Постанова

від 01.08.2013 по справі 805/10446/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 р. Справа №805/10446/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:55

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі судового засідання Алюніній Г.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс»

до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача: Вишневський В.О. (дов. б/н від 3 січня 2013 року);

від відповідача: Клімова Л.В. (дов. № 23 від 22 липня 2013 року)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13 березня 2013 року № 0000062200 та № 0000052200.

Згідно викладеного в позові підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту № 320/2200/31471849 від 14 лютого 2013 року, складеному Державною податковою інспекцією у Волноваському районі Донецької області за наслідком проведеної позапланової невиїзної перевірки товариства позивача. В акті перевірки зазначено, що позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість відображені наслідки правочинів з придбання позивачем продукції в товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-Сервіс", що фактично не відбувалися.

В обґрунтування безпідставності висновків акту позивач зазначив, що вони засновані виключно на інформації акту перевірки № 114/22-4/20369182 від 14 грудня 2012 року, складеному Державною податковою інспекцією в Калінінському районі м. Донецька, в якому зазначено, що за даними АІС "Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та додатку № 5 до декларацій з ПДВ за червень та липень 2011 року постачальником контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-Сервіс" було приватне підприємство "Інтенція", що має ознаки фіктивності.

Втім, як зазначив позивач фактичне відбуття господарських операцій між ним та ТОВ "Телеком-Сервіс" супроводжувалося оформленням первинних документів, які підтверджують відбуття цих операцій та їх спрямованість на здійснення господарської діяльності сторонами.

З огляду на таке, позивач наполягав на необґрунтованості висновків податкової інспекції про заниження позивачем податку на додану вартість у червні та липні 2011 року та наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення. В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень стали викладені в акті перевірки висновки про відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-Сервіс", які не мали реального відбуття. В ході дослідження відповідачем ланцюгу постачання встановлено формування податкового кредиту за ланцюгом: ТОВ "Донбас Плюс" - ТОВ "Телеком-Сервіс" - ПП "Інтенція". За змістом акту перевірки Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька № 1144/22-4/20369182 від 14 грудня 2012 року неможливо підтвердити реальність здійснення операцій ТОВ "Телеком-Сервіс" по придбанню товарів у ПП "Інтенція" у червні 2011 року.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства висновків акту перевірки, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та правомірності прийнятих податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала викладене в запереченнях, просила суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" (позивач) є юридичною особою, зареєстровано Волноваською районною державною адміністрацією Донецької області 23 січня 2002 року, номер запису про державну реєстрацію 1 239 120 0000 000286, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 31471849 (т.1 арк. справи 183). Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 06941094 від 25 січня 2002 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 198).

В період з 5 лютого 2013 року по 7 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби, правонаступником якої є відповідач, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань підтвердження реальності здійснення господарських операції з ТОВ "Телеком-Сервіс" (ЄДРПОУ 20369182) за червень та липень 2011 року. За наслідком проведення перевірки 14 лютого 2013 року складений акт 320/2200/31471849 (т. 1 арк. справи 8-21). За змістом акту в ході проведення перевірки не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ "Телеком-Сервіс" із ТОВ "Донбас Плюс" у червні та липні 2011 року. В акті перевірки зазначено, що згідно акту № 1144/22-4/20369182 від 14 грудня 2012 року, отриманого від Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС встановлено, що згідно АІС "Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та додатку № 5 до декларації з ПДВ за червень та липень 2011 року постачальником ТОВ "Телеком-Сервіс" було ПП "Інтенція" (код ЄДРПОУ 37156804), яке має ознаки фіктивності. В акті ДПІ в Калінінському районі визначені нікчемними та недійсними з моменту вчинення правочини між ТОВ "Телеком-Сервіс" та ПП "Інтенція" на суму 5 440,0 грн. у червні 2011 року та 8 269,00 грн. у липні 2011 року. Враховуючи нікчемність угоди між ТОВ "Телеком-Сервіс" та ПП "Інтенція" в акті перевірки відповідач визначив нікчемними угоди між ТОВ "Донбас Плюс" та ТОВ "Телеком-Сервіс", з огляду на що, на думку відповідача, податковий кредит в сумі 13 709,00 грн. ( у червні 2011 року - 5 440,00 грн., у липні 2011 року - 8 269,00 грн.) відображений позивачем неправомірно.

Згідно викладеного у висновках акту перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1 та 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит червня 2011 року на 5 440,00 грн. та липня 2011 року на 8 269,00 грн. та порушення пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню на 13 709,00 грн., у т.ч. за червень 2011 року на 5 440,00 грн., липень 2011 року на 8 269,00 грн.

Заперечення на акт перевірки надані позивачем 5 березня 2013 року (т. 1 арк. справи 21-22). 6 березня 2013 року відповідачем направлено на адресу позивача відповідь на заперечення, якою повідомлено про підтвердження висновків акту перевірки № 320/22-00/31471849 від 14 лютого 2013 року.

13 березня 2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000062200 про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року на 5 440,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2 720,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000052200 про зменшення розміру від'ємного значення податку на 13 709,00 грн. (т. 1 арк. справи 29, 30).

Спірним питанням цієї справи є правомірність формування позивачем податкового кредиту червня та липня 2011 року, внаслідок відображення здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-Сервіс".

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 та 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В ході перевірки встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту червня 2011 року податку на додану вартість в сумі 24 370,80 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Телеком-Сервіс": № 2 від 10 червня 2011 року (ПДВ в сумі 15 351,60 грн. ), № 6 від 16 червня 2011 року (ПДВ в сумі 4 720,00 грн. ), № 7 від 16 червня 2011 року (ПДВ в сумі 1418,00 грн. ), № 15 від 22 червня 2011 року (ПДВ в сумі 2 881,20 грн. ). до складу податкового кредиту липня 2011 року включений податок на додану вартість в сумі 22 567,60 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Телеком-Сервіс": № 10 від 12 липня 2011 року (ПДВ в сумі 6 177,60 грн. ), № 11 від 12 липня 2011 року (ПДВ в сумі 5 000,00 грн. ), № 12 від 12 липня 2011 року (ПДВ в сумі 7 640,00 грн.), № 22 від 21 липня 2011 року (ПДВ в сумі 37 501,00 грн.). Копії зазначених накладних наявні в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 133-136, 151-154). В ході дослідження в судовому засіданні оригіналів наданих представником позивача податкових накладних виписаних ТОВ "Телеком-Сервіс" недоліків їх оформлення не встановлено. Наведені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за червень та липень 2011 року (т. 1 арк. справи 121-132, 151-154).

З аналізу положень статті 198 Податкового кодексу України виходить, що виникнення у платника податку на додану вартість права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення (фактичне відбуття) господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом. Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З наданих позивачем документів, вбачається, що правовідносини з постачання позивачу товару товариством з обмеженою відповідальністю "Телеком-Сервіс" відбувалися на підставі умов договору постачання №03-01 від 13 січня 2006 року, за умовами якого ТОВ "Телеком-Сервіс" зобов'язалося поставити та передати у власність покупця (позивача у справі) продукцію. Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачання здійснюється транспортом покупця (т.1 арк. справи 45-49).

На підтвердження відбуття господарських операцій з постачання товару від ТОВ "Телеком-Сервіс" до ТОВ "Донбас Плюс" позивач надав копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Телеком-Сервіс" (т. 1 арк. справи 155, 162), видаткові накладні № 071-06 від 16 червня 2011 року, № 072-06 від 16 червня 2011 року, № 086-06 від 06 червня 2011 року, № 080-06 від 22 червня 2011 року, № 091-07 від 12 липня 2011 року, № 092-07 від 12 липня 2011 року, № 09307 від 12 липня 2011 року, № 100-07 від 21 липня 2011 року (т. 1 арк. справи 156, 157, 159, 163, 164, 165, 167), товарно-транспортні накладні № 009-06 від 16 червня 2011 року, № 008-06 від 10 червня 2011 року, № 010-07 від 12 липня 2011 року (т. 1 арк. справи 158, 159, 166).

Дослідивши наведені документи, суд дійшов висновку про підтвердження ними фактичного придбання позивачем товарів від ТОВ "Телеком-Сервіс" у червні та липні 2011 року, що свідчить про наявність передбачених статтею 198 Податкового кодексу України підстав для відображення цих операцій в податковому обліку з податку на додану вартість.

Посилання відповідача на неможливість прийняття судом наведених документів в якості належних доказів відбуття господарських операцій, оскільки вони не надавалися позивачем до перевірки судом не приймаються, так як будь-які документи, які б свідчили про їх витребування відповідачем до перевірки в матеріалах справи відсутні.

Посилання відповідача на акт перевірки № 114/22-4/20369182 від 14 грудня 2012 року, складеному Державною податковою інспекцією в Калінінському районі м. Донецьк суд не приймає до уваги, оскільки висновки про порушення платником податків правил формування податкового кредиту не можуть засновуватися на відомостях, що стосуються контрагента постачальника такого платника, в якого відсутні будь-які правовідносини з таким платником податків. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, в якому зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З наведеного вище вбачається, що відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість у червня та липні 2011 року наслідків виконання господарських операцій з придбання товарів від ТОВ "Телеком -Сервіс" на підставі умов договору постачання №03-01 від 13 січня 2006 року відповідає вимогам чинного законодавства України. Доводи відповідача про невідбуття господарських операцій спростовуються наявними в матеріалах справи документами, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту червня та липня 2011 року через відображення наслідків виконання господарських операцій з придбання продукції від ТОВ "Телеком-Сервіс".

Через не підтвердження наявними в матеріалах справи документами завищення податкового кредиту та завищення від'ємного значення податку за червень та липень 2011 року, завищення бюджетного відшкодування за червень 2011 року, відсутні підстави для збільшення грошових зобов'язань з цього податку за цей період та застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000062200 від 13 березня 2013 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 5 440,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2 720,00 грн. та № 0000052200 від 13 березня 2013 року про зменшення розміру від'ємного значення податку на 13 709,00 грн., прийняті відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене, на підставі положень Податкового кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000062200 від 13 березня 2013 року та № 0000052200 від 13 березня 2013 року, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000062200 від 13 березня 2013 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 5 440,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2 720,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052200 від 13 березня 2013 року про зменшення розміру від'ємного значення податку на 13 709,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс» (ЄДРПОУ 31471849, адреса: 85710, Донецька обл., Волноваський р-н, сел. Молодіжне) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 164,30 грн. (сто шістдесят чотири гривні 30 коп.)

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні в присутності представників позивача та відповідача.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 6 серпня 2013 року.

Суддя Михайлик А.С.