Постанова

від 24.02.2009 по справі б15/196-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б15/196-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 лютого 2009 р.                                                                                    № Б15/196-08  

головуючого      Короткевича О.Є. (доповідач у справі)

суддів :Катеринчук Л. Й.,Хандурін М. І.

розглянувши матеріали касаційної скарги  Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року

у справі№ Б15/196-08

за заявоюПриватного підприємства "Крістіна-Д"

доТовариство з обмеженою відповідальністю "Аптека №5"

про визнання банкрутом

 За участю представників:

Від скаржника: не з'явився

Від заявника: не з'явився

Від боржника: не з'явився

                                                   ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2008 року за заявою Приватного підприємства "Крістіна-Д" порушено провадження у справі №Б15/196-08 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека №5" код 23938559.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2008 року  визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека №5" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру  у справі №Б15/196-08 строком на один рік, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ромашко Р. М. та зобов'язано останього подати до суду за результатами проведеної ліквідаційної процедури звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс підприємства –банкрута до 04.07.2009 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2008 року затверджено ліквідаційний баланс підприємства –банкрута та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №5", ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека №5" код 23938559, а провадження у справі №Б15/196-08 припинено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська припинено, справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції та ухвалою суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі №Б15/196-08, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2008 року у справі №Б15/196-08.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.02.2009 року прийнято касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, зазначає, що в ухвалі Вищого господарського суду України від 06.02.2009 року допущено описку стосовно процесуального документу, який оскаржується  Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, тому слід вважати, що предметом оскарження являється ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2008 року у справі №Б15/196-08.

В обґрунтування касаційної скарги  ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська посилається на те, що при прийнятті спірної ухвали суду апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права,  так як на думку скаржника твердження суду про те, що скаржник не є кредитором у справі не відповідають дійсності, оскільки орган податкової служби  являється  кредиторами у справі про банкрутство одразу ж після порушення провадження у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пункт 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343-XII встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 5 ст. 52 вказаного вище Закону  передбачено особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього боржника, відповідно до якого кредиторів боржника виявляє ліквідатор, який письмово повідомляє усіх відомих йому кредиторів про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом.

Крім того, вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України право подати апеляційну скаргу (подання) на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають лише сторони у справі, а також прокурор.

Між тим, згідно з ч. 3 ст. 106  ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати як сторони, так й інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачені.

Отже, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалі справи, а саме відповіді ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 27.08.2008 року за №37692/10/24-0  (т. 2 а. с. 24-27) на запит ліквідатора, станом на 19.08.2008 року податкова заборгованість у Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека №5" відсутня.

Враховуючи вищезазначене колегія дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, правомірно та обґрунтовано дійшов до висновку про те, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська не являється кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №5" та не має статусу сторони у справі, тому не має право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 93  Цивільного кодексу України  місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом; місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

Господарський судом  Дніпропетровської області розглянув справу за відсутності установчих документів боржника та достовірних доказів щодо його місцезнаходження, не встановив обставини  наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство.

В матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів,  митних органів та інших компетентних органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  вбачається, що  ліквідатор  з  дня   свого   призначення   здійснює   такі повноваження: приймає до  свого  відання майно боржника,  вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції  з   управління   та   розпорядження   майном банкрута; здійснює інвентаризацію  та  оцінку  майна  банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Як вбачається з вимог ст. 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Відповідно ст. 32 Закону  після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає  до  господарського  суду  звіт  та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої    ліквідаційної    маси   (дані її інвентаризації); відомості про   реалізацію   об'єктів  ліквідаційної  маси  з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії  договорів  купівлі-продажу  та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог  кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Отже, законодавцем передбачено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Судом першої інстанції неналежно досліджено здійснення ліквідатором передбачених чинним законодавством заходів з ліквідації боржника та виконання ним своїх обов'язків під час ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим суд дійшов передчасного висновку про відповідність звіту ліквідатора вимогам Закону.

Тобто, при винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд не з'ясував дійсних обставин справи, прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права, чим порушення судами вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

 Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає залишенню без змін, оскільки порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування ухвали виявлені не були, ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляду до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та  всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване  рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 1115,  1117,  1119, 11111- 11113Господарського процесуального кодексу України,  суд ,-

                                                 ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року залишити без змін, а ухвалу  господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2008 року у справі № Б15/196-08  скасувати.

Матеріали справи № Б15/196-08 направити до господарського суду господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                  О. Є. Короткевич

Судді                                                                            Л. Й. Катеринчук

                                                                                         М. І. Хандурін