Постанова

від 26.02.2009 по справі 05-5-35/11263-35/266

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

05-5-35/11263-35/266

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 лютого 2009 р.                                                                                    № 05-5-35/11263-35/266  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Мамонтової О.М.,Черкащенка М.М.,

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Український промисловий проект"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2008 року

у справі господарського судум. Києва

за позовомТОВ "Український промисловий проект"

доТОВ "Українська гірнича компанія"

простягнення 119 621,62 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Мальцев Д.П.,

- відповідача:Гузєєв С.В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2007 року ТОВ "Український промисловий проект" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Українська гірнича компанія" про стягнення 39204,00 грн. заборгованості по орендній платі, 296,45 грн. –3% річних, 78408,00 грн. неустойки у подвійному розмірі орендної плати та 1713,17 грн. вартості будівельних матеріалів.

У червні 2008 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 26316,00 грн. заборгованості по орендній платі, 131,04 грн. –3%річних, 52272,00 грн. неустойки у подвійному розмірі орендної плати, 1713,17 грн. вартості будівельних матеріалів та 39000,00 грн. штрафу за договором.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.08.2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2008 року рішення місцевого господарського суду від 11.08.2008 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. неустойки та 79,93 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Український промисловий проект" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2008 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 26136,00 грн. основного боргу, 131,04 грн. -3% річних, 52272,00 грн. неустойки, 1713,17 грн. вартості будівельних матеріалів та 39000,00 грн. штрафу скасувати, в скасованій частині прийняти нове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.12.2006 року між ТОВ "Український промисловий проект" (орендодавець) та ТОВ "Українська гірнича компанія" (орендар) було укладено договір оперативної суборенди №187/12-2006, відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в тимчасове платне володіння та користування нежитлове приміщення, що знаходиться на першому поверсі офісного приміщення, що стоїть окремо, і знаходиться на території ЗАТ “ЕМКО” за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 99.

Згідно з п. 1.4. договору термін дії договору встановлюється з 01.01.2007 року до 30.04.2007 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору за актом приймання-передачі від 01.12.2006 року передав відповідачу в суборенду нежитлове приміщення загальною площею 99,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 99.

Додатком № 1 до договору суборенди від 01.12.2006 року сторони визначили розмір орендної плати за орендоване приміщення, а саме 2376,00 грн. орендної плати за місяць.

Відповідно до п. 4.6. договору розміри орендної плати можуть бути змінені орендодавцем за погодженням з орендарем. В разі недосягнення згоди дія договору припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 31.01.2007 року направив відповідачу листа № 770/01-07, в якому зазначив про зміну вартості орендної плати.

Листом від 01.02.2007 року № 137-д відповідач повідомив позивача про незгоду щодо зміни вартості орендної плати, у зв"язку з чим  просив припинити дію договору від 01.12.06 № 187/12-2006.

Враховуючи вищевикладене та п.4.6 договору, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про припинення дії договору.

Оскільки, договір оперативної оренди від 01.12.2006 року припинив свою дію і відповідач звільнив орендоване приміщення, як сам зазначає позивач 22.02.2007 року (а.с.23 т.1), судова колегія погоджується також з висновками попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 26136,00 грн. орендної плати за березень та квітень 2007 року та 131,04 грн. - 3% річних за неналежне виконання грошового зобов"язання.

Згідно з п.5.3, 5.5 договору, орендар зобов"язаний звільнити орендований об"єкт і підготувати його до передачі орендодавцю. При передачі орендованого об"єкта складається акт про приймання, який підписується членами двосторонньої комісії.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Приписами статті 549 ЦК України передбачено,  що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, п.п. 5.3, 5.5, 6.2 договору, те, що орендар 22.02.2007 року звільнив орендовані приміщення, що не заперечується позивачем та не передав їх по акту приймання-передачі орендодавцю, судова колегія в даному випадку з урахуванням приписів ст. 83 ГПК України погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про зменшення розміру неустойки та стягнення її з відповідача у сумі 5000,00 грн.

Стягнувши з відповідача 5000,00 грн. неустойки, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у стягнення 39000,00 грн. штрафу, оскільки згідно з нормами Конституції України не можлива подвійна відповідальність за одне і те саме правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Враховуючи, що між перебуванням відповідача в орендованому приміщенні та необхідністю здійснювати позивачем ремонт в приміщенні відсутній причинно-наслідковий зв"язок, а також враховуючи, що  відсутня вина і протиправна поведінка відповідача, судова колегія погоджується з висновками про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 1713,17 грн. збитків.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного та враховуючи повноваження касаційної інстанції, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийнята без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2008 року у справі № 05-5-35/11263-35/266 залишити без змін.

Головуючий                                                                               Н. Кочерова                                      

Судді                                                                                     О. Мамонтова

                                                                                              М. Черкащенко