Ухвала

від 08.08.2013 по справі 2-1055/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1055/12

Провадження № 22ц/782/2827/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

Головуючого судді - Лозко Ю. П.

Суддів: Заіки В.В., Медведєва А.М.

При секретарі : Івасенко І.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 29 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Третя Луганська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, встановлення факту постійного проживання, визнання заповіту недійсним, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИЛА :

В квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, який згодом уточнив, та в обґрунтування якого вказав, що після смерті його матері ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилась спадщина у вигляді ? частки житлового будинку АДРЕСА_1 та автомобіля ВАЗ 2101, 1978 року випуску. З січня 2005 року по березень 2008 року позивач постійно проживав разом із своїми батьками у спірному будинку та від вищевказаної спадщини не відмовлявся. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_6 У березні 2011 року позивач звернувся до Третьої Луганської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 та дізнався, що 22 січня 2011 року приватний нотаріус ОСОБА_7 посвідчила заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 Позивач вважає, що його батько був літньою, хворою людиною, не міг чітко висловлювати свою думку та не міг розуміти значення своїх дій та вільно керувати ними.

У квітні 2011 року позивач дізнався, що свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку вказаного житлового будинку після смерті його матері ОСОБА_5 було видано 02 грудня 2010 року за реєстром № 1-659 на ім'я його батька ОСОБА_6 Крім того позивач вважає, що його батько під час оформлення спадщини приховав від нотаріуса відомості про наявність інших спадкоємців, що стало підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину, наявність якого порушує права позивача, як спадкоємця.

У зв'язку з вказаним,позивач просить суд визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 грудня 2010 року, виданого державним нотаріусом Третьої Луганської державної нотаріальної контори Мостовою Г.А. на ім'я ОСОБА_6 на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 частково недійсним; встановити факт постійного проживання в період часу з січня 2005 року по березень 2008 року ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1; визнати за ним право власності на 1/4 частку вищевказаного житлового будинку в порядку спадкування після померлої матері ОСОБА_5, визнати за ОСОБА_3 право на спадщину після померлого батька ОСОБА_6; визнати заповіт ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 106 недійсним; визначити, що на момент смерті ОСОБА_3 належало на праві власності 3/4 частки вищезазначеного будинку; визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_6 та визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,0867 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_6

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 29 травня 2013 року у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Третя Луганська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, встановлення факту постійного проживання, визнання заповіту недійсним, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 29 травня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3.

Заслухавши доповідача, доводи осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова колегія вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання заповіту недійним, відповідно до вимог чинного законодавства, не має.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 одружилися 19 травня 1967 року та ОСОБА_3 являється сином ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 15,16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26 лютого 2008 року . Після її смерті залишилась спадщина у вигляді ? частки житлового будинку АДРЕСА_1 та автомобіля ВАЗ 2101, 1978 року випуску.

Згідно з копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 360898 від 10 листопада 2009 року, виданого виконкомом Жовтневої районної у м. Луганську ради та згідно з фотокопією рішення виконкому Жовтневої районної у м. Луганську ради № 125/33 від 15 серпня 2006 року, вказаний житловий будинок належав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках (т.1 , а.с. 21, 74-76).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 грудня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Луганської державної нотаріальної контори, за реєстровим № 1-659, свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 було видано на ім'я ОСОБА_6 на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 79).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 15 березня 2011 року, виданого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 507 ( т. 1 а.с. 13).

Згідно копії заповіту від 22 січня 2011 року, ОСОБА_6 заповів ОСОБА_4 належний йому на праві особистої приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 та належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно тексту спірного заповіту, він складений в м. Луганську 22 січня 2011 року, підписаний власноручно заповідачем і посвідчено ОСОБА_7, приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області о 11 годині 55 хвилин. Заповіт уголос прочитано заповідачу до його підписання. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 106. (т.1 а.с. 96,97).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 за життя матері та на момент її смерті постійно проживав однією сім'єю з дружиною за іншою адресою, з якою був пов'язаний спільним побутом, вів спільне господарство та користався взаємними правами та обов'язками, які передбачені СК України. Доказів, які б підтверджували його постійне проживання з ОСОБА_5 на день відкриття спадщини позивач до суду не надав.

Крім того звернення ОСОБА_6 для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 не перешкоджало позивачу скористатися своїм правом та звернутися в установлений законом строк до Третьої Луганської державної нотаріальної контори для отримання вказаного свідоцтва.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України не скористався наданим йому правом та на підставі ст. 1272 ЦК України, вважається таким, що не прийняв спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року та відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до висновку акту № 21 посмертної, комісійної, комплексної судової психолого - психіатричної експертизи від 22 січня 2013 року, ОСОБА_6 на період складання ним заповіту від 22 січня 2011 року виявляв ознаки судинної поразки головного мозку складного ґенеза (атеросклероз сосудів головного мозку, гіпертонічна хвороба, дисциркуляторная энцефалопатия, наслідки кількаразових гострих порушень мозкового кровообігу від 14 квітня 2009 року, 01 лютого 2010 року) з лівостороннім геміпарезом (порушення рухових функцій лівих конечностей) і психоорганичними змінами психіки. Однак, установити особливості психічного стану ОСОБА_6, структуру та характер психічних змін, що відзначалися в нього на період складання ним заповіту від 22 січня 2011 року по представленим у розпорядження експертної комісії матеріалам не представляється можливим у зв'язку з недостатністю в них відомостей, об'єктовизирующих психічний стан ОСОБА_6 і суперечливим характером відомостей про психічний стан ОСОБА_6, як у представленій медичній документації, так і згідно показань допитаних у справі осіб. У зв'язку з даними обставинами не представляється також можливим установити і здатність ОСОБА_6 по своєму психічному стану: розуміти значення своїх дій та керувати ними; розуміти фактичне втримування власних дій і їхніх наслідків; прогнозувати наслідки власних дій на період складання ним заповіту від 22 січня 2011 року. Встановити в якому емоційному стані перебував ОСОБА_6 при складанні заповіту від 22 січня 2011 року не представляється можливим, тому що в наданій медичній документації опис його емоційного стану відсутній, а показання допитаних у справі осіб, щодо емоційного стану ОСОБА_6 вкрай суперечливі. Оцінка фізичного стану особи та установлення можливості «по своєму фізичному стану самостійно прочитати текст заповіту від 22 січня 2011 року» не входить у компетенцію психолого - психіатричної експертизи. Зазначене може бути поставлено для вирішення судово - медичним експертам Бюро судово - медичних експертиз (т. 2 , а. с. 21 - 36).

Відповідно до висновку експерта № 63/75 Луганського обласного бюро судово - медичної експертизи м. Луганська від 10 квітня 2013 року, з огляду на характер захворювання, з гостротою зору 0,1 на праве око ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 міг самостійно прочитати текст (т. № 2, а. с. 46-67).

Отже, позивачем не доведено суду, що ОСОБА_6 був неспроможний в момент складення ним заповіту від 22 січня 2011 року розуміти значення своїх дій та керувати ними. В нього існували в той час порушення психічної діяльності, що саме по собі не є підставою для визнання складеного в такому стані заповіту недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 на момент виписки з офтальмологічного відділення КЗ «ЛМБЛ № 8» не міг читати стандартний газетний текст, згідно відповіді Головного лікаря КЗ «ЛМБЛ № 8» від 19.04.2013 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки для вирішення даного питання ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 лютого 2013 року по справі була призначена посмертна судово-медична експертиза, та експертами Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи був зроблений висновок про те, що ОСОБА_6 міг сам самостійно прочитати текст.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що спірний заповіт вчинений відповідно до вимог Закону та підстав для визнання його не дійсним не має.

Крім того в апеляційній скарзі апелянт посилається на історію хвороби з офтальмологічного відділення КЗ «ЛМБЛ № 8» в якій лікар вказує на низький інтелект ОСОБА_6

Однак дані посилання апелянта не можуть свідчити про те, що ОСОБА_6 в момент складення ним заповіту від 22 січня 2011 року не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, зводяться до не згоди з висновками суду по оцінці доказів, але згідно зі ст. 212 ЦПК України право оцінки наданих доказів належить безпосередньо суду.

Доказів, які б спростовували висновки суду, апелянтом не надано.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

У даному випадку доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду відповідає вимогам закону, підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів, керуючись ч.3 ст. 209, 308 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 29 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :