Ухвала

від 01.08.2013 по справі 801/3144/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/3144/13-а

01.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж"- Семиволос Олександр Петрович, довіреність № б/н від 15.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 23.04.13 у справі № 801/3144/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" (пров. Будівельників, 1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95014)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2013р. за №0004611502 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2721,72грн. , у тому числі штрафні(фінансові) санкції у сумі 2721,72грн.

Позов мотивовано безпідставністю зарахування сплачених сум податкового зобов'язання за податковими деклараціями в рахунок сплати пені, нарахованої на підставі податкових-повідомлень рішень, що не є узгодженими у судовому порядку у розумінні Податкового кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13 у справі № 801/3144/13-а у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" , - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.2013 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно. Однак його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції установлено, що посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, про що складено акт перевірки від 26.10.2012 року №941/15.2.

Перевіркою було встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного у податкових деклараціях грошового зобов'язання з податку на додану вартість за граничними термінами сплати на 30.10.2012 року, 30.11.2012 року, 30.12.2012 року, 30.01.2013 року.

13.03.2013 позивачем було надано до податкового органу заперечення на вищезазначений акт перевірки, в якому він не погоджується з висновками перевірки, оскільки суми самостійно узгоджених грошових зобов'язань у податкових деклараціях були сплачені у повному обсязі та вчасно.

За результатами розгляду заперечення листом від 20.03.2013 року відповідач, пояснив, що 16.10.2012 року зменшено переплату з ПДВ у розмірі 7056,55 грн. в рахунок погашення пені, визначеної за актом документальної перевірки №7393/23-2 від 06.06.2011 року.

На підставі акту перевірки посадовими особами відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року №0004611502 про збільшення суми грошового зобов'язання у вигляді штрафних(фінансових) санкцій у розмірі 2721,72 грн., яке позивач оскаржив у судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що грошове зобов'язання платника податків не включає в себе пеню, тобто пеня не є грошовим зобов'язанням у розумінні Податкового кодексу України, а тому положення п.56.18 ст.56 цього Кодексу щодо узгодження суми пені на спірні правовідносини не поширюються.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно пп. 14.1.39 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його несплати у строки, визначені Податковим кодексом України.

При цьому, згідно вищевказаного пункту ст.14 ПК України податковий боргом визнається також пеня, нарахована на таку суму грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В свою чергу штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, зі змісту вищенаведених норм ПК України слідує, що грошове зобов'язання платника податку не включає в себе пеню, яка нараховується на суму грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені строки. Тобто, пеня нараховується на узгоджену суму грошового зобов'язання.

Колегією суддів безперечно встановлено, що відповідачем 16.10.2012р. позивачу було направлено податкове рішення про нарахування пені за №062/п, відповідно до якого позивачу нарахована пеня у розмірі 7056,55грн., у зв'язку із несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання з ПДВ(а.с.43).

Вказане податкове рішення було оскаржене позивачем до Окружного адміністративного суду АР Крим, рішенням якого від 19.12.2012р. у справі №2а-12343/12/0170/5 у задоволенні позову відмовлено. Постанова набрала законної сили 18.03.2013р.

Згідно картки особового рахунку з ПДВ позивач станом на 04.10.2012року мав переплату з цього податку у сумі 3315,43грн. Також, платіжним дорученням від 26.10.2012року №665 позивач сплатив в рахунок погашення податкового зобов'язання з ПДВ 32623грн. Згідно декларації з ПДВ за вересень 2012року позивач самостійно визначив собі до сплати податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 35627,00грн.

Як вбачається із картки особового рахунку з ПДВ позивача відповідач зарахував сплачені платіжним дорученням від 26.10.2012року №665 кошти часткового в рахунок погашення податкового боргу з пені у розмірі 7056,55грн., яка визначена рішенням від 16.10.2012р. №062/п, а частково в рахунок податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2012р., внаслідок чого станом на 30.10.2012р. за позивачем виник податковий борг зі сплати податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2012року у розмірі 6745,12грн.

У подальшому позивач самостійно визначав собі податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2012року та січень 2013року та сплачував їх у відповідному розмірі, а податковий орган зараховував сплачені позивачем суми в рахунок погашення податкового боргу, внаслідок чого у позивача виникав новий податковий борг.

Відповідно до п.131.1 статті 131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Згідно пп.131.3 статті 131 ПК України суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Джерела погашення податкових зобов'язань та/або податкового боргу визначені статтею 87 ПК України. Враховуючи положення пункту 87.1 цієї статті такими джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.131.2 статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Крім того, пунктом 87.9 статті 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, зарахування 26.10.2012 року коштів в рахунок погашення пені здійснено відповідачем правомірно, про що вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує безпідставністю зарахування 26.10.2012 року сплачених сум податкового зобов'язання за податковими деклараціями з ПДВ в рахунок сплати пені, посилаючись на положення п.56.18 ПК України, оскільки на той час податкове рішення про нарахування пені оскаржувалось у судовому порядку, а тому грошове зобов'язання є неузгодженим. У зв'язку із викладеним позивач вважає, що він не мав податкового боргу у вигляді пені у розмірі 7056,55грн., яка нарахована податковим рішенням за №062/п від 16.10.2012р., а відтак відповідач не мав право зараховувати сплачені позивачем суми коштів в рахунок його погашення.

Колегія суддів вважає такі доводи неспроможними та вказує на таке.

Відповідно до п.56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, грошове зобов'язання з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2012року та січень 2013року позивачем було узгоджене, однак сплачувалося частками із затримкою до 30 календарних днів, а тому, відповідач правомірно нарахував позивачу штрафні(фінансові) санкції оскаржуваним рішенням.

Доводи скарги щодо протиправності зарахування сум зі сплати поточних податкових зобов'язань у погашення пені, яка на думку апелянта є неузгодженою сумою, колегія суддів зазначає наступне.

Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (пп.14.1.162. п.14.1 ст.14 ПКУ).

ПК України передбачений окремий порядок нарахування та сплати пені, відмінний від нарахування та сплати податкового зобов'язання, при якому, відповідно до п.131.1 статті 131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Як зазначалося вище, несплачена сума пені набуває статусу податкового боргу та відповідно до приписів п. 87.9 статті 87 ПК України органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13 у справі № 801/3144/13-а залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна