Рішення

від 07.08.2013 по справі 905/5029/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.08.2013 Справа № 905/5029/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Кохановій Ю.І., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Авто групп» до Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс» про стягнення 53531 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача -Башкатов С.С. за довіреністю

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

12.07.2013р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Авто групп» (далі - ТОВ «Меркурій-Авто групп») звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс» (далі - ПАТ «Коммунтранс») про стягнення заборгованості на загальну суму 53531 грн., до якої входить: сума основного боргу 7410 грн. 16 коп., пеня у сумі 5799 грн. 06 коп., 3% річних у сумі 1159 грн. 84 коп.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст.512-519, 526, 530,625 ЦК України, ст.ст.193 ГК України.

29.07.2013р. Приватне акціонерне товариство «Коммунтранс» звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Авто групп» про визнання недійсним договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №260712 від 26.07.2012р.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2013р. зустрічна позовна заява повернута без розгляду на підставі пунктів 3,4 частини 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду від 15.07.2013р.,від 29.07.2013р. направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

26 липня 2012 року ТОВ «Меркурій-Авто групп» (Продавець) та ПАТ «Коммунтранс» (Покупець) уклали договір купівлі-продажу №260712 (далі - Договір) (а.с.7-8). За умовами пункту 1.1 цього Договору продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього Договору товар у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного Договору (а.с.8-11).

Сторони визнають, що товарна накладна, яка підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни і є невід'ємним додатком до цього Договору (п.1.2).

Відповідно до пункту 5.2 Договору, поставка товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на 21 календарний день.

За змістом пункту 7.3 Договору, при порушені строків оплати товару Відповідач сплачує на користь Позивача пеню в розмірі 0,1% вартості невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення до дня фактичної оплати, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2011р. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний ріу, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, за умови відсутності заперечень Продавця.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Виконуючи умови договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 46572 грн.10 коп., що підтверджується видатковою накладною від 14.08.2012р. №РН-0001190 та рахунком-фактурою від 14.08.2012р. на зазначену суму. Вказана видаткова накладна підписана представником ТОВ «Меркурій-Авто групп» та представником ПАТ «Коммунтранс» (а.с.14). Претензій до якості та кількості товару Відповідачем не заявлено.

Зобов'язання зі сплати отриманого товару відповідач у не здійснив. З метою спонукання відповідача до розрахунків, позивач направив ПАТ «Коммунтранс» листи-вимоги від 28.11.2012р., 19.12.2012р., від 17.05.2013р.(17-19).

04 лютого 2012 року відповідач направив позивачу гарантійний лист, яким зобов'язався протягом березня-травня 2013 року погасити заборгованість за товар у сумі 46572 грн.10 коп., отриманий за видатковою накладною від 14.08.2012р. №РН-0001190 (а.с.21).

Згідно умов пункту 5.2 Договору оплату за товар отриманий за видатковою накладною від 14.08.2012р. відповідач мав здійснити до 05.09.2012 року.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач на момент прийняття рішення у справі, не перерахував позивачу заборгованість у сумі 46572 грн.10 коп. Зазначена обставина відповідачем не спростована, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про погашення боргу відповідачем.

Невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №260712 стало підставою для звернення ТОВ «Меркурій-Авто групп» із зазначеним позовом до суду.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про погашення боргу відповідачем, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 46 572 грн. 10 коп. є доказаними та обґрунтованими, отже підлягають задоволенню в цій частині.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5799 грн. 06 коп. нараховану за період з 06.09.2012р. по 10.07.2013р., 3% річних у сумі 1159 грн. 84 коп. нарахованих за період з 06.09.2012р. по 10.07.2013р.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України, встановлено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунки судом встановлено, що сума пені за період з 06.09.2012р. по 10.07.2013р. складає 5840 грн. та 3% річних нарахованих за період з 06.09.2012р. по 10.07.2013р. складає 1178, 98 грн.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення пені та 3% річних в межах заявленого позову, оскільки позивач не скористався своїм правом щодо збільшення розміру позовних вимог визначеного ст. 22 ГПК України.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача та обґрунтовують його заперечення.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Меркурій-Авто групп» до ПАТ «Коммунтранс» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Авто групп» до Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс» про стягнення 53531 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс» (83087, м. Донецьк, пр-т Б.Хмельницького, б.44, код ЄДРПОУ 32026358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Авто групп» (86157, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Дзержинського, б.45, код ЄДРПОУ 37294648) заборгованість на загальну суму 53531 (п'ятдесят три тисячі п'ятсот тридцять одна) грн., до якої входить:

- сума основного боргу 46572 грн. 10 коп.;

- пеня у сумі 5799 грн. 06 коп. нарахована за період з 06.09.2012р. по 10.07.2013р.;

- 3% річних у сумі 1159 грн. 84 коп. нараховані за період з 06.09.2012р. по 10.07.2013р.

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс» (83087, м. Донецьк, пр-т Б.Хмельницького, б.44, код ЄДРПОУ 32026358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Авто групп» (86157, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Дзержинського, б.45, код ЄДРПОУ 37294648) судовий збір у сумі 1720 грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 07 серпня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 12 серпня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов