Постанова

від 05.08.2013 по справі 820/5484/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

05 серпня 2013 р. №820/5484/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.

за участю:

представників позивача - Лисенко В.П., Диба М.М.,

представника відповідача - Наконечного А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Ресурс" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування висновків акту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Ресурс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів, в якому просить суд, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог:

- визнати протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо відображення в довідці від 24.05.2013 року №2622/22.1-04/33206799 недостовірної інформації стосовно відсутності можливості підтвердження документального та реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "ТД "Ресурс" з ТОВ "Грифон Буд" за лютий 2013 року та подальшого руху товарно-матеріальних цінностей;

- визнати протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо відображення в довідці від 24.05.2013 року №2622/22.1-04/33206799 недостовірної інформації стосовно здійснення ТОВ "Грифон Буд" операцій пов"язаних з наданням податкової вигоди ТОВ "ТД "Ресурс";

- визнати протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо визнання в довідці від 24.05.2013 року №2622/22.1-04/33206799 правочинів такими, що не відповідають вимогам законодавства, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами та не підтверджують об'єкт оподаткування ПДВ під час придбання та продажу товару;

- визнати протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в частині перевищення повноважень при складанні довідки від 24.05.2013 року №2622/22.1-04/33206799;

- визнати протиправними та скасувати висновки довідки від 24.05.2013 року №2622/22.1-04/33206799.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.6 Конституції України, ст.20, п.п.21.1.4, п.п.21.1.5 п.21.1 ст.21, п.73.5 ст.73 ПК України, ст.ст.2, 4 Закону України "Про інформацію", зазначає, що доказами факту вчинення платником податку нікчемного та чи фіктивного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які дійсно не відбулись, можуть бути обвинувачений вирок суду по кримінальній справі або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним. Позивачем було надано всі документи, що є достатніми для підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Позивач зазначає, що дії податкового органу, що знайшли своє відображення в довідці від 24.05.2013 року №2622/22.1-04/33206799, містять ознаки протиправності, оскільки порушують права позивача, й водночас створюють очевидну небезпеку заподіяння шкоди інтересам позивача. Відповідачем порушено право позивача на достовірну інформацію, право на непорушність принципу верховенства права, право на повагу до чесності, гідності й ділової репутації. Таким чином, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - Лук'янцев С.О. надав до суду письмові заперечення в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що Основ'янська ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області діяла в межах своїх повноважень, керуючись чинним законодавством України.

Представники позивача - Лисенко В.П., Диба М.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог.

Представник відповідача - Наконечний А.С. в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

24.05.2013 року Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена зустрічна звірка ТОВ "ТД "Ресурс" (код ЄДРПОУ 33206799) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Грифон Буд" (код ЄДРПОУ 33305781) їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2013 року. За результатами вказаної звірки винесена довідка від 24.05.2013 року №2622/22.1-04/33206799 у висновках якої зазначено, що не має можливості підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "ТД "Ресурс" та ведення господарської діяльності в порядку, передбаченому діючим законодавством України, дефектність первинних документів, що були використані при оформленні господарських операцій з питання придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) ТОВ "ТД "Ресурс" у ТОВ "Грифон Буд" за лютий 2013 року та подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, а саме: ТОВ "ТД Продресурс ЛТД" - код ЄДРПОУ 38383623 на загальну суму ПДВ 61280,82 грн., ДП "Гурзуф" - код ЄДРПОУ 4122843 на загальну суму ПДВ 4678,00 грн., ДП "Судак" - код ЄДРПОУ 412820 на загальну суму ПДВ 9095,18 грн., ТОВ "Агрофірма "Золота Балка" - код ЄДРПОУ 32158858 на загальну суму ПДВ 1816,10 грн., ПРАТ "Старокримський" - код 412731 на суму ПДВ 231,67 грн., ДП "Алушта" код ЄДРПОУ 412694 на суму ПДВ 9382,68 грн.

Суд зазначає, що спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції -контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань платників податків визначений нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платників податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

При цьому суд зазначає, що платник податків не оскаржує дій податкового органу по проведенню зустрічної звірки.

За текстом довідки, (аркуш довідки 22) зазначено, що в ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання товару ТОВ "ТД "Ресурс" від ТОВ "Грифон Буд" мали не реальний характер, та встановлено порушення ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З цього слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків довідки від 24.05.2013 року №2622/22.1-04/33206799 - правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на не реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Також слід відмітити, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з тим, що дані його контрагент на час проведення звірки був віднесений податковим органом до категорії "податкова яма". Але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентом. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Така ж позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 09.09.08 р. у справі № 21-500во08, від 01.06.10 р. у справі № 21-573во10, від 31.01.11 р. у справі.

Таким чином, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань, судом встановлено, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби.

Проте суд вважає доцільним зауважити, що відповідно приписам ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд зазначає, що висновки податкового органу щодо правочину, укладеного позивачем з контрагентом, не потягли за собою будь-які негативні наслідки для позивача у вигляді прийнятих за результатами звірки податкових повідомлень-рішень, та, враховуючи вимоги ПК України щодо проведення зустрічних звірок, і не могли потягнути такі наслідки.

З пояснень представників позивача вбачається, що такі наслідки можливі в майбутньому для позивача через погіршення ділових відносин з контрагентами, а також можливі для підприємств контрагентів. Проте ці суб'єкти господарювання мають право самостійно звертатися до суду за захистом свої прав в разі їх порушення і не доручали позивачу здійснювати ці дії в їх інтересах.

За таких підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю факту порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Крім того, суд не бере до уваги доводи позивача щодо поширення відповідачем недостовірної інформації щодо позивача з урахуванням наступного.

Згідно ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом ДПА України № 266 від 18.04.08 р., який був чинний на час проведення звірки та складання довідки, був затверджений Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів. Згідно п. 1.3 розділу 1 зазначеного Порядку для його реалізації створені відповідні програмні продукти, в т.ч. «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», яка формується на підставі подання платниками ПДВ розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, а в п. 2.8 встановлено, що працівники органу ДПС несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ. Відповідно п. 2.21 Порядку підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Суд вважає доцільним відмітити, що у контексті з положеннями ч. 1 ст. 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (ст. 2, пп. 1 п. 2 ст. 17 КАС України).

Наведене свідчить про те, що наявність порушеного права на час звернення до суду з позовом про його захист повинно підтверджуватися належними та допустимими для цього доказами. Оскільки позивач до суду не надав доказів того, що відповідна інформація була внесена до Автоматизованої системи і цими діями були порушені саме його інтереси та права і ці негативні наслідки мають реальний характер, тому відсутні законні підстави для задоволення позову.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, дослідження правомірності дій податкового органу щодо проведення зустрічної звірки та їх відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України не входить до предмету доказування по даній адміністративній справі.

Таким чином, у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Ресурс" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування висновків акту - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 12.08.2013 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.