Ухвала

від 16.04.2014 по справі 815/4976/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4976/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Осіпова Ю.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Чорного Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скайлайн Телеком» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скайлайн Телеком» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2013 року № 0000772240 та № 0000782240,-

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скайлайн Телеком» (далі - ТОВ «Скайлайн Телеком») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. № 0000772240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3738 грн. та податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. № 0000782240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4875 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Асгільдія» (код ЄДРПОУ - 37617576) за період вересень 2011 р., за результатами якої складено акт від 28.02.2013 р. № 992/22-4/33140052. Висновки акту про виявлені порушення ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» не ґрунтувалися на дослідженні документів фінансово-господарської діяльності підприємства, а тому не відповідають дійсності, отже, скасуванню підлягають податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Чорного Г.Г., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» зареєстровано рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 23.09.2004 р. за №15561020000001335.

Відповідно до п. 2.5 вказаного акту підприємство взято на податковий облік 28.09.2004 р. за № 13736 та на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Приморському районі Одеської області ДПС.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 15.02.2013 р. по 21.02.2013 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС Слюсаренко В.В. проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» (код ЄДРПОУ - 33140052) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Асгільдія» (код ЄДРПОУ - 37617576) за період вересень 2011 р., за результатами якої складено акт від 28.02.2013 р. № 992/22-4/33140052 (а.с. 8-19).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за період вересень 2011 р. у сумі 3250 грн.; п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено сплату податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 р. на суму 3738 грн.

Не погодившись із зазначеними висновками акту перевірки від 28.02.2013 р. №992/22-4/33140052 позивач подав заперечення до вищевказаного акту від 01.03.2013 р. № 0103/1 до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС (а.с. 20-21).

У відповіді від 12.03.2013 р. № 10455/10/22-4/68 податковим органом було зазначено, що висновок оскаржуваного акту перевірки був складений відповідно до фактичних обставин справи та згідно чинного законодавства України, у зв'язку з чим ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС залишає висновок акту перевірки ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» без змін.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. № 0000772240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 3738 грн. (а.с. 28) та податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. №0000782240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3250 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1625 грн. (а.с. 30).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Як зазначає відповідач, господарські відносини між ТОВ «Скайлайн Телеком» та ТОВ «Асгільдія» не мали мети настання реальних наслідків, оскільки у вказаного контрагента позивача відсутня виробнича база (склади, транспортні засоби, технічний персонал та інше) для здійснення господарської діяльності. Крім того директором ТОВ «Асгільдія» ОСОБА_3 були надані пояснення від 01.02.2012 р. стосовно того, що він не має відношення до здійснення діяльності цим суб'єктом господарювання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у серпні 2011 р. між ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» (замовник) та ТОВ «Асгільдія» (виконавець) було укладено наступні договори: договір від 04.08.2011 р. № 04081103, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати на відповідному якісному рівні по замовленню замовника, а замовник прийняти і оплатити послуги з конфігурації технічних засобів (а.с. 44-45). Згідно з додатком № 1 до цього договору вартість послуг складає 34000 грн., в т.ч. ПДВ - 5666,67 грн. (а.с. 46).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акт надання послуг від 31.08.2011 р. № 3108/3 на загальну суму 6800 грн., в т.ч. ПДВ - 1133,33 грн. (а.с.25) та податкову накладну від 31.08.2011 р. № 152 на загальну суму 6800 грн., в т.ч. ПДВ - 1133,33 грн. (а.с. 54).

Також договір від 04.08.2011 р. № 04081104 на надання технічного обслуговування (а.с. 47-50), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе здійснення технічного обслуговування замовника, що розташоване у м. Одесі за наступними адресами: вул. Катерининська,37 (АТС-722), вул. Філатова,50/2 (АТС-64), вул. Ак. Корольова,7 (АТС-746), вул. Балківська,54 (АТС-731), вул. Героїв Сталінграду,84 (АТС-758), вул. Балківська,100 (АМТС). Додатком № 1 до цього договору встановлено перелік обладнання, яке підлягає технічному обслуговуванню.

На підтвердження реальності здійснення згаданого договору позивачем надані акт надання послуг від 31.08.2011 р. № 3108/4 на загальну суму 5200 грн., в т.ч. ПДВ - 866,67 грн. (а.с. 26) та податкову накладну від 31.08.2011 р. № 154 на загальну суму 5200 грн., в т.ч. ПДВ - 866,67 грн. (а.с. 56).

Також договір від 04.08.2011 р. № 04081105, відповідно до якого ТОВ «Скайлайн Телеком» (замовник) доручає, а ТОВ «Асгільдія» (виконавець) зобов'язується виконати роботи по встановленню і налаштуванню обладнання мережі, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи і оплатити їх (а.с. 51-52). Відповідно до додатку № 1 до зазначеного договору підрядник зобов'язується виконати налаштування серверу на 3 об'єктах на загальну суму 7500 грн., в т.ч. ПДВ - 1250 грн. (а.с. 53).

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2011 р. № 3108/5 на загальну суму 7500 грн., в т.ч. ПДВ - 1250 грн. (а.с. 27) та податкову накладну від 31.08.2011 р. № 153 на загальну суму 7500 грн., в т.ч. ПДВ - 1250 грн. (а.с. 55).

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду, враховуючи наступне.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, копії первинних документів по спірним взаємовідносинам, не підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» та ТОВ «Асгільдія» відповідно до укладених у серпні 2011 р. договорів.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, суд вірно виходив з того, що будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Крім того, відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги надані ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» податкові накладні на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Асгільдія» (а.с. 54-56), як належний доказ по справі, оскільки вони не містять ПІБ, а також посаду особи, що складала податкову накладну.

Крім того, як вбачається з актів надання послуг від 31.08.2011 р. № 3108/4 та №3108/5 (а.с. 26-27), не зазначено перелік обладнання, яке обслуговувалось та налаштовувалось, а також місце складання актів.

Відповідно до акту перевірки від 13.06.2012 р. № 576/2240/37617576 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асгільдія» (код ЄДРПОУ - 37617576) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за періоди вересень, жовтень, листопад 2011 р., січень, лютий 2012 р.» ТОВ «Асгільдія» не знаходиться за юридичною та фактичною адресою та не має матеріальних ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів для здійснення економічної діяльності.

Поряд з цим, відповідно до договорів від 04.08.2011 р. № 04081103 та № 04081104 ТОВ «Асгільдія» самостійно, власними силами та засобами повинно надавати послуги з конфігурації технічних засобів та виконувати технічне обслуговування обладнання замовника, що фізично неможливо, оскільки на підприємстві працює тільки 1 людина директор, головний бухгалтер та засновник ОСОБА_3, який зазначає, що не приймав участі у здійсненні господарської діяльності ТОВ «Асгільдія».

Також судом враховано, що у судовому засіданні представник позивача не зміг надати пояснень, хто саме надавав послуги відповідно до укладених з ТОВ «Асгільдія» договорів. Крім того, представник ТОВ зазначив, що з представником контрагента ТОВ «Асгільдія» позивач зв'язувався у мережі Інтернет та не може однозначно стверджувати, що первинні документи підписані саме директором ТОВ «Асгільдія» ОСОБА_3

Також суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем не надано документів, які б підтверджували оплату наданих послуг.

Колегія суддів критично ставиться до наданих представником позивача в якості доказів підтвердження оплати послуг ТОВ «Асгільдія» договорів про переведення боргу від 29 вересня 2011 року та платіжних доручень № 598 та 602, оскільки зазначені документи не надавалися перевіряючим підчас проведення перевірки, а також до суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не підтвердив належним чином господарські операції з ТОВ «Асгільдія» і не мав права відносити суми податку на додану вартість по операціям з цим контрагентом до податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Підсумовуючи вищевикладене апеляційний суд наголошує на тому, що надані позивачем докази не підтверджують належним чином фактичність та реальність господарських операцій ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком» з ТОВ «Асгільдія», оскільки податкові накладні за цими операціями складені з помилками, з актів наданих послуг не вбачається, які саме послуги надавались контрагентом та на яких об'єктах, не надано документів, підтверджуючих оплату послуг, а також представником позивача не надано пояснення стосовно того, як ТОВ «Асгільдія», не маючи відповідних трудових ресурсів, надавало послуги без субпідрядників.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Компанія «Скайлайн Телеком».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду довів та обґрунтував. В свою чергу позивач, всупереч наведеним приписам, не довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 12.03.2013 року №0000772240 та №0000782240.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скайлайн Телеком» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скайлайн Телеком» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя Ю.В.Осіпов

Суддя В.Л.Романішин