Постанова

від 09.08.2013 по справі 812/6272/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2013 року Справа № 812/6272/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Камінській М.В.

за участю :

представника позивача: Грак Н.В.

представника відповідача: Буркової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Луганське регіональне управління автобусних станцій " до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000052270 від 03.07.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Луганське регіональне управління автобусних станцій" до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000052270 від 03.07.2013 року.

В обґрунтування позову зазначив про незгоду з висновками акту перевірки, складеного відповідачем про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПКУ та прийнятим на його підставі податкового повідомленні-рішенні № 0000052270 від 03.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 25500 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.), та нараховані штрафні санкції в сумі 6375 грн. (шість тисяч триста сімдесят п'ять грн. 00 коп.).

З рішенням відповідача не згоден, оскільки в квітні 2012 року придбав у TOB «CK «Мега» вивіску на Луганський автовокзал, який є структурним підрозділом ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій», що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому послався на встановлені під час перевірки порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок яких завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 25500 грн., у тому числі за травень 2012 року у сумі 25500 грн., - в результаті чого на порушення п. 200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України ПАТ «ЛРУАС» занижено податок на додану вартість на загальну суму 25500 грн., в тому числі за травень 2012 року у сумі 25500 грн.

Підставою для зазначених висновків послугувала довідка отримана від ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 22.11.2012р. № 802/22-300/35025055 про «Проведення зустрічної звірки TOB «Східноукраїнська компанія «МЕГА» (код ЄДРПОУ 35025055) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків за березень - вересень 2012 р.», за якою не підтверджена реальність здійснення господарських відносин за березень-вересень 2012 року з постачальниками, враховуючи їх вид, обсяг, якість та розрахунки, в результаті чого не підтверджується реальність операцій з реалізації товару на адресу контрагентів-покупців.

Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні сторони надали пояснення, тотожні даним, викладеним в позовній заяві та запереченнях проти позову.

Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку у відповідача в якості платника податків, у тому числі податку на додану вартість (а.с.136-142).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Повноваження відповідача визначені у тому числі ст. 20 ПК України.

У відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Порядок проведення перевірок органами державної податкової служби визначений ПК України. Так, відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із п.п. 78.1.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у тому числі якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

23.01.2013 року відповідачем у зв'язку із отриманням податкової інформації був направлений на адресу позивача запит про надання пояснень та документів (т.1 а.с.130), у відповідь на який позивачем з супровідним листом № 1/1-438 від 11.02.2013 року були направлені копії документів (а.с.131).

Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - наказ № 984).

Згідно із п.3 наказу № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З 11.06.2013 р. по 17.06.2013 р. уповноваженими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB «CK «МЕГА» за період травень 2012 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 26/22 - 700/10/33009052 від 19.06.2013р. (далі акт № 26 (а.с.121-129).

У висновках акту № 26 зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2,198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 25500 грн., у тому числі за травень 2012 року у сумі 25500 грн., та п.п. 200.1,200.2 ст. 200 ПК України - занижено податок на додану вартість на загальну суму 25500 грн., в тому числі, за травень 2012 року у сумі 25500 грн.

З пояснень відповідача та наданих документів убачається, що підставою для зазначених висновків послугував висновок відповідача про не підтвердження реальності придбання позивачем в квітні 2012 року у TOB «CK «МЕГА» вивіски на Луганський автовокзал.

Не погодившись з актом № 26, позивач подав на нього заперечення, залишені відповідачем без задоволення (а.с.113-117).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі Акту № 26, відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000052270 від 03.07.2013 року, згідно якого за порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПКУ збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 25500 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) та застосовані штрафні санкції в сумі 6375 грн. (шість тисяч триста сімдесят п'ять грн. 00 коп.) (а.с.119).

Правомірність винесення зазначеного податкового повідомлення - рішення є предметом спору по даній справі.

Зі змісту п. 5.2 Наказу № 984 убачається обов'язок відповідача відображати кожне порушення та зазначати ненадані або відсутні первинні документи.

Згідно з ч.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.198.6 ст.196 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У встановленому порядку позивачем подана декларація з податку на додану вартість за травень 2012 року, у розшифровках якої за позицією 112, зазначена спірна операція з TOB «CK «Мега» (а.с.103-110, 109).

24.04.2012 позивачем з TOB «CK «МЕГА» було укладено договір на поставку товарів №24041 ( далі - договір № 24041, а.с.14-15).

Пунктом 1.1. договору № 24041 передбачений обов'язок Постачальника поставити «вивеска» (мовою оригіналу).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав:

- видаткову накладну № 07051 від 07.05.12 р. (а.с.16),

- податкова накладну № 24 від 07.05.12р. на суму 153 000 грн. (а.с.17).

- платіжне доручення від 07.05.2012 року № 1910 на суму 153 000 грн. (а.с.18), які в якості товару містять назву «вивіска».

З пояснень позивача, світлин, довідки, складеної позивачем (а.с.11, 194), убачається, що вивіска складеться з назви об'єкта «Автовокзал», кількістю 20 букв з пластику розміром 1270мм., на 900мм., розташованому в правому верхньому куті фасадної частини будівлі автовокзалу, логотипу розміром 4000мм.х900мм., розташованого в лівому верхньому куті будівлі та планки під логотип розміром 6000мм.х250.

При цьому зазначена довідка складена лише 31 липня 2013 року та не в повній мірі співпадає з комерційною пропозицію за договором № 24041, оскільки містить лише назву «автовокзал» з композитного матеріалу, неону-74 м., металоконструкції (а.с.134, 213).

За твердженням позивача та технічною документацією на будівлю автовокзалу, фактично зазначена вивіска розташована на будівлі автовокзалу висота якої, без урахування висоти «вивіски», складає 11,70м.

За твердженням представника позивача постачальником - TOB «CK «МЕГА» була виготовлена, доставлена та змонтована зазначена «вивіска».

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначені обов'язкові реквізити первинного документу до яких зокрема відносяться посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з урахуванням змісту договору № 24041 надані позивачем документи на підтвердження реальності господарських операцій повинні відповідати вимогам, передбаченим законом для первинних бухгалтерських документів.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оскільки за поясненнями позивача, ТОВ «СК «Мега» самостійно доставляло товар за договором № 24041, останній є у тому числі і «перевізником» в розумінні вимог договору та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі -Закон № 1955).

З пояснень позивача убачається відсутність товарно-транспортних документів на перевезення товару за договором № 24041, оскільки останні не складались.

На час прийняття оскарженого податкового повідомлення рішення та розгляду справи відсутні документи про транспортування «вивески», яка має значні розміри та враховуючи склад має транспортуватись в певних умовах.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону № 1955 підтвердженням витрат з перевезення є документи (рахунки, накладні, тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуг з перевезення повинен бути підтверджений єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

З урахуванням викладеного, суд критично оцінює посилання позивача на відсутність транспортних документів, як таких, що не передбачені нормативними актами.

Таким чином, позивачем не надані передбачені законом первинні документи щодо транспортування товару.

Відповідно до п. 2.1 договору 24041 якість продукції повинна відповідати нормам державних стандартів.

З пояснень представника позивача убачається відсутність технічної документації та документації про якість «вивіски» та надпису «автовокзал».

Згідно із засновницькими документами (а.с.203-212), довідкою, складеною фахівцями податкової інспекції в Артемівському районі № 802/22-300/35025055 ( а.с.178-183) ТОВ «СК «Мега» займається оптовою торгівлею та не займається виробництвом, не має для цього відповідної матеріальної бази, зареєстровано :м. Луганськ, квартал Ольховського, буд. 16, кв. 194.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги вищезазначені розміри «вивіски», суд критично оцінює видаткову накладну № 07051 від 07.05.12 р. (а.с.16) та твердження позивача про відвантаження товару за договором 24041 з квартири № 194 буд. № 16 на кварталі Ольховий м. Луганська.

З урахуванням викладеного не заслуговує на увагу акт приймання - передачі основних засобів від 07.05.2012 року (т.1.а.с.111). При цьому, за змістом зазначеного акту, комісія провела огляд "вівески неонової" на підставі наказу від 03.01.2012 року, не наданого до справи та виданого раніше укладання договору № 24041.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що факт отримання податкової накладної в даному випадку не є безумовною підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та включення їх до валових витрат.

Загальна сукупність зазначених систематичних порушень свідчить про правомірність висновків відповідача та прийняття ним податкового повідомлення - рішень за даним фактом.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0000052270 від 03.07.2013 року.

У зв'язку із відмовою в задоволені позову, відсутні підстави для повернення судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 160 КАС України у судовому засіданні 09 серпня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено, про що сторони повідомлено в судовому засіданні з урахуванням норм ст. 167 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Луганське регіональне управління автобусних станцій" до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000052270 від 03.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25500 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.), нарахування штрафних санкцій в сумі 6375 грн. (шість тисяч триста сімдесят п'ять грн. 00 коп.) - відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 13 серпня 2013 року.

Суддя С.М. Чиркін