Ухвала

від 27.03.2014 по справі 801/3144/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/43866/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року

у справі № 801/3144/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича

фірма "Будмонтаж"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будмонтаж» ( надалі також - позивач, ТОВ «Виробнича фірма «Будмонтаж») звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2013 року №0004611502.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будмонтаж» відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будмонтаж» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2013 року - без змін

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року і направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для донарахування штрафних санкцій у сумі 2721, 72 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 20 лютого 2013 року № 941/15.2, про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного у податкових деклараціях грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 30 жовтня 2012 року, 30 листопада 2012 року, 30 грудня 2012 року, 30 січня 2013 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем 16 жовтня 2012 року позивачу було направлено податкове рішення про нарахування пені за №062/п, відповідно до якого позивачу нарахована пеня у розмірі 7056,55 грн., у зв'язку із несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання з ПДВ.

Вказане податкове рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку і постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19 грудня 2012 року у справі № 2а-12343/12/0170/5 у задоволенні позову відмовлено (набрало законної сили 18 березня 2013 року).

Згідно картки особового рахунку з ПДВ позивач станом на 4 жовтня 2012 року мав переплату з цього податку у сумі 3315,43 грн. Також, платіжним дорученням від 26 жовтня 2012 року № 665 позивач сплатив в рахунок погашення податкового зобов'язання з ПДВ 32623 грн. Згідно декларації з ПДВ за вересень 2012 року позивач самостійно визначив собі до сплати податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 35627,00 грн.

Як слідує із картки особового рахунку з ПДВ позивача, відповідач, вважаючи що сума пені у розмірі 7056,55 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 062/п є податковим боргом, зарахував сплачені платіжним дорученням від 26 жовтня 2012 року № 665 кошти часткового в рахунок погашення податкового боргу з пені у розмірі 7056,55 грн., яка визначена рішенням, а частково в рахунок податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2012 року, внаслідок чого станом на 30 жовтня 2012 року за позивачем виник податковий борг зі сплати податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2012року у розмірі 6745,12 грн.

У подальшому позивач самостійно визначав собі податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року та сплачував їх у відповідному розмірі, а податковий орган зараховував сплачені позивачем суми в рахунок погашення податкового боргу, внаслідок чого у позивача виникав новий податковий борг.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України не може погодитися із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними та такими, що зроблені без дотримання принципу офіційного засування всіх обставин, що мають значення для розгляду справи, а, відтак, вказані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що визначені положеннями статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 3 частина3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України визначено у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

З аналізу наведених норм слідує, що сума коштів, визначена згідно з податковим повідомленням-рішенням, до часу її узгодження згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не може визнаватися податковим боргом, а відтак, зарахування податковим органом коштів на підставі пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в рахунок погашення податкового боргу не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Суди попередніх інстанцій не здійснили аналіз наведених норм Податкового кодексу України, що призвело до висновків, які суперечать вимогами чинного законодавства.

При цьому, не дослідженим судами першої та апеляційної інстанцій лишився чи вплинуло зарахування відповідачем сплачених позивачем коштів відповідно до платіжного дорученням від 26 жовтня 2012 року № 665 в рахунок погашення податкового боргу з пені у розмірі 7056,55 грн. на подальші розрахунки позивача з бюджетом щодо сплати податків.

Крім того, судові рішення не містять даних щодо дотримання позивачем строків погашення самостійно узгоджених сум грошового зобов'язання визначених згідно з податковими деклараціями за жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України .

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року скасувати.

Справу № 801/3144/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко