Постанова

від 01.08.2013 по справі 803/1488/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 803/1488/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Приходай Я.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом спільного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» до Управління пенсійного фонду України в Луцькому районі про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Спільне міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» звернулося з позовом до Управління пенсійного фонду України в Луцькому районі про скасування рішення № 65 від 09.04.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені в сумі 1373, 27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням УПФУ в Луцькому районі від 09 квітня 2013 року №65 до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у розмірі 1373, 27 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним, оскільки постановою господарського суду Волинської області від 23.11.2011 року у справі №5004/1222/11 товариство визнано банкрутом, стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру і з дня прийняття судом даного рішення згідно статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості. Просить суд визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від № 65 від 09.04.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити в повному об'ємі.

В поданих до суду письмових запереченнях проти адміністративного позову від 01 серпня 2013 року відповідач адміністративний позов не визнав, вважає, що оскаржуване рішення винесено з дотриманням вимог чинного законодавства. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав у ньому викладених та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що спільне міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.010 року (далі - Закон №2464-VІ) є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області. Зазначена обставина не заперечується сторонами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно частини 2 статті 9 Закону №2464-VІ, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VІ зокрема передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Згідно частини 10 статті 25 Закону №2464-VІ, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VІ передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

УПФУ в Луцькому районі 09.04.2013 року було винесено оскаржуване рішення № 65 про застосування до міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд». штрафних санкцій в сумі 850,00 грн. та нарахування пені в сумі 523, 27 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.07.2011 року по 12.10.2011 року.

Суд вважає прийняте відповідачем рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Волинської області від 23.11.2011 року у справі №5004/1222/11 визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру щодо міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд», ліквідатором якого призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 Відповідно до ухвали господарського суду Волинської області від 07.12.2011 року у справі №5004/1222/11 було замінено ліквідатора ОСОБА_3 на ліквідатора ОСОБА_1

Відповідно до преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII від 14.05.1992 (далі - Закон № 2343-XII) цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Згідно статті 1 Закону № 2343-XII, неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Таким чином, одним з пріоритетних завдань зазначеного Закону є відновлення платоспроможності боржника.

Згідно статті 1 Закону № 2343-XII (в редакції на момент прийняття рішення про визнання позивача банкрутом), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону № 2343-XII, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 2343-XII з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Отже, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Тобто, вищенаведені норми Закону № 2343-XII забороняють нараховувати неустойку (штраф, пеню), проценти та інші економічні санкції на ту заборгованість, яка виникла в особи до визнання її банкрутом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до відповідача рішенням № 65 від 09.04.2013 року, а постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури прийнята 23.11.2011 року.

Оскільки штрафні санкції згідно рішення УПФУ в Луцькому районі від 09.04.2013 року №65 застосовані до позивача через наявність заборгованості по сплаті єдиного внеску до органів Пенсійного фонду України передбаченого Законом України №2464-VI, то застосування таких штрафних санкцій не узгоджується з вимогами Закону № 2343-XII, яким заборонено застосування неустойки (штрафу, пені) на зазначену заборгованість по сплаті єдиного внеску.

Крім того, як вбачається з розрахунку фінансових санкцій та пені спільного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» перед УПФУ в Луцькому районі за період з 01.01.2011 року по 09.04.2013 року сума заборгованості позивачем була повністю погашена та зарахована органом УПФУ 12.10.2013 року.

Таким чином, оскаржуване рішення №65 було прийняте відповідачем 09.04.2013 року, тобто після визнання позивача банкрутом, а відтак суд вважає, що відповідачем неправомірно були застосовані штрафні санкції та нарахована пеня відповідно до зазначеного рішення.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, в зв'язку з чим, останнє підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області №65 від 09.04.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути з Державного бюджету України на користь спільного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву "Луцькагробуд" (код ЄДРПОУ 03583060) витрати по сплаті судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 06 серпня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф. А. Волдінер