Постанова

від 01.08.2013 по справі 826/3807/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3807/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елвікон" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елвікон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013р. № 0003102290 та № 0003112290, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення від 07.03.2013р. № 0003102290 та від 07.03.2013р. № 0003112290.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Елвікон» з питань фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «Росаріо» за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 22.02.2013 р. № 528/22-90/37081127 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Елвікон» щодо підтвердження фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Росаріо» за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.»

На підставі вищезазначеного Акта було прийнято податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 07.03.2013р. № 0003102290, та від 07.03.2012р. № 0003112290.

Як вбачається із висновків Акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 77 884,00 грн..; п. 1.32 статті 1, п. 5.1 ст. 5, абз. 4 и.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) п.п. 14.1.27 та п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 , п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 93 529,00 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що у періоді, який перевірявся, підприємство ТОВ «Елвікон» перебувало у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Росаріо» відповідно до бази АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України».

Податковий орган дійшов висновку, що діяльність зазначеного підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст. 55-1 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 07.03.2013р. № 0003102290 та № 0003112290 винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власті господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2.1. 5.2.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не належать де складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ТОВ «Елвікон» порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

При цьому в основу обґрунтування вказаного висновку судом покладено посилання відповідача на те, що в провадженні ОВС ГСВ ДПС України знаходиться кримінальна справа №69-149, порушена відносно директора ТОВ «ЄВРО клас трейд» ОСОБА_2 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України та відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, та ОСОБА_13 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання СГД , зокрема: ПП «Фірма «Володар», ПП «Клер шато фиорд», ТОВ «Техінпромприлад», ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Техномашпостач», ТОВ «ОСОБА_2 групп Ко» та ТОВ «Остін трейд» з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Євро класе трейд» ОСОБА_2 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Євро клас трейд» ОСОБА_2, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 28 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч. 3 КК України.

Колегія суддів такі доводи відповідача оцінює критично, оскільки на момент укладення та виконання договорів виконання робіт з монтажу ТОВ «Росаріо» (виконавець за договорами) було належним чином зареєстрованою юридичною особою та перебувало на податковому обліку, вироків суду за результатами розслідування вказаної кримінальної справи податковим органом суду не надано.

Враховуючи те, що наявні первинні документи судом першої інстанції досліджено не було, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Росаріо» було укладено ряд договорів №01/02/11 від 01.02.2011 року, № 18/02/11 від 18.02.2011 року, № 24/02/11 від 24.02.2011 року, № 10/03/11 від 10.03.2011 року, №17/03/11 від 17.03.2011 року, №31/03/11 від 31.03.2011 року, № 31/05/13 від 31.05.2013 року, за якими замовник (ТОВ «Елвікон») доручає, а виконавець (ТОВ «Росаріо») приймає на себе зобов'язання з виконання робіт з монтажу системи відеоспостереження, підрахунку кількості відвідувачів та протикражних систем в приміщеннях замовника, зокрема за адресами: м. Артемівськ, вул. (п. 1.1 договорів). Обладнання, матеріали та компоненти систем є власністю замовника та поставляються на об'єкти силами замовника. Зобов'язання виконавця обмежуються виключно виконанням робіт з монтажу та налагодження систем відео спостереження та протикражної системи (п. 1.2 договорів). Вартість однієї години роботи представника виконавця складає 196 грн. 00 коп. Оплату за виконані роботи Замовник здійснює протягом п'яти днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. В разі зміни обсягу та/або складу робіт за даним договором, вартість договору може бути змінена за угодою сторін, що оформлюється відповідними додатками та/або доповненнями до нього (п.п. 2.1-2.4 Договору).

Сторони зобов'язуються протягом 3 робочих днів з моменту завершення робіт за договором підписати акт приймання-передачі виконаних робіт.

Невід'ємною частиною кожного договору є кошторис на виконання робіт з монтажу системи відео спостереження та протикражної системи за відповідними адресами приміщень позивача.

На підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи наявні рахунки фактури № 01/02-4 № 18/02-3, №24/02-2, №10/03-1, № 17/03-2, № 31/03-3, № 31/05-3; акти здачі-прийняття робіт № 20203, № 21103, №22204, №35, №83, №40112, № 53112 та податкові накладні, отримані ТОВ «Елвікон» від 02.02.2011 року № 20203, від 11.02.2011 року № 21103, від 24.2.2011 року № 22406, від 10.03.2011 року № 35, від 17.03.2011 року № 35, від 01.04.2011 року № 40112, від 31.05.2011 року № 53112.

Проведення позивачем оплат відповідно до рахунків фактур та кошторисів на загальну суму 467305,80 грн. (389 401, 00 грн. без ПДВ) підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями відповідних банківських квитанцій про оплату.

На момент виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Копії первинних документів, які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, проте не прийняв до уваги, що відповідач належних доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

В своїй апеляційній апелянт вказує на те, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснюється поза межами правового поля. У зв'язку з непідтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, у ТОВ «Росаріо» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям. Таким чином, на думку відповідача, взаємовідносини між ТОВ «Елвікон» та ТОВ «Росаріо» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Колегія суддів оцінює критично вказані посилання та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Відтак, колегією суддів не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності укладених між TOB «Елвіком» та ТОВ «Росаріо» правочину, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що всі первинні документи, надані ТОВ «Елвіком» до перевірки, відповідають вимогам, встановленим законодавством України та підтверджують фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом щодо здійснення монтажних робіт, а доводи відповідача про порушення ТОВ «Елвіком» норм ПК України, наведені в акті перевірки, є необґрунтованими.

Враховуючи наведене вище, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки в першу чергу ґрунтується на твердженні про нікчемність укладених між ТОВ «Елвікон» та ТОВ «Росаріо» правочинів у зв'язку з тим, що в провадженні ОВС ГСВ ДПС України знаходиться кримінальна справа №69-149, при цьому вироків суду за результатами розслідування вказаної кримінальної справи податковим органом суду надано не було. Крім того, судом першої інстанції не здійснювалося дослідження та оцінка наявних в матеріалах справи первинних документів, якими підтверджується реальність операцій між позивачем та контрагентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елвікон" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елвікон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013р. № 0003102290 та № 0003112290 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2013 року - скасувати.

Постановити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елвікон" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003102290 від 07.03.2013 року та № 0003112290 від 07.03.2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.