Ухвала

від 11.09.2013 по справі 805/803/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року справа №805/803/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Бадахової Т.П., Чумака С.Ю.

секретар Турко І.Б.,

за участю представників сторін : Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой -2011" Бойко І.М., Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області Яковенко В.В., Скороходова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 805/803/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой -2011" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2012 року №0000142350, №0000152350,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 805/803/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстрой-2011» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2012 року № 0000142350, № 0000152350, - задоволено повністю.

Скасовані податкові повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 29 серпня 2012 року № 0000142350, № 0000152350.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстрой-2011» (ЄДРПОУ 32087350, адреса: 86155, Донецька область, м. Макіївка, вул. Репіна, 24а) витрати по сплаті судового збору у розмірі 796 (сімсот дев'яносто шість) гривень 47 коп.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестстрой-2011» зареєстроване як юридична особа 03 жовтня 2002 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради за назвою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енігма» та на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у 2009 році, діяло на підставі статуту, затвердженого у новій редакції протоколом № 2 від 22 лютого 2005 року загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Енігма» (том 1 арк. справи 195-204). Відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ «Енігма» № 1 від 14 квітня 2011 року змінено найменування ТОВ «Енігма» на ТОВ «Інвестстрой-2011». ТОВ «Інвестстрой-2011» діє на підставі статуту, затвердженого у новій редакції протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстрой-2011» № 27 від 23 січня 2013 року (том 1 арк. справи 192-194). Як платник податків позивач перебуває на обліку у відповідача - в Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 08 жовтня 2002 року за № 558-187. Позивач є платником податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлені вимоги щодо проведення документальної позапланової перевірки .

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 30 липня 2012 року по 03 серпня 2012 року на підставі направлень № 1446, № 1447, виданих 25 липня 2012 року Макіївською ОДПІ Донецької області ДПС, головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Савро А.Ю., Бондаревим Є.О., згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 11 липня 2012 року № 811 (том 1 арк. справи 83), проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстрой-2011» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Техно-КМП» (код ЄДРПОУ 36605452), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 жовтня 2009 року по 30 жовтня 2009 року, за результатами якої складено акт від 10 серпня 2012 року № 3319/22-4/32087350 (арк. справи 10-28).

За змістом висновків акту перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ «Інвестстрой-2011»:

1) частин 1, 4, 5 статті 203, частини 2 статті 207, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України - правочин щодо виконання умов усної угоди, укладений між ТОВ «Інвестстрой-2011» та ПП «Техно-КМП», є нікчемним;

2) пункту 4 статті 180 Господарського кодексу України - підприємством не підтверджено якість товару;

3) підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальника ПП «Техно-КМП» на суму 28 285,54 грн., у тому числі за жовтень 2009 року - 28 285,54 грн., нараховану на вартість товарно-матеріальних цінностей, проданих ПП «Техно-КМП», у зв'язку з не підтвердженням факту реалізації ТМЦ при здійсненні нікчемного правочину;

4) пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - підприємством занижено суму податку на прибуток, що підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 35 357,00 грн., у тому числі по податковій декларації з податку на прибуток за 2009 рік - 35 357,00 грн., у зв'язку з визнанням правочину, що відбувся між ТОВ «Інвестстрой-2011» та ПП «Техно-КМП» нікчемним та не підтвердженням факту придбання товару.

Зазначені порушення призвели до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет у розмірі 28 285,54 грн., у тому числі за жовтень 2009 року - 28 285,54 грн., та заниження суми податку на прибуток, що підлягає до сплати в бюджет у розмірі 35 357,00 грн., у тому числі по податковій декларації з податку на прибуток за 2009 рік - 35 357,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Макіївською ОДПІ Донецької області ДПС 29 серпня 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0000142350, яким за порушення підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 35 357,50 грн., у тому числі за основним платежем - 28 286,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 071,50 грн. (арк. справи 42);

- № 0000152350, яким за порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 44 196,25 грн., у тому числі за основним платежем - 35 357,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 839,25 грн. (арк. справи 41).

Колегія суддів зазначає, що спірною обставиною у справі є обґрунтованість зроблених відповідачем висновків про нікчемність укладеного правочину ТОВ «Інвестстрой-2011» при придбанні товару у ПП «Техно-КМП» і, як наслідок, правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту у жовтні 2009 року суму податку на додану вартість сплаченого вказаному підприємству та до складу валових витрат - витрати з придбання товарів у цього ж підприємства.

Порядок визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, порядок формування валових витрат та валового доходу, нарахування податку визначалися положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 цього Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У підпункті 5.3.9 пункту 5.3 вищевказаного Закону зазначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалися до 01 січня 2011 року Законом України «Про податок на додану вартість», норми якого і слід застосовувати до спірних правовідносин, оскільки були чинними на момент укладення спірного правочину.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначалися статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття суб'єктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню на період виникнення спірних правовідносин визначався пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.4.1 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 29 жовтня 2009 року між ПП «Техно-КМП» (постачальник) та ТОВ «Енігма» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 29/10-09, згідно якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність будівельні матеріали в асортименті відповідно до одержаних замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Зі змісту даного договору вбачається, що загальна сума договору орієнтовно складає 200 000 грн., у тому числі ПДВ.

За наслідками господарської операції поставки товару - будівельні матеріали та товари для ремонту - є ПП «Техко-КМП» видало позивачеві податкову накладну № 735 від 30 жовтня 2009 року на суму 169 713,22 грн., у тому числі ПДВ - 28 285,54 грн. (том 1 арк. справи 37-40).

Сума податку на додану вартість включено позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2009 року та відображені позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року (том 1 арк. справи 43-46), а витрати за вказаною операцією відображені у декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік. Дані обставини підтверджені сторонами та не є спірними.

На підтвердження фактичного виконання зазначених умов договору № 29/10-09 від 29 жовтня 2009 року позивач надав суду: накладну № б/н від 30 жовтня 2009 року на суму 169 713,22 грн., у тому числі ПДВ - 28 285,54 грн., та без врахування ПДВ - 141 427,68 грн. (том 1 арк. справи 32-34); рахунок-фактуру № б/н від 30 жовтня 2009 року на суму 169 713,22 грн., у тому числі ПДВ - 28 285,54 грн., та без врахування ПДВ - 141 427,68 грн. (том 1 арк. справи 35); журнал-ордер та відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками за жовтень 2009 року (том 1 арк. справи 36); платіжне доручення № 293 від 24 листопада 2009 року на суму 169 713,22 грн. (том 1 арк. справи 29); посібники з експлуатації водонагрівача та насосного обладнання, гарантійний талон, сертифікати відповідності з додатками, висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, паспорт на лічильник води (том 1 арк. справи 121-139).

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні судом встановлено, що поставка товару відбувалась постачальником за власний рахунок.

Придбаний товар використовувався виключно у межах господарської діяльності позивача. Так, 17 липня 2009 року між Українським фондом соціальних інвестицій, Агенцією по Впровадженню МП № 7-14-55-009 «Покращення умов надання медичних послуг для громади с. Розівка (амбулаторія: ремонт будівлі, безбар'єрний доступ, придбання обладнання, навчання громади)» та підрядником Товариством з обмеженою відповідальністю «Енігма» укладено договір підряду (на виконання ремонтно-будівельних робіт з твердими по-позиційними цінами/розцінками) № CP-W-0700467-KFW, відповідно до якого замовники бажають доручити Підрядникові виконання договору № CP-W-0700467-KFW «Виконання ремонтно-будівельних робіт» та Замовник акцептував надану підрядником Тендерну пропозицію щодо виконання та завершення таких робіт і виправлення будь-яких дефектів, виявлених у цих роботах, на суму 462 238,00 грн. - без ПДВ, ПДВ 92 447,60 грн., разом - 554 685,60 грн. (том 1 арк. справи 205). Згідно додатку № 1 до вказаного договору об'єктом є амбулаторія, що розташована за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с. Розівка, вул. Совєтська, буд. 21 а (том 1 арк. справи 206-211).

Виконання зазначеного договору позивачем підтверджено наданою специфікацією основних, необхідних для виконання ремонтно-будівельних робіт у Розівській амбулаторії, відомістю робіт, основних матеріалів та спеціалізованого обладнання (том 1 арк. справи 212-222), а також акт № 4 приймання виконаних робіт за жовтень 2009 року (том 1 арк. справи 140-147).

З дослідження наведених вище документів, суд дійшов до висновку, що ними у повному обсязі підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій на виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Техно-КМП».

Крім того, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про те, що проаналізований вище договір № 29/10-09 від 29 жовтня 2009 року, укладений між позивачем та ТОВ «Техно-КМП», є нікчемним, з огляду на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив в акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору, укладеного з Приватним підприємством «Техно-КМП». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

В акті перевірки в якості доказів нікчемності правочину - договору, укладеного з ПП «Техно-КМП», зазначені такі обставини: відсутність у ПП «Інфо-Стандарт», що є постачальником ПП «Техно-КМП», трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Вказані обставини відповідач підтверджує актом про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Техно-КМП». Так, суду відповідачем надано лист ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя за № 5178/7/22-12 від 31 травня 2012 року щодо надання матеріалів перевірок та акт про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Техно-КМП» (ЄДРПОУ 36605452) від 30 травня 2012 року № 1231/22-12/36605452 з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Інфо-Стандарт» (код за ЄДРПОУ 36605452) за період з 01 вересня 2009 року по 30 червня 2010 року (том 1 арк. справи 75-80), в якому зазначено, що ПП «Техно-КМП» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Дослідивши вищезазначений акт, суд встановив, що до нього не додано відповідних документів податкової та фінансової звітності, первинних документів бухгалтерського обліку підприємств, з огляду на що суд приходить до висновку про відсутність належного документального обґрунтування фактів, зазначених в акті перевірки.

Також суд зазначає, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагента ПП «Техно-КМП» не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених договорів саме з позивачем на підставі частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності у контрагентів підприємства та їх постачальників.

Поміж тим, в актах перевірок ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС та Макіївської ОДПІ Донецької області ДПС викладені пояснення громадянина ОСОБА_7 , в яких зазначено, що він обліковується директором ПП «Техно-КМП», яке протягом 2009-2010 років проводило фінансово-господарську діяльність. Громадянин ОСОБА_7, як директор ПП «Техно-КМП», ніякої фінансово-господарської діяльності не вів та нікого на це не уповноважував, не виписував довіреностей, видаткових та податкових накладних, ніяких договорів та додатків до них, а також ніяких банківських документів не підписував. Підприємство було зареєстровано на його ім'я без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності, оскільки він на те не має відповідних навичок та відповідної освіти.

Для підтвердження даної інформації відповідачем направлявся запит до відділу податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо надання інформації про хід кримінальної справи відносно посадових осіб ПП «Техно-КМП» та ПП «Інфо-Стандарт» (том 1 арк. справи 85), проте відповіді не надійшло. У зв'язку з чим ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року витребувано у відділу податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС інформацію з її документальним підтвердженням щодо прийняття будь-яких процесуальних рішень органами досудового слідства чи судом у відношенні громадянина ОСОБА_7, як директора Приватного підприємства «Техно-КМП», чи інших осіб, які від імені Приватного підприємства «Техно-КМП» здійснювали господарську діяльність (том 1 арк. справи 226). Крім того, на адресу відділу податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та Головного управління Міндоходів у Запорізькій області судом направлялися листи щодо виконання вказаної ухвали (том 1 арк. справи 245, том 2 арк. справи 18). У відповідь на зазначені запити суду Головне управління Міндоходів у Запорізькій області надіслало лист від 24 липня 2013 року № 1223/10/08-01-10-313, в якому зазначено, що у відношенні громадянина ОСОБА_7 чи інших осіб, що мали відношення до діяльності ПП «Техно-КМП», підрозділами податкової міліції ГУ Міндоходів у Запорізькій області жодних процесуальних рішень не приймалося (том 2 арк. справи 19).

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, вказані відповідачем обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договору, укладеного позивачем з ПП «Техно-КМП», оскільки ці висновки податкового органу не знайшли свого обґрунтування.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність дослідженої господарської операції з ТОВ «Техно-КМП», що, в свою чергу, доводить необґрунтованість висновків відповідача стосовно неправомірності формування позивачем податкового кредиту за податковою накладною, що отримана від ТОВ «Техно-КМП», а також стосовно неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат суми витрат з придбання товару у вказаного контрагента.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень вимог Податкового кодексу України, та, як наслідок, про відсутність підстав у податкового органу для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток спірними податковим повідомленням-рішенням, і застосування у відношенні позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстрой-2011» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2012 року № 0000142350, № 0000152350 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 185, 195, 196-197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 805/803/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 12.09.2013 р.

Колегія суддів : В.В. Попов

Т.П.Бадахова

С.Ю.Чумак