Рішення

від 06.08.2013 по справі 907/538/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.08.2013 Справа № 907/538/13

За позовом державного підприємства „Мукачівське лісове господарство", с. Вільховиця Мукачівського району

ДО фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

ПРО стягнення суми 94595,64грн., в тому числі 67881,79грн. боргу по оплаті за придбану лісопродукцію, 2968,24грн. три відсотки річних та 23741,61грн. пені за несвоєчасний розрахунок

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Густі М.І. - представник за довіреністю №3 від 04.01.2013р.

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство „Мукачівське лісове господарство", с. Вільховиця Мукачівського району звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про стягнення суми 94595,64грн., в тому числі 67881,79грн. боргу по оплаті за придбану лісопродукцію, 2968,24грн. три відсотки річних та 23741,61грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2013р. порушено провадження у справі №907/538/13 та призначено справу до розгляду на 10.06.2013р.

Ухвалою суду від 10.06.2013р. розгляд справи було відкладено на 23.07.2013р. у зв'язку з неявкою представника відповідача на 23.07.2013р.

В засіданні суду 23.07.2013р. за згодою представників сторін, у відповідності до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено перерву до 24.07.2013р. для надання відповідачу можливості виконати вимоги суду в повному обсязі та подати відповідне письмове пояснення по суті заявлених позовних вимог з доказами в його обгрунтування.

Ухвалою суду від 24.07.2013р. за клопотанням відповідача строк вирішення спору у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України було продовжено судом та призначено розгляд справи на 06.08.2013р.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Також у поданому суду письмовому поясненні вказує на те, що

Відповідач у поданому суду письмовому поясненні заперечує з приводу заявлених позовних вимог в. повному обсязі та вказує на те, що у спірний період надавав позивачу послуги за договором №44 від 19.01.2011р. на трелювання, розкряжування, сортування, навантаження та перевезення лісопродукції на промсклад на суму 22898,46грн. Однак, позивачем виконані відповідачем роботи не включено до проведеного взаємозаліку між сторонами по проведеним розрахункам. Також вказує на те, що відпущена позивачем продукція за певними товарно-транспортними накладними не відповідала належній якості, у зв'язку з чим була реалізована відповідачем іншим контрагентам за значно нижчими цінами, про що ним неодноразово було повідомлено директора позивача в усному порядку.

Разом з тим, відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання 06.08.2013р. не направив, додаткових доказів в обгрунтування наведених ним суду заперечень не подав, просить розгляд справи відкласти з підстав, зазначених у поданому ним суду клопотанні.

Однак, дане клопотання не може бути задоволено судом з огляду на таке.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, доказове наповнення матеріалів справи та численні письмові пояснення учасників судового процесу, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.08.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме державним підприємством „Мукачівське лісове господарство" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 19.01.2011р. було укладено договір №45 купівлі-продажу лісопродукції (дуб, граб) в загальній кількості 458м.куб.

У відповідності до умов даного договору (п.4.1, 4.2) оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% передплати. Прийом-передача товару згідно вимог п.5.1 договору здійснюється на проміжному складі продавця за супровідними документами.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору ним, як продавцем, було відпущено відповідачу відповідну лісопродукцію в 2011 році 372,09м.куб. на суму 326162,59грн., яка була частково оплачена відповідачем на суму 258280,80грн. Тобто, залишок неоплаченої відповідачем та отриманої ним продукції станом на 01.12.2012р. складає суму 67881,79грн.

Позивач зазначає, що ним на адресу відповідача 09.11.2012р. та 15.03.2013р. було направлено вимоги про проведення повного розрахунку вартості отриманого ним товару, однак, відповідачем вимоги позивача залишено без відповіді та задоволення.

У зв'язку з цим, позивач також просить стягнути з відповідача суму 2968,24грн. три відсотки річних та суму 23745,61грн. пені за несвоєчасний розрахунок за період з 01.12.2011р. по 15.05.2013р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата відповідачем вартості отриманого ним товару повинна була здійснена шляхом проведення попередньої оплати (п.4.2 договору). Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем і відповідачем, продукція була відпущена відповідачу за відповідними товарно-т транспортними накладними без проведення попередньої оплати. Вищенаведене дає підстави стверджувати, що умовами договору сторонами не було визначено строку проведення розрахунку по оплаті за отриману відповідачем продукцію, у зв'язку з чим, до вимог позивача про сплату суми боргу повинні застосовуватись положення статті 530 ЦК України.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Наявними у справі матеріалами підтверджено факт підписання та отримання відповідачем відповідно продукції за товарно-транспортними накладними на суму 326162,59грн., заборгованість по оплаті якої на день розгляду справи становить суму 67881,79грн. з урахуванням проведеного відповідачем розрахунку на суму 258280,80грн.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивачем на адресу відповідача було направлено 15.03.2012р. вимогу №112 про проведення повного розрахунку (докази про надіслання такої вимоги надано позивачем до матеріалів справи), а відтак, враховуючи вимоги ст. 530 ЦК України та умови даної вимоги (провести розрахунок на протязі 15 днів), відповідач повинен був виконати свої зобов'язання по оплаті в строк до 01.04.2012р.

Зважаючи на те, що така вимога відповідачем виконана не була, розрахунок по оплаті за отриману продукцію не проведено, позовні вимоги про стягнення суми 67881,79грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім боргу позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 23745,61грн. за період з 01.12.2011р. по 15.05.2013р.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки з умов наданого позивачем договору №45 від 19.01.2011р. не вбачається узгодження сторонами питання про забезпечення виконання зобов'язання шляхом неустойки (штрафу, пені), суд не вбачає за можливе встановити чи укладалася між сторонами інша угода щодо неустойки, а ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає стягнення пені за несвоєчасне виконання сторонами своїх зобов'язань у випадку, якщо остання передбачена умовами укладеного між сторонами Договору. Отже, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 23745,61грн. пені задоволенню не підлягають.

Крім суми основного боргу та пені, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 2968,24грн. 3% річних за період з 01.12.2011р. по 15.05.2013р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що умовами договору №45 від 19.01.2011р. не обумовлено строк та порядок здійснення розрахунків, а товарно-транспортні накладні не передбачають терміну оплати, суд вважає, що прострочення щодо оплати поставленого позивачем товару у відповідача виникло з 01.04.2012, оскільки датою направлення претензії є - 15.03.2012.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 2968,24грн. 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 2277,77грн. за період з 01.04.2012р. по 15.05.2013р.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження повної оплати отриманого ним товару згідно з умовами укладеного між ними Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини.

Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити відповідну оплату (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача підлягають задоволенню в сумі 70159,56грн., в тому числі 67881,79грн. боргу та 2277,77грн. 3% річних. В решта частині позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених судом вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1) на користь державного підприємства „Мукачівське лісове господарство" (89645, с. Вільховиця, 3 Мукачівського району, код ЄДРПОУ 22114595) суму 70159,56грн., в тому числі 67881,79грн. боргу та 2277,77грн. 3% річних, а також суму 1276,10грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 13.08.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі