Постанова

від 13.08.2013 по справі 815/4976/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4976/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скайлайн Телеком» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2013 року № 0000772240 та № 0000782240, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скайлайн Телеком» (далі - ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком») до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. № 0000772240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3738 грн. та податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. № 0000782240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4875 грн.

У своєму позові позивач зазначив та у судовому засіданні представник позивача пояснив, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Асгільдія» (код ЄДРПОУ - 37617576) за період вересень 2011 р., за результатами якої складено акт від 28.02.2013 р. № 992/22-4/33140052.

Позивач зазначає, що між ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» та ТОВ «Асгільдія» було укладено договори про надання послуг з конфігурації технічних засобів, про технічне обслуговування обладнання, про виконання робіт зі встановлення та налаштування устаткування мережі.

Перелічені господарські операції було закінчено, виконані роботи та надані послуги було прийнято згідно з актами, а виконавцем ТОВ «Асгільдія» на користь ТОВ « Компанія «Скайлайн Телеком» було видано 3 податкові накладні на загальну суму 3250 грн. Усі перелічені документи не мають дефектів форми, підписані посадовими особами підприємств, що не дає підстав вважати їх недійсними.

Позивач зауважує, що висновки акту про виявлені порушення ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» не ґрунтувалися на дослідженні документів фінансово-господарської діяльності підприємства, а тому не відповідають дійсності, отже, на думку позивача, скасуванню підлягають і податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком».

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

До судового засідання представник відповідача не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином та завчасно, заперечення на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку ст. 128 КАС України.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 2.2 акту перевірки від 28.02.2013 р. № 992/22-4/33140052 ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» зареєстровано рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 23.09.2004 р. за № 15561020000001335.

Відповідно до п. 2.5 вказаного акту підприємство взято на податковий облік 28.09.2004 р. за № 13736 та на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Приморському районі Одеської області ДПС.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, у період з 15.02.2013 р. по 21.02.2013 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС Слюсаренко В.В. проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» (код ЄДРПОУ - 33140052) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Асгільдія» (код ЄДРПОУ - 37617576) за період вересень 2011 р., за результатами якої складено акт від 28.02.2013 р. № 992/22-4/33140052 (а.с. 8-19).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за період вересень 2011 р. у сумі 3250 грн.; п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено сплату податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 р. на суму 3738 грн.

Не погодившись із зазначеними висновками акту перевірки від 28.02.2013 р. № 992/22-4/33140052 позивач подав заперечення до вищевказаного акту від 01.03.2013 р. № 0103/1 до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС (а.с. 20-21).

У відповідь від 12.03.2013 р. № 10455/10/22-4/68 податковим органом було зазначено, що висновок оскаржуваного акту перевірки був складений відповідно до фактичних обставин справи та згідно чинного законодавства України, у зв'язку з чим ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС залишає висновок акту перевірки ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» без змін.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. № 0000772240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 3738 грн. (а.с. 28) та податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. № 0000782240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3250 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1625 грн. (а.с. 30).

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзацу 2 ст. 55 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Так, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 12.03.2013 року № 0000772240 та № 0000782240 позивач подав скаргу до ДПС в Одеській області від 21.03.2013 року № 2103/1 (а.с. 31-33), в якій просив скасувати згадані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 09.04.2013 року № 786/10/10-2007 скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 34-38).

29.04.2013 року за № 2904/1 позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України (а.с. 39-40).

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 23.05.2013 року № 3313/6/99-99-10-01-15 (а.с. 41-43), скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Як вбачається з акту перевірки позивача, господарські відносини між ТОВ «Скайлайн Телеком» та ТОВ «Асгільдія», не мали мети настання реальних наслідків, оскільки у вказаного контрагента позивача відсутня виробнича база (склади, транспортні засоби, технічний персонал та інше) для здійснення господарської діяльності, а також директором ТОВ «Асгільдія» ОСОБА_2 були надані пояснення від 01.02.2012 р. стосовно того, що він не має відношення до здійснення діяльності цим суб'єктом господарювання.

Судом встановлено, що у серпні 2011 р. між ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» (замовник) та ТОВ «Асгільдія» (виконавець) було укладено наступні договори:

Договір від 04.08.2011 р. № 04081103, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати на відповідному якісному рівні по замовленню замовника, а замовник прийняти і оплатити послуги з конфігурації технічних засобів (а.с. 44-45). Згідно з додатком № 1 до цього договору вартість послуг складає 34000 грн., в т.ч. ПДВ - 5666,67 грн. (а.с. 46).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акт надання послуг від 31.08.2011 р. № 3108/3 на загальну суму 6800 грн., в т.ч. ПДВ - 1133,33 грн. (а.с. 25) та податкову накладну від 31.08.2011 р. № 152 на загальну суму 6800 грн., в т.ч. ПДВ - 1133,33 грн. (а.с. 54).

Також договір від 04.08.2011 р. № 04081104 на надання технічного обслуговування (а.с. 47-50), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе здійснення технічного обслуговування замовника, що розташоване у м. Одесі за наступними адресами: вул. Катерининська,37 (АТС-722), вул. Філатова,50/2 (АТС-64), вул. Ак. Корольова,7 (АТС-746), вул. Балківська,54 (АТС-731), вул. Героїв Сталінграду,84 (АТС-758), вул. Балківська,100 (АМТС). Додатком № 1 до цього договору встановлено перелік обладнання, яке підлягає технічному обслуговуванню.

На підтвердження реальності здійснення згаданого договору позивачем надані акт надання послуг від 31.08.2011 р. № 3108/4 на загальну суму 5200 грн., в т.ч. ПДВ - 866,67 грн. (а.с. 26) та податкову накладну від 31.08.2011 р. № 154 на загальну суму 5200 грн., в т.ч. ПДВ - 866,67 грн. (а.с. 56).

Також договір від 04.08.2011 р. № 04081105, відповідно до якого ТОВ «Скайлайн Телеком» (замовник) доручає, а ТОВ «Асгільдія» (виконавець) зобов'язується виконати роботи по встановленню і налаштуванню обладнання мережі, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи і оплатити їх (а.с. 51-52). Відповідно до додатку № 1 до зазначеного договору підрядник зобов'язується виконати налаштування серверу на 3 об'єктах на загальну суму 7500 грн., в т.ч. ПДВ - 1250 грн. (а.с. 53).

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2011 р. № 3108/5 на загальну суму 7500 грн., в т.ч. ПДВ - 1250 грн. (а.с. 27) та податкову накладну від 31.08.2011 р. № 153 на загальну суму 7500 грн., в т.ч. ПДВ - 1250 грн. (а.с. 55).

В ході офіційного з'ясування обставин справи суд прийшов до висновку про правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

В судовому засіданні досліджені надані представником позивача копії первинних документів по спірним взаємовідносинам, зокрема, акти наданих послуг та податкові накладні.

Суд зазначає, що досліджені докази не підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» та ТОВ «Асгільдія» відповідно до укладених у серпні 2011 р. договорів.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Крім того, відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Проте, надані до суду ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» податкові накладні на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Асгільдія» (а.с. 54-56) не містять ПІБ, а також посаду особи, що складала податкову накладну, у зв'язку з чим суд не може прийняти до уваги ці докази по справі як належні.

Крім того, в актах надання послуг від 31.08.2011 р. № 3108/4 та № 3108/5 (а.с. 26-27) не зазначено перелік обладнання, яке обслуговувалось та налаштовувалось, а також місце складання актів. Із наведених актів суд не може зробити висновок які саме роботи та послуги надавались контрагентом позивача ТОВ «Асгільдія».

Крім того, відповідно до акту перевірки від 13.06.2012 р. № 576/2240/37617576 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асгільдія» (код ЄДРПОУ - 37617576) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за періоди вересень, жовтень, листопад 2011 р., січень, лютий 2012 р.» ТОВ «Асгільдія» не знаходиться за юридичною та фактичною адресою та не має матеріальних ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів для здійснення економічної діяльності.

Поряд з цим, відповідно до договорів від 04.08.2011 р. № 04081103 та № 04081104 ТОВ «Асгільдія» самостійно, власними силами та засобами повинно надавати послуги з конфігурації технічних засобів та виконувати технічне обслуговування обладнання замовника, що фізично неможливо, оскільки на підприємстві працює тільки 1 людина директор, головний бухгалтер та засновник ОСОБА_2, який зазначає, що не приймав участі у здійсненні господарської діяльності ТОВ «Асгільдія». У судовому засіданні представник позивача не зміг надати пояснень хто надавав послуги відповідно до укладених з ТОВ «Асгільдія» договорів.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що з представником контрагента ТОВ «Асгільдія» позивач зв'язувався у мережі Інтернет та не може однозначно стверджувати, що первинні документи підписані саме директором ТОВ «Асгільдія» ОСОБА_2

Також з матеріалів справи не вбачається, хто використовував надані ТОВ «Асгільдія» послуги.

Разом з цим, суд зауважує, що позивачем не надано також документів, які б підтверджували оплату наданих послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач не підтвердив належним чином господарські операції з ТОВ «Асгільдія» і не мав права відносити суми податку на додану вартість по операціям з цим контрагентом до податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Крім того, наявність податкової накладної дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, на що посилається позивач, але не вичерпною обставиною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного на платника податку на додану вартість покладається обов'язок довести фактичність та реальність здійснюваної ним господарської операції, за наслідками якої він формує податковий кредит.

Проте, з урахуванням вищенаведених обставин, ТОВ «Компанія «Скайлай Телеком» не було доведено фактичність та реальність господарських операцій з ТОВ «Асгільдія».

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані до суду докази не підтверджують належним чином фактичність та реальність господарських операцій ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» з ТОВ «Асгільдія», оскільки податкові накладні за цими операціями складені з помилками, з актів наданих послуг не вбачається які саме послуги надавались контрагентом та на яких об'єктах, не надано документів, підтверджуючих оплату послуг, а також представником позивача не надано пояснення стосовно того, як ТОВ «Асгільдія», не маючи відповідних трудових ресурсів, надавало послуги без субпідрядників, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком».

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скайлайн Телеком» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2013 року № 0000772240 та № 0000782240 - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 13 серпня 2013 року.

Суддя П.П. Марин