Ухвала

від 14.11.2013 по справі 826/9369/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9369/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєвран» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лєвран» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003882220 від 21 березня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, протягом періоду з 19 лютого 2013 року по 25 лютого 2013 року згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ № 337/2220 від 12 лютого 2013 року, працівниками податкової інспекції проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Лєвран» (ідентифікаційний код 31031107) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Різано Трейд» (ідентифікаційний код 36445153) за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, ТОВ «Компанія Вайліс» (ідентифікаційний код 36445186) за вересень 2010 року, ТОВ «Дормашавто» (ідентифікаційний код 36791493) за період з 01 серпня 2010 року по 30 листопада 2010 року, за результатами якої складено акт № 587/22-20/31031107 від 27 лютого 2013 року.

В акті перевірки встановлено порушення ТОВ «Лєвран» пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 84 890, 00 грн., в т.ч. за серпень 2010 року на суму 6 333, 00 грн., за вересень 2010 року на суму 43 590, 00 грн., за жовтень 2010 року на суму 19 500, 00 грн., за листопад 2010 року на суму 7 167, 00 грн., за грудень 2010 року на суму 8 300, 00 грн.

21 березня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0003882220 (форми «Р»), яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначила ТОВ «Лєвран» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 106 113, 00 грн., в т.ч. 84 890, 00 грн. - основний платіж, 21 223, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2010 року ТОВ «Лєвран» (покупець, замовник) уклало ряд усних договорів з суб'єктами господарської діяльності ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Різано Трейд» (постачальники), ТОВ «Дормашавто» (виконавець), а саме:

- протягом вересня-грудня 2010 року усні договори з ТОВ «Різано Трейд» (постачальник, виконавець) щодо поставки товарів (миючих і пральних засобів) та надання послуг з прання білизни та хімчистки одягу на загальну суму 209 400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 900, 00 грн.);

- протягом серпня-вересня та листопада 2010 року усні договори з ТОВ «Дормашавто» (виконавець) щодо надання транспортних послуг на загальну суму 179 700, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 29 950, 00 грн.);

- у вересні 2010 року усний договір поставки товару (стіл пятновивідний) з ТОВ «Компанія «Вайліс» (постачальник) на суму 120 237, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 039, 50 грн.).

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань (поставки товарів, надання послуг та оплати їх вартостей) за укладеними договорами підтверджується наступними первинними та розрахунковими документами: видаткові накладні, рахунки-фактури на поставлений товар; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунки, виставлені за надання транспортних послуг і поставку пятновивідного столу; акти про надання транспортних послуг; податкові накладні за серпень-грудень 2010 року на загальну суму податку на додану вартість 84 889,50 грн.; оборотно-сальдові відомості за 2010 рік; внутрішньо-розпорядчі документи ТОВ «Лєвран» з питання організації та забезпечення проведення інвентаризації наявних на підприємстві основних засобів і товарно-матеріальних цінностей станом на березень 2011 рік; інвентарна картка обліку основних засобів, оформлена на пятновивідний стіл; виписки по особовому рахунку позивача № 26002289702001 у ПАТ КБ «Приватбанк» з відомостями про дати та суми перерахованих коштів, призначення платежів та контрагентів-одержувачів коштів.

Як встановлено судом першої інстанції, оплата за придбані товари та надані послуги здійснювалася ТОВ «Лєвран» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товару/послуг з ПДВ) зі свого рахунку у вказаному банку на рахунки своїх контрагентів, реквізити яких зазначені у перелічених первинних документах.

Крім того, в матеріалах справи наявні наступні копії документів: статут ТОВ «Лєвран»; довідка Управління статистики у Шевченківському районі м. Києва відносно ТОВ «Лєвран» станом на 14 листопада 2012 року; договори з надання комплексних послуг пральні, укладені позивачем (виконавцем) з контрагентами-замовниками (ТОВ «Гойя», ЗАТ «Готель України», готель МВС України) та пакет первинних документів до них - акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); виписки банку по особовому рахунку ТОВ «Лєвран» з відомостями про отримання коштів від контрагентів-замовників; акти списання використаних матеріалів (миючих і пральних засобів); договори про передачу в оренду нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності м. Києва № 111 від 08 грудня 2009 року та № 529 від 15 червня 2010 року, укладені ТОВ «Лєвран» (орендарем) з Лікувально-профілактичним закладом (орендодавцем) щодо оренди нерухомого майна та устаткування, інвентарю та іншого майна згідно з переліком.

Крім того, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за серпень-грудень 2010 року, відповідають вимогам, установленим ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 201 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки позивача відповідачем враховані дані акта ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 281/23-1/36445186 від 13 лютого 2012 року про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22 травня 2009 року по 31 грудня 2011 року, яким встановлена нікчемність правочинів зазначеного підприємства з контрагентами (не підтверджено фактів передачі товарів (послуг) на адресу покупців, та наявність поставок товарів (послуг) від постачальників).

Проведення документальної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» зумовлено надходженням до ДПІ у Вишгородському районі Київської області копії постанови слідчого СВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про призначення позапланової виїзної перевірки цього підприємства в рамках кримінальної справи № 80-0263, що порушена за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна» (ідентифікаційний код 34819946), за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, та 10 січня 2012 року - за фактом фіктивного підприємництва вчиненого невстановленими особами, шляхом створення ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в т.ч. ТОВ «Компанія Вайліс», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Крім того, до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшла письмова інформація від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (лист № 1598/7/23-20 від 25 січня 2011 року), згідно з якою встановлено, що під час проведення аналізу наявної в органі ДПС інформації, а також згідно з отриманим висновком ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто» за жовтень 2011 року, які були надані службовою запискою ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 7439/26-1/30 від 26 грудня 2011 року, виявлено, що ТОВ «Дормашавто» має ознаки «фіктивності».

У провадженні СВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа № 71-00217, порушена відносно директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_1 за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Також, до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 101/23-1/36445153 від 10 лютого 2011 року про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Різано Трейд» (ідентифікаційний код 36445153) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05 травня 2009 року по 31 грудня 2011 року, в якому містяться відомості про порушення 19 січня 2012 року працівником СВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в т.ч. ТОВ «Різано Трейд» та ТОВ «Компанія «Вайліс», з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом.

Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1 п. 7.5 цього Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на факти порушення кримінальних справ стосовно посадових осіб контрагентів позивача, оскільки вони не є належними та допустимими доказами в розумінні КАС України порушення позивачем податкового законодавства, та не підтверджують протиправності дій позивача щодо заниження податку на прибуток та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

З приводу висновків податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0003882220 від 21 березня 2013 року, оскільки сума податкового кредиту за відповідний період підтверджується відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєвран» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.