Постанова

від 27.05.2013 по справі 801/2280/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2013 р. (10:09) Справа №801/2280/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Бакаєв Сергій Миколайович, довіреність № 00/04-13 від 30.01.13р.,

від відповідача: Мирошніченко Катерина Сергіївна, довіреність № 19/10.1-16 від 01.03.13,

Суть спору: 04.03.2013 року до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополь про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001471501 від 19.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3323 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 1,50 грн., а всього на суму 3324,50 грн.; № 0002551502 від 19.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2889 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 501,50 грн., а всього на суму 3390,50 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 07.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 27.05.2013 року підтримав позовні вимоги, в обґрунтування позовних вимог послався на обставини, викладені в адміністративному позові та поясненнях до адміністративного позову, та зазначив, що не погоджується з висновками акту перевірки №570/15-2/32100548 від 05.02.2013 року за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р. про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 3323 грн. та занижено ПДВ до сплати в бюджет у сумі 2889 грн., підставою для яких стало встановлення ознак нікчемності правочинів, що укладались у відповідний період.

Так, згідно з договором оренди № 06/10 від 15.04.2010 р., позивач передав в оренду ТОВ "Альянс Ойл Україна" Урожайну нафтобазу, розташовану за адресою АРК, смт.Красногвардійське, пров. Дорожний/вул. Будівельників, 13/7. Майно було передано за актом прийому-передачі.

Позивачем 25.03.2011 р. із ПП "Севелітстрой" був укладений договір № 144, відповідно до якого ПП "Севелітстрой" прийняв на себе зобов'язання поставити Позивачу агрегат ЄЦВ 6-10-110 на суму 5322 грн. (а.с 36).

Крім того придбання цього агрегату підтверджується рахунком № 639 від 25.03.2011 р., платіжним дорученням від 08.04.2011 р., випискою банку від 08.04.2011 р., реєстром виданих довіреностей за 2011 р., видатковою накладною № 539 від 11.04.2011 р., податковою накладною № 20 від 11.04.2011 р., реєстром податкових накладних, керівництвом з експлуатації агрегату типу ЄЦВ 6-10-110 із свідоцтвом про прийом до експлуатації, карткою рахунку 631.

В подальшому Позивачем із ПП "Севелітстрой" був укладений договір підряду № 16/11/224 від 26.07.2011 р., відповідно до якого останній прийняв на себе обов'язок провести монтаж насосу та провести ремонт водонапірної башти. 02.08.2011 р. ПП "Севелітстрой" був наданий рахунок № 1058, який відповідно до платіжного доручення №388 від 09.08.2011 р. та виписки по рахунку від 09.08.2011 р. був оплачений у розмірі 11981,40 грн. Позивачем була отримана податкова накладна, акт виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт. Також проведення монтажних та ремонтних робіт підтверджується реєстром податкових накладних, карткою рахунку 631. Крім того, насос був переданий Позивачем на відповідальне зберігання ТОВ "Альянс Ойл Україна" на підставі договору відповідального зберігання № 18/07 від 29.11.2007 р. по акту прийому-передачі № 114 від 31.08.2011 р.

28.04.2010 р. Позивачем у ПП "Ротонда Торг" було придбано 3 кг цукру. Дана покупка була оформлена належним чином, тобто ПП "Ротонда Торг" було видано касовий чек РРО та відображена у реєстрі накладних.

Наведене, на погляд позивача, свідчить про те, що всі господарські операції з ПП "Севелітстрой" та ПП "Ротонда Торг" були спрямовані на досягнення мети діяльності позивача - отримання прибутку.

За таких обставин позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0001471501 та № 0002551502 від 19.02.2013 року слід визнати протиправними та скасувати.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, про що надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що вимоги позивача є необґрунтованими у зв'язку з тим, що постачальниками ТОВ "Кримнафтозбут" у період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р. були ПП "Севелітстрой" та ПП "Ротонда Торг", які мають ознаки "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

У зв'язку з цим, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС зазначає, що первинна бухгалтерська документація, будь-які інші первинні фінансово-господарські документи, податкові накладні, що видані від імені ПП "Севелітстрой" та ПП "Ротонда Торг" не можуть бути дійсними як такі, що підтверджують здійснення господарських операцій.

Позивач помилково зазначив відповідачем у позові Державну податкову інспекцію у м. Сімферополь, тоді як вірним найменуванням відповідача є Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, тому належним відповідачем по справі суд вважає саме Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, що не потребує вирішення питання про заміну відповідача по справі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у пп. 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за її участю є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи були правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби у зв'язку з прийняттям таких повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" має статус юридичної особи з 16.07.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 631967, ідентифікаційний код 32100548 та довідкою АА №527877 з ЄДРПОУ (а.с. 110,111).

Суд зазначає, що ТОВ "Кримнафтозбут" зареєстроване як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100040823 від 15.05.2007 року, індивідуальний податковий номер 321005401281 (а.с. 123).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "Кримнафтозбут" є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до довідки АА №527877 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача є: складське господарство, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у., вантажний залізничний транспорт, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, надання в оренду вантажних автомобілів (а.с. 111).

Судом встановлено, що з 24.01.2013 року тривалістю 5 днів на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 23.01.2013 року № 230 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Кримнавтозбут" (ЄДРПОУ 32100548), посадовою особою ДПІ на підставі ст. 20 розділу 1, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 глави 8 розділу II Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Кримнафтозбут" (ЄДРПОУ 32100548) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначення податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Севелітстрой" (ЄДРПОУ 35096833) та ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656) за період 01.01.2010 по 30.09.2011, результати якої оформлені актом від 05.02.2013р. № №570/15-2/32100548 (а.с. 15-23).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9 пп. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3323 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2010р. - 6 грн.,3 квартал 2011р. - 3317 грн.

2. п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, встановлено завищення ПДВ до сплати в бюджет у сумі 2889 грн., в тому числі: квітень 2010р. - 5 грн., квітень 2011р. - 887 грн., серпень 2011р. - 1997 грн.

Висновки Акту перевірки №570/15-2/32100548 від 05.02.2013 року були покладені в основу податкових повідомлень - рішень від 19.02.2013 року № 0001471501, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3324,50 грн., у тому числі 3323 грн. за основним платежем та 1,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0002551502, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3390,50 грн., у тому числі 2889 грн. за основним платежем та 501,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 24,25).

Перевіряючи правомірність прийнятих ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС податкових повідомлень - рішень № 0001471501, № 0002551502 від 19.02.2013р., суд встановив наступне.

В п. 3.1.1 акту перевірки (зв.бік. а.с. 16) зазначено, що за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 ТОВ «Кримнафтозбут» задекларовано скорегований валовий дохід та дохід, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування у сумі 6717083 грн.

За період з 01.01.2010 по 30.09.2011 ТОВ "Кримнафтозбут" задекларовано валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, у сумі 6172923 грн. (а.с. 17).

Перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ПП "Севелітстрой" (ЄДРПОУ 35096833) та ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656) за період 01.01.2010 по 30.09.2011 встановлено їх завищення всього у сумі 14445 грн., у тому числі по періодах: півріччя 2010 року - 25 грн., 2 квартал 2011 року - 4435 грн., 2-3 квартал 2011 року - 14420 грн.

В ході проведення перевірки була використана інформація, згідно якої встановлено, що ПП "Севелітстрой" та ПП "Ротонда Торг" мають ознаки "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Також, згідно акту №28/22/35096833 від 06.04.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Севелітстрой", код за ЄДРПОУ 35096833, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року" не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.04.2010 року по 31.03. 2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків та встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, до реальних вигодонабувачів.

Окрім цього, з акту № 33/22/3616565 від 06.04.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Ротонда Торг", код за ЄДРПОУ 36165656, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року" не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.04.2010 року по 31.03. 2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків та встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ПП "Ротонда Торг", код за ЄДРПОУ 36165656 до реальних вигодонабувачів.

Враховуючи отримані матеріали зустрічних звірок, відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Кримнафтозбут" не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів від постачальників ПП "Севелітстрой" та ПП "Ротонда Торг".

У зв'язку з непідтвердженням у ПП "Севелітстрой" та ПП "Ротонда Торг" об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів від постачальників, відповідач вважає, що у позивача по взаємовідносинам з ПП "Севелітстрой" та ПП "Ротонда Торг" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям в розумінні ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями та ст. 22. ст. 188 Податкового кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, ПП "Севелітстрой" та ПП "Ротонда Торг" здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, ПП "Севелітстрой" та ПП "Ротонда Торг" безпідставно сформували податкові зобов'язання та податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання чи продаж товарів, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено ст. 22, ст. 185, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного, посадовою особою в акті перевірки зроблені висновки, що підприємством до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, неправомірно віднесено вартість товарів на загальну суму 14445 грн. та занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з ПП "Севелітстрой" та ПП "Ротонда Торг" на загальну суму 3323 грн.

Передусім, слід зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, є безпідставними, оскільки відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акти про неможливість проведення звірки з контрагентами позивача та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків, судом встановлено, що в основу тверджень відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства покладені такі обставини.

Згідно з договором оренди № 06/10 від 15.04.2010 р. (а.с. 26-28), позивач передав в оренду ТОВ "Альянс Ойл Україна" Урожайну нафтобазу, розташовану за адресою АРК, смт. Красногвардійське, пров. Дорожний/вул. Будівельників, 13/7. Майно було передано за актом прийому-передачі (а.с. 29-30).

Відповідно до умов вказаного договору Позивач, як Орендодавець, прийняв на себе зобов'язання проводити капітальний ремонт майна.

У лютому 2011 р. до позивача надійшов лист від ТОВ "Альянс Ойл Україна" - Орендаря за договором оренди № 06/10 від 15.04.2010 р. щодо необхідності проведення ремонту орендованого майна, а саме водонапірної башти (інв. № С1257) із заміною глибинного насосу (інв. № КНС2073) (а.с. 31).

У звязку із необхідністю проведення ремонту водонапірної башти із заміною глибинного насосу, розташованих на Урожайній нафтобазі, позивачем 25.03.2011 р. із ПП "Севелітстрой" був укладений договір № 144, відповідно до якого ПП "Севелітстрой" прийняв на себе зобовязання поставити позивачу агрегат ЄЦВ 6-10-110 (глибинний насос) на суму 5322 грн. (а.с. 36).

На підставі договору ПП "Севелітстрой" були видані: рахунок №639 від 25.03.2011 р. на суму 5322 грн., у тому числі ПДВ 887 грн. на оплату агрегату ЄЦВ 6-10-110 (а.с. 37); видаткова накладна № 539 від 11.04.2011 р. на суму 5322 грн., у тому числі ПДВ 887 грн. на агрегат ЄЦВ 6-10-110 (а.с. 41) та податкова накладна № 20 від 11.04.2011 р. на суму 5322 грн., у тому числі ПДВ 887 грн. на агрегат ЄЦВ 6-10-110 (а.с. 42), отримання якої підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних позивача за травень 2011р.(а.с. 43-44).

Придбання цього агрегату підтверджується також платіжним дорученням від 08.04.2011 р. на суму 5322 грн. (а.с. 38), реєстром виданих доручень за 2011 р. (а.с. 40) та карткою рахунку 631 (а.с. 54).

В подальшому, реалізуючи наміри по проведенню ремонту водонапірної башти та монтажу глибинного насосу позивачем із ПП "Севелітстрой" був укладений договір підряду № 16/11/224 від 26.07.2011 р. (а.с. 55, 56), відповідно до якого останній прийняв на себе зобов'язання провести монтаж насосу та провести ремонт водонапірної башти на підставі проектно-кошторисної документації: технічного завдання (а.с. 57), кошторису на суму 11981,40 грн., у тому числі ПДВ 1996,90 грн. (а.с. 58), локального кошторису № 3-1-1 на суму 11981,40 грн., у тому числі ПДВ 1996,90 грн. (а.с. 59-60) та акту прийому-передачі майданчика для ремонтних робіт (а.с. 61).

Згідно розпорядження керівника позивача від 27.07.2011 р. №2 раніше придбаний глибинний насос був переданий підряднику - ПП "Севелітстрой" для монтажу (а.с. 63).

02.08.2011 р. був складений акт випробувань глибинного насосу, відповідно до якого робота насоса визнана придатною для експлуатації (а.с. 64).

На підставі договору підряду № 16/11/224 від 26.07.2011 р. ПП "Севелітстрой" був виданий рахунок №1068 на суму 11981,40 грн., у тому числі ПДВ 1996,90 грн., який відповідно до платіжного доручення №388 від 09.08.2011 р. та виписки по рахунку від 09.08.2011 р. був оплачений позивачем у розмірі 11981,40 грн. (а.с. 65-67).

У зв'язку з цим позивачем була отримана податкова накладна №14 від 09.08.2011 р. на суму 11981,40 грн., у тому числі ПДВ 1996,90 грн. на виконані ремонтні роботи водонапірної башні за актом, отримання якої підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних позивача за серпень 2011р. (а.с. 68,73).

Також проведення монтажних та ремонтних робіт підтверджується актом виконаних робіт та карткою рахунку 631 (а.с. 69-70,74).

Змонтований глибинний насос (інв. КНС2463) переданий в оренду та знаходиться у складі орендованого майна, що також підтверджується інвентаризаційним описом основних засобів, що знаходяться в оренді (а.с.75-77).

Крім того, глибинний насос, який раніше був переданий в оренду ТОВ "Альянс Ойл Україна", і підлягав заміні у звязку із виходом із ладу, був виведений з оренди, переданий по акту прийому-передачі від 31.08.2011р. Орендодавцю - Позивачу (а.с. 78), та був переданий Позивачем на відповідальне зберігання ТОВ "Альянс Ойл Україна" на підставі договору відповідального зберігання № 18/07 від 29.11.2007 р. по акту прийому-передачі від 31.08.2011 р. (а.с. 79).

Введення придбаного глибинного насосу в експлуатацію підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за типовою формою №ОЗ-1, затвердженим генеральним директором позивача 19.08.2011р. (а.с.149).

Крім того, 28.04.2010 р. позивачем у ПП "Ротонда торг" було придбано 3 кг цукру.

Як пояснив представник позивача письмовий договір з ПП "Ротонда торг" не укладався.

Приватним підприємством "Ротонда торг" було видано касовий чек РРО (фіскальний чек) від 28.04.2010 р. № 0007 на суму 30,50 грн., у тому числі ПДВ 20% - 5,08 грн. (а.с.86), що було відображено позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2010р. (а.с. 87-88).

Використання цукру в господарській діяльності позивача підтверджується актом на списання товарно-матеріальних цінностей №5 від 30.04.2010 року та звітом про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №59 від 29.04.2010 року (а.с. 166-167).

На підтвердження придбання цукру з метою його використання в господарській діяльності позивача суду надано наказ від 28.12.2009р. №33-ОД «Про кошторис на представницькі витрати», згідно з яким для здійснення переговорів по укладанню договірних відносин і підтримання вигідного співробітництва з клієнтами і покупцями з метою отримання прибутку затверджено кошторис витрат матеріальних цінностей та їх перелік, необхідний для придбання та використання впродовж календарного року в розрізі кварталів на проведення зустрічей, нарад, переговорів з клієнтами та покупцями (а.с.84). До кошторису, затвердженого генеральним директором підприємства входить, зокрема, й вартість цукру разом із витратами на придбання чаю, кави, питної води по 300грн. на місяць (а.с.85).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. із змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

П. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 зі змінами та доповненнями передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту та валових витрат (витрат) документи, суд зазначає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відображення даних господарських операцій призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача. Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

Всі господарські операції з зазначеними суб'єктами господарювання належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача на підставі первинних документів, складених відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку, суд приходить до висновку про реальність правочинів між позивачем та ПП "Севелітстрой", ПП "Ротонда Торг".

Що стосується правомірності висновків податкового органу про заниження податку на додану вартість на загальну суму 2889 грн., в тому числі за квітень 2010 року - 6 грн., квітень 2011 року - 887 грн., серпень 2011 року - 1997 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3, п.1.4 ст.1 Закону України №168 "Про податок на додану вартість" встановлено: платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. (п.1.4).

Пунктом 1.6, пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168 встановлено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. (п.1.6) Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з приписами п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з приписами п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону № 168 Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до пп. 14.1.202 п.14.1 ст.14 якого продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ПП "Севелітстрой" судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених норм.

Контрагенти, в період виконання зобов'язань за договорами з позивачем, були платниками ПДВ, що підтверджується даними з Офіційного порталу "Міністерство доходів і зборів України" (minrd.gov.ua):

1. ПП "Севелітстрой", код ЄДРПОУ - 35096833, номер свідоцтва платника ПДВ - 100164137, анульоване 11.04.2012 року;

2. ПП "Ротонда Торг", код ЄДРПОУ - 36165656, номер свідоцтва платника ПДВ - 100280965, анульоване 11.04.2012 року.

Тобто свідоцтва платників ПДВ контрагентів ПП "Севелітстрой", ПП "Ротонда Торг" були анульовані вже після виконання зобов'язань за договорами з позивачем, а отже висновки відповідача про завищення ПДВ до сплати в бюджет у сумі 2889 грн., в тому числі: за квітень 2010 року - 5 грн., за квітень 2011 року - 887 грн., за серпень 2011 року - 1997 грн. суд вважає необґрунтованими та помилковими, та, як наслідок, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002551502 від 19.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2889 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 501,50 грн., а всього на суму 3390,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з ПП "Севелітстрой", ПП "Ротонда Торг" господарських операцій.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність даних договорів відповідачем не наведено.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП "Севелітстрой", ПП "Ротонда Торг" правочинів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП "Севелітстрой", ПП "Ротонда Торг" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Зазначені висновки кореспондуються з думкою Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 3323 грн., у тому числі по періодах: за 2 квартал 2010 року - 6 грн., 3 квартал 2011 року - 3317 грн., судом встановлено наступне.

Так відповідно до абз. 1 ч. 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" Перехідних положень Податкового кодексу України Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2011 року, суд застосовує норми Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Тобто, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не дозволяється.

Зважаючи на те, що позивачем належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку підтверджено належне оформлення та виконання господарських обов'язків з надання послуг, суд приходить до висновку про дотримання позивачем порядку віднесення до 01 квітня 2011 року витрат до валових витрат позивача.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. "г" пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що вартість витрат позивача по придбанню глибинного насосу (агрегат ЄВЦ-6-10-110) у сумі 4435,00грн. без ПДВ та витрати, пов'язані з його установкою і монтажем в сумі 9984,50грн. без ПДВ після введення в експлуатацію наказом №12-С від 19.08.2011р. віднесені на балансовий рахунок 106 з метою амортизації і відображені в декларації з податку на прибуток в стр.06.5 (додаток ІВ ст.06.5.28), починаючи з 3 кварталу 2011р. Щодо понесених позивачем витрат на придбання цукру у ПП "Ротонда Торг" то їх понесення відображено позивачем в декларації з податку на прибуток за півріччя 2010р. в стр.04.1 в сумі 25,42грн.

Беручи до уваги, що господарські операції між ПП "Севелітстрой", ПП "Ротонда Торг" були реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємства на загальну суму 3323 грн., у тому числі по періодах: за 2 квартал 2010 року - 6 грн., за 3 квартал 2011 року - 3317 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним нарахування позивачу податковим органом податку на прибуток підприємств на загальну суму 3323 грн., у тому числі по періодах: за 2 квартал 2010 року - 6 грн., за 3 квартал 2011 року - 3317 грн., та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС № 0001471501 від 19.02.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3324,50 грн., у тому числі 3323 грн. за основним платежем та 1,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Кримнафтозбут" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0001471501, № 0002551502 від 19.02.2013 року є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пп. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем при подачі позову сплачений судовий збір у належному розмірі на суму 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок) згідно платіжного доручення №84 від 28.02.2013 року (а.с.2).

В судовому засіданні 27.05.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини постанови. У повному обсязі постанову складено 01.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0001471501 від 19.02.2013 року; № 0002551502 від 19.02.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" (ЄДРПОУ 32100548) судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова