Постанова

від 14.08.2013 по справі 820/5852/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 серпня 2013 р. № 820/5852/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Алавердян Е.А.

За участі сторін:

представника позивача - Гончарова Р.О.

представника відповідача - Дитиненко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРБЕЛ» до державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРБЕЛ», звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001992204 від 08.07.2013р., яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 92475,00 грн. (61650,00 грн. - основний платіж, 30825,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесене податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРБЕЛ» взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 29.05.1997 року за № 395 та станом на даний час перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у Київському районі м.Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «ХАРБЕЛ» (код 21258932) з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Градієнт ТЕК» (код 36095668) за період листопад 2012 року та подальшого ланцюга постачання.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 25.06.2013 року за №2282/22.4-07/21258932.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Градієнт ТЕК» (код 36095668), які підтверджуються наданими первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до діючого законодавства України. На підставі використаних документів, акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Градієнт ТЕК» (код 36095668) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за №257/224/36095668 від 18.02.2013 року, складеного фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та баз даних ДПС, в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

На підставі наведеного, ДПІ дійшла висновку, що право на податковий кредит у ТОВ «ХАРБЕЛ» по взаємовідносинам з ТОВ ТОВ «Градієнт ТЕК» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ХАРБЕЛ» зависило податковий кредит в деклараціях з ПДВ за листопад 2012 року на суму 61 650, 45 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення за №0001992204 від 08.07.2013 року на загальну суму 92 475, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 09.11.2012 року уклав договір купівлі - продажу № 25 з ТОВ «Градієнт ТЕК», згідно якого Продавець (ТОВ «Градієнт ТЕК») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ «ХАРБЕЛ») товар, а саме: картон палітурний та коробковий і вініл штучну шкіру, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до товарних накладних, які є невід»ємною частиною вказаного договору.

До матеріалів справи надані специфікації, рахунки - фактури, податкові накладні, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення, які як встановлено судом, були надані під час перевірки фахівцям ДПІ та вивчені перевіряючими.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що зазначений договір укладений між позивачем та його контрагентом мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена.

Суд вказує, що відповідно до приписів ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд також вказує, що відповідно до п.1.ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідачем в акті перевірки було зазначено всі товаро-транспортні накладні на перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно яких здійснювалось перевезення і їх наявність не оспорювалась сторонами.

Відповідно до п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку , що сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, а тому і включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ є правомірним та законним, тобто висновок ДПІ в акті перевірки не відповідає дійсності.

Щодо твердження про недійсність угод, укладених між позивачем та його контрагентом , суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Угода між позивачем та його конрагентом за період перевірки була укладена у відповідності до норм чинного законодавства та є такою, що відповідає всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто чинне законодавство встановлює, що визнання правочинів недійсним - це виключна прерогатива суду, а не органів державної влади.

Жодним законом України не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів (договорів підряду), укладених позивачем його контрагентом, в Акті перевірки, складеного ДПІ, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Проте, в зазначеному Акті перевірки не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено перевіряючими безпідставно.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРБЕЛ» до державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 08.07.2013 року №0001992204.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРБЕЛ» сплачений судовий збір у розмірі 924 (дев'ятсот двадцять чотири) грн. 75 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 15 серпня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко