Постанова

від 29.07.2013 по справі 805/803/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 р. Справа №805/803/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 41 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - Бойка І.М.,

відповідача - Крамаренко Л.В., Савро А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстрой-2011» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2012 року № 0000142350, № 0000152350, -

в с т а н о в и в :

23 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестстрой-2011» (далі - позивач, ТОВ «Інвестстрой-2011») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2012 року № 0000142350, № 0000152350.

25 січня 2013 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до попереднього судового розгляду (том 1 арк. справи 1).

У попередньому судовому засіданні 31 січня 2013 року ухвалою суду замінено первісного відповідача - Державну податкову службу у Донецькій області на належного відповідача - Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Макіївська ОДПІ Донецької області ДПС) (том 1 арк. справи 54).

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що співробітниками державною податковою інспекцією у м. Макіївка проведено позапланову перевірку ТОВ «Інвестстрой-2011» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Техно КМП» (код ЄДРПОУ 36605452) за період з жовтня 2009 року, за результатами якої складено акт від 10 серпня 2012 року № 3319/22-4/32087350. За висновками цього акту встановлено порушення ТОВ «Інвестстрой-2011» пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, за півріччя 2009 року у сумі 35 357,00 грн., у тому числі у за жовтень 2009 року - 35 357,00 грн., а також порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 28 286,00 грн., у тому числі за жовтень 2009 року - 28 286,00 грн.

На підставі вищевказаного акту 29 серпня 2012 року були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000142350 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35 357,50 грн., у тому числі за основним платежем - 28 286,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 071,50 грн.; № 0000152350 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 44 196,25 грн., у тому числі за основним платежем - 35 357,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 839,25 грн.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не згоден та вважає їх необґрунтованими, незаконними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Інвестстрой-2011» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Техно-КМП» на загальну суму 28 285,54 грн., у тому числі за жовтень 2009 року - 28 285,54 грн. Підставою для висновку про завищення податкового кредиту, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та, як слід, порушення норм законодавства, є обставина, що суб'єкт господарювання, який постачав продукцію ТОВ «Інвестстрой-2011», отримував цю продукцію від суб'єктів, що мають ознаки фіктивності, що тягне нікчемність (фіктивність правочинів), укладених з ТОВ «Інвестстрой-2011». Проте, з такими висновками акту позивач не згодний і вважає, що дані висновки суперечать чинному законодавству.

Крім того, позивач зазначив, що на момент проведення перевірки факт придбання товарів (робіт, послуг) засвідчено податковими накладними, що зафіксовано актом перевірки. Також в акті перевірки по взаємовідносинам ТОВ «Інвестстрой-2011» та ПП «Техно-КМП» на підставі договору № 29/10-09 від 29 жовтня 2009 року зазначено, що до перевірки надано податкові накладні, які виписані ПП «Техно-КМП» на адресу позивача. У зв'язку з цим, у ТОВ «Інвестстрой-2011» відсутні підстави для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку.

Окрім цього, позивач зазначив, що твердження податкового органу щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених позивачем, також не відповідають ані нормам матеріального права, ані фактичним обставинам. Укладені між ТОВ «Інвестстрой-2011» та ПП «Техно-КМП» договори були повністю виконані сторонами, що підтверджується первинними документами (видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями). Таким чином, фактичне отримання товару (робіт, послуг) підтверджується документально, договори вчинені з наміром створення певних наслідків та ніяким чином не посягають на публічний порядок.

Також позивач зауважив, що не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. До того ж чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету. Крім того, жодна норма чинного законодавства не містить таких обов'язкових умов здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання, як наявність основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів. За таких обставин, відсутні правові підстави для твердження щодо нікчемності договорів, а висновки співробітників податкової інспекції про фіктивність правочинів є суто суб'єктивними та необґрунтованими і такими, що суперечать чинному законодавству та не підтверджуються фактичними обставинами.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року № 0000142350, № 0000152350 (том 1 арк. справи 5-9).

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Також, 16 квітня 2013 року представник позивача надав до суду заяву про збільшення та уточнення позовних вимог (том 1 арк. справи 43-49), в якій зазначив, додаткові пояснення про те, що 23 жовтня 2009 року між ТОВ «Енігма», правонаступником якого є позивач, та Приватним підприємством «Техно-КМП» був укладений договір купівлі-продажу № 29/10-09. 30 жовтня 2009 року, відповідно до умов вказаного договору ПП «Техно-КМП» власним транспортом поставило до зазначеного позивачем місця будівельні матеріали та інші товарно-матеріальні цінності для здійснення ремонту позивачем в Розівській амбулаторії Ясинуватсьного району. Місцем доставки товару була Розівська амбулаторія, яка знаходиться за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с. Розівка, вул. Советська, буд. 21 а. Факт постачання товару підтверджується накладною на отримання товару та податковою накладною. Умовами вказаного вище договору купівлі-продажу не було погоджено складання товарно-транспортних накладних, оскільки за домовленістю сторін, згідно пункту 2.4 договору, поставка була здійснена транспортом постачальника та за його рахунок. Вартість доставки товару була включена до загальної вартості отриманого товару. Після постачання товару позивач здійснив його монтаж та установку в Розівській амбулаторії Ясинуватського району відповідно до контракту № CP-W-0700467-KFW від 17 липня 2009 року з Українсько-німецькою організацією Український фонд соціальних інвестицій.

Крім того, представник позивача зауважив, що ТОВ «Інвестстрой-2011» є добросовісним покупцем, фактично отримало поставлені товари, оприбуткувало вказаний товар, отримало всі супровідні документи на товар, не знало та не могло знати про будь-які умисли чи незаконні дії своїх контрагентів, оскільки вони виконали свої зобов'язання перед підприємством позивача з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України. Отже, будь-які порушення законодавства контрагентами позивача не можуть бути підставою для визнання незаконним формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки юридична відповідальність має індивідуальних характер та ТОВ «Інвестстрой-2011» не було здійснено жодного порушення вимог законодавства України щодо формування податкового кредиту за ПДВ.

Також представник позивача вказав, що відповідач у своїх обґрунтуваннях щодо порушення ТОВ «Інвестстрой-2011» законодавства посилається на обставини, встановлені в актах перевірок щодо контрагентів позивача, проте акт перевірки не є нормативно-правовим актом, а є лише службовим документом. Окрім цього, взагалі відсутні будь-які нормативно-правові акти чи рішення судів, які б свідчили про неправомірність рішень чи дій посадових осіб ТОВ «Інвестстрой-2011», або неправомірність рішень (документів, договорів) контрагентів.

У поданій заяві про збільшення та уточнення позовних вимог представник позивача також зазначив, що відповідачем була винесена податкова вимога від 10 січня 2013 року за № 7 на загальну суму 80 785,19 грн. Сума вказаної податкової вимоги складається із штрафних (фінансових) санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та з пені, нарахованої відповідачем. На підставі наведеного просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року № 0000142350, № 0000152350 та скасувати податкову вимогу від 10 січня 2013 року № 7 на загальну суму 80 785,19 грн.

Судом прийнята до розгляду заява в частині уточнення позовних вимог, а саме: скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2012 року № 0000142350, № 0000152350. Заява в частині збільшення позовних вимог, а саме: скасування податкової вимоги від 10 січня 2013 року № 7 на загальну суму 80 785,19 грн., судом не прийнята до розгляду у зв'язку зі зміною предмета позову.

Отже, позовними вимогами, що розглядаються судом при розгляді даної справи є скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2012 року № 0000142350, № 0000152350.

Відповідач, не погодившись із позовними вимогами, через канцелярію суду надав письмові заперечення (том 1 арк. справи 70-72), в яких зазначив, що Макіївською ОДПІ до ТОВ «Інвестстрой-2011» було направлено запит від 08 червня 2012 року № 6967/10/22-4 щодо надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин з підприємством ПП «Техно КМП» (ЄДРПОУ 36605452). У запиті було зазначено перелік документів, які необхідно було надати для проведення перевірки, але ТОВ «Інвестстрой-2011» документи не надало. Так, головними державними ревізорами-інспекторами Макіївської ОДПІ Донецької області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інвестстрой-2011» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Техно КМП» за жовтень 2009 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення: - частини 1, 4, 5 статті 203, частини 2 статті 207, частин 1, 2 статті 215, частину 1 статті 216, статтю 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України - правочин щодо виконання умов усної угоди, укладений між ТОВ «Інвестстрой-2011» та Приватним підприємством «Техно-КМП», є нікчемним; - пункту 4 статті 180 Господарського кодексу України - підприємством не підтверджено якість товару; - підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальника ПП «Техно-КМП» на суму 25 285,54 грн., у тому числі за жовтень 2009 року - 28 285,54 грн., нарахований на вартість товарно-матеріальних цінностей, проданих ПП «Техно-КМП» у зв'язку з не підтвердженням факту їх реалізації при здійсненні нікчемного правочину; - пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - підприємством занижено суму податку на прибуток, що підлягає до сплати до бюджету, на загальну суму 35 357,00 грн., у тому числі по податковій декларації з податку на прибуток за 2009 рік - 35 357,00 грн., у зв'язку з визнанням правочину, що відбувся між ТОВ «Інвестстрой-2011» та ПП «Техно-КМП», нікчемним та не підтвердженням факту придбання товару.

За результатами перевірки складено акт від 10 серпня 2012 року № 3319/22-4/32087350, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року № 0000142350, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28 286 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 7 071,50 грн., та № 0000152350, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 35 357 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 8 839,25 грн.

В акті перевірки зазначено, що до перевірки позивачем не надано ряд первинних документа, серед яких: залишок коштів на розрахункових рахунках банку, журнал виданих довіреностей, інформація щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей, специфікація до договору № 29/10-09 від 29 жовтня 2009 року, інформація щодо використання у господарській діяльності офісних, виробничих, складських торгівельних приміщень у періоді, що підлягав звірці. Крім того, до перевірки надавався договір № 29/10-09 від 29 жовтня 2009 року, при вивченні якого встановлені наступні невідповідності приписам діючого законодавства. Так, предметом договору купівлі-продажу є постачання будівельних матеріалів, проте відповідно до наданих до перевірки видаткової на податкової накладної № 735 від 30 жовтня 2009 року у графі «Номенклатура» відображено не тільки будівельні матеріали, а й електричні прилади, побутова техніка, сантехнічні прилади. Тобто, між ТОВ «Інвестстрой-2011» та ПП «Техно-КМП» істотні умови не узгоджені, а саме у частині визначення предмету договору. Отже, договір вважається неукладеним, так як між сторонами у передбаченому законом порядку та формі не досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Крім того, в договорі зазначено, що якість товару повинна відповідати ДОСТам, ТУ та іншій нормативно-технічній документації, але до перевірки будь-яка нормативно-технічна документація та сертифікати якості товару, придбаного у ПП «Техно-КМП», не надавались. У позивача також відсутнє документальне підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей.

Окрім цього, відповідачем зазначено, що позивач мав взаємовідносини із сумнівним контрагентом, а саме ПП «Техно-КМП». Макіївською ОДПІ від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя отримано акт про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Техно-КМП», в якому зазначено, що дане підприємство знаходиться в ліквідаційній процедурі за рішенням суду. Основним його постачальником є ПП «Інфо-Стандарт», яке здійснювало свою діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Угоди, укладені з ПП «Інфо-Стандарт», є нікчемними і ПП «Техно-КМП» не мало право формувати податковий кредит за такою угодою.

Поміж тим, відповідач зауважив на тому, що податкова та видаткова накладні від імені ПП «Техно-КМП» виписані та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, що у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових та видаткових накладних. Таким чином, дані документи не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ.

Таким чином, Макіївська ОДПІ Донецької області ДПС вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року по матеріалам зазначеної перевірки відповідають вимогам діючого законодавства.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним у наданих письмових запереченнях та додатково надали письмові заперечення на уточнені позовні вимоги (том 1 арк. справи 163-165), в яких зазначили, що укладений між ТОВ «Інвестстрой-2011» та ПП «Техно-КМП» правочин фактично не був спрямований на настання правових наслідків обумовлених ним, зокрема, на отримання прибутку, а був направлений лише на отримання вигоди за рахунок збільшення податкового кредиту та валових витрат з метою не сплати у повному обсязі податку на додану вартість та податку на прибуток. Такий правочин вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Також зазначили, що контрагент позивача ПП «Техно-КМП» неодноразово здійснював постачання товарів (послуг) за угодами, які в інших судових процесах визнавались безтоварними операціями. Наведені обставини свідчать про те, що ПП «Техно-КМП» є суб'єктом господарювання, діяльність якого спрямована на формування податкової вигоди та податкового кредиту підприємств, які мали з ним господарські стосунки в тому числі ТОВ «Інвестстрой-2011». Таким чином, представники відповідача вважають, що прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року по матеріалам зазначеної перевірки відповідають вимогам діючого законодавства.

Враховуючи викладене, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Усною ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року, яку секретарем судового засідання внесено до журналу судового засідання, здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, його правонаступником - Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Макіївська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестстрой-2011» зареєстроване як юридична особа 03 жовтня 2002 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради за назвою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енігма» та на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у 2009 році, діяло на підставі статуту, затвердженого у новій редакції протоколом № 2 від 22 лютого 2005 року загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Енігма» (том 1 арк. справи 195-204). Відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ «Енігма» № 1 від 14 квітня 2011 року змінено найменування ТОВ «Енігма» на ТОВ «Інвестстрой-2011». ТОВ «Інвестстрой-2011» діє на підставі статуту, затвердженого у новій редакції протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстрой-2011» № 27 від 23 січня 2013 року (том 1 арк. справи 192-194). Як платник податків позивач перебуває на обліку в Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 08 жовтня 2002 року за № 558-187. Позивач є платником податку на додану вартість.

Відповідач - Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

У період з 30 липня 2012 року по 03 серпня 2012 року на підставі направлень № 1446, № 1447, виданих 25 липня 2012 року Макіївською ОДПІ Донецької області ДПС, головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Савро А.Ю., Бондаревим Є.О., згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 11 липня 2012 року № 811 (том 1 арк. справи 83), проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстрой-2011» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Техно-КМП» (код ЄДРПОУ 36605452), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 жовтня 2009 року по 30 жовтня 2009 року, за результатами якої складено акт від 10 серпня 2012 року № 3319/22-4/32087350 (арк. справи 10-28).

За змістом висновків акту перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ «Інвестстрой-2011»:

1) частин 1, 4, 5 статті 203, частини 2 статті 207, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України - правочин щодо виконання умов усної угоди, укладений між ТОВ «Інвестстрой-2011» та ПП «Техно-КМП», є нікчемним;

2) пункту 4 статті 180 Господарського кодексу України - підприємством не підтверджено якість товару;

3) підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальника ПП «Техно-КМП» на суму 28 285,54 грн., у тому числі за жовтень 2009 року - 28 285,54 грн., нараховану на вартість товарно-матеріальних цінностей, проданих ПП «Техно-КМП», у зв'язку з не підтвердженням факту реалізації ТМЦ при здійсненні нікчемного правочину;

4) пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - підприємством занижено суму податку на прибуток, що підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 35 357,00 грн., у тому числі по податковій декларації з податку на прибуток за 2009 рік - 35 357,00 грн., у зв'язку з визнанням правочину, що відбувся між ТОВ «Інвестстрой-2011» та ПП «Техно-КМП» нікчемним та не підтвердженням факту придбання товару.

Зазначені порушення призвели до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет у розмірі 28 285,54 грн., у тому числі за жовтень 2009 року - 28 285,54 грн., та заниження суми податку на прибуток, що підлягає до сплати в бюджет у розмірі 35 357,00 грн., у тому числі по податковій декларації з податку на прибуток за 2009 рік - 35 357,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Макіївською ОДПІ Донецької області ДПС 29 серпня 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0000142350, яким за порушення підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 35 357,50 грн., у тому числі за основним платежем - 28 286,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 071,50 грн. (арк. справи 42);

- № 0000152350, яким за порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 44 196,25 грн., у тому числі за основним платежем - 35 357,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 839,25 грн. (арк. справи 41).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями 23 січня 2013 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вимогою про їх скасування (том 1 арк. справи 5-9, 113-119).

Прийняті відповідачем рішення є правовими актами індивідуальної дії, правомірність винесення яких здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

Спірною обставиною у справі є обґрунтованість зроблених відповідачем висновків про нікчемність укладеного правочину ТОВ «Інвестстрой-2011» при придбанні товару у ПП «Техно-КМП» і, як наслідок, правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту у жовтні 2009 року суму податку на додану вартість сплаченого вказаному підприємству та до складу валових витрат - витрати з придбання товарів у цього ж підприємства. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Порядок визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, порядок формування валових витрат та валового доходу, нарахування податку визначалися положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 цього Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У підпункті 5.3.9 пункту 5.3 вищевказаного Закону зазначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним

з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалися до 01 січня 2011 року Законом України «Про податок на додану вартість», норми якого і слід застосовувати до спірних правовідносин, оскільки були чинними на момент укладення спірного правочину.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначалися статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття суб'єктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню на період виникнення спірних правовідносин визначався пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.4.1 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 29 жовтня 2009 року між ПП «Техно-КМП» (постачальник) та ТОВ «Енігма» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 29/10-09, згідно якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність будівельні матеріали в асортименті відповідно до одержаних замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Зі змісту даного договору вбачається, що загальна сума договору орієнтовно складає 200 000 грн., у тому числі ПДВ. Датою поставки вважається дата приймання товару покупцем. Доставка товару до складу покупця здійснюється за рахунок покупця транспортом покупця або за узгодженням сторін за рахунок постачальника транспортом постачальника. Строк поставки - не більше п'яти днів з моменту підписання договору. Якість товару повинна відповідати ДОСТам, ТУ та іншій нормативно-технічній документації. Ціна на товар є вільною та зазначається в накладних, за якими здійснюється відпуск товару, які є невід'ємною частиною цього договору. Рахунок діє три дні з дати виписки. Відпуск товару з відстрочкою платежу здійснюється на п'ятнадцять днів. Більше вказаного строку здійснюється оплата покупцем на 10 % вище цін, вказаних в рахунку (том 1 арк. справи 30-31).

За наслідками господарської операції поставки товару - будівельні матеріали та товари для ремонту - є ПП «Техко-КМП» видало позивачеві податкову накладну № 735 від 30 жовтня 2009 року на суму 169 713,22 грн., у тому числі ПДВ - 28 285,54 грн. (том 1 арк. справи 37-40).

Сума податку на додану вартість включено позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2009 року та відображені позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року (том 1 арк. справи 43-46), а витрати за вказаною операцією відображені у декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік. Дані обставини підтверджені сторонами та не є спірними.

На підтвердження фактичного виконання зазначених умов договору № 29/10-09 від 29 жовтня 2009 року позивач надав суду: накладну № б/н від 30 жовтня 2009 року на суму 169 713,22 грн., у тому числі ПДВ - 28 285,54 грн., та без врахування ПДВ - 141 427,68 грн. (том 1 арк. справи 32-34); рахунок-фактуру № б/н від 30 жовтня 2009 року на суму 169 713,22 грн., у тому числі ПДВ - 28 285,54 грн., та без врахування ПДВ - 141 427,68 грн. (том 1 арк. справи 35); журнал-ордер та відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками за жовтень 2009 року (том 1 арк. справи 36); платіжне доручення № 293 від 24 листопада 2009 року на суму 169 713,22 грн. (том 1 арк. справи 29); посібники з експлуатації водонагрівача та насосного обладнання, гарантійний талон, сертифікати відповідності з додатками, висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, паспорт на лічильник води (том 1 арк. справи 121-139).

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні судом встановлено, що поставка товару відбувалась постачальником за власний рахунок.

Придбаний товар використовувався виключно у межах господарської діяльності позивача. Так, 17 липня 2009 року між Українським фондом соціальних інвестицій, Агенцією по Впровадженню МП № 7-14-55-009 «Покращення умов надання медичних послуг для громади с. Розівка (амбулаторія: ремонт будівлі, безбар'єрний доступ, придбання обладнання, навчання громади)» та підрядником Товариством з обмеженою відповідальністю «Енігма» укладено договір підряду (на виконання ремонтно-будівельних робіт з твердими по-позиційними цінами/розцінками) № CP-W-0700467-KFW, відповідно до якого замовники бажають доручити Підрядникові виконання договору № CP-W-0700467-KFW «Виконання ремонтно-будівельних робіт» та Замовник акцептував надану підрядником Тендерну пропозицію щодо виконання та завершення таких робіт і виправлення будь-яких дефектів, виявлених у цих роботах, на суму 462 238,00 грн. - без ПДВ, ПДВ 92 447,60 грн., разом - 554 685,60 грн. (том 1 арк. справи 205). Згідно додатку № 1 до вказаного договору об'єктом є амбулаторія, що розташована за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с. Розівка, вул. Совєтська, буд. 21 а (том 1 арк. справи 206-211).

Виконання зазначеного договору позивачем підтверджено наданою специфікацією основних, необхідних для виконання ремонтно-будівельних робіт у Розівській амбулаторії, відомістю робіт, основних матеріалів та спеціалізованого обладнання (том 1 арк. справи 212-222), а також акт № 4 приймання виконаних робіт за жовтень 2009 року (том 1 арк. справи 140-147).

З дослідження наведених вище документів, суд дійшов до висновку, що ними у повному обсязі підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій на виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Техно-КМП».

Крім того, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про те, що проаналізований вище договір № 29/10-09 від 29 жовтня 2009 року, укладений між позивачем та ТОВ «Техно-КМП», є нікчемним, з огляду на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив в акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору, укладеного з Приватним підприємством «Техно-КМП». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

В акті перевірки в якості доказів нікчемності правочину - договору, укладеного з ПП «Техно-КМП», зазначені такі обставини: відсутність у ПП «Інфо-Стандарт», що є постачальником ПП «Техно-КМП», трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Вказані обставини відповідач підтверджує актом про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Техно-КМП». Так, суду відповідачем надано лист ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя за № 5178/7/22-12 від 31 травня 2012 року щодо надання матеріалів перевірок та акт про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Техно-КМП» (ЄДРПОУ 36605452) від 30 травня 2012 року № 1231/22-12/36605452 з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Інфо-Стандарт» (код за ЄДРПОУ 36605452) за період з 01 вересня 2009 року по 30 червня 2010 року (том 1 арк. справи 75-80), в якому зазначено, що ПП «Техно-КМП» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Дослідивши вищезазначений акт, суд встановив, що до нього не додано відповідних документів податкової та фінансової звітності, первинних документів бухгалтерського обліку підприємств, з огляду на що суд приходить до висновку про відсутність належного документального обґрунтування фактів, зазначених в акті перевірки.

Також суд зазначає, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагента ПП «Техно-КМП» не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених договорів саме з позивачем на підставі частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності у контрагентів підприємства та їх постачальників.

Поміж тим, в актах перевірок ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС та Макіївської ОДПІ Донецької області ДПС викладені пояснення громадянина ОСОБА_5, в яких зазначено, що він обліковується директором ПП «Техно-КМП», яке протягом 2009-2010 років проводило фінансово-господарську діяльність. Громадянин ОСОБА_5, як директор ПП «Техно-КМП», ніякої фінансово-господарської діяльності не вів та нікого на це не уповноважував, не виписував довіреностей, видаткових та податкових накладних, ніяких договорів та додатків до них, а також ніяких банківських документів не підписував. Підприємство було зареєстровано на його ім'я без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності, оскільки він на те не має відповідних навичок та відповідної освіти.

Для підтвердження даної інформації відповідачем направлявся запит до відділу податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо надання інформації про хід кримінальної справи відносно посадових осіб ПП «Техно-КМП» та ПП «Інфо-Стандарт» (том 1 арк. справи 85), проте відповіді не надійшло. У зв'язку з чим ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року витребувано у відділу податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС інформацію з її документальним підтвердженням щодо прийняття будь-яких процесуальних рішень органами досудового слідства чи судом у відношенні громадянина ОСОБА_5, як директора Приватного підприємства «Техно-КМП», чи інших осіб, які від імені Приватного підприємства «Техно-КМП» здійснювали господарську діяльність (том 1 арк. справи 226). Крім того, на адресу відділу податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та Головного управління Міндоходів у Запорізькій області судом направлялися листи щодо виконання вказаної ухвали (том 1 арк. справи 245, том 2 арк. справи 18). У відповідь на зазначені запити суду Головне управління Міндоходів у Запорізькій області надіслало лист від 24 липня 2013 року № 1223/10/08-01-10-313, в якому зазначено, що у відношенні громадянина ОСОБА_5 чи інших осіб, що мали відношення до діяльності ПП «Техно-КМП», підрозділами податкової міліції ГУ Міндоходів у Запорізькій області жодних процесуальних рішень не приймалося (том 2 арк. справи 19).

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, вказані відповідачем обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договору, укладеного позивачем з ПП «Техно-КМП», оскільки ці висновки податкового органу не знайшли свого обґрунтування.

Слід зазначити, що у частинах 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Також, Суд зауважив на наступному: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. У вказаній справі Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Необхідно також зазначити, що при винесенні рішення у справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем будь-яких доказів на предмет того, що позивач був залучений до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту, чи доказів того, що йому було відомо або ж повинно було бути відомо про протиправну діяльність його постачальника не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність дослідженої господарської операції з ТОВ «Техно-КМП», що, в свою чергу, доводить необґрунтованість висновків відповідача стосовно неправомірності формування позивачем податкового кредиту за податковою накладною, що отримана від ТОВ «Техно-КМП», а також стосовно неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат суми витрат з придбання товару у вказаного контрагента.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень вимог Податкового кодексу України, та, як наслідок, про відсутність підстав у податкового органу для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток спірними податковим повідомленням-рішенням, і застосування у відношенні позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вважає, що Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області не довела правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстрой-2011» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2012 року № 0000142350, № 0000152350 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 796,47 гривень (арк. справи 2-4).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстрой-2011» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2012 року № 0000142350, № 0000152350, - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 29 серпня 2012 року № 0000142350, № 0000152350.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстрой-2011» (ЄДРПОУ 32087350, адреса: 86155, Донецька область, м. Макіївка, вул. Репіна, 24а) витрати по сплаті судового збору у розмірі 796 (сімсот дев'яносто шість) гривень 47 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 липня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 02 серпня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.