Ухвала

від 30.07.2013 по справі 121/2923/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

№ справа:121/2923/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Переверзєва Галина Семенівна № провадження:11-кп/190/419/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дорошенко Т. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Язєва С.О. Суддів -Дорошенко Т.І., Опанасюка О.Д. при секретарі -Оруджові Ф.А.о. за участю прокурора - Аметової Д.С. обвинуваченого захисникаОСОБА_7 ОСОБА_8 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження №12013130420000571 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 29 травня 2013 року у відношенні

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Кадуй Кадуйського району Вологодської області РФ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 29 травня 2013 року ОСОБА_7 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 392 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди 27 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Ялтинської міської лікарні у рахунок відшкодування збитків на стаціонарне лікування потерпілого 3921,75 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Як встановлено вироком, ОСОБА_7, 09.02.2013 року, приблизно о 22-00 год., на кухні квартири АДРЕСА_1 м. Ялти, в ході конфлікту з ОСОБА_9, який виник під час спільного розпивання спиртних напоїв, з метою вбивства останнього взяв зі столу кухонний ніж, яким умисно завдав удар в живіт потерпілого, від якого той впав на підлогу та почав звати на допомогу.

Продовжуючи свої протиправні дії направленні на позбавлення життя ОСОБА_9, ОСОБА_7, сівши зверху над потерпілим, притуливши ніж до його горла, почав різати йому шию. Однак свій умисел до кінця довести не зміг у зв'язку з тим, що потерпілий почав активно опиратися, взявши лезо ножа в руку, чим не дав порізати його горло. Крім того, на крики ОСОБА_9 про допомогу, на кухню зайшла ОСОБА_10 та, побачивши дії ОСОБА_7, стала кричати на нього і вимагати припинення протиправних дій. Не змігши подолати опір потерпілого та злякавшись криків ОСОБА_10, ОСОБА_7 з місця вчинення злочину втік.

Умисними діями ОСОБА_7 ОСОБА_9 було заподіяне тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота з пошкодженням великого сальника, яке небезпечне для життя, а також легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї захисник ОСОБА_8, не оспорюючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження, просить перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.3 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України та, з урахуванням даних щодо його особи, обрати покарання в межах санкції даної статті наближене до мінімального.

Свої доводи мотивує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого.

Як вказує захисник, ОСОБА_7 в ході конфлікту умисно завдав удар кухонним ножем в живіт ОСОБА_9, маючи на меті при цьому лише заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.

Суд встановив відсутність у кримінальному провадженні пом'якшуючих покарання обставин. Проте в обвинувальному акті в якості обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_7, зазначені явка з повинною, щире каяття та активне сприяння обвинуваченого розкриттю злочину. Крім того, обвинувачений характеризується посередньо, веде звичайний спосіб життя, допомагає матері, що знаходиться майже в похилому віці.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7, посилаючись на аналогічні обставини, просить скасувати вирок суду першої інстанції.

Апелянт стверджує, що інкримінований йому злочин він вчинив у стані афекту, у зв'язку із виниклою ситуацією, яку спровокував потерпілий, про що він заявляв у судовому засіданні, але ці його показання суд першої інстанції до уваги не прийняв та належної оцінки їм не надав.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який підтримав доводи апеляційних скарг та в останньому слові просив їх задовольнити; захисника, який підтримав доводи апеляційних скарг; прокурора, який просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок - без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування та судове провадження у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, ретельно досліджених під час судового провадження, яким суд дав належну оцінку.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні суду першої інстанції показав, що у вечірній час, 09.02.2013 року, в квартирі потерпілого під час сумісного розпивання спиртних напоїв у них з ОСОБА_9 за ініціативою останнього виник конфлікт. В ході конфлікту він схопив зі стола кухонний ніж та ударив ним потерпілого в живіт, а після того як той упав, сів на потерпілого та став наносити йому удари. ОСОБА_9 звав на допомогу та чинив активний опір, вкусив його за палець. На крики потерпілого прибігла ОСОБА_10 та вигнала його з квартири. Наміру вбивати ОСОБА_9 він не мав.

Разом з тим, винність ОСОБА_7 в незакінченому замаху на умисне вбивство ОСОБА_9, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, сумніву щодо достовірності яких у суду немає.

Так, свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що 09.02.2013 року, приблизно о 22-00 год., її співмешканець ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_7 на кухні розпивали спиртні напої. Вона перебувала в іншій кімнаті, проте почула що між чоловіками виник конфлікт. Вона увійшла до кухні та побачила як чоловіки тягали один одного за грудки, після чого повернулася до кімнати. Звідки чула як ОСОБА_9 вимагав від ОСОБА_7, щоб той пішов. Потім почула крики ОСОБА_9 про допомогу, забігла до кухні та побачила, що ОСОБА_9 лежить на спині на підлозі, а ОСОБА_7 сидить на ньому та тримає біля горла ОСОБА_9 ніж. ОСОБА_9 рукою намагався відібрати ніж. Живіт ОСОБА_9 був поранений. Вона почала виганяти ОСОБА_7 та він, кинувши ніж, втік.

Свідок ОСОБА_11 підтвердив, що 09.02.2013 року після 24-00 год. біля магазину у с. Краснокам'янка він зустрів ОСОБА_7, який попросив його викликати міліцію, оскільки в с. Гурзуф в ході сварки підрізав чоловіка.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_9 були заподіяні проникаюче колото-різане поранення лівої половини живота з пошкодженням великого сальника, що ускладнилося кровотечею в черевну порожнину (300 мл крові), яке вимагало операції (10.12.2013 р.); різана рана правої щоки, яка вимагала ушивання, різана рана правої бічної поверхні шиї, різана рана 5-го пальця правої кисті, що вимагала ушивання; депігментована ділянка шкіри на передній поверхні шкіри шиї.

Рана на лівій половині живота є колото-різаною раною, яка утворилася в результаті дії плоского колюче-ріжучого предмета. Рани на правій щоці, правій половині шиї та 5-му пальці правої кисті є різаними, що утворилися в результаті дії ріжучого предмета. Депігментована ділянка шкіри на передній поверхні шиї є слідом загоєння садна.

За ступенем тяжкості проникаюче колото-різане поранення живота з пошкодженням великого сальника відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Рани, що вимагали ушивання, відносяться до легких, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я. Інші пошкодження не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я та відносяться до легких тілесних ушкоджень. (а.п. 58-60)

Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, правильно кваліфікувавши його дії за ч.3 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, як незакінчений замах на умисне вбивство.

Доводи апелянтів про те, що обвинувачений ОСОБА_7 завдаючи удар ножем в живіт ОСОБА_9 та намагаючись після цього перерізати йому горло не мав умислу на умисне вбивство потерпілого, а бажав заподіяти йому лише тілесні ушкодження, об'єктивно спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Про наявність в обвинуваченого умислу на вбивство потерпілого свідчить його поведінка у ході вчинення злочину, послідовність та цілеспрямованість дій, характер насильства, застосованого до потерпілого, характер та локалізація заподіяних тілесних ушкоджень, використання для цього в якості знаряддя злочину ножа, кількість завданих ударів, у тому числі у життєво важливі органи - живіт, обличчя, шию, причини припинення злочинних дій, зокрема не доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від волі обвинуваченого, внаслідок активного фізичного опору потерпілого ОСОБА_9 та втручання іншої особи.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про його перебування під час вчинення злочину у стані афекту спростовуються даними висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №145 від 12.03.2013 року, згідно з якою ОСОБА_7 яким-небудь психічним захворюванням не страждає як в даний час, так і не страждав в період інкримінованого йому діяння. Міг на період інкримінованого йому діяння усвідомлювати свої дії та керувати ними. У стані тимчасового розладу психічної діяльності на момент інкримінованого йому діяння не перебував. У застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує. (а.п.61-63)

Таким чином, на переконання колегії судів всі обставини вчинення злочину, зокрема спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 та причини припинення злочинних дій, переконливо свідчать про те, що обвинувачений при нанесенні ножових поранень у життєво-важливий орган мав прямий умисел на вбивство потерпілого, тобто усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого та бажав їх настання. Підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого колегія суддів не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким і посягає на життя людини, що є найвищою соціальною цінністю; дані про особу ОСОБА_7, який за місцем проживання характеризується посередньо, на спеціальних обліках не перебуває, до затримання не працював, раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Як обставини, що обтяжують покарання, судом першої інстанції обґрунтовано враховано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів, а обставин, які пом'якшують покарання, не встановлено.

Згідно вимог закону, щире каяття як обставина, яка пом'якшує покарання, припускає критичну оцінку особою своєї злочинної діяльності шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, що у діях ОСОБА_7 відсутнє. Ніяких активних дій, які б свідчили про добровільну допомогу органам досудового розслідування у розкритті злочину або у з`ясуванні істотних чи невідомих обставин його вчинення, обвинувачений не чинив. З огляду на викладене, колегія судів не може погодитись з доводами захисника щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_7

Приймаючи до уваги конкретні обставини кримінального провадження, суспільну небезпеку вчиненого, дані про особу обвинуваченого, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_7 покарання, передбаченого санкцією статті, за якою він визнаний винним, з реальним його відбуванням, яке відповідає вимогам ст.65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у кримінальному провадженні не встановлено.

За таких обставин, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 29 травня 2013 року у відношенні ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді

Язєв С.О. Дорошенко Т.І. Опанасюк О.Д.