Рішення

від 12.08.2013 по справі 902/865/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2013 р. Справа № 902/865/13

Провадження № 13/902/16/13

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П. ,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом : приватного підприємства "Експрес-Проект 7" (код ЄДРПОУ 35391233, 02140, м. Київ, пр-кт М. Бажана, 10А)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" (код ЄДРПОУ 34849284, 21036, м. Вінниця, вул. Л. Ратушної, 16, кв. 2; 21037, м. Вінниця, вул. Дачна, 6, кв. 32)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне будівельне підприємство "Адат" (код ЄДРПОУ 03594572, 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. 148)

про стягнення 5841,09 грн. заборгованості

представники сторін :

від позивача : не з'явилися

від відповідача : не з'явилися

від третьої особи : не з'явилися

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Експрес-Проект 7" 11.06.2013 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" про стягнення 5841,09 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 12.06.2013 року порушено провадження за даним позовом у справі № 902/865/13 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 25.06.2013 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне будівельне підприємство "Адат".

В зв'язку з неявкою представників відповідача, третьої особи та неподанням останніми витребуваних доказів, ухвалою суду від 25.06.2013 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 12.08.2013 року.

08.08.2013 року від позивача до суду надійшов лист № 067 від 06.08.2013 року в якому повідомляється, що від відповідача на розрахунковий рахунок ПП "Експрес-Проект 7" кошти не поступали.

На визначену дату 12.08.2013 року представники сторін не з'явилися, витребуваних документів відповідачем та третьою особою суду не надано, хоча про час та місце розгляду розгляду справи приватне будівельне підприємство "Адат" було повідомлене належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 08-65/6705/2013 від 24.07.2013 року.

При цьому, 25.06.2013 року від представника позивача надійшла заява щодо розгляду справи за його відсутності.

Також ухвала суду від 25.06.2013 року надіслана на юридичну адресу відповідача згідно витягу з ЄДРПОУ та поштову адресу : 21036, м. Вінниця, вул. Л. Ратушної, 16, кв. 2; 21037, м. Вінниця, вул. Дачна, 6, кв. 32, повернулася до суду із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відсутність представників сторін в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а тому справа розглядається за відсутності представників сторін та за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, з'ясував наступне.

30.06.2011 року між приватним підприємством "Експрес-Проект 7" (виконавець) та приватним будівельним підприємством "Адат" (замовник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 30/06, яким передбачено слідуюче.

Цей договір регулює відносини між виконавцем та замовником щодо надання послуг з перевезення вантажів (п. 1.1).

У відповідності з даним договором виконавець зобов'язується надати замовнику в межах території України послуги з перевезень вантажів автомобільним транспортом (далі - транспортним засобом) у міських та міжміських сполученнях за маршрутом, вказаним замовником, а замовник зобов'язується сплатити встановлену за послуги плату (п. 1.2).

Виконавець зобов'язаний виконувати перевезення, а замовник забезпечити приймання та відпуск вантажів (п. 1.3).

Розрахунки замовника з виконавцем за надання транспортних послуг проводяться замовником, на умовах попередньої оплати до 5 числа поточного місяця в розмірі 5000,00 грн. (п. 2.2).

У разі необхідності між сторонами проводяться перерахунки на підставі первинних документів про фактичний обсяг наданих послуг за місяць і підписується Акт виконаних робіт (п. 2.3).

Акти виконаних робіт і рахунки на оплату послуг передаються замовнику не пізніше 5-го числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги (п. 2.6).

Термін дії цього договору встановлюється з 30 червня 2011 року до 31 грудня 2011 року (п. 8.3).

31.07.2011 року між приватним підприємством "Експрес-Проект 7" та приватним будівельним підприємством "Адат" підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) автотранспорту DAF CF 85.380 AA 7185XP загальною вартістю з ПДВ 12 255,00 грн.. В даному акті сторони зазначили, що претензій одна до одної не мають.

Згідно банківської виписки від 11.10.2011 року приватним будівельним підприємством "Адат" перераховано приватному підприємству "Експрес-Проект 7" кошти у сумі 6500,00 грн. за транспортні послуги вантажних автомобілів.

01.11.2012 року між приватним підприємством "Експрес-Проект 7" (виконавець), товариством з обмеженою відповідальністю "Адат" (створене в порядку перетворення (реорганізації) шляхом зміни організаційно-правової форми ПБП "Адат") (первісний замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" (новий замовник) укладено договір № 1 про заміну сторони в зобов'язанні та внесення змін і доповнень на таких умовах.

Відповідно до положень ст.ст. 512-521 Цивільного Кодексу України, "сторони" домовились здійснити заміну "замовника" в зобов'язаннях, що виникають з договору № 30/06, шляхом передачі "первісним замовником" "новому замовнику" всіх своїх прав і обов'язків, що виникають з договору № 30/06, укладеного між "виконавцем" та "первісним замовником" (п. 1).

Внаслідок заміни "сторони" ("замовника") в зобов'язаннях, що виникають з договору № 30/06, "новий замовник" приймає всі права і обов'язки "первісного замовника", що виникли із договору № 30/06, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору, а саме: на суму: 5 755,00 гривень 00 коп., в тому числі ПДВ на суму: 959,17 гривень 17 коп. (п. 2).

За домовленістю "сторін" перехід прав та обов'язків "замовника" за договором № 30/06 від "первісного замовника" до "нового замовника" відбудеться "01" листопада 2012 року (п. 3).

У зв'язку з переходом всіх прав та обов'язків за договором № 30/06 від "первісного замовника" до "нового замовника", "первісний замовник" зобов'язаний "01" листопада 2012 року доручити "новому замовнику", а "новий замовник" зобов'язаний взяти на себе оплату встановленої плати за фактично надані "виконавцем" послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міських та міжміських сполученнях за маршрутом (в межах території України) (п. 4).

Даний договір є невід'ємною частиною договору № 30/06 (п. 8).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін (п. 11).

В подальшому позивач звернувся із претензією до відповідача щодо погашення заборгованості за договором № 30/06 від 30.06.2011 року у сумі 5 755,00 грн..

Направлення даної претензії на адресу відповідача підтверджується описом вкладення із відбитком календарного штемпеля від 21.05.2013 року та фіскальним чеком № 3671 від 21.05.2013 року.

Відповіді на дану претензію відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов таких висновків.

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом та їх оплати.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Абзац 4 п. 3.12 вказаної вище постанови, визначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 5841,09 грн..

Підставами позову позивач зазначив обставини, відповідно до яких відповідачем не сплачено суму основного боргу у розмірі 5 755,00 грн. за надані послуги згідно договору.

Як встановлено судом, 30.06.2011 року між приватним підприємством "Експрес-Проект 7" та приватним будівельним підприємством "Адат" укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 30/06, згідно якого виконавцем надано замовнику послуги автотранспорту на загальну суму 12 255,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2011 року.

В свою чергу, Приватне будівельне підприємство "Адат" за надані послуги розрахувалося частково на суму 6500,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.10.2011 року.

При цьому, 01.11.2012 року між приватним підприємством "Експрес-Проект 7", товариством з обмеженою відповідальністю "Адат" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" укладено договір № 1 про заміну сторони в зобов'язанні та внесення змін і доповнень.

За змістом п. 2 даного договору, до відповідача перейшли права і обов'язки ТОВ "Адат", що виникли із договору № 30/06 на суму 5 755,00 грн..

Пункт 1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Станом на 11.06.2013 року (день звернення з позовом до суду) основний борг склав 5 755,00 грн..

Відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано.

Отже, позовна вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 5 755,00 грн., підлягає задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема : договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом, договором про заміну сторони в зобов'язанні та внесення змін і доповнень, актом здачі-приймання робіт, претензією, банківською випискою.

Також як вбачається з наданого до позову розрахунку № 55 від 04.06.2013 року, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 86,09 грн. - 3% річних за період з 01.12.2012 року по 20.05.2013 року на суму боргу 5 755,00 грн..

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Окрім того, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно проведеного судом підрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97) розмір 3 % річних за період вказаний позивачем у розрахунку становить 86,07 грн., у зв'язку з чим в частині стягнення 3 % річних в сумі 0,02 грн. слід відмовити як невірно нарахована.

З врахуванням наведеного та беручи до уваги, що відповідач не провів розрахунок згідно умов укладених договорів, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача 86,07 грн. - 3 % річних.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" (код ЄДРПОУ 34849284, 21036, м. Вінниця, вул. Л. Ратушної, 16, кв. 2, р/р 26000168393 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) на користь приватного підприємства "Експрес-Проект 7" (код ЄДРПОУ 35391233, 02140, м. Київ, пр-кт М. Бажана, 10А, р/р 260030222440001 у філії ПАТ КБ "Південкомбанк" м. Києва МФО 320876) 5 755,00 грн. - основного боргу, 86,07 грн. - 3 % річних та витрати на сплату судового збору у сумі 1 720,49 грн..

3. Відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення 3 % річних в сумі 0,02 грн..

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 13 серпня 2013 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (02140, м. Київ, пр-кт М. Бажана, 10А)

3 - відповідачу (21036, м. Вінниця, вул. Л. Ратушної, 16, кв. 2)

4 - третій особі - ПБП "Адат" (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. 148)