Постанова

від 26.07.2013 по справі 826/9369/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2013 року 14 год. 39 хв. № 826/9369/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Петюк С.В. (довіреність від 01.03.2013р. б/н), Смоль О.В. (довіреність від 01.03.2013р. б/н), відповідача - Забашти В.О. (довіреність від 18.05.2013р. № 1948/9/10.2-29), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лєвран» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21 березня 2013 року № 0003882220, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лєвран» (далі - ТОВ «Лєвран», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21 березня 2013 року № 0003882220.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність та необґрунтованістю висновків відповідача, викладених в Акті від 27.02.2013р. № 587/22-20/31031107 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Лєвран» (код ЄДРПОУ 31031107) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Різано Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153) за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р., ТОВ «Компанія Вайліс» (36445186) за вересень 2010р., ТОВ «Дормашавто» (36791493) за період з 01.08.2010р. по 30.11.2010р.». Оскільки висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про нереальність та нікчемність господарських операцій між ТОВ «Лєвран» і названими контрагентами сформовані неправомірно, а саме: без дослідження наданої позивачем на письмовий запит ДПІ первинної документації, оформленої за результатами господарських операцій. На думку позивача, всі правочини, укладені від імені ТОВ «Лєвран», в т.ч. з ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Компанія Вайліс» і ТОВ «Дормашавто», цілком відповідають вимогам цивільного законодавства (ст. 203 Цивільного кодексу України). Результати спірних правочинів були використанні ТОВ «Лєвран» у своїй господарській діяльності (прання та хімічне очищення одягу та ін.).

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 25.07.2013р. б/н і додаткові документи (акт перевірок та зустрічних звірок по контрагентам позивача). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Лєвран» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні ним фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами господарської діяльності ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Компанія Вайліс» і ТОВ «Дормашавто» протягом певних періодів, за результатами якої складений Акт від 27.02.2013р. № 587/22-20/31031107. Згідно висновків цього Акта перевірки встановлено порушення ТОВ «Лєвран» норм пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), а саме: Товариство безпідставно сформувало податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг) - ТОВ «Компанія «Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186), ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) і ТОВ «Різано Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153), всього у сумі 84 890, 00 грн., в т.ч. за серпень 2010 року на суму 6 333, 00 грн., за вересень 2010 року на суму 43 590, 00 грн., за жовтень 2010 року на суму 19 500, 00 грн., за листопад 2010 року на суму 7 167, 00 грн., за грудень 2010 року на суму 8 300, 00 грн. Висновки Акта перевірки, на думку відповідача, являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.02.2012р. № 281/23-1/36445186 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 року по 31.12.2011 року, Акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 10.02.2011р. № 101/23-1/36445153 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Різано Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2009р. по 31.12.2011р., письмова інформація від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (лист від 25.01.2011р. № 1598/7/23-20) відносно ТОВ «Дормашавто».

За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 21 березня 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0003882220 (форми «Р»), яким Підприємству збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 106 113, 00 грн., що повністю відповідає вимогам законодавства.

В судовому засіданні по справі представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 19.02.2013р. по 25.02.2013р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 12.02.2013р. № 337/2220, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Лєвран» (ідентифікаційний код 31031107) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Різано Трейд» (ідентифікаційний код 36445153) за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р., ТОВ «Компанія Вайліс» (ідентифікаційний код 36445186) за вересень 2010 року, ТОВ «Дормашавто» (ідентифікаційний код 36791493) за період з 01.08.2010р. по 30.11.2010р., за результатами якої складений Акт від 27.02.2013р. № 587/22-20/31031107 (далі - Акт перевірки).

Під час проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим були використані документи, що були надані ТОВ «Лєвран», відомості та документи, що отримані з різних джерел (конкретний перелік таких документів наведений на стор. 3 - 4 Акта перевірки).

Документальною перевіркою виявлено, що згідно з поданими ТОВ «Лєвран» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податковими деклараціями з податку на додану вартість за перевіряємий період, копіями первинних і розрахункових документів, платник податків зарахував до складу податкового кредиту за серпень-грудень 2010 року суми податку на додану вартість у розмірі 84 890, 00 грн. відповідно до усних договорів поставок товарів та договорів про надання послуг, укладених ТОВ «Різано Трейд» (господарські операції з поставки товарів (миючі засоби) та надання послуг з прання білизни та хімчистки, всього сума ПДВ 34 900, 00 грн.), ТОВ «Компанія Вайліс» (господарська операція з поставки основних засобів - столу плямо вивідного, сума ПДВ 20 040, 00 грн.), ТОВ «Дормашавто» (господарські операції з надання транспортних послуг, всього сума ПДВ 29 950, 00 грн.).

При цьому перевіряючим були враховані дані акта ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.02.2012р. № 281/23-1/36445186 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009р. по 31.12.2011р., яким встановлена нікчемність правочинів зазначеного підприємства з контрагентами (не підтверджено фактів передачі товарів (послуг) на адресу покупців, та наявність поставок товарів (послуг) від постачальників). Проведення вказаної документальної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» було зумовлено надходженням до ДПІ у Вишгородському районі Київської області копії постанови слідчого СВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про призначення позапланової виїзної перевірки цього підприємства в рамках кримінальної справи № 80-0263, що була порушена за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна» (ідентифікаційний код 34819946), за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, та 10 січня 2012 року - за фактом фіктивного підприємництва вчиненого невстановленими особами, шляхом створення ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в т.ч. ТОВ «Компанія Вайліс», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Також, до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшла письмова інформація від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (лист від 25.01.2011р. № 1598/7/23-20), згідно якої встановлено наступне. При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації, а також згідно отриманих висновку ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто» за жовтень 2011 року, які були надані службовою запискою ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.12.2011р. № 7439/26-1/30, виявлено, що ТОВ «Дормашавто» має ознаки «фіктивності».

В провадженні СВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа № 71-00217, порушена відносно директора ПП «Гранд Сервіс» Рудюка А.П. за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

В ході здійснення досудового слідства по даній кримінальній справі від оперативних працівників ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшли матеріали, відповідно до яких встановлено, що причетні до Рудюка А.П. невстановлені слідством особи в 2008 - 2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності повторно вчинили дії по створенню та придбанню суб'єктів підприємницької діяльності (в т. ч. ТОВ «Дормашавто», ідентифікаційний код 36791493), які в подальшому зареєстровані в Голосіївській, Святошинській, Печерській, Оболонській районних у м. Києві та в Бориспільській у Київській області державних адміністраціях, ДПІ у Голосіївському, Святошинському, Печерському, Оболонському районах м. Києва та в Бориспільській ОДПІ Київської області, Державних цільових фондах, та відкрито рахунки вказаних суб'єктів господарської діяльності в банківських установах.

При цьому такі суб'єкти підприємницької діяльності були зареєстровані на осіб, що не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, згідно реєстраційних документів засновниками та керівниками є громадяни - мешканці інших регіонів України та Російської Федерації.

До ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов ще один Акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 10.02.2011р. № 101/23-1/36445153 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Різано Трейд» (ідентифікаційний код 36445153) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2009р. по 31.12.2011р. В цьому Акті ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 10.02.2011р. № 101/23-1/36445153 містяться відомості про порушення 19 січня 2012 року працівником СВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в т.ч. ТОВ «Різано Трейд» і ТОВ «Компанія «Вайліс», з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

З огляду на вище наведені відомості в актах перевірок та зустрічної звірки інших податкових інспекцій, працівник ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не прийняв до уваги первинні і розрахункові документи позивача, пред'явлені ТОВ «Лєвран» за результатами взаємовідносин з підприємствами ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Дормашавто» і ТОВ «Різано Трейд», визнавши їх такими, що не підтверджують факти реального здійснення господарських операцій. На думку перевіряючого, діяльність ТОВ «Лєвран» була спрямована на здійснення операцій вигодо-транспортуючого суб'єкта, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з ТОВ «Компанія «Вайліс» у сумі 20 040, 00 грн., ТОВ «Дормашавто» у сумі 29 950, 00 грн., ТОВ «Різано Трейд» у сумі 34 900, 00 грн., які не виконували своїх податкових зобов'язань, та в результаті Товариством порушено пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями).

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 27.02.2013р. № 587/22-20/31031107 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Лєвран» норм пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 84 890, 00 грн., в т.ч. за серпень 2010 року на суму 6 333, 00 грн., за вересень 2010 року на суму 43 590, 00 грн., за жовтень 2010 року на суму 19 500, 00 грн., за листопад 2010 року на суму 7 167, 00 грн., за грудень 2010 року на суму 8 300, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач направив на адресу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва письмові заперечення від 12.03.2013р. б/н, та подав 20 березня 20123 року до канцелярії податкової інспекції - письмовий додаток до своїх заперечень, датований 20.03.2013р., на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Відповідач своїм листом від 21.03.2013р. № 3704/10/22.2-10 «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки ТОВ «Лєвран» (код 31031107) від 27.02.2013р. № 587/22-20/31031107» залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін.

21 березня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі Акта перевірки від 27.02.2013р. № 587/22-20/31031107 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0003882220 (форми «Р»), яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), визначило ТОВ «Лєвран» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 106 113, 00 грн., в т.ч. 84 890, 00 грн. - основний платіж, 21 223, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями ДПС у м. Києві від 30.05.2013р. № 577/10/12-1-03, винесеного за результатами розгляду первинної скарги ТОВ «Лєвран», спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга підприємства - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі - Закон № 168/97-ВР) та пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (почав діяти з 01 січня 2011 року) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом/розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в цій частині застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Аналогічні положення також містились в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який діяв до 10 січня 2011 року).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, як Законом України «Про податок на додану вартість», так і Податковим кодексом України, визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку .

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що протягом 2010 року ТОВ «Лєвран» (Покупець, Замовник) уклало ряд усних договорів з суб'єктами господарської діяльності ТОВ «Компанія «Вайліс» і ТОВ «Різано Трейд» (Постачальники), ТОВ «Дормашавто» (Виконавець), а саме:

- протягом вересня-грудня 2010 року усні договори з ТОВ «Різано Трейд» (Постачальник, Виконавець) щодо поставки товарів (миючих і пральних засобів) та надання послуг з прання білизни та хімчистки одягу на загальну суму 209 400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 900, 00 грн.);

- протягом серпня-вересня та листопада 2010 року усні договори з ТОВ «Дормашавто» (Виконавець) щодо надання транспортних послуг на загальну суму 179 700, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 29 950, 00 грн.);

- у вересня 2010 року усний договір поставки товару (стіл пятновивідний) ТОВ «Компанія «Вайліс» (Постачальник) на суму 120 237, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 039, 50 грн.).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товарів, надання послуг та оплати їх вартостей) за вказаними угодами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: видаткових накладних на поставку товарів та основного засобу (стіл пятновивідний); рахунків-фактур на поставлений товар; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з прання білизни та хімчистки; рахунків, виставлених за надання транспортних послуг і поставку пятновивідного столу; актів про надання транспортних послуг; податкових накладних, датованих серпнем-груднем 2010 року на загальну суму податку на додану вартість 84 889, 50 грн.; оборотно-сальдових відомостей ТОВ «Лєвран» по рахункам і субрахункам бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та 201 «Сировина й матеріали» та 10 «Основні засоби» за 2010 рік; внутрішньо-розпорядчих документів ТОВ «Лєвран» з питання організації та забезпечення проведення інвентаризації наявних на підприємстві основних засобів і товарно-матеріальних цінностей станом на березень 2011 рік; інвентарної картки обліку основних засобів, оформленої на пятновивідний стіл; виписок по особовому рахунку позивача № 26002289702001 у ПАТ КБ «Приватбанк» з відомостями про дати та суми перерахованих коштів, призначення платежів і контрагентів-одержувачів коштів. Оплата за придбані товари та надані послуги здійснювалася ТОВ «Лєвран» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товару/послуг з ПДВ) зі свого рахунку у вказаному вище банку на рахунки своїх контрагентів, реквізит яких зазначені у перелічених вище первинних документах, що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Різано Трейд» і ТОВ «Дормашавто», на адресу позивача за результатами виконаних робіт містять усі обов'язкові законодавчі реквізити.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 26.07.2013р. б/н, та усних пояснень представників позивача, наданих у судовому засіданні 26 липня 2013 року, замовлення та придбання у ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Різано Трейд» і ТОВ «Дормашавто» певних товарів і послуг здійснювалися позивачем з метою використання їх у своїй господарській діяльності (прання та хімчистка одягу).

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Лєвран» надало суду наступні копії документів: статуту ТОВ «Лєвран»; довідку Управління статистики у Шевченківському районі м. Києва відносно ТОВ «Лєвран» станом на 14.11.2012р.; договорів з надання комплексних послуг пральні, укладених позивачем (Виконавцем) з контрагентами-замовниками (ТОВ «Гойя», ЗАТ «Готель України», готель МВС України) та пакету первинних документів до них - актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); виписок банку по особовому рахунку ТОВ «Лєвран» з відомостями про отримання коштів від контрагентів-замовників; актів списання використаних матеріалів (миючих і пральних засобів); договорів про передачу в оренду нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності м. Києва від 08.12.2009р. № 111 та від 15.06.2010р. № 529, укладених ТОВ «Лєвран» (Орендарем) з Лікувально-профілактичним закладом (Орендодавцем), щодо оренди нерухомого майна та устаткування, інвентарю та ін.. майна згідно переліку.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Різано Трейд» і ТОВ «Дормашавто») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за серпень-грудень 2010 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 7 Закону № 168/97-ВР, ст. 201 Податкового кодексу України (з урахуванням того податкова звітність з податку на додану вартість за грудень 2010 року подавалася позивачем в січні 2011 року).

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 27.02.2013р. № 587/22-20/31031107 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентами (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладеного між ТОВ «Лєвран» і названими контрагентами.

Зокрема, в Акті перевірки від 27.02.2013р. № 587/22-20/31031107 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Різано Трейд» і ТОВ «Дормашавто» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Лєвран» або його контрагентів - ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Різано Трейд» і ТОВ «Дормашавто», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірне по справі податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 061, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєвран» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 21 березня 2013 року № 0003882220.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєвран» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 6, ідентифікаційний код 31031107) 1 061 (одна тисяча шістдесят одна) грн. 13 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова