Ухвала
від 23.07.2013 по справі 2а/1770/3819/2012
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


Головуючий у 1-й інстанції: Клименко О.М.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"23" липня 2013 р. Справа № 2а/1770/3819/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" березня 2013 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Квасилівський завод комунального устаткування" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Відкрите акціонерне товариство "Квасилівський завод комунального устаткування" (далі - ВАТ "Квасилівський ЗКУ") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Рівненському районі), із урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 30.11.2012 року просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000183500 від 11 травня 2012 року, №0000123500 від 13 березня 2012 року, №0000102351 від 13 березня 2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби №0000183500 від 11 травня 2012 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби №0000123500 від 13 березня 2012 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби №0000102351 від 13 березня 2012 року.

Присуджено на користь Відкритого акціонерного товариство "Квасилівський завод комунального устаткування" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у Рівненському районі звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

23 липня 2013 року від представника ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" надійшло електронне повідомлення, в якому представник просить перенести розгляд справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю в іншій справі.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача та відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

На підставі постанови Рівненського міського суду від 02.12.2011 року у справі №4-3213/11, в період з 23.12.2011 року по 16.01.2012 року ДПІ у Рівненському районі було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ВАТ "Квасилівський ЗКУ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №34/11/23-309/05495393 від 23.01.2012 року (далі - акт перевірки від 23.01.2012 року).

У висновках акта перевірки від 23.01.2012 року, серед іншого відповідач зазначив про порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, у редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.10.1 п.138.10 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на 433484, грн., у т.ч. за ІІ півріччя 2008 року в сумі 232884, грн. (ІІІ кв. 2008 року - 118896,00 грн., ІV кв. 2008 року - 113988,00 грн.) за 2009 рік в сумі 140005,00 грн. (І кв. 2009 року - 6639,00 грн., ІІ кв. 2009 року - 63798,00 грн., ІІІ кв. 2009 року - 38235,00 грн., ІV кв. 2009 року - 31333,00 грн.), за ІІ-ІІІ кв. 2011 року в сумі 60595,00 грн.;

-порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.74.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 510757,00 грн., в т.ч. за липень 2008 року - 23820,00 грн., серпень 2008 року - 41971,00 грн., вересень 2008 року - 42005,00 грн., жовтень 2008 року - 23179,00 грн., грудень 2008 року - 183024,00 грн., січень 2009 року - 29231,00 грн., лютий 2009 року - 25667,00 грн., квітень 2009 року - 20000,00 грн., травень 2009 року - 4992,00 грн., жовтень 2009 року - 23354,00 грн.;

-порушення ст. ст. 46, 47, 49 Глави ІІ, пп.54.3.1 п.54.3 ст.54 Глави ІV ПК України, у зв'язку із неподанням декларації з податку на прибуток за ІІ кв. 2011 року;

-порушення п.250.2 ст.250 ПК України, а саме неподання податкової декларації з екологічного податку за ІІ квартал 2011 року.

На підставі акта перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000133500 від 13 березня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 200600,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 35172,00 грн., №0000123500 від 13 березня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 167527,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 41882,00 грн. та №0000102351 від 13 березня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з екологічного податку за штрафними (фінансовими) санкціями на 170,00 грн., які позивач оскаржив в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду первинної скарги Державна податкова служба в Рівненській області прийняла рішення №7369/10-210/86 від 11.05.2012 року, відповідно до якого податкові повідомлення - рішення №0000123500 від 13 березня 2012 року та №0000102351 від 13 березня 2012 року, залишено без змін, податкове повідомлення-рішення №0000133500 від 13 березня 2012 року скасовано в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 4890,00 грн. основного платежу, після чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до вимог ст.58 ПК України, ДПІ у Рівненському районі прийнято окреме податкове повідомлення - рішення №0000183500 від 11 травня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 195710,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 35172,00 грн.

Про прийняте окреме податкове повідомлення-рішення позивач дізнався під час розгляду справи та відкликав позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення рішення №0000133500 від 13 березня 2012 року.

Судом встановлено, що між ВАТ "Квасилівський ЗКУ" (покупець) та ТОВ "Тексгрупп" (потачальник) згідно усної домовленості, покупцем протягом 2008 - 2009 років було придбано товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1490823,00 грн. На виконання умов усної домовленості постачальник поставив і передав у власність покупцю товарно-матеріальні цінності відповідно до видаткових накладних.

У свою чергу, ТОВ "Тексгрупп" виписало для ВАТ "Квасилівський ЗКУ" податкові накладні.

За отримані від ТОВ "Тексгрупп" товарно-матеріальні цінності позивачем перераховано кошти на загальну суму 1015616,81 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.

Також, розрахунки за такими операціями проведені шляхом передачі позивачем ТОВ "Тексгрупп" простих векселів від 15.04.2009 року серії АА №1225363, серії АА №1225364, серії АА №1225365, серії АА №1225366, серії АА №1225367, серії АА №1225368, серії АА №1225369, серії АА №1225370, серії АА №1225371 на загальну суму 1427531,20 грн. з терміном погашення векселів 30.12.2009 року. Підтвердженням названих обставин є акт приймання-передачі векселів від 15 квітня 2009 року.

Вищевказані матеріали перебували на балансі позивача, що підтверджується кореспонденцією рахунків бухгалтерського обліку: Дт 104, 92, 201, 202, 207, 28, Кт 152, 631.

На підтвердження використання у господарській діяльності при виконанні умов договірних зобов'язань, позивач надав документи: акти списання та калькуляції, копії звітів про виробництво промислової продукції позивача, акти приймання - передачі основних засобів, копії актів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей станом на 01.11.2011 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Тексгрупп" відображено у податковій звітності ВАТ "Квасилівський ЗКУ", у додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2008 року, січень, лютий, квітень, травень, жовтень 2009 року, що не заперечується сторонами.

До набрання чинності Податковим кодексом України відносини щодо порядку нарахування та сплати податку на додану вартість визначав Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинний на момент вчинення господарських операцій) (далі - Закон №168/97). У п.1.7. названого Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.7.4.1. Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Порядок нарахування, декларування та сплати податку на прибуток був регламентований спеціальним законом - Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент вчинення господарських операцій) (далі - Закон України №334/94).

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону №334/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено. що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені норми узгоджуються із вимогами Податкового кодексу України, який містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з приписами п.138.1. Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. П.138.1.1. Податкового кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.9 ст.139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Позивач є суб'єктом господарювання у сфері торгівлі непродовольчими товарами споживчого призначення, виробництва металевих резервуарів, цистерн та контейнерів, організації перевезень вантажів, виробництва інших машин та устаткування загального призначення, виробництва інших виробів з деревини, виробництва інших споруд. Для здійснення організації обраного ним виду господарської діяльності, підприємством було придбано у ТОВ "Тексгрупп" товарно-матеріальні цінності, наведене свідчить про наявність у позивача матеріально - технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності і яким відповідач, втім, не надав належної оцінки під час проведення перевірки позивача.

Реальне виконання зобов'язань згідно усної домовленості постачання товарно-матеріальних цінностей, а саме використання отриманих від контрагента ТОВ "Тексгрупп" товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності підтверджено належними та достатніми доказами, про що зазначено вище.

Таким чином, вищевикладене свідчить, що у позивача, відповідно до законодавства України, були наявні всі підстави щодо формування витрат в податковому обліку за операціями вказаними в акті перевірки.

По факту постачання ТОВ "Тексгрупп" виписало ВАТ "Квасилівський ЗКУ" податкові накладні, на підставі яких позивач відніс до складу податкового кредиту за липень 2008 року - 23820,00 грн., серпень 2008 року - 41971,00 грн., вересень 2008 року - 42005,00 грн., жовтень 2008 року - 23179,00 грн., грудень 2008 року - 183024,00 грн., січень 2009 року - 29231,00 грн., лютий 2009 року - 25667,00 грн., квітень 2009 року - 20000,00 грн., травень 2009 року - 4992,00 грн., жовтень 2009 року - 23354,00 грн. відповідно.

Факт реального постачання товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт виконання договірних зобов'язань, також належно оформлені, що відповідно дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, включену у вартість товарно-матеріальних цінностей.

Натомість, мотиви, з яких орган ДПС дійшов висновку про нікчемність правочинів, судячи зі змісту акта перевірки, зводяться до власних припущень про неможливість ВАТ "Квасилівський ЗКУ" реального виконання договірних зобов'язань, без аналізу будь-яких первинних документів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем також ґрунтуються на акті ДПІ у м.Славутичі №6/23/35129968 від 22.02.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Тексгрупп" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" за період з 01.07.2008 року по 31.10.2009 року".

З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товарно-матеріальних цінностей, а також правомірності формування валових витрат підприємства слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Крім цього, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на момент здійснення господарських операцій з ТОВ "Тексгрупп" (2008-2009 роки) не було внесено запису стосовно відсутності його за юридичною адресою або відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Такий запис внесено лише 28.10.2011 року.

Також податковим органом не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ "Тексгрупп" на укладення договорів із позивачем (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача та його контрагента, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгаданий правочин не може вважатися нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано було зроблено висновок, про порушення визначення позивачем податку на прибуток, внаслідок завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку з включенням до вартості придбаних (виготовлених) товарно-матеріальних цінностей, поставлених від ТОВ "Тексгрупп" та завищення позивачем податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2008 року, січень, лютий, квітень, травень, жовтень 2009 року.

Щодо порушення ВАТ "Квасилівський ЗКУ" пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, у редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, а саме не включення до складу валових доходів суму 242199,00 грн. у вигляді безповоротної фінансової допомоги, що являється, на думку податкового органу, безнадійною заборгованістю, судом не враховується.

Так, згідно п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, відповідач зобов'язаний у висновку акта перевірки зазначити опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Однак відповідач у вищевказаному акті щодо зазначених порушень вказав лише про вибіркову перевірку заниження задекларованих позивачем показників, та не представлення позивачем документів, які б підтверджували дату виникнення заборгованості. Відповідно відповідач не встановив жодного факту зазначених порушень податкового законодавства, припущення відповідача викладені в акті не підтверджуються по справі жодними належними та допустимими доказами.

Згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 ПК України, на підставі документів, зазначених у п.135.2. цієї ж статті, та складаються в тому числі із інших доходів - вартості товарів робіт послуг безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Докази надані відповідачем (примірники оборотно-сальдових відомостей по рах.631), судом не враховуються, оскільки згідно абз.а) пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно сума заборгованості, яка не була стягнута кредитором чи не була повернута боржником, фактично підпадає під поняття безнадійної. При цьому умовою віднесення цієї суми до складу валових доходів є закінчення строку позовної давності по її стягненню.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", передбачено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її господарському обороті.

Пунктом 1.25 ст. 1 цього Закону передбачено, що заборгованість, за якою минув строк позовної давності є безнадійною заборгованістю.

В той же час, відповідачем не встановлено, коли, з урахуванням часу виникнення заборгованості, почався перебіг строку давності, та коли ця заборгованість стала безнадійною в сенсі п. 1.25. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як наслідок, вказану суму було передчасно класифіковано працівниками податкового органу як безнадійну заборгованість у відповідності до абз. а) пп. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України. За таких обставин суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про заниження валових доходів на суму 242199,00 грн. є передчасними та необґрунтованими.

Таким чином, висновок який міститься в розділі 3.1.1 акта перевірки від 23.01.2012 року, щодо не включення доходів з інших джерел у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги не ґрунтується на нормах закону.

На підставі акту перевірки від 23.01.2012 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102351 від 13 березня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з екологічного податку за штрафними (фінансовими) санкціями на 170,00 грн.

Нарахування штрафних санкцій здійснено за неподання позивачем податкової декларації з екологічного податку за ІІ квартал 2011 року, проте, застосувавши штраф в зазначеному розмірі, податковий орган не врахував норми п. 7 підрозділу Х розділу ХХ Податкового кодексу України, яким передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Вказаною нормою чітко визначено період (проміжок часу), з яким слід пов`язувати виникнення, зміну або припинення відповідних правовідносин, виконання зобов`язань, тощо.

Отже, штрафна санкція у розмірі не більше 1 гривні повинна застосовуватися за будь - яке порушення податкового законодавства, вчинене у період з 1 січня по 30 червня 2011 року.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0000102351 від 13 березня 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог та правомірно задовольнив позов.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" березня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик С.М. Шевчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Відкрите акціонерне товариство "Квасилівський завод комунального устаткування" вул.Б.Хмельницького,19, смт.Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська,8, м.Рівне, 33023

СудЖитомирський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення23.07.2013
Оприлюднено16.08.2013
Номер документу32975767
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а/1770/3819/2012

Постанова від 11.03.2013

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Клименко О.М.

Ухвала від 29.01.2013

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Клименко О.М.

Ухвала від 03.10.2012

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Клименко О.М.

Ухвала від 23.07.2013

Адміністративне

Житомирський апеляційний адміністративний суд

Майор Г.І.

Ухвала від 23.04.2013

Адміністративне

Житомирський апеляційний адміністративний суд

Майор Г.І.

Ухвала від 23.04.2013

Адміністративне

Житомирський апеляційний адміністративний суд

Майор Г.І.

Постанова від 11.03.2013

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Клименко О.М.

Ухвала від 29.01.2013

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Клименко О.М.

Ухвала від 03.10.2012

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Клименко О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні