Постанова

від 17.09.2013 по справі 812/6272/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року справа №812/6272/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Казначеєва Е. Г., Васильєвої І. А., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року у справі № 812/6272/13-а (суддя Чиркін С. М.) за позовом публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Луганське регіональне управління автобусних станцій» звернулося 15 липня 2013 р. до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (т. 1 арк. спр. 3-9) до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052270 від 3 липня 2013 р.

Позов обґрунтовано тим, що господарські операції позивача з ТОВ «СК «Мега» мали реальний характер, їх виконання та законність відображення в бухгалтерському й податковому обліку документально підтверджено.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року (т. 2 арк. спр. 5-8) в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції відмовив в позові виходячи з того, що у позивача відсутня технічна документація та документація про якість «вивіски» та напису «автовокзал», ТОВ «СК «Мега» займається оптовою торгівлею, не має матеріальної бази для виробництва вивісок, та у справі відсутні товарно-транспортні документи на перевезення товару.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 13-19) позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: 1) відповідачем безпідставно відмовлено в розгляді заперечення на акт перевірки; 2) в момент укладання угоди між позивачем та ТОВ «СК «Мега» дотримані правила укладання договору, постачальник діє легально, має належний обсяг правоздатності, до перевірки були надані усі належні докази підтвердження правомірності та достовірності сформованого податкового кредиту; 3) відсутність ТТН не є безумовним доказом сумнівності господарської операції; 4) позивач вартості транспортування не сплачував, податковий кредит по факту перевезення не формував; 5) позивач не несе відповідальність за недоліки податкового обліку контрагенту.

Відповідач про дату, час та місце судового розгляду повідомлений, представників до суду не направив. Відповідач надіслав письмові заперечення (арк. спр. 32-33), в яких просив постанову суду першої інстанції залишити без змін та наполягав на тому, що завдяки відсутності товарно-транспортних документів за договором, ДПІ не має можливості встановити вид транспорту, розмір витрат та особу, яка понесла дані витрати, що свідчить про відсутність доказів фактичного отримання товару, та як наслідок неправомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Представник позивача надав заяву про здійснення розгляду справи в письмовому провадженні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Відповідно до повідомлення від 10 червня 2013 рок № 295 та наказу від 10 червня 2013 року № 671 (т. 1 арк. спр. 132-133) посадовою особою Ленінської МДПІ у м. Луганську здійснена 19 червня 2013 року позапланова невиїзна перевірка публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія «Мега» (далі - ТОВ «СК «Мега») за травень 2012 року, про що складений акт № 26/22-700/10/33009052 від 19 червня 2013 року (т. 1 арк. спр. 121-128).

В висновках акту перевірки вказано, що в порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 25500 грн. за травень 2012 року, в результаті чого в порушення пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість за травень 2012 року на суму 25500 грн.

Акт перевірки підписаний посадовими особами позивача та отриманий ними 26 червня 2013 року, що підтверджено листом від 9 липня 2013 року (т. 1 арк. спр. 13). Заперечення на акт позивачем надані до ОДПІ 1 липня 2013 року (т. 1 арк. спр 113-117). Листом від 3 липня 2013 року, отриманого позивачем 8 липня 2013 року (т. 1 арк. спр. 12), ОДПІ залишило заперечення вх. № 1069/3 від 1 липня 2013 року без розгляду, у зв'язку з порушенням строку їх подання.

Абзацом 1 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (вказана редакція норми набула чинності 12 серпня 2012 року відповідно з Законом № 4834-VI від 24 травня 2012 року та діяла на час спірних відносин).

Враховуючи, що податковий орган не спростовує того факту, що акт перевірки отриманий позивачем 26 червня 2013 року, строк подання заперечень був до 3 липня 2013 р., фактично позивачем заперечення були подані та зареєстровані ОДПІ 1 липня 2013 р., тобто ОДПІ при не прийнятті до розгляду заперечень ПАТ, з посиланням на порушення строків їх подання, не дотрималося вимог абзацу 1 пункту 86.7 статті 86 ПК України.

3 липня 2013 р. Ленінська ОДПІ у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052270 (т. 1 арк. спр. 119) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31875 грн., в тому числі за основним платежем - 25500 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 6375 грн. ОДПІ направлено 3 липня 2013 року зазначене рішення позивачу та отримано ним 8 липня 2013 р. (т. 1 арк. спр. 118).

24 квітня 2012 року між ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» (замовник) та ТОВ «СК «Мега» (постачальник) укладений договір № 24041 (т. 1 арк. спр. 14-15), предметом якого є поставка неонової вивіски. В договорі визначено, що постачальник зобов'язується поставити вивіску в десятиденний строк з моменту отримання попередньої оплати. Датою поставки за договором вважається день передання вивіски постачальником замовнику по накладною, підписаною уповноваженими особами з обох сторін.

Позивач доводить документально (т. 1 арк. спр. 16-27, 32-103, 111-112, 193) наступні обставини виконання обома сторонами умов договору № 24041 від 24 квітня 2012 року:

1) 7 травня 2012 року платіжним дорученням № 1910 від 7 травня 2012 року позивачем сплачено на рахунок ТОВ «СК «Мега» 153000 грн. згідно з рахунком № 24043 від 24 квітня 2012 року, що підтверджено банківською випискою;

2) 7 травня 2012 року сторонами підписана видаткова накладна № 07051 від 7 травня 2012 року про передання неонової вивіски вартістю 153000 грн., в тому числі ПДВ 25500 грн.;

3) 7 травня 2012 року ТОВ «СК «Мега» видана позивачу податкова накладна № 24 на суму 153000 грн., в тому числі ПДВ 25500 грн., зареєстрована в той же день в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за № 40 та включена 17 травня 2012 року у Єдиний реєстр податкових накладних ДПС України, що підтверджено квитанцією;

4) звіряльна відомість по взаєморозрахункам за договором № 24041 від 24 квітня 2012 року;

5) акт приймання-передачі основних засобів від 7 травня 2012 року, за яким комісією прийнята неонова вивіска (букви виготовлені з композитивного матеріалу - червоного кольору, неонова лента 74 м), придбана у ТОВ «СК «Мега», яка встановлена в Луганській автостанції-1 (фото вивіски - арк. спр. 11). За вказаним актом об'єкт основних засобів прийнятий комісією: заступником директора з економічних питань Павленко Н. А., головним інженером Приходько М. А., начальником відділу техніки безпеки Бондарь М. Г., провідним інженером Бурбело Т. Ф., провідним бухгалтером Царевською Л. В., від Луганського АС-1 прийнято ОСОБА_7 та відображено в бухгалтерському обліку шляхом оприбуткування (інвентарна картка № 288011100).

Суд першої інстанції послався на те, що наказ ПАТ № 2 від 3 січня 2012 року «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики товариства на 2012 рік» (т. 2 арк. спр. 39-43), на який є посилання в акті приймання-передачі вивіски, не є належним доказом, оскільки прийнятий раніше ніж складений акт приймання-передачі основних засобів, тому вказаний акт не заслуговує, на думку суду першої інстанції, на увагу. Вказана оцінка суду першої інстанції є необ'єктивною та такою, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи, оскільки наказом ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» № 2 від 3 січня 2012 року «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики товариства на 2012 рік» створена комісія з прийняття основних засобів на підприємстві на протязі 2012 року, а не комісія для прийняття виключно неонової вивіски у травні 2012 року.

Таким чином, акт приймання - передачі від 7 травня 2012 року є належним первинним доказом фактичної поставки позивачу придбаної у ТОВ «СК «Мега» неонової вивіски та підставою для відображення прийнятого основного засобу в бухгалтерському обліку.

Сума ПДВ 25500 грн. увійшла до складу податкового кредиту позивача у травні 2012 року, що відображено у податковій декларації з ПДВ та додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за вказаний звітний податковий період (т. 1 арк. спр. 103-110).

За пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Тобто, відповідно до приписів вказаної норми основною умовою формування податкового кредиту є факт придбання, отримання та оплати товару, а не факт наявності доказів його доставки. Умови перевезення впливають на склад податкового кредиту лише у разі, коли за договором придбання вони включаються до вартості товару В даному випадку з вартістю та умовами перевезення, як зазначає позивач в апеляційній скарзі, формування вартості товару в цілому та формування податкового кредиту не пов'язувалося. Товарно-транспортна накладна є в господарських операціях з продажу чи постачання товарів одним з первинних документів, яким оформляється господарська операція, а не основним документом, в залежності від наявності чи відсутності якого перебуває податковий кредит.

За довідкою позивача № 1/1-1651 від 31 липня 2013 року (т. 1 арк. спр. 194-195, 212) вивіска складалася з найменування об'єкту «Автовокзал» в двох комплектах, логотипу та планки під логотипом; кількість об'ємних букв складає 20 штук, матеріал корпусу - пластик, розмір букв по висоті складав 1270 мм, по ширині в середньому 900 мм, розмір логотипу - 4000 мм х 950 мм; освітлення здійснюється газорозрядними лампами довжиною 1500 мм в кількості 144 штук; характеристики трансформаторів, які запускають в роботу газорозрядні лампи, тип 15000/30 см, SAP 12HZ7, 7,5 кВт, виробництва Італія - 13 штук, ЕРВЧ-Н «Укртехнологія» - 2 штук; провід LMS, SNC-6, Silicone Neon Cable 25000 V, 1 мм2, діаметр 6,0 мм, довжина 92 метри; об'ємні букви встановлені на металічному кріпленні (труба квадратна 20 х 20 - 200 метрів, труба квадратна 20 х 40 - 25 метрів), яке виконано сваркою та болтовим з'єднанням. Вивіска автовокзалу розташована на фасадній частині будівлі автовокзалу на головним входом (т. 1 арк. спр. 11). Як вбачається з договору № 24041 від 24 квітня 2012 року питання перевезення вивіски окремо не оговорювалося, проте під умовами постачання сторонами, як зазначає позивач, розумілося не виключно продаж товару, а й поставка вивіска до місця установки та сама установка. Детальне визначення цих умов в договорі не здійснено, але й спору між сторонами це не викликало. До того ж, технічне описання вивіски свідчить про те, що вона не є важким та великим за розміром механізмом, який би не можна було доставити не наймаючи спеціальний автотранспорт.

За частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що договір поставки укладається на розсуд сторін. Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Вид та спосіб транспортування товару за договором поставки є додатковою умовою договору та визначати його сторони не зобов'язані виключно в письмовому вигляді, тому посилання суду першої інстанції та ДПІ на те, що відсутність письмових доказів транспортування ТОВ «СК «Мега» на адресу позивача має наслідком визнання нікчемним або недійсним господарського договору в цілому не відповідають наведеним приписам Господарського кодексу України.

За частиною 2 статті 207 ГК України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. За частиною 3 вказаної норми виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Тобто, визнання виконання господарського зобов'язання недійсним або договору нікчемним повинно здійснюватися в судовому порядку. В даному випадку відсутні умови для визнання виконання господарського зобов'язання недійсним або договору № 24041 від 24 квітня 2012 року нікчемним та документально відповідачем не доведені, висновки ДПІ та суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях можливих порушень позивачем вимог законодавства, а не на документальних доказах наявності цих порушень.

Щодо наявності у ТОВ «СК «Мега» права укласти договір з поставки вивіски, то за частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Документально неможливість ТОВ «СК «Мега» здійснити поставку вивіска ОДПІ не доведено. Лист посадової особи податкової міліції ОДПІ від 9 червня 2013 року (т. 1 арк. спр. 154) є приводом для перевірки, що й було здійснено, але не є безперечним доказом неможливості реалізації ТОВ «СК «Мега» своїх договірних зобов'язань за договором № 24041 від 24 квітня 2012 року, оскільки в листі не зазначено джерело інформації, не доданий акт перевірки місцезнаходження контрагента та інше. Також, суд апеляційної інстанції враховує, що за довідкою статистики та статутом (т. 1 арк. спр. 203-210) одними з видів діяльності ТОВ «СК «Мега» є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, виробництво конструкцій, виробів з пластмас, монтаж та встановлення збірних конструкцій.

До справи ОДПІ додана отримана 14 лютого 2013 року засобами електронної пошти довідка ДПІ в Артемівському районі м. Луганську від 22 листопада 2012 року № 802/22-300/35025055 (т. 1 арк. спр. 177-183), в якій вказано, що ТОВ «СК «Мега» відобразило в реєстрі виданих податкових накладних у травні 2012 року податкову накладну № 24 від 7 травня 2012 року на загальну суму 153000 грн., в тому числі ПДВ 25500 грн., яка відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ рядку 1 (б) за травень 2012 року. В довідці зазначено, що первинні податкові та бухгалтерські документи не досліджувалися. Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що висновок про те, що ТОВ «СК «Мега» є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) та операції з ним не мають реального характеру документально вказаною довідкою та іншими матеріалами справи не підтверджений й зроблений без дослідження всіх первинних документів вказаного товариства, які мають відношення до спірної господарської операції з позивачем.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що позивач порушив податкове законодавство при формуванні податкового кредиту у травні 2012 року за наслідками здійсненої господарських операцій з ТОВ «СК «Мега». Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій», приймає нову постанову про задоволення позову з відшкодуванням на користь позивача судових витрат, понесених при подані позову та апеляційної скарги (платіжне доручення № 5769 від 11 липня 2013 року на суму 318 грн. 75 коп. - т. 1 арк. спр. 2, квитанція № 368 від 14 серпня 2013 року на суму 159 грн. 40 коп. - т. 2 арк. спр. 12).

Керуючись статтями 94, 197, 202, 205, 207, 211, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Задовольнити позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052270 від 3 липня 2013 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області № 0000052270 від 3 липня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31875 грн., в тому числі за основним платежем - 25500 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 6375 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій» судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 478 грн. 15 коп., сплаченого при поданні позову та апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді: Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва