15 серпня 2011 року на суму 1296 грн. в т.ч. ПДВ 216 грн., податковою накладною №1 05 серпня 2011 року на суму 1296 грн. в т.ч. ПДВ 216 грн., актом виконаних робіт №19 від 14 вересня 2011 року на суму 1216,20 грн. в т.ч. ПДВ 202,70 грн., податковою накладною №1 від 08 вересня 2011 року на суму 1216,20 грн. в т.ч. ПДВ 202,70 грн., актом виконаних робіт №25 від 14 жовтня 2011 року на суму 1192,80 грн. в т.ч. ПДВ 198,80 грн., податковою накладною №1 від 10 жовтня 2011 року на суму 1192,80 грн. в т.ч. ПДВ 198,80 грн., актом виконаних робіт №32 від 14 листопада 2011 року на суму 1173 грн. в т.ч. ПДВ 195,50 грн., податковою накладною №1 від 08 листопада 2011 року на суму 1173 грн. в т.ч. ПДВ 195,50 грн., актом виконаних робіт №40 від 14 грудня 2011 року на суму 1162,80 грн. в т.ч. ПДВ 193,80 грн., податковою накладною №1 від 12 грудня 2011 року на суму 1162,80 грн. в т.ч. ПДВ 193,80 грн., актом виконаних робіт №01 від 14 січня 2012 року на суму 913,80 грн. в т.ч. ПДВ 193,80 грн., податковою накладною №1 від 10 січня 2012 року на суму 913,80 грн. в т.ч. ПДВ 193,80 грн.

Позивач провів розрахунки з приватним підприємством «Партнер Профі» проведені безготівковим шляхом на підставі платіжного доручення №100 від 06 квітня 2011 року на суму 1107 грн., платіжного доручення №127 від 10 травня 2011 року на суму 1207,80 грн., платіжного доручення №150 від 07 червня 2011 року на суму 1188 грн., платіжного доручення №175 від 08 липня 2011 року на суму 1225,20 грн., платіжного доручення №204 від 04 серпня 2011 року на суму 1296 грн., платіжного доручення №223 від 08 вересня 2011 року на суму 1216,20 грн., платіжного доручення №250 від 09 жовтня 2011 року на суму 1192,80 грн., платіжного доручення №290 від 07 листопада 2011 року на суму 1173 грн., платіжного доручення №323 від 11 грудня 2011 року на суму 1162,80 грн., платіжного доручення №346 від 09 січня 2012 року на суму 913,80 грн.

На виконання договору №2-05 від 04 січня 2011 року про надання послуг з доставки рахунків-квитанцій на оплату за природний газ побутовим споживачам м. Рівне та населених пунктів Рівненського району укладеного позивачем з публічним акціонерним товариством «Рівнегаз» позивач надавав послуги доставки рахунків-квитанцій на оплату за природний газ побутовим споживачам, що засвідчується актом прийому-передачі наданих послуг від 18 квітня 2011 року на суму 22645,92 грн. в т.ч. ПДВ 3774,32 грн., податковою накладною №04 від 18 квітня 2011 року на суму 22645,92 грн. в т.ч. ПДВ 3774,32 грн., актом прийому-передачі наданих послуг від 16 травня 2011 року на суму 22695,86 грн. в т.ч. ПДВ 3782,64 грн., податковою накладною №6 від 16 травня 2011 року на суму 22695,86 грн. в т.ч. ПДВ 3782,64 грн., актом №2 прийому-передачі наданих послуг від 16 червня 2011 року на суму 22711,92 грн. в т.ч. ПДВ 3785,32 грн., податковою накладною №3 від 16 червня 2011 року на суму 22711,92 грн. в т.ч. ПДВ 3785,32 грн., актом №9 прийому-передачі наданих послуг від 15 липня 2011 року на суму 22787,16 грн. в т.ч. ПДВ 3797,86 грн., податковою накладною №3 від на суму 22787,16 грн. в т.ч. ПДВ 3797,86 грн., актом №14 прийому-передачі наданих послуг від 16 серпня 2011 року на суму 22772,20 грн. в т.ч. ПДВ 3795,37 грн., податковою накладною №3 від 16 серпня 2011 року на суму 22772,20 грн. в т.ч. ПДВ 3795,37 грн., актом №20 прийому-передачі наданих послуг від 16 вересня 2011 року на суму 22822,14 грн. в т.ч. ПДВ 3803,69 грн., податковою накладною №2 від 16 вересня 2011 року на суму 22822,14 грн. в т.ч. ПДВ 3803,69 грн., актом №28 прийому-передачі наданих послуг від 17 жовтня 2011 року на суму 22862,62 грн. в т.ч. ПДВ 3810,44 грн., податковою накладною №2 від 17 жовтня 2011 року на суму 22862,62 грн. в т.ч. ПДВ 3810,44 грн., актом №37 прийому-передачі наданих послуг від 16 листопада 2011 року на суму 22902,22 грн. в т.ч. ПДВ 3817,04 грн., податковою накладною №4 від 16 листопада 2011 року на суму 22902,22 грн. в т.ч. ПДВ 3817,04 грн., актом №43 прийому-передачі наданих послуг від 15 грудня 2011 року на суму 22916,30 грн. в т.ч. ПДВ 3819,38 грн., податковою накладною №4 від 15 грудня 2011 року на суму 22916,30 грн. в т.ч. ПДВ 3819,38 грн.

Позивач розрахувався з публічним акціонерним товариством «Рівнегаз» шляхом безготівкових розрахунків на підставі платіжного доручення №22 від 06 травня 2011 року на суму 22645,92 грн., платіжного доручення №1975 від 01 червня 2011 року на суму 22695,86 грн., платіжного доручення №2645 від 23 червня 2011 року на суму 22711,92 грн., платіжного доручення №2553 від 21 липня 2011 року на суму 22787,16 грн., платіжного доручення №3224 від 23 серпня 2011 року на суму 22772,20 грн., платіжного доручення №3710 від 22 вересня 2011 року на суму 22822,14 грн., платіжного доручення №4180 від 20 жовтня 2011 року на суму 22862,62 грн., платіжного доручення №4703 від 18 листопада 2011 року на суму 22902,22 грн., платіжного доручення №114 від 22 грудня 2011 року на суму 22916,30 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату за отримані послуги та формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни отриманих послуг, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки за висновком податкового органу угоди з придбання товарів є нікчемними, то і формування витрат та податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Згідно частини першої статті 228 Цивільного кодексу України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом встановлено, що на момент складання первинних документів контрагентами позивача - приватним підприємством «Фірма МВФ», приватним підприємством «Спецкомплектсервіс», відомості про останніх знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже в силу частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тобто, на момент виникнення та фактичної реалізації договірних відносин приватне підприємство «Фірма МВФ», приватне підприємство «Спецкомплектсервіс» були і є зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, приватне підприємство «Фірма МВФ», приватне підприємство «Спецкомплектсервіс» були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва, а отже мали право згідно статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI виписувати податкові накладні з чим погоджується відповідач.

Таким чином, установчі документи вказаних контрагентів позивача не визнані в установленому порядку недійсними, державна реєстрація юридичних осіб не є скасованою і доказів про зворотне відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагентів та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагентам позивача свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Правова природа договорів про надання послуг визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у виконавця - на виконання певної послуги за завданням замовника, у замовника - на прийняття цієї роботи та її оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не переслідують і переслідувати не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагенти виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення. Податковим органом не було доведено, що сторони, укладаючи обумовлені угоди, мали умисел на укладення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, такою, як несплата податків.

Це також означає, що висновок податкового органу про нікчемність договорів постачання послуг, укладених між позивачем і його контрагентами, є бездоказовим, а тому безпідставним.

Фактично ж висновки ж акта перевірки про безтоварність/нікчемність господарських операцій позивача базуються на даних, що містяться в протоколах допиту та надані гр. ОСОБА_1, гр. ОСОБА_5 і кур'єрами ФОП ОСОБА_1 та висновком експерта.

Щодо допиту гр. ОСОБА_1 слід зазначити наступне. Обставини викладені у протоколі допиту свідка ОСОБА_1О від 09.11.2012 року спростовані позивачем скаргою від 15.11.2012 року до прокурора Рівненської області Присяжнюка В.С. на дії слідчого та працівника податкової міліції Махаринця М.Є., в якій останній просив визнати допит свідка ОСОБА_1 від 09.11.2012 року не законним, а також наданими в судове засідання письмовими доказами та поясненнями. До матеріалів судової справи не долучено відомостей щодо кримінального переслідування відносно ОСОБА_1, а представником відповідача повідомлено суд про відсутність таких даних у відповідача.

Як вбачається зі змісту даних відомостей, у гр. ОСОБА_5 не відбиралися пояснення з питань господарських операцій приватного підприємства «Спецкомплектсервіс» з ФОП ОСОБА_1 Таким чином, на думку суду, вказані відомості не можуть являтися належним та допустимим доказом, що засвідчують безтоварність господарських операцій між приватним підприємством «Спецкомплектсервіс» та ФОП ОСОБА_1 Відсутні будь-які покликання відповідача щодо протиправної діяльності директора приватного підприємства «Спецкомплектсервіс» Синяка І.Г. за період надання послуг з вересня 2011 року по січень 2012 року.

З аналогічних підстав не беруться до уваги пояснення надані гр. ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_7, ОСОБА_21, ОСОБА_22, оскільки, як вбачається з їх змісту, жодна з вказаних осіб не являється посадовою особою ФОП ОСОБА_1, яких наділено організаційно-управлінськими функціями, а їх функції згідно угод зводилися виключно до надання послуг кур'єрської доставки. При цьому протоколи допиту не містять інформації з питань, які стосуються господарської діяльності позивача з приватним підприємством «Фірма МВФ», приватним підприємством «Спецкомплектсервіс».

Крім того, посилання відповідача на пояснення ОСОБА_5 та кур'єрів позивача, висновок експерта від 06.06.2013 року №1-90, зібраних в ході досудового слідства, не заслуговують на увагу, оскільки на момент проведення перевірки відповідачем позивача та на момент розгляду даної адміністративної справи вироку в кримінальній справі, який набрав законної сили, щодо посадових осіб приватного підприємства «Фірма МВФ», приватного підприємства «Спецкомплектсервіс» постановлено не було.

Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наявність в слідчому управлінні фінансових розслідувань Головного Управління Міндоходів у Рівненській області кримінального провадження №32012190000000004 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України не являється доказом, що свідчить про безумовне вчинення ФОП ОСОБА_1 безтоварних операцій в співучасті з приватним підприємством «Фірма МВФ», приватним підприємством «Спецкомплектсервіс».

Отже, наведені доводи податкового органу суд не вважає належним доказом на підтвердження безтоварності господарських операцій.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань по податку на прибуток фізичних осіб та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Досліджені судом документи, надані стороною позивача на обгрунтування позовних вимог, містять всі визначені законом реквізити, розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів платника податків. Обумовлені документи відповідають приписам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак є належними та допустимими доказами в розумінні статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно абзацу 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІV, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, якими встановлено порядок формування платниками податків витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб і податком на додану вартість.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податків, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до пункту 177.1. статі 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-V доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.4. цієї ж статті Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-V визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, у відповідності до пункту 135.2. статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою

подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту виникає лише за умови наявності документального підтвердження факту здійснення господарських операцій первинними документами та податковими накладними, виписаними особами зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни за отримані послуги, підтверджені податковими накладними.

Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані приватним підприємством «Фірма МВФ» та приватним підприємством «Спецкомплектсервіс» відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та містять всі необхідні реквізити, передбачені законом.

Суд відхиляє твердження відповідача про невідповідність оформлення податкових накладних від приватного підприємства «Спецкомплектсервіс» вимогам статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, та як наслідок їх недійсність, які спираються на висновок експерта від 06.06.2013 року №1-90 про проведення почеркознавчої експертизи зразка почерку ОСОБА_5 як посадової особи приватного підприємства «Спецкомплектсервіс», призначеної постановою ст. слідчого з ОВС СВ ДПС в Рівненській області Шаблієм В.І.

Суд зазначає, що зазначеним висновком експерта встановлено, що, зокрема, підпис в графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну» на податковій накладній №45 від 31.08.2011 року виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою, однак зазначене не визначає та не встановлює недійсність податкової накладної.

Так, пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Отже, у відповідності з вимогами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, податкова накладна підписується уповноваженою платником особою та скріплюється печаткою, в той час як висновком експерта від 06.06.2013 року №1-90 не встановлено відсутність повноважень особи, яка підписала податкову накладну приватного підприємства «Спецкомплектсервіс» на вчинення відповідних дій, так само як не встановлена недійсність податкової накладної, що досліджувалась експертом.

Суд зазначає, що у разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи, що саме по собі не тягне таких наслідків для іншого платника.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу послуг, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з отримання послуг у контрагентів - приватного підприємства «Фірма МВФ» та приватного підприємства «Спецкомплектсервіс», які стали підставою для формування позивачем складу операційних витрат.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем операційних витрат, та податкового кредиту, та як наслідок заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, є безпідставними.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 05.07.2013 року №0001551700, №0001561700.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294,00 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 2294,00 грн. підлягають присудженню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області:

від 05.07.2013 року №0001551700, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 173371,50 грн., з яких: 145618,00 грн. - за основним платежем та 27753,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 05.07.2013 року №0001561700, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на 154671,72 грн., з яких: 123737,38 грн. - за основним платежем та 30934,34 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 серпня 2013 року.