Постанова

від 25.09.2013 по справі 905/5029/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.09.2013 р. справа №905/5029/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.,

за участю представників сторін: від позивача:Башкатов С.С. довіреність від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 07.08.2013р. по справі№ 905/5029/13 (суддя: Зекунов Е.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Авто групп», м. Макіївка Донецька область до Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс», м. Донецьк простягнення 53' 531,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Авто групп», м. Макіївка Донецька область (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс», м. Донецьк (далі - «Відповідач») 53 531,00грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 46572,10 грн., пені у розмірі 5799,06 грн., 3% річних у розмірі 1159,84 грн..

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.08.2013 року у справі № 905/5029/13 позов був задоволений у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з обґрунтованості позовних вимог та правомірності заявлених сум.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а також не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі та невірно зроблені висновки.

В апеляційній скарзі стверджує, що поставка за видатковою накладною РН-0001163 від 14.08.2012р. на суму 46' 572,10 грн. відбувалась поза межами договору купівлі-продажу № 260712 від 26.07.2012р., а сам договір № 260712 від 26.07.2012р. взагалі вважає неукладеним.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про відкладення слухання справи.

Клопотання судом відхилено, так як явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, а розгляд справи здійснюється у межах статті 101 ГПК України.

Представник позивача надіслав відзив, у якому просив оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу - безпідставними, у зв'язку з чим апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу технічними засобами здійснено не було.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з частковим порушенням норм матеріального права, а апеляційну скаргу - такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 26 липня 2012 року між ТОВ "Меркурій-Авто групп", як Продавецем та ПАТ "Коммунтранс", як Покупцем було укладено договір купівлі-продажу № 260712 (далі - Договір) (а.с.7-8). За умовами пункту 1.1 цього Договору продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього Договору товар у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що підставою для поставки кожної партії товару є замовленні, яке передається в усній або письмовій формі.

Відповідно до пункту 5.2 договору, оплата здійснюється з відстроченням оплати на 21 календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що підписання накладної Покупцем (або його представником) свідчить про приймання ним товару по якості та кількості без зауважень.

За змістом пункту 7.3 Договору, при порушені строків оплати товару Відповідач сплачує на користь Позивача пеню в розмірі 0,1% вартості невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення до дня фактичної оплати, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2011р. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний ріу, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, за умови відсутності заперечень Продавця (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору відповідачем було отримано Товар на загальну суму 46' 572,10 грн..

Однак, відповідач зобов'язання по договору виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість.

В обґрунтування вимог позову Позивач посилається на факт неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 46' 572,10грн. та нарахування додаткових сум, як наслідок порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Донецький апеляційний господарський суд приходить до висновку, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, тому спірні відносини, регулюються главою 54 розділом 3 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.202 ГК України, яка кореспондується зі ст.. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно видаткової накладної підписаної та скріпленої печатками підприємств (а.с. 14), позивач поставив на адресу відповідача Товар, який був прийнятий відповідачем без зауважень.

Згідно з п.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

З матеріалів справи вбачається, що товар - мастильні матеріали були отримані відповідачем. Даний факт підтверджується видатковою накладною № РН-0001190 від 14.08.2012р. та гарантійним листом, яким відповідач зобов'язувався погасити заборгованість у розмірі 46' 572,10 грн.

Крім того, з податкової накладної (а.с.15), яка є звітним податковим документом, що підтверджує, зокрема, виникнення податкового обов'язку платника податків, у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), вбачається, що продаж товару, на якій у будь-якому випадку видається товарний чек або інший розрахунковий чи платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг), у даному випадку це рахунок-фактура та видаткова накладна, найменування, кількість товару у яких співпадає з переліком товару зазначеного у податковій накладній, відбувався на підставі договору № 260712 від 26.07.2012р..

У розумінні статей 33-34 ГПК України сторонами не було надано доказів, що між сторонами існують інші договірні зобов'язання.

З приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вбачається, що визнання договору як неукладеного може мати місце на стадії укладання договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Отже, колегія суддів вважає договір купівлі - продажу № 260712 від 26.07.2012р. сторонами укладеним відповідно до приписів діючого законодавства України.

Оскільки, між сторонами існували договірні зобов'язання, які відповідач не виконав, то цілком обґрунтованим є висновок місцевого суду, що за отриманий Товар у відповідача існує заборгованість у розмірі 46' 572,10 грн.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Положеннями статті 216, частини першої статті 218 ГК України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ст. ст. 6, 628 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Умовами договору сторонами визначено інший строк, у межах якого перераховуються штрафні санкції - пеня, а саме: відповідач сплачує на користь Позивача пеню в розмірі 0,1% вартості невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення до дня фактичної оплати , але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі № 10/557-26/155).

Перевіривши нарахування пені та 3% річних у встановлені позивачем періоди з зазначенням кількості днів прострочення - 303 дня, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає 3% річних у розмірі 1' 159,84 грн.. Стосовно пені, враховуючи неправильний розрахунок місцевим судом суми пені (місцевим господарським судом не було враховано, що з 10.06.2013р облікова ставка НБУ змінилася з 7,5% на 7,0%) - стягненню підлягає сума у розмірі 5' 752,75 грн. Відтак, позов та апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, а рішення - зміні в частині суми стягнутої пені та судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс», м. Донецьк - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2013 року по справі № 905/5029/13 - змінити в частині суми стягнутої пені та судового збору за подання позовної заяви. У зв'язку з чим

· в абзаці 2 резолютивної частини рішення слова та цифри: «…- пеня у суміі 5799 грн. 06 коп.…» замінити словами та цифрами: «…- пеня у сумі 5' 752,75 грн.…»;

· в абзаці 3 резолютивної частини рішення слова та цифри: «…судовий збір у сумі 1720 грн. 50 коп.…» замінити словами та цифрами: «…судовий збір у сумі 1' 719,01 грн.…»

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Авто групп" (код ЄДРПОУ 37294648) на користь Приватного акціонерного товариства "Коммунтранс" (код ЄДРПОУ 32026358) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 0,74 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази, оформивши їх згідно приписів Закону України «Про виконавче провадження»

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О. Радіонова Надруковано примірників: 1-позивачу; 1-відповідачу; 1-у справу; 1-ГСДО; 1-ДАГС