Рішення

від 07.08.2013 по справі 111/2359/13-ц

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

07.08.2013 2/111/619/2013

Справа№ 111\2359\13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

(повний текст рішення виготовлений 12.08.2013 року)

07 серпня 2013 року Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого: судді Красікова С.І.

при секретарі: Красільніковій К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Леніне цивільну справу за позовом Прокурора Ленінського району АР Крим в інтересах держави до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Войковської сільської Ради , Міськрайонного управління Держземагенства у м. Керч та Ленінському районі АР Крим про визнання недійсними рішення Войковської сільської Ради, визнання недійсними державних актів на земельні ділянки, скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до Ленінського районного суду АР Крим із позовною заявою до відповідачів про визнання недійсними рішення Войковської сільської Ради 32 сесії 5-го скликання № 24\3-5 від 30.07.2009 року «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки гр.. України ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах с. Курортне, Ленінського району, АР Крим», рішення Войковської сільської Ради 34 сесії 5-го скликання № 58\34-5 від 13.10.2009 року «Про затвердження технічної документації землеустрою по складанню документів, підтверджуючих право власності на земельні ділянки при розділі земельної ділянки в межах с. Курортне, Войковської сільської ради, Ленінського району для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_2.», визнання недійсними державні акти серії ЯИ №741602, ЯИ № 741603, ЯИ № №741604, ЯИ № 741605, зобов'язання Міськрайонне управління Держземагенства у м. Керч та Ленінському районі, АР Крим скасувати державну реєстрацію державних актів серії ЯИ №741602, ЯИ № 741603, ЯИ № №741604, ЯИ № 741605, визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16 грудня 2009 року. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням 32 сесії 5-го скликання Войковської сільської Ради від 30 липня 2009 року № 24\30-5 був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її безоплатно у власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 1,0842 га. Для ведення особистого селянського господарства.» Оскільки дана земельна ділянка знаходяться в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, а саме на відстані 230 метрів від урізу води, тому відповідно до приписів закону її передача у власність заборонена, за захистом прав держави прокурор звернувся до суду. Враховуючи що земельна ділянка площею 1,0842 га. Була надана ОСОБА_2 у власність с порушенням чинного законодавства, то підлягають відміні рішення 34 сесії 5-го скликання Войковської сільської Ради № 58\34-5 13 жовтня 2009 року про розділ земельної ділянки загальною площею 1,0842 га на чотири земельні ділянки, державні акти серії ЯИ №741602, ЯИ № 741603, ЯИ № №741604, ЯИ № 741605, а також договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,1200 га. укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві та в поясненнях від 06.08.2013 року, просить позов задовольнити частково, вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_2 повернути Войковській сільській Раді земельні ділянки які розташовані в с. Курортне, Ленінського району, АР Крим, а також про зобов'язання ОСОБА_3 повернути земельну ділянку, яка розташована у с. Курортне, Ленінського району, АР Крим просить залишити без розгляду.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися, направили свого представника.

Представник відповідачів за дорученням ОСОБА_11 у судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених ним в запереченнях від 23 липня 2013 року та пояснив що земельна ділянка була передана відповідно до діючого законодавства з дотриманням всіх діючих норм, межі водоохоронної зони та прибережної захисної смуги як на час видачі спірного рішення Войковської сільської Ради та державного акту, а також державних актів після розподілу спірної земельної ділянки на чотири земельних ділянки, так і на даний час відповідно до діючого законодавства не встановлені, а тому жодних порушень законодавства при його видачі не було. Вважає, що у зв'язку з тим що земельна ділянка ОСОБА_2 була передана у власність на законних підставах, то і правомірний договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,1200 га укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Представник відповідача Войковської сільської Ради в судове засідання не з'явився, був викликаний належним чином, про причини не явки суд не сповістив.

Представник Міськрайонного управління Держземагенства у м. Керч та Ленінському районі АР Крим в судове засідання не з'явився, був викликаний належним чином, про причини не явки суд не сповістив.

Вислухавши прокурора, представника відповідачів ОСОБА_11, дослідивши матеріали даної справи та давши їм оцінку суд знаходить позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів та в межах заявлених позовних вимог.

Як встановлено судом, рішенням 32 сесії 5- го скликання Войковської сільської Ради від 30 липня 2009 року № 24\3-5 (а.с.23) ОСОБА_2 у власність була передана земельна ділянка площею 1,0842 га. Для ведення особистого селянського господарства в межах с. Курортне, Ленінського району, АР Крим. Рішенням 34 сесії 5-го скликання Войковської сільської Ради № 58\34-5 (а.с.24) дана земельна ділянка була розділена на чотири земельних ділянок та на підставі даного рішення були видані чотири державних акта серії ЯИ №741602, ЯИ № 741603, ЯИ № №741604, ЯИ № 741605 (а.с. 10-13). Згідно договору купівлі - продажу від 16.12.2009 року (а.с. 9) ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1200 га. продала ОСОБА_3 Згідно копії технічної документації землеустрою по складанню документів, які підтверджують право власності на земельні ділянки при розподілу земельної ділянки громадянки України ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (а.с. 67-89), дані земельні ділянки дійсно знаходяться в межах 2 кілометрової зони від урізу води (Азовського моря), дана технічна документація містить всі необхідні погодження та висновки, пройшла державну експертизу. (а.с. 69-108), що також підтверджується проектом землеустрою по відведенню земельної ділянки у власність громадянки України ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (а.с.102-118).

Відповідно до ч.2 ст. 58 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою .

Частиною 3 ст. 60 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою , а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до ч.1,5 ст. 88 ВК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водоймі в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно ч. 5, 6 ст. 87 ВК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами .

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються КМ України. Відповідно до п. 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджених постановою КМУ № 486 від 08.05.1996 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами рад. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України.

Отже на час виникнення спірних правовідносин розмір та межі прибережної захисної смуги встановлювалися за проектами землеустрою та повинні були знаходитися в межах водоохоронних зон, розміри і межі яких також визначалися окремим проектом землеустрою на основі нормативно-технічної документації. Аналогічна правова позиція щодо необхідності встановлення меж прибережної захисної смуги викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року по справі №6-25цс13.

Сторонами не оспорювалось, що як на час виникнення спірних правовідносин так і на даний час розмір та межі прибережної захисної смуги на території Ленінського району АР Крим не встановлені.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Таким чином, дані обставини суд вважає встановленими.

Посилання прокурора на ч. 3 ст. 60 ЗК України та ч. 5 ст. 88 ВК України в редакціях, що діє на даний час суд вважає неприйнятним, оскільки зміни до даних статей були внесені Законом України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» від 02.12.2010 року, який набрав чинності 05.01.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Також прокурором суду не надано жодних доказів, які б підтверджували факт порушення меж прибережної захисної смуги, оскільки висновком №1151-з\7 від 20.07.2009 року Республіканського комітету по земельним ресурсам було погоджено відвід земельної ділянки (а.с. 87).

Таким чином, оскільки на час видачі спірного рішення та отримання відповідачкою державних актів (а також і на даний час) межа прибережної захисної смуги Азовського моря на території Войковської сільської ради Ленінського району АРК відповідно до приписів законодавства не була встановлена, на думку суду будь-які обмеження щодо виділення земель громадянці ОСОБА_2 у власність, пов'язані із прибережною захисною смугою, на той час застосовуватися не могли. Доказів того, що виділенням земельної ділянки відповідачці ОСОБА_2 було завдано шкоди режиму водного об'єкту - Азовського моря матеріали справи не містять.

Крім того згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 внаслідок проведення певної передбаченої законодавством процедури, розроблення необхідних документів та їх погодження у відповідних державних органах отримала державні акти про право власності на земельні ділянки, а отже стала власницею даних земельних ділянок.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, яка ратифікована Україною, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 року, майном у значенні ст. 1 Першого протоколу Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним із органом публічної влади. У даному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що наявність порушень з боку органів публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулися порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Отже навіть за наявності порушення вимог діючого законодавства (якого на час прийняття спірних рішень Войковською сільською Радою та видачі державних актів суд не вбачає) під час передачі земельних ділянок у власність відповідачки з боку органів державної влади при відсутності вини самої ОСОБА_2, дана обставина не може бути підставою для позбавлення відповідачці її права власності на земельні ділянки. Доказів того, що відповідачка ОСОБА_2 своєю діяльністю порушила земельне або природоохоронне законодавство, загрожує режиму водного об'єкту - Азовського моря, прокурором не надано.

Також не підлягають задоволенню вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 16.12.2009 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з наступних підстав.

Згідно договору купівлі - продажу від 16 грудня 2009 року посвідченого приватним нотаріусом Ленінського районного нотаріального округу АР Крим ОСОБА_12 ОСОБА_2 продала а ОСОБА_3 купив земельну ділянку площею 0,1200 га. (а.с. 9).

Судом встановлено що даний договір купівлі - продажу укладений відповідно з вимогами ст.ст.203-205, 208-210 Цивільного кодексу України. Правових підстав для визнання зазначеного договору купівлі - продажу недійсним судом не вбачається.

За таких обставин на підставі наданих та досліджених сторонами доказів суд вважає позовні вимоги прокурора необґрунтованими і знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 87, 88 ВК України, ст. 58, 60, 125 ЗК України, ст.ст. 203-205? 208-210, 334, 657 ЦК України, ст.ст. 3,7,10,88, 130,131,179,208,209, 212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Прокурора Ленінського районну АР Крим - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ленінського районного суду

Автономної Республіки Крим С.І.Красіков