Постанова

від 06.08.2013 по справі 816/2965/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2965/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Кішко Д.О.,

представника відповідача - Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтехпостач" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтехпостач" (надалі- позивач, ТОВ "Полтехпостач") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі- відповідач, ДПІ у м.Полтаві) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000521502 від 01.02.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки від 08.01.2013 року № 49/15-2/37061404, складений за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Полтехпостач" з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "МК-75" за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України за результатами господарської операції з ТОВ "МК-75", оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується договором, податковою накладною, видатковою накладною, банківською випискою та іншими документами, які надавалися податковому органу під час проведення перевірки. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

05 червня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Полтехпостач" з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "МК-75" за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., оформленої актом від 08.01.2013 року № 49/15-2/37061404, за результатами якої встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2011 року на 2064 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "МК-75" та занижено податок на додану вартість за липень 2011 року на 2064 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ТОВ "Полтехпостач" є юридичною особою, ідентифікаційний код 37061404, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та у періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100282185, індивідуальний податковий номер 370614016013.

У термін з 25.12.2012 по 29.12.2012 року посадовими особами ДПІ у м.Полтаві проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Полтехпостач" з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "МК-75" за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.01.2013 року №49/15-2/37061404 (а.с. 6-17) , в якому зафіксовано порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.п.198.1 ст.198 та п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "МК-75" на суму 2064 грн. та занижено податок до сплати за липень 2011 року на суму 2064 грн.

Встановлені порушення відповідач пов'язує з безтоварністю господарської операції з ТОВ "МК-75", посилаючись на акт Лівобережної МДПІ Дніпропетровської області ДПС № 3902/22-4/36652819 від 20.09.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "МК-75" за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р.; зазначає про не надання до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ТОВ "МК-75" та документів, що підтверджують наявність у позивача складів. У письмових запереченнях проти позову зазначає, що у графі "вид цивільно-правового договору" податкових накладних не вказано, на виконання якого саме договору здійснювалася поставка товару.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки, подав до ДПІ у м. Полтаві письмові заперечення від 28.01.2013 року №28/01-01(а.с.118-119), на які ДПІ у м. Полтаві надало письмову відповідь листом від 01.02.2013 року № 2022/10/15.2-33 (а.с. 120-122).

01.02.2013 року на підставі акту перевірки від 08.01.2013 року №49/15-2/37061404 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000521502, яким ТОВ "Полтехпостач" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 2580 грн., у тому числі: за основним платежем - у сумі 2064 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 516 грн. (а.с.18).

Із даним податковим повідомленням - рішенням позивач не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС у Полтавській області та ДПС України.

Рішеннями ДПС у Полтавській області від 05.04.2013 року №771/10/102-07 та Міністерства доходів і зборів України від 07.05.2013 року №2073/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення - рішення від 01.02.2013 року №0000521502 - залишено без змін, а скарги ТОВ "Полтехпостач" - без задоволення (а.с. 19-30).

Позивач, не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 01.02.2013 року №0000521502, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов наступних висновків.

Враховуючи період формування позивачем податкового кредиту при наданні правової оцінки цим правовідносинам слід застосовувати норми Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, № 2755-V (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 105943, виданої 16.04.2010 р. позивач мав право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД: 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 52.63.0 Роздрібна торгівля поза магазинами, не віднесена до інших групувань, 50.30.1 Оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям (а.с.131).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 587851, виданої 06.06.2012 р. позивач має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД-2010: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (а.с.130).

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що з метою закупівлі автомобільних камер між ТОВ "Полтехпостач" (покупець) та ТОВ "МК-75" (постачальник) було укладено договір № 7 від 21.07.2011 року, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с.82). Згідно п. 1.1 даного договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупцеві товар (камери 30.5-32 -2 шт., 16.9-28 -18 шт.), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору. Документи на товар, які постачальник зобов'язаний передати покупцю: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну. Товар постачається покупцю транспортом та за рахунок продавця (п.3.1 договору). Загальна сума договору складає 12384 грн., в тому числі ПДВ - 2064 грн. (п.4.1 договору). Згідно п. 3.2 договору замовлення передається через факс, поштою або через представника постачальника. Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року (п. 7.1 договору).

22.07.2011 року між ТОВ "Полтехпостач" та ТОВ "МК-75" було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої пункт 3.1 викладено в наступній редакції : "товар постачається покупцю транспортом та за рахунок покупця". Всі інші умови договору залишені без змін.

На виконання умов зазначено договору ТОВ "МК-75" виписано позивачу податкову накладну № 4 від 28.07.2011 року на суму 12384 грн., з них ПДВ - 2064 грн., копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.86).

Із акту перевірки вбачається, що зазначена вище податкова накладна досліджувалася відповідачем під час проведення перевірки, зауваження щодо її оформлення у акті перевірки не наведено. Разом з тим, у письмових запереченнях проти позову відповідач зазначає, що у графі "вид цивільно-правового договору" податкової накладної не вказано, на виконання якого саме договору здійснювалася поставка товару.

Дослідивши у судовому засіданні податкову накладну № 4 від 28.07.2011 року судом встановлено, що у її графі "вид цивільно-правового договору" зазначено "купівлі продажу від 21.07.11 № 7", що відповідає реквізитам договору, укладеного з ТОВ "МК-75".

На уточнююче запитання суду представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що зауваження щодо оформлення даної податкової накладної у відповідача відсутні.

На час момент видачі податкової накладної ТОВ "МК-75" було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 100328890 анульовано лише 02.03.2012 року (145, 59).

Отримана від ТОВ "МК-75" податкова накладна № 4 від 28.07.2011 року внесена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року (а.с.97-99) та сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту в липні 2011 року в розмірі 2064 грн. Копія податкової декларації з ПДВ з додатком №5 за липень 2011 року наявна в матеріалах справи (а.с. 91-96).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Фактичне отримання позивачем товару згідно укладеного договору з ТОВ "МК-75" позивач підтверджує видатковою накладною № 9 від 28.07.2011 р., товарно-транспортною накладною ААБ № 7354 від 28.07.2011 р., рахунком-фактурою № 14 від 28.07.2011 р., копії яких наявні у матеріалах справи (а.с.84-85, 90).

Як вбачається з товарно-транспортної накладної ААБ № 7354 від 28.07.2011 р. перевезення здійснювалося за замовленням ТОВ "Полтехпостач" перевізником ТОВ "Шорт", на підтвердження якого позивачем надано до суду:

- копію договору на транспортні послуги № 28/07/11 від 28.07.2011 року, укладеного з ТОВ "Шорт", за умовами якого ТОВ "Шорт" (перевізник) надає позивачу (замовнику) послуги по перевезенню вантажів автомобілем ГАЗ № 322132-22 держ. № ВІ 68097 АВ по ціні 1,38 грн. за кілометр (без ПДВ) (а.с. 103);

- копію акту виконаних робіт № 28/07/11 від 28.07.2011 року на автоперевезення: Полтава - с. Новий Стародуб (Кіровоградська обл.) - Полтава (а.с. 104);

- копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ "Шорт", згідно якого останнє має право на здійснення таких видів діяльності, як: 49.21 Надання послуг таксі, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, тощо (а.с. 123-126).

Розрахунок за товар проведено у безготівковій формі на суму 12384 грн., у тому числі ПДВ - 2064 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.87).

Суд не бере до уваги доводи відповідача про не надання до перевірки товарно-транспортних накладних, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається з матеріалів справи до письмових заперечень від 28.01.2013 р. № 28/01-01 на акт перевірки (а.с. 118-119) позивачем було додано завірену копію зазначеної вище товарно-транспортної накладної, акту виконаних робіт та договору на транспортні послуги.

За таких обставин, дані документи, які надійшли до податкового органу до винесення податкового повідомлення-рішення, підлягали врахуванню відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення.

На підтвердження факту оприбуткування товару по бухгалтерському обліку позивачем надано до суду копії оборотно - сальдових відомостей по рах. 631 та рах. 281 ( а.с. 136, 138, 140) та карток складського обліку матеріалів (а.с. 88, 89), які надавалися до перевірки, про що зафіксовано у акті перевірки (а.с. 11).

Із письмових пояснень представника позивача (а.с. 80-81) встановлено, що частина товару, а саме: камера 30.5-32 (30.5L-32) в кількості 2 шт. була реалізована ТОВ "Чиста Криниця", на підтвердження чого позивачем надано копії видаткової накладної № РН-0000210 від 30.08.2012 р., банківської виписки, рахунку - фактури № СФ-0281 від 27.08.2012 року, податкової накладної № 23 від 28.08.2012 року та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.106-108, 147). Згідно письмових пояснень представника позивача інша частина товару, отриманого від ТОВ "МК-75", а саме: камери 16.9-28TR218А в кількості 18 шт. на момент розгляду справи знаходяться на складі товариства, який знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9 кім. 201к38, що підтверджує договором оренди нежитлового приміщення № 169/38 від 07.04.2010 р. з додатковими угодами до нього, укладеним з ТОВ "Інжсервіс-Полтава", копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 109-112).

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності та товарності господарської операції: факту передачі та перевезення товарів, оприбуткування товарів позивачем, факту проведеного розрахунку за товари, а також його подальшої реалізації.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, сторони один до одного претензій не мають. Виконання договору характеризується передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Суд відхиляє доводи відповідача про безтоварність господарських операцій з посиланням на акт Лівобережної МДПІ Дніпропетровської області ДПС № 3902/22-4/36652819 від 20.09.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "МК-75" за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., оскільки вказаний акт складено 20 вересня 2012 року, тоді як господарська операція з ТОВ "МК-75" відбулася у липні 2011 року.

Суд зазначає, що можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "МК-75" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Зі змісту наяного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що відносно ТОВ "МК-75" до ЄДР 05.12.2011 внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу (а.с. 144), а запис про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою внесено до ЄДР лише 04.04.2012, тобто після здійснення господарської операції з ТОВ "МК-75" у липні 2011 року.

Доводи відповідача про непричетність до господарської діяльності ТОВ "МК-75" Колєснікова О.О. судом відхиляються, оскільки докази про встановлення в судовому порядку недійсності установчих документів ТОВ "МК-75" або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи відповідачем суду не надано.

Натомість, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Колєсніков О.О. є керівником та підписантом ТОВ "МК-75" з 21.03.2011 року /зворот а.с. 142/.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави

Відповідачем не доведено, що договір з ТОВ "МК-75" був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, відповідачем не надано до суду вироків судів, якими би встановлювалися ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "МК-75". Відсутні також вироки суду про фіктивне підприємництво ТОВ "МК-75".

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 01.02.2013 року №0000521502 є необґрунтованим, тобто винесене без врахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення -рішення від 01.02.2013 року № 0000521502, натомість, визнати його протиправним та скасувати.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтехпостач" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 01 лютого 2013 року № 0000521502.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтехпостач" (ідентифікаційний код 37061404) витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 грн. 17 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2013 року.

Суддя С.С. Сич