Постанова

від 05.08.2013 по справі 801/7226/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2013 р. о 15:29 Справа №801/7226/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участі:

представника позивача -Жаворонкова Г.В.,

представника відповідача - Лук'янець О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландвікторія"

до Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ландвікторія" (далі - позивач) до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2013 року: №0001472202 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53835,00 грн. та №0001442202 про застування штрафних санкцій в розмірі 6800,00 грн.

Позов мотивовано безпідставністю висновків відповідача щодо неведення позивачем обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства, хибністю тверджень щодо обов'язкової необхідності зберігання первинних документів за місцем реалізації товару та помилковими доводами, що кафе-бар, який належить ТОВ «Ландвікторія», розташований за адресою: Сімферопольський р-н, с. Привільне, вул. Лісова, 2а «Казацький шлях»,- не є закладом громадського харчування, а отже, неправомірно здійснює діяльність з продажу на розлив алкогольних напоїв.

Ухвалами суду від 18.07.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору, просив вимоги задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, зазначив, що до позивача застосовано фінансові санкції згідно чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ландвікторія» є юридичною особою (ідентифікаційний код 37229385), перебуває на податковому обліку в Сімферопольській ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим (а.с.11 -13).

Видами діяльності позивача за КВЕД та відповідно до статуту є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля напоями, тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, інша діяльність у сфері спорту (а.с.12,15-16).

Судом встановлено, що на час спірних правовідносин позивач мав наступні ліцензії та патенти, зокрема (а.с.17-25):

- ліцензія серії АЕ №154268 від 22.01.2013 року до 27.01.2014 року на роздрібну торгівлю алкогольними напоями за місцем торгівлі: АР Крим, Сімферопольський р-н, с.Привільне, вул. Лісова, буд. 2-а, кафе-бар «Казацький шлях»;

- ліцензія серії АЕ №031184 від 13.12.2012 року до 27.12.2013 року на роздрібну торгівлю алкогольними напоями за місцем торгівлі: АР Крим, Сімферопольський р-н, с.Піонерське, вул. Алуштинська, буд. 62-а, відділ магазину;

- ліцензія серії АЕ №155534 від 22.01.2013 року до 27.01.2014 року на роздрібну торгівлю тютюновими виробами за місцем торгівлі: АР Крим, Сімферопольський р-н, с.Привільне, вул. Лісова, буд. 2а, кафе-бар «Казацький шлях»;

- ліцензія серії АЕ №152916 від 13.12.2012 року до 27.12.2003 року на роздрібну торгівлю тютюновими виробами за місцем торгівлі: АР Крим, Сімферопольський р-н, с. Піонерське, вул. Алуштинська, буд. 62-а, відділ магазину;

- торговий патент серії ТПБ №468398 від 21.12.2011 року на право здійснення підприємницької діяльності у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство) за адресою: Сімферопольський р-н, с. Привільне, вул. Лісова, 2а, кафе «Казацький шлях» у період з 01.01.2012 року до 31.12.2016 року;

- торговий патент серії ТПБ №468397 від 22.12.2011 року на здійснення підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі за адресою: Сімферопольський р-н, с. Піонерське, вул. Алуштинська, 62-а, відділ у магазині у період з 01.01.2012 року до 31.12.2016 року.

Також судом встановлено, що згідно з наказом від 04.06.2013 року на підставі направлень №915 та №916 від 04.06.2013 року посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за місцем господарської діяльності господарських об'єктів, що належить ТОВ «Ландвікторія»: кафе-бару, розташованого за адресою Сімферопольський р-н, с. Привільне, вул. Лісова, буд 2-а (а.с.32,67-69).

За результатами перевірки складено акт від 05.06.2013 року №0048/01/24/22/37229385 (далі - Акт, а.с.33-34,64), згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем»:

-п.п.1, 2, 7, 9, 12, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265 від 06.07.1995 року (в редакції, чинній на час спірних правовідносин, далі - Закон №265/95);

- ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95 від 19.12.1995 року (в редакції, чинній на час спірних правовідносин, далі - Закон №481/95).

З висновків перевірки вбачається наступне.

Пунктом 2.1.11 Акту встановлено, що до перевірки не надані накладні, податкові накладні.

Крім того підпунктом 2.2.14 акту перевірки вказано про наступні факти, встановлені в ході перевірки:

- непроведення розрахункової операції через РРО на суму 25,00 грн.;

- ненадання розрахункового документу;

- не забезпечено щоденний друк фіскального звітного чеку Z-звіту №0927 за робочий день 23.05.2013 року, виконаний 24.05.2013 року;

- здійснення реалізації товарів, не облікованих у встановленому порядку, неведення у встановленому порядку обліку товарів за місцем зберігання та реалізації. Під час перевірки відсутні накладні (податкові накладні на алкогольні напої згідно відомості (додатку №3) на загальну суму 26917,50 грн.

Згідно з додатком 3 до Акту перевіркою встановлено наступний перелік товарів на суму 26917,50 грн., на який відсутні накладні на місці реалізації товару, а саме: Коньяк Hennesy містк. 0,7 л. у кільк. 1 бут., Коньяк «Коктебель 7 років» містк. 0,7 л. у кільк. 1 бут., Коньяк «Коктебель11 років» містк. 0,7 л. у кільк. 6 бут., Коньяк «Ной классик 7 років» містк. 0,5 л. у кільк. 1 бут., Коньяк «Ной краспек» 3 роки» містк. 0,7 л. у кільк. 1 бут., Коньяк «Коктебель» 5 зірок містк. 0,7 л. у кільк. 1 бут., Віскі «Чивас ригал» 18 років містк. 0,75 л. у кільк. 1 бут., Віскі «Чивас ригал» 12 років містк. 1л. у кільк. 1 бут., Віскі «Jack Daniels» містк. 1 л. у кільк. 1 бут., Віскі «Jura» містк. 0,7 л. у кільк. 1 бут., Віскі «Гленфарклас» містк. 0,7 л. у кільк. 1 бут., Віскі «Гленоранж» містк. 0,7 л. у кільк. 1 бут., Ликер Бейлиз містк.1 у кільк. 1 бут., Виски «Jim Beam BLACK» містк. 1 л., у кільк. 1 бут., Водка «Немироф» люкс містк. 0,5 л. у кільк. 5 бут., Водка «Абсолют» містк. 0,7 л. у кільк. 1 бут., Водка «Немироф» премиум містк. 0,7 л. у кільк. 4 бут., Водка «Хортица де люкс» містк. 0,75 л. у кільк. 3 бут., Водка «Мороша» містк. 0,5 л. у кільк. 10 бут., Водка «Немироф с перцем» містк. 0,5 л. у кільк. 16 бут., Водка «Хортица айс» містк. 0,5 л. у кільк. 6 бут., Шампанське «Золотая балка»містк. 0,75 л. у кільк. 7 бут., Шампанське «Мает» містк. 0,75 л. у кільк. 1 бут., Вино «Хванчкара» містк. 0,75 л. у кільк. 1 бут. (а.с.34,66).;

- невідповідність сум грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка вказана у денному звіті РРО, невідповідність склала 25,10 грн.;

- реалізація алкогольного напою коньяк «Коктебель Карадаг» 100 гр. за ціною 25,00 грн. на розлив без створення суб'єкта ресторанного господарства та універсальним асортиментом товару. У відповідності до меню, прейскуранту цін ТОВ «Ландвікторія» не забезпечено реалізацію продукції власного виробництва, а саме харчових продуктів у натуральному вигляді, готовими до споживання.

На підставі даного акту перевірки, згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, п.1, 4,5 ст.17, ст.20 Закону №265/95 відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 03.07.2013 року №0001472202 за порушення 1,2,7,9,12,13 ст. 3 Закону №265/95 про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 54178 грн.(а.с.36,70).

Судом встановлено, що вищезазначене податкове повідомлення рішення від 03.07.2013 року №0001472202 оскаржується позивачем не в повному обсязі - в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 53835,00 грн., які, згідно розрахунку штрафних санкцій, (а.с.38) нараховані відповідно до ст.20 Закону №265/95 за порушення п.12.ст.3 Закону№265/95 (неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації).

Крім того, на підставі акту перевірки від 05.06.2013 року №0048/01/24/22/37229385, згідно з абз.8 ч.2 ст.17 Закону №481/95 відповідачем прийнято рішення від 03.07.2013 року №0001442202 про застосування до позивача фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн.(а.с.37,71).

Вирішуючи спір щодо доводів позивача про відсутність з його боку порушень та перевіряючи правомірність нарахування відповідачем фінансових санкцій в сумі 53835,00 грн. спірним податковим повідомленням - рішенням від 03.07.2013 року №0001472202 (в частині, що оскаржується) суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом №265/95.

Статтею 3 Закону №265/95 також передбачені обов'язки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) (п.12).

Відповідальність за порушення цієї норми передбачається ст.20 Закону №265/95, згідно з якою до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що ведення обліку товарних запасі допускається як на складах, так і за місцем їх реалізації.

Як зазначалося судом раніше, перевіркою встановлено не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а саме: здійснення реалізації товарів, не облікованих у встановленому порядку, неведення у встановленому порядку обліку товарів за місцем зберігання та реалізації. Під час перевірки відсутні накладні (податкові накладні на алкогольні напої згідно відомості (додатку №3) на загальну суму 26917,50 грн. Тому відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні від 03.07.2013 року №0001472202 до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі подвійної вартості цих товарів в сумі 53835,00 грн.

Відсутність обліку товарів за місцем реалізації податковий орган в акті перевірки обґрунтовує ненаданням первинних документів - податкових накладних на алкогольні напої на суму 26917,50 грн.

Статтею 6 Закону №265/95 передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

З аналізу зазначеного вище вбачається, що облік товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року (далі - Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 996 сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону№996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п.3, 4, 5 ст.9 №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Тобто, виходячи зі змісту вищенаведених норм, облік господарських операцій здійснюється у регістрах бухгалтерського обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках.

Між тим, в акті фактичної перевірки не зазначено, у яких саме документах обліку товарів встановлено порушення порядку відображення позивачем господарських операцій та які документи перевірялись, а питання про наявність зведених облікових документів, якими може бути підтверджений облік товарів, податковим органом не досліджувалось.

З матеріалів перевірки не вбачається, що відповідачем було здійснено перевірку правильності ведення документів обліку господарських операцій та було виявлено невідображення в цих документах товарів за місцем їх реалізації.

Крім того, в екземплярі акту перевірки, наданому позивачу (зв.бік.а.с.33) п.п.4.4.Акту, що передбачає зазначення переліку документів, які необхідно надати суб'єктом господарювання податковому органу для розгляду у встановлений термін, податковим органом при проведенні перевірки не заповнений.

Отже, суд зазначає,що у даному випадку, до первинних документів,що фіксують факти здійснення господарських операцій належать накладні, відсутність яких свідчить про непідтвердження руху товарно-матеріальних цінностей та є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

У той же час суд звертає увагу відповідача, що відсутність первинних документів у місці реалізації товару не свідчить про неведення підприємством обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства.

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 16277 від 29.12.2009 року «Щодо порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання» зазначено, що до документів, які є підставою для оприбутковування товару, як правило, відносяться накладні і товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів в облікові бухгалтерські регістри. Відсутність відповідних первинних документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що облік товарних запасів на підприємстві ведеться і надав суду копії накладних,видаткових накладних на товар та фіскальних чеків, що підтверджують належний облік товару, що перевірявся, зокрема (а.с.39-54):

- видаткова накладна №РН-55-001465 від 25.01.2013 року (коньяк Коктебель -КВ 7 років); видаткова накладна №РН-55-008999 від 17.05.2013 року (коньяк Коктебель -КС 11 років); видаткова накладна №РН-55-009844 від 31.05.2013 року (коньяк Коктебель 5 зірок); накладна №17134 від 10.05.2013 року (горілка Хортиця де люкс); видаткова накладна №8У006361 від 17.12.2012 року (коньяк хеннессі, коньяк ной араспел 3 роки, коньяк ной класик 7 років, виски джура ори джин. Виски гленфарклас, виски гленморанж); накладна №15165 від 26.04.2013 року (горілка Хортиця де люкс, горілка «Мороша»); накладна №001-0021066 від 13.04.2013 року (горілка немироф люкс); накладна № Дк000274651 від 27.09.2012 року (вино Хванчкара); накладна №001-003347 від 22.01.2013 року (горілка немироф);

- фіскальні чеки: №13/157/10 від 04.09.2012 року (виски ДжимБімБлек, коньяк Хеннеси); 5571 від 16.05.2013 року (виски джек дениелс, горілка абсолют); №6546 від 06.04.2013 року (виски чивас); №4/126/99 від 30.10.2012 року (лікер Бейліз); №29802 від 05.03.2013 року (шампанське Золота балка); №50670 від 28.08.2012 року (шампанське Моет); №36493 від 03.06.2013 року (виски чивас, шампанське Моет, шампанське Золота балка).

Досліджуючи надані первинні документи, суд приходить до висновку, що відповідач передчасно встановив порушення позивачем п.12 ст.3 Закону №265. Вказана норма надає можливість підприємству обирати де йому проводити облік товарів: або за місцем реалізації, або за місцем зберігання.

Окрім цього, суд вважає, що вимога Закону про проведення обліку за місцем реалізації, не забороняє використовувати ці документи за межами місця торгівлі чи зберігання за певних обставин.

До того ж, суд зазначає, що позивач має кілька місць торгівлі, зокрема: Сімферопольський р-н, с. Привільне, вул. Лісова, 2а, кафе «Казацький шлях»; Сімферопольський р-н, с. Піонерське, вул. Алуштинська, буд. 62-а, відділ магазину, - у зв'язку з чим можливе здійснення внутрішнього переміщення товарів, а також первинних документів, які підтверджують їх облік.

Під час перевірки працівники податкового органу мали можливість витребувати у позивача документи обліку і пересвідчитися у їх наявності, натомість, як зазначалося раніше, п.п.4.3. та п.п.4.4. акту перевірки, що передбачають встановлення податковим органом терміну для надання платником податків вмотивованих пояснень та документів щодо фактів,викладених у акті, взагалі не заповнені.

За таких обставин, суд вважає, що податковим органом порушено право позивача на надання відповідних первинних документів.

Судом також встановлено, що копії зазначених документів надавались позивачем податковому органу до прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - направлені на адресу відповідача супровідним листом за вих.№12 від 12.06.2013 року, однак не взяті до уваги (а.с.35).

За таких умов, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Вирішуючи спір щодо доводів позивача про відсутність з його боку порушень та перевіряючи правомірність нарахування відповідачем фінансових санкцій рішенням від 03.07.2013 року №0001442202 в сумі 6800,00 грн. за порушення ст. 15-3 Закону №481/95 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.15-3 Закону №481/95 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Відповідальність за порушення ст.15-3 передбачена абз.8 ч. 2 ст.17 Закону №481/95, зокрема накладається штраф у розмірі 6800 гривень.

Відповідно до ст.1 Закону №481/95 роздрібна торгівля це - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі, на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Відповідно до п. 2, 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року №854, роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері громадського харчування, до 15.11.2006 року регламентувались Правилами роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року №219.

За змістом цих Правил підприємством громадського харчування був заклад, який є самостійним статутним суб'єктом господарської діяльності, має права юридичної особи і здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку, виробляє і продає продукцію власного виробництва та закупні товари, як правило, призначені до споживання на місці, з організацією дозвілля або без нього.

Згідно з п. 1.4 Наказу Міністерства економіки України від 09.10.2006 року №309 «Про внесення змін до деяких наказів» у Правилах роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.007.2002 року №219, у назві та тексті слова «громадське харчування» в усіх відмінках замінено словами «ресторанне господарство».

Відповідно до п. 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року N219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 року за N680/6968, ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього.

Заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) виготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Відповідно до п.1.5 Правил №219 заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс).

Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до п.1.6 Правил №219 відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що позивач має необхідні дозволи на здійснення діяльності закладу громадського харчування, зокрема: дозвіл №14 Добрівської сільської ради від 27.05.2011 року на розміщення на території Добрівської сільської ради стаціонарного об'єкта - кафе-бару «Козацький шлях» вул.Лісна, 2а, с.Привільне. Сімферопольський р-н з товарною спеціалізацією «громадське харчування»; акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту від 09.11.2010 року про готовність об'єкта відповідно до санітарно-гігієнічних вимог (а.с.26-29).

Наявність вищенаведених дозволів на виконання положень чинного законодавства для здійснення діяльності закладом у статусі закладу громадського харчування є достатнім, що також узгоджується з позитивною судовою практикою суду касаційної інстанції (ухвала Вищого адміністративного суду України від 18.09.2012 року у справі № К-20147/09).

Більш того, судом встановлено, що кафе-бар, розташований за адресою: Сімферопольський р-н, с. Привільне, вул. Лісова, 2а «Казацький шлях», як заклад громадського харчування в розумінні положень п.1.3 Правил №219 пропонує споживачам продукцію власного виробництва, серед якої в тому числі: блюда та кулінарні вироби відповідно технологічних карт для закладів ресторанного господарства, перші блюда, гарніри, м'ясні блюда, рибні блюда, овочеві закуски, - про що свідчить асортиментний перелік (а.с.30).

Отже кафе-бар відповідно до вимог чинного законодавства відноситься до закладу ресторанного господарства, а, відповідно, й до закладу громадського харчування, що також підтверджується торговим патентом на право здійснення підприємницької діяльності у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство) за адресою: Сімферопольський р-н, с. Привільне, вул. Лісова, 2а, кафе «Казацький шлях» (а.с.25).

Таким чином, суд вважає помилковими та такими, що суперечать діючому законодавству висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, про те, що кафе-бар, який належить ТОВ «Ландвікторія», розташований за адресою: Сімферопольський р-н, с. Привільне, вул. Лісова, 2а «Казацький шлях», - не є закладом громадського харчування, а отже, неправомірно здійснює діяльність з продажу на розлив алкогольних напоїв, чим порушено ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 03.07.2013 року №0001472202 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 53835,00 грн., нарахованих відповідно до ст.20 Закону №265/95 за порушення п.12.ст.3 №265/95, рішення від 03.07.2013 року №0001442202 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 6800,00 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 03.07.2013 року №0001472202 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 53835,00 грн.; рішення від 03.07.2013 року №0001442202 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 6800,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 606,35 грн. (шістсот шість гривень 35 копійок).

Відповідно до пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 05.08.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 12.08.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим від 03.07.2013 року №0001472202 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландвікторія" (ідентифікаційний код 37229385) суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 53835,00 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим від 03.07.2013 року №0001442202 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландвікторія" (ідентифікаційний код 37229385) фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 гривень.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландвікторія" (ідентифікаційний код 37229385)судовий збір у розмірі 606,35 грн. (шістсот шість гривень 35 копійок) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунків Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.