Ухвала

від 29.09.2015 по справі 803/1488/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р. Справа № 876/11130/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року у справі за позовом спільного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» до Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

Спільне міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» 04.07.2013року звернулося з позовом до Управління пенсійного фонду України в Луцькому районі про скасування рішення № 65 від 09.04.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені в сумі 1373, 27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням УПФУ в Луцькому районі від 09 квітня 2013 року № 65 до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у розмірі 1373, 27 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним, оскільки постановою господарського суду Волинської області від 23.11.2011 року у справі № 5004/1222/11 товариство визнано банкрутом, стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру і з дня прийняття судом даного рішення згідно статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості. Просить суд визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від № 65 від 09.04.2013 року.

Оскаржуваною постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області № 65 від 09.04.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Стягнуто з Державного бюджету України на користь спільного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву В«ЛуцькагробудВ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 114 гривень 70 копійок.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує , що оскаржуване рішення винесено з дотриманням вимог чинного законодавства. Просив відмовити в задоволенні позову.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того , що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Тобто, вищенаведені норми Закону № 2343-ХІІ забороняють нараховувати неустойку (штраф, пеню), проценти та інші економічні санкції на ту заборгованість , яка виникла в особи до визнання її банкрутом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до відповідача рішенням № 65 від 09.04.2013 року, а постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури прийнята 23.11.2011 року. Оскільки штрафні санкції згідно рішення УПФУ в Луцькому районі від 09.04.2013 року №65 застосовані до позивача через наявність заборгованості по сплаті єдиного внеску до органів Пенсійного фонду України передбаченого Законом України №2464-VI, то застосування таких штрафних санкцій не узгоджується з вимогами Закону № 2343-ХІІ, яким заборонено застосування неустойки (штрафу, пені) на зазначену заборгованість по сплаті єдиного внеску.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи , що спільне міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ від 08.07.010 року (далі - Закон №2464-УІ) є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області. Зазначена обставина не заперечується сторонами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-УІ, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно частини 2 статті 9 Закону №2464-УІ, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону №2464-УІ зокрема передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Згідно частини 10 статті 25 Закону №2464-УІ, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-УІ передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

УПФУ в Луцькому районі 09.04.2013 року було винесено оскаржуване рішення № 65 про застосування до міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд». штрафних санкцій в сумі 850,00 грн. та нарахування пені в сумі 523, 27 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.07.2011 року по 12.10.2011 року.

Суд вважає прийняте відповідачем рішення таким , що не відповідає вимогам чинного законодавства України з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Волинської області від 23.11.2011 року у. справі №5004/1222/11 визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру щодо міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд», ліквідатором якого призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 Відповідно до ухвали господарського суду Волинської області від 07.12.2011 року у справі №5004/1222/11 було замінено ліквідатора ОСОБА_1 на ліквідатора ОСОБА_2

Відповідно до преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14.05.1992 (далі - Закон № 2343- XII) цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Згідно статті 1 Закону № 2343-ХІІ, неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Таким чином, одним з пріоритетних завдань зазначеного Закону є відновлення платоспроможності боржника.

Згідно статті 1 Закону № 2343-ХІІ (в редакції на момент прийняття рішення про визнання позивача банкрутом), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону № 2343-ХІІ, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 2343-ХІІ з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Отже, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Тобто, вищенаведені норми Закону № 2343-ХІІ забороняють нараховувати неустойку (штраф, пеню), проценти та інші економічні санкції на ту заборгованість, яка виникла в особи до визнання її банкрутом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до відповідача рішенням № 65 від 09.04.2013 року, а постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури прийнята 23.11.2011 року.

Оскільки штрафні санкції згідно рішення УПФУ в Луцькому районі від 09.04.2013 року №65 застосовані до позивача через наявність заборгованості по сплаті єдиного внеску до органів Пенсійного фонду України передбаченого Законом України №2464-VI, то застосування таких штрафних санкцій не узгоджується з вимогами Закону № 2343-ХІІ, яким заборонено застосування неустойки (штрафу, пені) на зазначену заборгованість по сплаті єдиного внеску.

Крім того, як вбачається з розрахунку фінансових санкцій та пені спільного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» перед УПФУ в Луцькому районі за період з 01.01.2011 року по 09.04.2013 року сума заборгованості позивачем була повністю погашена та зарахована органом УПФУ 12.10.2013 року.

Таким чином, оскаржуване рішення № 65 було прийняте відповідачем 09.04.2013 року, тобто після визнання позивача банкрутом, а відтак суд вважає, що відповідачем неправомірно були застосовані штрафні санкції та нарахована пеня відповідно до зазначеного рішення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року у справі № 803/1488/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

ОСОБА_3