Рішення

від 09.07.2013 по справі 922/2114/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р.Справа № 922/2114/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Луцьк до ТОВ "Трансімперіал-М", с. Подольох про стягнення коштів в сумі 26 396,50 грн. за участю сторін:

позивач- не з*явився

відповідач- не з*явився

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року до суду звернулась Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 ( надалі - позивач) та просить суд стягнути з ТОВ "Трансімперіал-М" ( надалі - відповідач) 24 200 грн. основного боргу, 1810 грн. пені, 362 грн. -3% річних, 240 грн. інфляційних втрат, судові витрати покласти на відповідача.

11.06.2013 року позивач звернувся із уточненою заявою та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 26 612 грн., 3 % річних - 358,03 грн., пеню 1 790,14 грн., інфляційні втрати - 48,33 грн.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.11.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 07/11 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом. У відповідності до предмету договору позивач зобов*язався на підставі письмових заявок отриманих від відповідача здійснити перевезення автомобільним транспортом ( п.1.2 договору). Сторони погодили, що всі розрахунки між сторонами проводяться в національній валюті України. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача ( п.4.1 договору). Вартість перевезення вантажу є договірною та визначається в заявці. ( п.4.2 договору). Всі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 3 банківських днів з моменту отримання від відповідача оригіналів документів : акта виконаних робіт, податкової накладної, ТТН, інших документів передбачених заявкою.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 28.05.2013 року у позивача були витребувані докази надіслання на адресу відповідача вище перелічених документів.

Пунктом 5.3.4 сторони передбачили, що за прострочку виконання грошових зобов*язань, передбачених договором , відповідач зобов*язався сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період прострочки , від суми неоплачених грошових зобов*язань за кожну затримку платежу ( п.5.3.4 договору).

Між сторонами була погоджена заявка за № 1168 у відповідності до якої, сторонами було погоджено маршрут перевезення Мелле - Васищево, дата завантаження 08.11.2012 року, дата поставки- 13.11.2012 року, вантажоотримувач ТОВ"ТПК" Омега-Автопоставка", місце вивантаження, та ціну перевезення 24200 грн. ( а.с.25).

03.07.2013 року до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи опису вкладення, який підтверджує , що 15.06.2013 року позивачем надіслано на адресу відповідача СМR, акт виконаних робіт, рахунок -фактура та податкову накладну ( вх .№ 24050 від 03.07.2013 року). Суд звертає увагу, що позовна заява надійшла до господарського суду 27.05.2013 року.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Суд встановив, що відповідач свій обов'язок не виконав, за перевезення не розрахувався .

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що сторони погодили вартість перевезення, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства , за перевезення не розрахувався в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість в розмірі 24 200 грн.

Таким чином, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем послуги, у розмірі 24 200 грн. - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов*язання судом встановлено наступне.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд вважає, що позивачем не доведено факту своєчасного надіслання на адресу відповідача документів, які були передбачені як підстава для оплати.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Позивачем пеня розраховувалась з дотриманням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Разом з тим, суд вважає, що позивачем порушені вимоги договору, а саме п.4.3, оскільки всі необхідні документи, заявником було надіслано відповідачеві тільки 15.06.2013 року, тому суд відмовляє в стягненні пені в розмірі 1 790,14 грн.

Щодо стягнення з відповідача суми 602 грн., у тому числі 3% річних - 358,03 грн., інфляційних витрат - 48,33 грн. суд зазначає, що інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем порушені вимоги договору, а саме п.4.3, оскільки всі необхідні документи, заявником було надіслано відповідачеві тільки 15.06.2013 року, тому суд відмовляє в стягненні 3 % річних- 358,03 грн. та 48,33 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансімперіал-М" (Харківська обл, Харківський район, с. Подольох, вул.Лісна, буд.8 р/р 26006060329034 в Харківському ГРУ ПАТ КБ"Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 37682027 іпн. 376820220236) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_1 в ПАТ "КБ" Хрещатик" м.Київ, Волинське регіональне відділення, МФО НОМЕР_2 іпн.НОМЕР_3) суму основного боргу 24 200 грн.,судовий збір 1720,50 грн.

В іншій частині відмовити.

Повне рішення складено 10.07.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.