Постанова

від 05.08.2013 по справі 816/2781/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2781/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Тіщенко О.М.,

представника відповідача - Педченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Граніт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2013 року Приватне підприємство "Граніт" (надалі- позивач, ПП "Граніт") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі- відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000231502/96 від 17.01.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки від 03.01.2013 № 8/15-222/32802477, складений за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Граніт" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Нафтобуд-2020" (код 37965714) за період квітень, червень, липень 2012 року. Вважає помилковими висновки акту перевірки про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.206.1 ст.206 Податкового кодексу України за результатами господарських відносин з ТОВ "Нафтобуд-2020", оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними, первинними документами бухгалтерського обліку та банківськими виписками. Вказує, що господарські операції з вказаним контрагентом носили реальний характер, отриманий товар позивач використав у власній господарській діяльності. Посилається на недоліки при оформленні наказу Кременчуцької ОДПІ № 3338 від 25.12.2012 року, запиту № 32112/10/15 від 17.10.2012 року щодо надання пояснення та документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Нафтобуд-2020" та письмової відповіді на заперечення до акту перевірки.

04 червня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач посилається на висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Граніт" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Нафтобуд -2020" (код 37965714) за період квітень, червень, липень 2012 року, оформленої актом від 03.01.2013 року № 8/15-222/32802477. Зазначає, що під час перевірки позивачем не надано доказів фактичного отримання та відвантаження товарів ТОВ "Нафтобуд -2020" на ПП "Граніт"; не надано доказів подальшого використання придбаних товарів; ТОВ "Нафтобуд -2020" відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням та останньому анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість; ТОВ "Нафтобуд -2020" не має трудових ресурсів, власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, тобто необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Приватне підприємство "Граніт", ідентифікаційний код 32802477, є юридичною особою та зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №23703664 від 02.01.2004 року.

У термін з 26.12.2012 року по 02.01.2013 року на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ № 3338 від 25.12.2012 року "Про проведення позапланової невиїзної перевірки" посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Граніт" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Нафтобуд-2020" (код 37965714) за період квітень, червень, липень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 03.01.2013 року №8/15-222/32802477 (а.с.4-15), в якому зафіксовано порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.206.1 ст.206 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит за квітень, червень, липень 2012 року з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 18333,33 грн. та відповідно занижено суму ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, в розмірі 18333,33 грн.

Вказане вище порушення відповідач пов'язує з безтоварністю господарських операцій із ТОВ "Нафтобуд-2020" та нікчемністю угоди, укладеної між ПП "Граніт" та ТОВ "Нафтобуд-2020".

Позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ письмові заперечення на акт перевірки, на які листом Кременчуцької ОДПІ від 17.01.2013 року № 1468/10/15 надано відповідь, копія якої наявна у матеріалах справи (а.с. 16-18).

17.01.2013 року на підставі акту перевірки від 03.01.2013 року № 8/15-222/32802477 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0000231502/96, яким Приватному підприємству "Граніт" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 22916,66 грн., з них, за основним платежем - в сумі 18333,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 4583,33 грн. (а.с.19).

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню від 15.01.2013 року № 0000231502/96, суд виходить з наступного.

Враховуючи період формування позивачем податкового кредиту при наданні правової оцінки цим правовідносинам слід застосовувати норми Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, № 2755-V (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Верховний Суд України у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Судом встановлено, що 03.04.2012 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтобуд-2020" (постачальник) укладено договір поставки №25 (а.с.41), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору. Найменування товару: запчастини до гірського обладнання, електроінструменти (п.1 договору). Згідно положень розділу 6 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє на протязі року з моменту укладення. У випадку, коли жодна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за два тижні до його закінчення, цей договір вважається пролонгованим на строк один рік.

ТОВ "Нафтобуд-2020" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 13 від 03.04.2012 року на суму ПДВ 5140 грн., № 14 від 23.04.2012 року на суму ПДВ 6260 грн., № 7 від 15.06.2012 року на суму ПДВ 5936 грн., № 12 від 10.07.2012 року на суму ПДВ 997,33 грн., на підставі яких суми податку на додану вартість були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Передачу товарів згідно укладеного договору позивач підтверджує копіями рахунків, накладних та банківських виписок, які надавалися позивачем до перевірки (а.с. 29, 53-56).

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Позивачем не було надано до перевірки товарно-транспортних накладних, подорожніх листів або інших доказів на підтвердження факту відвантаження та переміщення товару від ТОВ "Нафтобуд-2020" до позивача, що підтверджується листом ПП "Граніт" "Щодо надання документів" № 17 від 26.12.2012 року (а.с. 29) та дає підстави для висновку про відсутність товарно-транспортних накладних на момент проведення перевірки.

Крім того, з наданих копій товарно-транспортних накладних, згідно яких, як стверджує позивач, здійснювалася поставка товару від ТОВ "Нафтобуд-2020" (а.с. 68-71) вбачається, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснено автомобілем HYUNDAI TUCSON ВІ7487, повна маса якого згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ (а.с. 127) становить 2210 кг, а маса без навантаження складає 1781 кг. Таким чином, маса, яка може бути перевезена вказаним автомобілем становить 429 кг.

Однак товари, які перевозилися даним автомобілем у певній кількості (від 10 до 30 одиниць) мають значну вагу. Так, за поясненнями представника позивача у судовому засіданні лише підкладка посилення плити має вагу близько 250 кг. Зазначене свідчить про неможливість здійснення вказаним транспортним засобом перевезень товарів, які зазначені у товарно-транспортних накладних.

При цьому суд враховує, що у товарно-транспортно-транспортних накладних відсутні відомості про вантажно-розвантажувальні операції та про кількість здійснених заїздів.

У графі "пункт навантаження" товарно-транспортних накладних зазначено адресу: м. Комсомольськ вул. Стронна, 1, однак, зареєстрованим місцезнаходженням ТОВ "Нафтобуд-2020" є м. Кременчук, вул. Перемоги, 3А (а.с. 36).

До перевірки та суду позивачем не надано будь-яких документів на підтвердження приймання товарів за якістю.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надані належні докази на підтвердження фактичного відвантаження, перевезення та прийняття товару за якістю за договором, укладеним з ТОВ "Нафтобуд-2020".

Подальше використання товарів, позивач підтверджує копіями актів списання (а.с. 81-84), копіями видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур та копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 132-150). Однак, дані документи не є беззаперечними доказами того, що ПП "Граніт" здійснено поставку товарів іншим контрагентам саме за рахунок товару, отриманого від ТОВ "Нафтобуд-2020".

Про відсутність реального характеру відповідної операції свідчать доводи податкового органу про відсутність у продавця ТОВ "Нафтобуд-2020" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, основних фондів, власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень.

Згідно наданих позивачем документів, господарські операції з ТОВ "Нафтобуд-2020" повинні були здійснюватися у червні та липні 2012 року.

Разом з тим, з висновку щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Нафтобуд-2020", копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 169-170) вбачається, що 21 червня 2012 року працівниками податкової міліції проведено обстеження за зареєстрованим місцезнаходженням ТОВ "Нафтобуд-2020"(м. Кременчук, вул. Перемоги, 3А) та складено акт про відсутність ТОВ "Нафтобуд-2020" за зареєстрованим місцезнаходженням № 839 від 21 червня 2012 року.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, за умови здійснення безтоварних господарських операцій копії видаткових та податкових накладних не мають сили первинних документів.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення позивачем суми податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ "Нафтобуд-2020" до складу податкового кредиту позивача в розмірі 18333,33 грн., суд вважає обґрунтованим.

Суд відхиляє доводи позивача щодо порушення порядку призначення перевірки з посиланням на недоліки при оформленні наказу Кременчуцької ОДПІ № 3338 від 25.12.2012 року, запиту № 32112/10/15 від 17.10.2012 року щодо надання пояснення та документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Нафтобуд-2020", виходячи з наступного.

Наказ Кременчуцької ОДПІ № 3338 від 25.12.2012 року та дії щодо направлення Кременчуцькою ОДПІ запиту № 32112/10/15 від 17.10.2012 року позивачем не оскаржувалися, протиправними не визнавалися та не є предметом розгляду у даній справі.

Позивач допустив відповідача до перевірки, зокрема, надав до перевірки пакет документів листом № 17 від 26.12.2012 року (а.с. 29).

Крім того, суд зазначає, що можливі порушення щодо призначення перевірки та недоліки при оформленні податковим органом відповіді на письмові заперечення не спростовують факт порушення, встановленого за результатами перевірки.

Беручи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Граніт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2013 року.

Суддя С.С. Сич