Постанова

від 01.08.2013 по справі 826/10192/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2013 року 11:19 № 826/10192/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Пащенка В.І.,

від відповідача: Мильнікової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Астра Трейдінг» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0000942260 від 13 березня 2013 року в частині, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Астра Трейдінг» (далі - позивач, ТОВ «Торговий дім «Астра Трейдінг») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000942260 від 13.03.2013р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за наслідками господарських операцій з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код ЄДРПОУ 35612424), оскільки витрати Позивача по вказаним взаємовідносинам включені до валових за результатами здійсненої Позивачу ПП «ВКФ Ніколь Плюс» поставки товарів згідно укладеного договору поставки №ТД-30/09-10 від 30 вересня 2010 року. Позивач також зазначав, що на момент здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом, останній був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а витрати, понесені в рамках договору, укладеного з зазначеним підприємством, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач посилався на те, що укладання договору було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне придбання товарів та їх подальше використання в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування валових витрат за вказаними операціями та про нікчемність правочинів, укладених з вказаним контрагентом, є такими, що не ґрунтується на вимогах закону.

Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за зобов'язаннями свого контрагента з підприємствами у попередніх ланцюгах постачання, з якими ТОВ «Торговий дім «Астра Трейдінг» ніколи не мало господарських взаємовідносин.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

29.07.2013 року Позивачем подано клопотання про уточнення позовних вимог, яким позовні вимоги зменшено. Відповідно до заявлених позовних вимог з врахуванням їх зменшення, Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000942260 від 13.03.2013р. в частині визначення основного зобов'язання у розмірі 77 064,00 гривень.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно сформовано валові витрати у розмірі 77 064,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код ЄДРПОУ 35612424), оскільки господарських операцій з постачання товарів не відбувалось, правочини між позивачем і вказаним контрагентом не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що свідчить про їх протиправність, а метою їх укладання було зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

В своїх запереченнях Відповідач зазначає, що в ході перевірки встановлено, що ПП «ВКФ Ніколь Плюс» було реалізовано Позивачу товари декоративної косметики, які придбані у ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 Перевіркою ПП «ВКФ Ніколь Плюс» не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, що в своїй сукупності призводить до висновку, що взаємовідносини ТОВ «Торговий дім «Астра Трейдінг» та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було укладено договір з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до валових витрат.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Астра Трейдінг» (код ЄДРПОУ 37203901) зареєстрований Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 03 серпня 2010 року та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 05 серпня 2010 року за № 22356, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100297790 від 13 вересня 2010 року, індивідуальний податковий номер 372039026539.

У період 18.02.2013 року по 22.02.2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Астра Трейдінг» (код ЄДРПОУ 37203901) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код за ЄДРПОУ 35612424) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 25.02.2013 року №733/22-621-37203901 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт, а.с.78-85).

13 березня 2013 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000942260, яким позивачу, у зв'язку із порушенням п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 115 596,00 грн., з яких основного платежу - 77 064,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38 532,00 грн.

Наведене податкове повідомлення - рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби м. Києва (первинна скарга №1903/1 від 19.03.2013 року, а.с. 93-95). Рішенням від 17.05.2013 року №158/10/12-3-03 Державною податковою службою м. Києва скаргу ТОВ «Торговий дім «Астра Трейдінг» задоволено частково, податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосування штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток в розмірі 38 532,00 грн. , а в іншій частині залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 96-100).

За результатами подальшого адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення до Міністерства доходів і зборів України, повторна скарга №2105/1 від 21.05.2013 року (а.с.101-103) рішенням від 12.06.2013 року №4708/6/99-99-10-01-15 з врахуванням змін, внесених рішенням Державної податкової служби м. Києва від 17.05.2013 року №158/10/12-3-03, залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 104-105).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п.139.1.9 пункту 139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено валові витрати за ІІ-ІV квартал 2011 року на загальну суму 335 060,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ-ІV квартал 2011 року на загальну суму 77 064,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код за ЄДРПОУ 35612424) - а.с. 83-84.

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ПП «ВКФ Ніколь Плюс».

На підтвердження вказаних обставин відповідач посилається на акт Броварської ОДПІ від 18.04.2012 р. № 188/232/35612424 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за грудень 2011 року», відповідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та покупців по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за грудень 2011 року, відповідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям за грудень 2012 року в розумінні ст. 22 та ст. 185 Податкового кодексу України. Відсутність факту передачу товарів встановлена у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарські операції, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

В своїх запереченнях Відповідач зазначає, що під час перевірки Броварською ОДПІ було використано податкову інформацію (а.с.186):

- Акт від 11.04.2012 року № 177/1702/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (НОМЕР_1) за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 року;

- Акт від 11.04.2012 року № 178/1702/НОМЕР_2 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (НОМЕР_2) за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 року,- на підставі яких встановлено, що операції з поставки по ланцюгу ФОП ОСОБА_3 (НОМЕР_1) - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» та ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_2) - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання чи продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, висновок ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат за ІІ-IV квартал 2011 року ґрунтується виключно на вищеописаних обставинах, отриманих відповідачем з актів перевірок контрагентів позивача у другому ланцюгу постачання товарів , з якими позивач безпосередньо не мав господарських взаємовідносин.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку придбаних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, тобто придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу та підтвердження господарських операцій з придбаних товарів (робіт, послуг) первинним документами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 р. за №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - ТОВ «Торговий дім «Астра Трейдінг» (Покупець) та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (Постачальник) був укладений договір поставки №ТД-30/09-10 від 30 вересня 2011 року (том І, а.с.9-10), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити косметичну, паперово-чистову, друковану, подарункову, канцелярські товари та іншу продукцію для школи та офісу надалі Товар, відповідно до умов договору (пункт 1.1.).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, найменування, кількість товару, що підлягає поставці його співвідношення (асортимент, номенклатура) обумовлюються у видаткових накладних, які стають в подальшому невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов зазначеного Договору сторонами складено та підписано видаткові накладні №1120131 від 01.12.2011 року, №1120132 від 01.12.2011 року, №1120133 від 01.12.2011 року, №1120215 від 02.12.2011 року, №1121505 від 15.12.2011 року, №1121606 від 16.12.2011 року (а.с 11-31), за якими позивачу передану косметичну продукцію на загальну суму 402 070,41 грн., в т.ч. ПДВ 67 011,74 грн.

У зв'язку з поставкою товарів, ПП «ВКФ Ніколь Плюс» було виписано на користь ТОВ «Торговий дім «Астра Трейдінг» податкові накладні №30 від 01.12.2011 року на загальну суму 109 170,84 грн., №31 від 01.12.2011 року на загальну суму 77 404,57 грн., №32 від 01.12.2011 року на загальну суму 82 272,82 грн., №47 від 02.12.2011 року на загальну суму 35 783,05 грн., №148 від 15.12.2011 року на загальну суму 15 653,68 грн., №156 від 16.12.2011 року на загальну суму 81 785,65 грн.

Як встановлено перевіркою, розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлену косметичну продукцію проведено у безготівковій формі на загальну суму 158 023,51 грн., станом на 31.12.2011 кредиторська заборгованість по розрахунках з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» становить 812 070,41 грн.

Витрати по взаємовідносинах з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» за ІІ-IV квартал 2011 року на загальну суму 335 060,00 грн. були віднесені позивачем до складу валових витрат за ІІ-IV квартал 2011 року.

Правомірність формування валових витрат за наслідками вищевказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки до моменту оскарження їх однією із сторін правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку, з подальшим винесення рішення з відповідним висновком його недійсності.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться, зокрема: у частині 1 статті 219 ЦК України, відповідно з якої у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Згідно із ч. 1, ч. 2 статті 228 ЦК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, в силу частини 2 статті 215 ЦК України нікчемність правочину, безпосередньо знаходить своє відображення у гіпотезі нормативно-правової норми та не потребує відповідного дослідження обставин чи інших факторів вчинення такого виду правочину, оскільки вже на початковій стадії не створює жодних правових наслідків для сторін які здійснили даний правочин окрім наслідків його недійсності.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, з наведених вище норм вбачається обов'язкове визнання угоди недійсною, як передумови для висновку про не створення нею правових наслідків.

Відповідачем не надано суду документи, які б підтвердили визнання недійсним Договору поставки №ТД-30/09-10 від 30 вересня 2011 року, укладеного позивачем з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» в судовому порядку.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, на вимогу податкового органу позивачем було надано первинну документацію підприємства стосовно взаємовідносин з зазначеним контрагентом у перевіряємому періоді: договір, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки і т.д.

Разом з тим, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядок їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку.

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини позивача з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» та оформлювались в рамках виконання умов вищезазначеного договору, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум валових витрат, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до валових витрат понесених ним витрат, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 144548 від 23.07.2013 року підтверджує, що ПП «ВКФ Ніколь Плюс» було зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, станом на момент здійснення господарських операцій було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи ( том ІІ, а.с. 172-174).

З наведеного суд приходить до висновку, що вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність правочинів між позивачем та ПП «ВКФ Ніколь Плюс», придбання товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріали справи свідчать, що товари, придбані Позивачем у ПП «ВКФ Ніколь Плюс» фактично замовлялися позивачем з метою наступної їх реалізації покупцям ТОВ «Суматра-ЛТД», ТОВ «Колос», ТОВ «Чистий Дом Юг», ТОВ «КОЛО-МАРКЕТ», ТОВ «Шик і Блиск», ФОП ОСОБА_6 (том І, а.с.106-249; том ІІ, а.с.1-96).

Так, використання позивачем поставлених ПП «ВКФ Ніколь Плюс» товарів у власній господарській діяльності шляхом їх наступної реалізації підтверджує:

- договір поставки №533-РЕ, укладений з ТОВ «Суматра-ЛТД» 03.08.2010 року, видаткова накладна №ТД00001866 від 23.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001891 від 26.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001889 від 26.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001867 від 23.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001868 від 23.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001885 від 23.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001869 від 23.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001825 від 20.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001826 від 20.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001855 від 20.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001854 від 20.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001838 від 20.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001828 від 20.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001811 від 20.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001824 від 19.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001849 від 19.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001837 від 16.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001830 від 16.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001829 від 16.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001823 від 16.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001818 від 16.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001808 від 13.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001809 від 13.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001790 від 08.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001812 від 12.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001806 від 13.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001791 від 13.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001810 від 13.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001766 від 07.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001735 від 07.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001733 від 07.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001711 від 07.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001739 від 07.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001736 від 07.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001738 від 06.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001739 від 07.12.2011р., довіреність видана ТОВ «Суматра-ЛТД» на отримання ТМЦ №297 від 23.12.2011 року, №288 від 07.12.2011 року (том I, а.с.106-210).

- договір поставки №ТД-2708/10 від 27.08.2010 року, укладений з ТОВ «Колос» , протокол розбіжностей до договору поставки №ТД-2708/10 від 27.08.2010 року, додаткова угода №1 до договору №ТД-2708/10 від 27.08.2010 року, видаткова накладна №ТД00001883 від 20.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001890 від 23.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001883 від 20.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001877 від 19.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001876 від 19.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001875 від 19.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001874 від 19.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001873 від 19.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001872 від 19.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001871 від 19.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001870 від 19.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001864 від 16.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001863 від 16.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001878 від 19.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001862 від 16.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001861 від 15.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001860 від 15.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001859 від 15.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001858від 15.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001857 від 15.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001865 від 16.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001798 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001797 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001794 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001792 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001789 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001788 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001787 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001786 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001785 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001799 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001772 від 02.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001771 від 02.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001770 від 02.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001775 від 02.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001776 від 02.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001777 від 02.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001774 від 02.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001784 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001783 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001782 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001780 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001779 від 05.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001801 від 06.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001800 від 06.12.2011р., довіреність видана ТОВ «Колос» на отримання ТМЦ №001289 від 23.12.2011 року (том I, а.с. 210-250, том ІІ, а.с. 1-48).

- договір поставки №59/10 від 03.08.2010 року, укладений з ТОВ «Чистий Дом Юг» , додатки №№1, 2, 3, 6 до договору №59/10 від 03.08.2010 року, додаток №1 від 25.03.2012 року про зміни до договору №59/10 від 03.08.2010 року, видаткова накладна №ТД00001816 від 13.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001815 від 13.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001842 від 20.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001844 від 20.12.2011р. (том ІІ, а.с. 49-68).

- договір поставки №ТД-2008/10 від 20.08.2010 року, укладений з ТОВ «КОЛО-МАРКЕТ», видаткова накладна №ТД00001765 від 01.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001822 від 09.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001894 від 26.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001892 від 26.12.2011р. (том ІІ, а.с. 69-75).

- договір поставки товару №01/0811 від 01.08.2011 року, укладений з ТОВ «Шик і Блиск», протокол розбіжностей до договору поставки №01/0811 від 01.08.2011 року, додаток №1 до договору поставки №01/0811 від 01.08.2011 року, видаткова накладна №ТД00001847 від 20.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001846 від 20.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001848 від 20.12.2011р. (том ІІ, а.с. 76-88).

- договір поставки №ТД 1808/10 від 18.08.2010 року, укладений з ФОП ОСОБА_6, видаткова накладна №ТД00001821 від 08.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001820 від 08.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001879 від 21.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001803 від 06.12.2011р., видаткова накладна №ТД00001802 від 06.12.2011р. (том ІІ, а.с. 89-96).

Окрім того, Позивачем надані документи, а саме договір оренди приміщення №СП-0308-10 від 03.08.2010 року, акти приймання - передачі приміщення №1 від 03.08.2010 року (том ІІ, а.с.97-100), якими підтверджується наявність у Позивача території, необхідної для зберігання продукції для її подальшої реалізації.

Суд також зазначає, що питання реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» у грудні 2011 року вже було предметом дослідження під час розгляду адміністративної справи № 826/1595/13-а.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2013 року у справі № 826/1595/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року, було задоволено адміністративний позов ТОВ «Торговий Дім «Астра Трейдінг» та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС № 0000642260 від 18 жовтня 2012 року, яким позивачу було донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за розглядуваними операціями (том ІІ, а.с. 128-137).

Як зазначено судом у згаданій постанові, «сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договору поставки та не дає підстав для сумніву щодо реальності його вчинення.

При цьому, виходячи з характеру спірної операції, її проведення пов'язано відповідає звичайній господарській діяльності позивача, продукція придбана з метою її використання у його господарській діяльності, що вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача».

У відповідності до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, замовлялись з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Водночас, судом не береться до уваги посилання ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на акт перевірки Броварської ОДПІ від 18.04.2012 р. № 188/232/35612424 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код за ЄДРПОУ 35612424) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (іпн. НОМЕР_2) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року», з огляду на наступне.

Відповідно до вказаного акту перевірки, висновок щодо нікчемності угод, укладених ПП «ВКФ Ніколь Плюс» зроблено на підставі відсутності факту здійснення господарської діяльності його контрагентами ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_7, які жодного відношення до фінансово-господарської діяльності позивача не мають.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників позивача у другому ланцюгу поставок - ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_7 - не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем сум податкового кредиту та валових витрат.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції , вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Окрім цього, Броварською ОДПІ під час зазначеної позапланової невиїзної перевірки встановлено, що ПП «ВКФ Ніколь Плюс» знаходиться за адресою реєстрації, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та платник податку на додану вартість, загальна чисельністю працюючих, станом на 31.12.2011 року складає 8 осіб. Основним видом діяльності вказаного підприємства є неспеціалізована оптова торгівля (том ІІ, а.с. 204-209).

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ПП «ВКФ Ніколь Плюс», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ПП «ВКФ Ніколь Плюс» з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових та вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000942260 від 13 березня 2013 року - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Торговий дім «Астра Трейдінг» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 770,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19 червня 2013 року №70 (том ІІ, а.с.144).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 770,64 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби № 0000942260 від 13 березня 2013 року в частині визначення основного зобов'язання у розмірі 77 064,00 грн .

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Астра Трейдінг» судові витрати у розмірі 770,64 грн. (сімсот сімдесят гривень 64 копійки).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 05 серпня 2013 року.