Постанова

від 12.08.2013 по справі 5023/3200/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2013 р. Справа № 5023/3200/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Івакіна В.О., Россолов В.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

апелянта - ОСОБА_1 (особисто)

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1984Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 18 вересня 2012 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс", м. Харків

до Приватного підприємства "Мікмікс", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Енергосервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.09.2008 р.; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 вересня 2012 року у справі №5023/3200/12 (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено.

ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що прийняте рішення зачіпає його інтереси як власника нежитлових приміщень, та керівники ПП "Мікмікс" і ТОВ "Енергосервіс" умисно замовчують фактичні обставини шляхом використання підробленого документу. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони вимоги ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 р. та 23.07.2013 р. не виконали, відзиви на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надали, своїх представників в судове засідання вдруге не направили, про причини нез'явлення суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Копія ухвали суду від 04.07.2013 р., що була направлена на адресу ТОВ "Енергосервіс" повернулась 29.07.2013 р. з довідкою поштового відділення "одержувач не з'явився".

Копія ухвали суду від 23.07.2013 р., що була направлена на адресу ПП "Мікмікс" повернулась 07.08.2013 р. з довідкою поштового відділення "за сроком хранения".

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.20002 р. за №75.

Нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та додаткові докази в обґрунтування правової позиції заявника, вислухавши у судовому засіданні пояснення апелянта, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2008 р. між ТОВ "Енергосервіс" (продавець) та ПП "Мікмікс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №2722 (а.с.8).

Згідно п.1 зазначеного договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність Коломацький молокозавод, що складається з: будівлі молокозаводу літ. "А-1", загальною площею 305,3 кв. м; складу літ. "Б"; мойки літ. "В"; вбиральні літ. "Г"; зливної ями літ. "Е"; басейну літ. "Д"; холодильнику літ. "К"; огорожі № 1-2, що знаходиться в АДРЕСА_1.

З боку продавця договір підписано директором ОСОБА_3, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виданого 27.08.2007 р. державним реєстратором Коломацької районної держадміністрації у Харківській області, статуту, зареєстрованого 27.08.1999 р. Коломацькою районною державною адміністрацією у Харківській області, змін до статуту, зареєстрованих 03.07.2003 р. , наказу № 1 від 01.01.2004 р., протоколу №6 від 01.12.2003 р., протоколу №2 від 01.08.2008 р., а з боку покупця - директором ОСОБА_1, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виданого 06.05.2008 р. державним реєстратором Виконавчого комітету Харківської міської ради, статуту, зареєстрованого 06.05.2008 р. державним реєстратором Виконавчого комітету Харківської міської ради, рішення №2 від 07.08.2008 р., наказу №2 від 07.08.2008 р.

Вважаючи, що ОСОБА_1 не мав повноважень на підписання даної угоди, ТОВ "Енергосервіс" звернулось до господарського суду з позовом про визнання його недійсним.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Енергосервіс" зазначає, що ОСОБА_1 наказом № 08/08/07-2 від 07.08.2008 р. було призначено на посаду директора ПП "Мікмікс" за сумісництвом та визначено обмеження його повноважень у якості директора, зокрема, надано право укладання договорів та угод сума яких не перевищує 30000,00 грн., в зв'язку з чим у нього були відсутні повноваження укладати від імені ПП "Мікмікс" спірний договір купівлі-продажу, оскільки сума договору складає 70000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Харківської області дійшов висновку про вчинення спірного правочину з порушенням вимог ст. 203 Цивільного кодексу України.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком господарського суду, виходячи з наступного.

Звернувшись до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в порядку ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1, зазначив, що рішенням від 18 вересня 2012 року по даній справі суд вирішив питання про його права і обов'язки, оскільки він є власником майна, що було предметом спірного договору купівлі-продажу.

На вимогу ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. ОСОБА_1 надані документи в підтвердження статусу власника спірних нежитлових приміщень, а також додаткові докази в обґрунтування апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів, враховуючи, що ОСОБА_1 не приймав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, а прийняте судом рішення стосується його прав, прийнявши та проаналізувавши додаткові докази, встановила наступне.

04.03.2009 р. між ПП "Мікмікс" в особі директора - гр. ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровуваний) укладено договір дарування (а.с.143).

Згідно п.1 договору дарувальник подарувала, а обдаровуваний прийняв у дар Коломацький молокозавод, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Коломацький молокозавод належить дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2008 р. за реєстровим №2722 та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно від 17.10.2008 р. (п.3 договору дарування).

Факт приймання-передачі Коломацького молокозаводу ОСОБА_1 підтверджується актом від 04.03.2009 р. (а.с.121).

Право власності на Коломацький молокозавод зареєстровано за ОСОБА_1 01.12.2009 р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно "Коломацького малого комунального підприємства технічної інвентаризації" від 01.12.2009 р. за №24629968 (а.с.144).

Наявність у заявника права власності на зазначене майно на момент розгляду справи підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.05.2013 р. за №3366630 (а.с.142).

Дійсність договору дарування від 04.03.2009 р. підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням апеляційного суду Харківської області від 05.06.2012 р. по справі №2-15/2012 за позовом ПП "Мікмікс" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПП "Мікмікс", третя особа: ОСОБА_3, про визнання договору дарування удаваним правочином та визнання договору дарування договором купівлі-продажу, яке є чинним на момент розгляду апеляційної скарги.

Вказаним рішенням апеляційний суд Харківської області змінив рішення Коломацького районного суду Харківської області від 03.04.2012 р., скасувавши його в частині визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на Коломакський молокозавод за ПП "Мікмікс". ПП "Мікмікс" в задоволенні позову в зазначеній частині відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що господарський суд, не встановивши під час розгляду справи власника майна за спірним договором та не залучивши його до участі у справі, позбавив власника ОСОБА_1 права на захист охоронюваних законом інтересів, та вирішивши питання про його права та обов'язки, порушив вимоги чинного законодавства щодо непорушності права власності.

Колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те що, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладений 10.09.2008 р. між позивачем та відповідачем, є недійсним, в зв'язку з тим, що підписаний з боку відповідача не уповноваженою особою з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення спірного договору, згідно рішення засновників ПП "Мікмікс" від 25.04.2008 р. за №1, директором підприємства призначено ОСОБА_3, яка є і його власником (а.с.67).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Частиною 5 ст. 65 Господарського кодексу України встановлено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Рішенням №2 від 07.08.2008 р. власника ПП "Мікмікс" ОСОБА_3 призначено на посаду директора ПП "Мікмікс" ОСОБА_1 (а.с.116), про що видано наказ №2 від 07.08.2008 р. (а.с.117).

Зі змісту наказу №2 від 07.08.2008 р. та довіреності від 07.08.2008 р., підписаної директором ПП "Мікмікс" ОСОБА_3 вбачається, що будь-яких обмежень в посадових обов'язках директор ОСОБА_1 не має.

Твердження позивача про те, що директор ПП "Мікмікс" ОСОБА_1 мав право укладати договори та угоди на суму, що не перевищує 30000,00 грн. є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

В матеріалах справи міститься розпорядження засновника ПП "Мікмікс" ОСОБА_3 від 02.09.2008 р., де зазначено, що власник підприємства прийняв рішення про купівлю Коломацького молокозаводу, що належить ТОВ "Енергосервіс", за суму 70000,00 грн. Підписання договору купівлі-продажу доручено директору ПП "Мікмікс" ОСОБА_1 (а.с.120).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вищевказаними документами спростовуються посилання позивача, як на підставу визнання договору купівлі-продажу недійсним, на обмеженість прав директора ПП "Мікмікс" ОСОБА_1 щодо вчинення правочинів, сума яких перевищує 30000,00 грн.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У відповідності зі ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Позивач, в якості доказу в підтвердження відсутності у покупця прав на укладення спірного договору купівлі-продажу посилається на наказ засновника ПП "Мікмікс" ОСОБА_3 від 07.08.2008 р. за №08/08/07-2, згідно якого призначено на посаду директора ПП "Мікмікс" ОСОБА_1 за сумісництвом із визначенням до нього об'ємом повноважень, передбачених п. п. 3 (із сумою договору або угоди, яка не перевищує 30000,00 грн.), 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11 п. 2.4. статуту (а.с.9).

В матеріалах справи є два накази про призначення на посаду директора ПП "Мікмікс" ОСОБА_1 № 2 та №08/08/07-2 датовані 07.08.2008 р. Зазначені накази мають розбіжності стосовно визначення обсягу повноважень ОСОБА_1 Так в наказі №2 від 07.08.2008 р. міститься підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом, в наказі №08/08/07-2 даний підпис, в порушення вимог чинного законодавства щодо оформлення документів про призначення осіб на посаду, відсутній.

Крім того, в нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу 10.09.2008 р. з боку покупця договір підписаний ОСОБА_1 на підставі, в тому числі, наказу № 2 від 07.08.2008 р., а не наказу №08/08/07-2 від 07.08.2008 р.

В зв'язку з викладеними розбіжностями та в сукупності з іншими документами в справі в якості належного та допустимого доказу колегія суддів приймає наказ №2 від 07.08.2008 р.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.

Статтею 657 Цивільного кодексу України унормовано, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Положеннями статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що в спірному договорі відсутні дефекти форми та змісту правочину, в договорі зафіксовано узгодження сторонами всіх істотних умов даної категорії правочинів, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Враховуючи вищевказане, а також беручи до уваги, що матеріалах справи наявні докази в підтвердження повноважень ОСОБА_1 вчиняти будь-які правочини, колегія суддів вважає, що правові підстави для визнання договору купівлі-продажу від 10.09.2008 р. недійсним відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 18 вересня 2012 року у справі №5023/3200/12 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню.

Керуючись статтями 22, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 1, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18 вересня 2012 року у справі №5023/3200/12 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Повна постанова складена 12.08.2013 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Россолов В.В.