Ухвала

від 30.07.2013 по справі 122/13237/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

№ справа:122/13237/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Якушева Тамара Вікторівна № провадження:11/190/859/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Корольов М. П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Трясуна Ю.Р., Суддів -Корольова М.П., Єлгазіної Л.П., при секретарі -Шемлей І.І., за участю прокурора - Бащук Р.М., засудженого захисника ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу по апеляції прокурора,

ВСТАНОВИЛА:

Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 01 червня 2013 року

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мирне, Сімферопольського району, АР Крим, маючого вищу медичну освіту, не одруженого, працюючого директором ПП «Кримфарма», раніше не судимого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складів кримінальних правопорушень за ст.ст. 212 ч. 3, 366 ч. 1, 358 ч. 4 КК України.

Згідно вироку, як зазначено у обвинувальному висновку, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що будучи директором Підприємства «Кримфарма» код 24507005 (згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб від 08.02.2012 року - ПП «Кримфарма» на підставі нової редакції Статуту ПП «Кримфарма» від 06.02.2012 року), діючи умисно з корисливих мотивів, в період з січня 2008 року по березень 2011 року скоїв ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Так, згідно з п. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року за № 996-XIV відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.

В силу своїх посадових обов'язків ОСОБА_7, відповідно до вимог п.п. 3, 6, 7 ст. 8 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1997 року і п.п. 1-4, 1, 2 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-XII від 25.06.1991 року, здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, самостійно становив звітність, вів бухгалтерський облік.

Однак ОСОБА_7 умисно, з корисливих мотивів не забезпечив виконання зазначених вище вимог, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, в період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року умисно ухилився від сплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства в сумі 4 772 342,64 гривні.

ОСОБА_7, будучи посадовою особою - директором Підприємства «Кримфарма» на підставі наказу № 1 від 04.01.1998 року, а так само особою, яка виконує обов'язки головного бухгалтера Підприємства «Кримфарма», при здійсненні імпортних операцій при ввезенні на територію України харчової добавки - кислоти лимонної моногідрат, а так само вазелінового масла при здійсненні митного оформлення імпортного товару в порушенні п.п. 5.1.7 ст. 5 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.п. 27 п. 1 ст. 197 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-5 безпідставно використав звільнення від сплати ПДВ у сумі 3 066 006,64 гривні.

ОСОБА_7 уклав ряд контрактів з «EXTREND LLP» на поставку товару - лимонна кислота моногідрат виробництва GANSU XUEJING BIOCHEMICAL (Китай) на придбання товару - кислота лимонна моногідрат. Даний товар в період 2008-2010 р.р. ввозився на митну територію України з подальшим митним оформленням у зоні діяльності Кримської митниці.

У вищевказаних вантажних митних деклараціях за вказівкою ОСОБА_7 декларантом Підприємства «Кримфарма» ОСОБА_9 товар оформлений як субстанція для виробництва нестерильних лікарських форм із застосуванням преференції 002 по сплаті ПДВ (пільга, по ПДВ, яка застосовується СГД при оформленні лікарських засобів і виробів медичного призначення (крім підакцизних товарів), які зареєстровані та допущені до застосування в Україні в установленому законодавством порядку, що ввозяться митну територію України за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України). Згідно листа Державної служби з лікарських засобів України від 25.04.2012 року № 8372-1 3/2.2/17-12, Державної служби з лікарських засобів в АР Крим від 17.04.2012 року № 693/03-12 встановлено, що за період з 2008 року по 2010 рік директор Підприємства «Кримфарма» ОСОБА_7 після митного оформлення вантажу з ввезеним лікарським засобом «кислота лимонна моногідрат» в порушення вимог п. 5 Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну, затвердженого Постановою КМУ від 14.09.2005 року № 902 не подавав заяву про видачу висновку про якість ввезеного лікарського засобу в органи державного контролю за місцем провадження господарської діяльності, крім цього, згідно бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи «Лабораторний комплекс контролю якості лікарських засобів і медичної продукції» висновки про якість лікарських засобів вказаних серій СПД зареєстрованим на території України не видавалися.

ОСОБА_7 свідомо знаючи, що вищевказаний товар - лимонна кислота моногідрат буде реалізовуватися підприємствам, зареєстрованим на території України для використання не в лікарських і медичних цілях, а в харчовій, хімічній, інший промисловості систематично, протягом 2008, 2009, 2010 років ігнорував вимоги п. 5 Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну, затвердженого Постановою КМУ від 14.09.2005 року № 902, не подавав заяву про видачу висновку про якість ввезеного лікарського засобу в органи державного контролю за місцем провадження господарської діяльності усвідомлюючи, що зазначена лимонна кислота не є допущеної в Україні і відповідно застосування пільги з ПДВ при митному оформленні вантажу є порушенням чинного законодавства. У період 2008-2010 р.р. зазначений товар Підприємством «Кримфарма» реалізовувався СГД, які не здійснюють діяльність у фармацевтичній, медичній сфері і не мають відповідні ліцензії на виробництво, реалізацію лікарських засобів та медичних препаратів.

Реалізуючі єдиний злочинний намір, спрямований на умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ОСОБА_7 здійснював поставку товару - лимонна кислота моногідрат наступним підприємствам: ТОВ «Інтерлаб», ФО СПД ОСОБА_10, ТОВ «Вина Лівадії», ТОВ «Кула-Крим», ПП «СК-Кула», ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод», ВАТ «Севастопольський пивобезалкогольний завод», ТОВ «Сандора», ТОВ «Євпаторійський винзавод», ТОВ «Дакос-Т», ПП «Виробничо-комерційна» фірма «Хімстройсервіс», ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод», СП «НТЦ Юніс», а так само іншим підприємствам, зареєстрованим на території України, які не використали даний товар у виробництві лікарських засобів, а так само не реалізували іншим СГД для використання в лікарських цілях.

Таким чином, ОСОБА_7 протягом 2008-2010 р.р. реалізуючі злочинний намір, спрямований на ухилення від сплати ПДВ при митному оформленні вантажу - лимонна кислота моногідрат, свідомо знаючи, що даний товар не буде використовуватися у виробництві лікарських засобів на території України, давав вказівку декларанту ОСОБА_9, не присвячуючи його в свої злочинні плани, декларувати товар як лікарський засіб, вказуючи в графі № 31 ВМД мета використання - «для виробництва нестерильних лікарських засобів», що безпідставно надало право відповідно до п.п. 5.1.7 та п. 5.5 Закону про ПДВ на звільнення від оподаткування ПДВ з ввезення на митну територію України зареєстрованих та допущених до використання в Україні виробів медичного призначення включених до переліку, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2003 року № 1949, що призвело до фактичного ненадходження коштів до бюджету в сумі 1 612 230,30 гривень. 12.12.2010 року ОСОБА_7 укладено контракт № 05/МТС з Компанією «МТС Impex USA» (США) на придбання товару - масло вазелінове, виробництво «Taidas International (HK) Limited» (Китай). За вказівкою ОСОБА_7 ОСОБА_9 11.03.2011 року за ВМД № 6000000009/2011/001078 здійснено митне оформлення товару «вазелінове масло рідина (субстанція) у металевих бочках для виробництва нестерильних лікарських форм, де одержувачем даного товару є Підприємство «Кримфарма», виробником/відправником - «Taidas International (HK) Limited» (Китай).

Під час митного оформлення товару Підприємством «Кримфарма» не було сплачено податок на додану вартість в сумі 1 453 776,34 гривні. У зв'язку з тим, що за вказівкою ОСОБА_7 ОСОБА_9 в графі 36 ВМД зазначені відомості свідчать про звільнення від сплати ПДВ відповідно до п.п. 27 п. 1 ст. 197 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, а саме поставка лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Однак ОСОБА_7 свідомо знаючи, що згідно лабораторного аналізу якості лікарських засобів, здійсненого Державним підприємством «Центральна лабораторія з аналізу якості лікарських засобів і медичної продукції» за перевіреними показниками, не відповідають вимогам аналітичної нормативної бази (висновок щодо якості лабораторії від 30.06.2011 року № 2901 та № 2902, отримавши висновки Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в АР Крим № 9, 10 від 14.07.2011 року про порушення вимог законодавства, забезпечення якості лікарського засобу Підприємством «Кримфарма» вазелінового масла - рідина (субстанція) у металевих бочках для виробництва нестерильних лікарських форм «Taidas International (HK) Limited» (Китай), в порушення п. 15 Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну, затвердженого Постановою КМУ від 14.09.2005 року № 902 (При видачі негативного висновку за результатами лабораторного аналізу підприємство здійснює дії, передбачені зовнішньоекономічними контрактами та/або нормативно-правовими актами (повернення постачальнику, утилізація, знищення лікарських засобів тощо), ст. 23 Закону України «Про лікарські засоби» від 07.05.1996 року «Утилізація та знищення лікарських засобів (…неякісні лікарські засоби, включаючи ті, термін придатності яких закінчився, підлягають утилізації та знищенню. Утилізація та знищення лікарських засобів проводяться відповідно до правил, що затверджуються Міністерством охорони здоров'я України та інших вимог законодавства, а саме п. 3.11 наказу Міністерства Охорони Здоров'я України від 08.07.2004 року № 349 «Про затвердження Правил проведення утилізації та знищення неякісних лікарських засобів» (…для знищення неякісних лікарських засобів застосовують такі методи: інкапсуляція, інтертізація, термічні методи (високотемпературне спалювання . піроліз, хімічна нейтралізація…) з метою отримання грошової вигоди та ухилення від сплати податків, в подальшому реалізував даний товар на адресу ТОВ «Агрокап», ПрАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод», ПП «Фармацевтична фабрика НВО «Ельфа», ТОВ «Біокон» та іншим підприємствам, не сплативши до бюджету суму ПДВ при митному оформленні товару - масло вазелінове в сумі 1 453 776,34 гривні.

Таким чином, ОСОБА_7 переслідуючи умисел, спрямований на умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, незаконно, безпідставно використав звільнення від сплати ПДВ, в порушення п.п. 5.1.7 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, п.п. 27 п. 1 ст. 197 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-5 в сумі 3 066 006,64 гривні, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Дії ОСОБА_7 спрямовані на умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах вчинені в період з 2008 року по березень 2011 року призвели до суспільно небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до бюджету України коштів у сумі 4 772 342,64 гривні.

Таким чином, як вважає досудове слідство, своїми умисними діями ОСОБА_7 скоїв злочини, передбачені ч.3 ст. 212 КК України, тобто умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування введених у встановленому законом порядку, що спричинило фактичне ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Крім того, як вказано в обвинувальному висновку, ОСОБА_7, будучи посадовою особою, в період жовтень-грудень 2008 року, січень-березень 2009 року, свідомо знаючи про те, що ТОВ «Кассе» (ЄДРПОУ 36270851), ПП «Екомарін-Сервіс» (ЄДРПОУ 35176726), є фіктивними суб'єктами підприємницької діяльності, реальною фінансово-господарською діяльністю не займаються, а їх представники з метою прикриття незаконної діяльності з переведення безготівкових грошових коштів у готівку, шляхом здійснення фіктивних (безтоварних) операцій, документально оформлюють за підробленими документами (договори, накладні, податкові накладні) неіснуючі (вигадані) фінансово-господарські операції на отримання і відпуск товарно-матеріальних цінностей, з дотриманням встановлених реквізитів і процедур, перерахувань грошових коштів, і направляють на адресу підприємств-контрагентів господарські та бухгалтерські документи без фактичного відпуску-прийому товару (надання послуг, виконання робіт) для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Документально оформив придбання товарно-матеріальних цінностей, за свідомо підробленими податковими накладними і документам первинного обліку ТОВ «Кассе», ПП «Екомарін-Сервіс».

Фактично Підприємство «Кримфарма» даних фінансово-господарських операцій не проводило, товарно-матеріальні цінності ТОВ «Кассе», ПП «Екомарін-Сервіс» - не отримувало. Отримані в період жовтень-грудень 2008 року, січень-березень 2009 року первинні бухгалтерські та податкові документи, оформлені від імені ПП «Екомарін-Сервіс», ТОВ «Кассе» ОСОБА_7 використовував для відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою заниження податкових зобов'язань підприємства.

Таким чином, як вважає сторона обвинувачення, своїми діями ОСОБА_7 скоїв злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підроблених документів.

Крім того, як вказано в обвинувальному висновку, ОСОБА_7, будучи посадовою особою - директором Підприємства «Кримфарма», достовірно знаючи про обсяги проведених фінансово-господарських операцій і про обов'язок сплачувати за її результатами податки, в період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 рік вніс завідомо неправдиві відомості в декларації з податку на додану вартість, декларації з прибутку підприємства.

Володіючи свідомо підробленими первинними бухгалтерськими та податковими документами, що затверджують нібито понесені Підприємством «Кримфарма» витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей від ПП «Тодель-17», ПП «Бізнес Резонанс», ПП «Вояж схід-08», ТОВ «Кассе», ПП «Екомарін-Сервіс», оформленими з дотриманням встановлених реквізитів і процедур, що надають право на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат підприємства у відповідних звітних періодах, ОСОБА_7, володіючи організаційно-розпорядними функціями, у період з січня 2008 року по грудень 2009 року склав та видав органам податкового контролю за місцем реєстрації платника податків Підприємства «Кримфарма» до ДПІ у м. Сімферополі офіційні документи - податкові декларації з податку на додану вартість, податку на прибуток з внесеними неправдивими відомостями.

Так, ОСОБА_7, будучи директором Підприємства «Кримфарма», маючи умисел на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, вніс в офіційний документ - податкову декларацію з податку на додану вартість (дата подання 20.08.2008 р. вх. № 149430), за липень 2008 року, форма якої затверджена Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 в редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 року № 159 недостовірні відомості, а саме в рядку 27 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду» вказав 4 135 гривень, а слід було відобразити суму 303 116 гривень.

Таким чином, в результаті злочинних дій ОСОБА_7 до бюджету держави за липень 2008 року не надійшло коштів в сумі 298 981 гривень, за серпень не надійшло коштів в сумі 215 898 гривень, за вересень 2008 року - 130 610 гривень, за жовтень 2008 року - 127 816 гривень, за листопад 2008 року - 118 292 гривень, за грудень 2008 року - 60 107 гривень, за січень 2009 року - 118 950 гривень, за лютий 2009 року - 49 966 гривень, за березень 2009 року - 120 037 гривень.

У результаті зазначених дій ОСОБА_7 в період з липня 2008 року по березень 2009 року до бюджету держави не надійшли грошові кошти у вигляді податку на додану вартість в загальній сумі 371 963 гривень, а за 9 місяців 2008 року до державного бюджету не надійшли кошти у вигляді податку на прибуток підприємства на загальну суму 465 679 гривень.

Тобто, як вважає сторона обвинувачення, своїми умисними діями ОСОБА_7 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України - службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

У апеляції прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 212 ч. 3, 358 ч. 4, 366 ч. 1 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 212 КК України - у виді штрафу в розмірі 20 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 340 000 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на 2 рокм з конфіскацією майна;

- за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850 гривень;

- за ч. 1 ст. 366 КК України - у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 4 250 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціям на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу у розмірі 20 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 340 000 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на 2 роки з конфіскацією майна.

Цивільний позов задовольнити у повному обсязі.

Апелянт вказує на те, що вирок є незаконним та судом невірно надана оцінка наявним у справі доказам, не враховані докази, які підтверджують обвинувачення, суд не вказав, чому він взяв до уваги одні і відкинув інші докази.

Заслухав доповідача, провівши судове слідство та дебати, у яких прокурор підтримав доводи апеляції, а ОСОБА_7 та його захисник заперечили проти неї, надав останнє слово обвинуваченому, перевіривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд за наступних підстав.

Згідно ст. 323 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлено підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

З цього виходить, що суд, розглядаючи справу, повинен ретельно перевірити всі докази обвинувачення, дати належну оцінку кожному з цих доказів і вказати мотиви, чому він відкидає ці докази обвинувачення.

По справі ОСОБА_7 суд ці вимоги закону виконав не належним чином і прийняв передчасне і необґрунтоване рішення про виправдання обвинуваченого.

Як виходить з обвинувального висновку, органи досудового слідства послалися на докази обвинувачення ОСОБА_7 в ухиленні від сплати податків, використанні завідомо підроблених документів, службовому підробленні і навели їх у обвинувальному висновку: показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_9, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_14, висновки про якість ввезеного в Україну лікарських засобів, листи Державної служби лікарських засобів, показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_18, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_10, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, акт Кримської митниці про позапланову перевірку підприємства «Кримфарма» 18.01.2012 року, документи, отримані у Кримської митниці і Державної інспекції за контролем якості лікарських засобів, митні декларації, висновок судово-економічної експертизи від 06.03.2012 року, лист УПМ ДПС в АР Крим, постанови і вироки Ленінського районного суду м. Луганська від 13.08.2010 року, 04.02.2011 року, 11.10.2011 року, 23.12.2011 року, документи які складали банківську таємницю підприємства «Кримфарма», матеріали виїмки регістраційних, статутних, звітних документів, висновок почеркознавчої експертизи.

Але, як це виходить з вироку суду, частина цих доказів вказані судом як обставини, що свідчать про недоведеність вини і використані як підстави виправдання ОСОБА_7; інші докази без достатнього мотивування відкинуті судом, частині доказів суд не дав оцінку взагалі.

Крім того, формулюючи мотиви виправдання ОСОБА_7 і посилаючись на недопустимість обвинувачення на припущеннях, суд сам вдався до припущень, що ставить під сумнів невинність виправданого.

Так, зазначивши у вироку, що свідки ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 є службовими особами і працівниками Кримської митниці, суд вказав, що «критично ставиться до пояснень вказаних свідків, оскільки вони є працівниками Кримської митниці, приймали безпосередньо участь в оформленні преференції, а також склали вище вказаний акт стосовно кислоти лимонної та вазелінової олії».

Такий аналіз показань свідків обвинувачення є занадто стислий, жодне з показань не розкрито, що має на увазі суд, коли вказує на «критичність» свого відношення до показань свідків, у вироку не наведено. Таким чином визнати переконливим мотив, з якого суд відкинув вказані докази обвинувачення не можна.

Посилаючись на Закон України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», Закон України № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» суд не вказав, чому саме ці закони підтверджують невинність ОСОБА_7 в ухиленні від сплати податків.

Пославшись на те, що Кримська митниця на момент декларування ОСОБА_7 лимонної кислоти і вазелінової олії обґрунтовано звільнила його підприємство від сплати податку на додану вартість, суд вказав, що саме митниця відповідальна за своєчасність, достовірність та повноту нарахування суми податкового зобов'язання.

З яких підстав суд дійшов такого висновку і яким чином він впливає на доведеність обвинувачення ОСОБА_7, суд не вказав.

Посилаючись на судові рішення адміністративних судів, що скасували податкові повідомлення-рішення Кримської митниці від 10.02.2012 року № 8 та № 9, суд вказав, що не бере до уваги як доказ вини ОСОБА_7 висновок судово-економічної експертизи № 36, яка підтвердила висновок акту від 18.01.2012 року.

Чому саме скасування повідомлень-рішень є підставою неприйняття висновків експертизи, суд не вказав.

Приймаючи до уваги показання ОСОБА_7 про те, що на його підприємстві було декілька складів, на одному з яких зберігалася лимонна кислота, яку підприємство отримувало від постачальників України, і саме яку він реалізував підприємствам, які не виготовляють лікарських засобів, суд вдався до припущень, вказавши, що оскільки встановити конкретно кому, коли та ким і з якого складу, яка лимонна кислота відвантажувалась неможливо, суд не виключає можливість продажу товару «лимонна кислота моногідрат», а саме харчового призначення, підприємством «Кримфарма» від постачальників України.

При цьому суд не звернув уваги та не зазначив у вироку про докази обвинувачення у цієї частині, згідно з яких у матеріалах справи є показання свідків і документи про те, що лимонна кислота, яка була продана «Кримфармою» підприємствам, які не зайняті у виготовленні лікарських засобів, була саме імпортного походження, яка в свою чергу пройшла митний контроль і від сплати податку за її ввезення «Кримфарма» була звільнена.

Суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що за вказівкою ОСОБА_7 декларант ОСОБА_2 у митних деклараціях на ввезену лимонну кислоту і вазелінову олію вказав згідно з вимогами Митного кодексу України мету переміщення цих товарів через кордон - «для виробництва нестерильних лікарських фарм».

У зв'язку з заявленою метою перевезення ці товари були звільнені від сплати податку на додану вартість.

Органи досудового слідства вказали у обвинувальному висновку на докази, які на їх думку, підтверджують, що ОСОБА_7 заздалегідь планував ввезення кислоти та вазелінової олії як медичних засобів із звільненням від сплати податку згідно преференції на ці засоби, продаж цих товарів вже без лікарського призначення, незаконно уникнути витрат на сплату податку. Про це, на думку органів досудового слідства, свідчать договори, укладені ОСОБА_7 з підприємствами нелікарського профілю ще до закупівлі лимонної кислоти і вазелінової олії за кордоном.

Суд цим доказам ніякої оцінки не дав.

Перевіряючи обвинувачення ОСОБА_7 в ухиленні від сплати податків, використанні завідомо підроблених документів і службовому підробленні, суд вказав, що доказів, які б свідчили про фіктивність операцій «Кримфарма» з рядом підприємств для прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності, обвинуваченням не надано. Суд послався на те, що у справі відсутні вироки щодо керівників даних підприємств, в яких би було вказано, що їх підприємства не займаються фінансово-господарською діяльністю та мають ознаки фіктивності.

Але суд не звернув уваги і не дав оцінки тим доказам, які наведені органами досудового слідства у цієї частині обвинувачення, зокрема, судовим рішенням Ленінського районного суду м. Луганська, згідно яких було визнано, що декілька підприємств, що по документамо були у господарських відношеннях з підприємством ОСОБА_7, мали ознаки фіктивності.

Таким чином, суд першої інстанції, розглянувши справу ОСОБА_7, зробив висновки, що не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, не зазначив у вироку, чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 367 КПК України (1960 року) вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді суду належить більш ретельно перевірити докази обвинувачення і матеріали справи ОСОБА_7 і прийняти судове рішення відповідно з вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року) та п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково. Вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 1 червня 2013 року відносно ОСОБА_7 скасувати. Справу ОСОБА_7 направити на новий судовий розгляд до того ж суду.

Судді

Трясун Ю.Р. Корольов М.П. Єлгазіна Л.П.