Постанова

від 23.07.2013 по справі 811/1435/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року Справа № 811/1435/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Нагібіної Г.П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Агротоп» до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ВКФ «Агротоп» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Гайворонської МДПІ Кіровоградської області ДПС в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.12.2012 року № 0000842300, 0000832300, 0000852300.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ ВКФ «Агротоп» зазначає, що Гайворонська МДПІ неправомірно дійшла висновку про нікчемність та безтоварність правочинів між ТОВ ВКФ «Агротоп» з ТОВ «СВ Кароліна», ТОВ «Технодім-Трейдінг», ТОВ «Завозінвест», оскільки товариством були реально отримані товари та послуги від зазначених товариств, які використані в господарській діяльності ТОВ ВКФ «Агротоп», а відтак правомірно віднесено сформовано податковий кредит.

Відповідач, заперечуючи проти позову надав заперечення, які обґрунтовані тим, що господарські операції ТОВ ВКФ «Агротоп» щодо отримання товарів та послуг у з ТОВ «СВ Кароліна», ТОВ «Технодім-Трейдінг», ТОВ «Завозінвест» мали безтоварний характер, а відтак є нікчемними. Крім того, ТОВ ВКФ «Агротоп» сформовано податковий кредит за податковими накладними, які виписані понад 365 днів. Враховуючи вищезазначене просив суд відмовити в задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово не працюючий, зазначив суду, що з квітня по грудень 2011 р. він був директором ТОВ «СВ Кароліна». Одним із видів господарської діяльності ТОВ «СВ Кароліна» була реалізації паливно-мастильних матеріалів, які були реалізовані ТОВ ВКФ «Агротоп», що підтверджується первинними документами.

Свідок зазначив, що паливно-мастильні матеріали зберігались на території нафтобази в місті Кременчук. Крім того, свідок зазначив, що на підприємстві працювало 11 найманих працівників.

Оглянувши копії договору, податкових накладних та ТТН, свідок зазначив, що на документах стоїть його підпис і підтвердив реальність здійснених господарських операцій.

Свідок ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, працює водієм ТОВ ВКФ «Агротоп» з вересня 2011 р. на автомобілі Ford Cargo, зазначив суду, що він здійснював перевезення ПММ з міста Кременчук до товариства.

Свідок зазначив, що навантаження ПММ відбувалось на території нафтобази, адресу якої не пам'ятає, оскільки дорогу до нафтобази йому розповідали в телефонному режимі працівники підприємства, які здійснювали потім відвантаження ПММ.

В судове засідання сторони не з'явились, позивач та відповідач надали заяви про розгляд справу в порядку письмового провадження (а.с.158-160).

Враховуючи зазначене та керуючись статтями 41, 128 КАС України, суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ВКФ «Агротоп» (далі позивач) зареєстроване як юридична особа Голованіською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 11.11.1993р. та дані відносно неї внесено до ЄДРПОУ (а.с.140-141 т.1).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Гайворонська МДПІ Кіровоградської області ДПС (далі відповідач) в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.

Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ ВКФ «Агротоп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт № 27/22-00/22222184 від 07 грудня 2012 року (далі акт, а.с.35-56 т.1).

Перевіркою встановлено порушення:

- ст. 134, п. 138.1, ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі - 208179,10 грн., у тому числі: 3 кв. 2011 року - 156777,53 грн.; 4 кв. 2011 року - 51401,57 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі - 165 882,00 грн. в тому числі за червень 2011року - 20963 грн., серпень 2011 року - 25017,00 грн., вересень 2011 року - 75205,00 грн., листопад 2011 року - 44697,00 грн., та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ в сумі - 100 504 грн. в тому числі: січень 2011 року - 9400 грн., березень 2011 року - 36052 грн., квітень 2011 року - 14933 грн., червень 2011 року - 4013 грн., серпень 2011 року - 36106 грн.

На підставі акту перевірки Гайворонською МДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 20.12.2012 р.:

- № 0000842300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 165882 грн. - за основним платежем та 72459,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.14-15 т.1);

- № 0000832300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 208179,1 грн. - за основним платежем (а.с.16-17 т.1);

- № 0000852300, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 116 637,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26175,00 грн. (а.с.18-19 т.1).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до ДПС у Кіровоградській області. Рішенням ДПС у Кіровоградській області від 07.03.2013 р. №715/10/10-208 винесені податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (а.с.21-28 т.1).

Правомірність та обґрунтованість рішень відповідача про визначення податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Стосовно податкового повідомлення - рішення, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Зі змісту розділу 3.1.2 «валові витрати» акту перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу дійшли висновку про завищення сум валових витрат за 2011 р. в сумі 905126,55 грн., в т.ч. 3 кв. 2011 р. - 681641,45 грн., 4 кв. 2011 р. - 223485,10 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивач відніс до складу витрат, витрати з придбання паливно-мастильні матеріали (далі ПММ) у ТОВ «СВ Кароліна». Господарські операції позивача з ТОВ «СВ Кароліна», як на думку податкового органу, не мали реального змісту, а відтак є нікчемними.

Згідно розрахунку штрафних санкцій слідує, що податковим органом встановлено порушення ст.203, ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених з ТОВ «СВ Кароліна» (а.с.187 т.1).

Такі висновки податкового органу суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ ВКФ «Агротоп» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №8-105 К від 16.08.2011 р. з ТОВ «СВ Кароліна», згідно якого ТОВ «СВ Кароліна» зобов'язується передати у власність позивача нафтопродукти (а.с.57-58 т.1).

На виконання умов договору ТОВ «СВ Кароліна» поставлено позивачу ПММ та надано первинні такі документи:

- рахунок-фактура № СФ-0000141 від 16.08.2011 р., № СФ - 0000152 від 25.08.2011 р., № СФ - 0000157 від 01.09.2011 р., № СФ - 0000169 від 08.09.2011 р., № СФ - 0000176 від 16.09.2011 р., № СФ - 0000183 від 22.09.2011 р., № СФ - 0000229 від 04.11.2011 р., № СФ - 0000250 від 18.11.2011 р. (а.с.60, 64, 68, 72, 76, 80, 84, 88 т.1);

- податкові накладні № 20 від 16.08.2011 р., № 29 від 25.08.2011 р., № 1 від 01.09.2011 р., № 12 від 08.09.2011 р., № 21 від 16.09.2011 р., № 28 від 22.09.2011 р., № 5 від 04.11.2011 р., № 27 від 18.11.2011 р. (а.с.59, 63, 67, 71, 75, 79, 83, 87 т.1).

- видаткові накладні № РН-0000130 від 16.08.2011 р., № РН-0000139 від 25.08.2011 р., № РН-0000146 від 01.09.2011 р., № РН-0000156 від 08.09.2011 р., № РН-0000165 від 16.09.2011 р., № РН-0000170 від 22.09.2011 р., № РН-0000216 від 04.11.2011 р., № РН-0000234 від 18.11.2011 р. (а.с.61, 65, 69, 73, 77, 81, 85, 89 т.1).

Транспортування товару відбувалось як транспортом ТОВ «СВ Кароліна» та і транспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ГЄО 109 від 16.08.2011 року, замовник ТОВ ВКФ «Агротоп» перевізник ПП ОСОБА_4 автомобіль МАЗ НОМЕР_9, бензин А-80 кількість 3570 л, А-92 кількість 9100л, А-95 кількість 5540 л., № ГЄО 118 від 25.08.2011 року, замовник ТОВ ВКФ «Агротоп» перевізник ТОВ «СВ Кароліна»» автомобіль ДАФ НОМЕР_10 бензин А-80 кількість 5000 л, А-92 кількість 7019 л, А-95 кількість 3021 л, дизельне паливо 5940 л., № ГЄО 109 від 01.09.2011 року, замовник ТОВ ВКФ «Агротоп» перевізник ПП ОСОБА_4 автомобіль МАЗ НОМЕР_9 бензин А-92 кількість 9110 л., № ГЄО 131 від 08.09.2011 року, замовник ТОВ ВКФ «Агротоп» перевізник ПП ОСОБА_4 автомобіль МАЗ НОМЕР_9 бензин А-92 кількість 5540 л, А-95 кількість 3570 л., № ГЄО 140 від 16.09.2011 року, замовник ТОВ ВКФ «Агротоп» перевізник ТОВ «ТВМ-Транс» автомобіль МАЗ НОМЕР_11 бензин А-92 кількість 4130 л, А-95 кількість 5150 л., № ГЄО 145 від 22.09.2011 року, замовник ТОВ ВКФ «Агротоп» перевізник СПД ФО ОСОБА_3 автомобіль IVECO НОМЕР_12 бензин А-92 кількість 6000 л, А-95 кількість 6000 л, А-80 кількість 4000л, дизельне паливо кількість 4000л., № ГЄО 188 від 04.11.2011 року, замовник ТОВ ВКФ «Агротоп» перевізник ТОВ ВКФ «Агротоп» автомобіль Ford НОМЕР_13 бензин А-80 кількість 7190 л, А-92 кількість 9160 л., № ГЄО 204 від 18.11.2011 року, замовник ТОВ ВКФ «Агротоп» перевізник ТОВ ВКФ «Агротоп» автомобіль Ford НОМЕР_13 бензин А-92 кількість 7190 л, А-95 кількість 5860 л. (а.с.62, 66, 70, 74, 78, 82, 8690 т.1).

Факт наявності у позивача транспортного засобу для перевезення ПММ підтверджується реєстраційними документами на автоцистерну Ford Cargo (а.с.208-217 т.1).

Позивачем надано копії договорів про надання послуг перевезення автомобільним транспортом №20 від 21.07.2010 р., укладеного між ТОВ «СВ Кароліна» та ТОВ «ТВМ-ТРАНС», договір №04/03-01 від 04.03.2011 р., укладеного між ТОВ «СВ Кароліна» та ФОП ОСОБА_3 щодо перевезення вантажним транспортом, договір від 04.01.2011 р., укладеного між ТОВ «СВ Кароліна» та ФОП ОСОБА_4 щодо перевезення вантажу (а.с.220-223). Саме вище перелічені перевізники зазначені в ТТН.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 №281/171/578/155 (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 7.5 Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

На вимогу ухвали суду ТОВ «СВ Кароліна» надало копії ТТН, які візуально є тотожними тим ТТН, які є в наявності у позивача, що, як на думку суду, підтверджує здійснення господарської операції щодо реалізації ПММ ТОВ «СВ Кароліна».

Здійснення оплати за отримані ПММ підтверджується платіжними дорученнями №16 від 17.08.2011 р., №19 від 26.08.2011 р., №20 від 02.09.2011 р., №21 від 25.09.2011 р., №26 від 08.11.2011 р., №27 від 18.11.2011 р., №314 від 21.11.2011 р., №301 від 08.11.2011 р., №312 від 18.11.2011 р., №297 від 07.11.2011 р., №268 від 23.09.2011 р., №265 від 16.09.2011 р., №242 від 26.08.2011 р., №247 від 02.09.2011 р., №250 від 09.09.2011 р., №233 від 18.08.2011 р., №232 від 17.08.2011 р. (а.с.224-229, 231-236). Оплата товару здійснена в повному обсязі на суму 1086151,85 грн.

Факт реальності господарської операції позивача з ТОВ «СВ Кароліна» підтверджено в судовому засідання як первинними документами, які складені, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" так і поясненнями представників позивача та показами свідків - директора ТОВ «СВ Кароліна» та водія ТОВ «ВКФ «Агротоп».

Згідно довідки з ЄДРПОУ АБ №583464 основними видами діяльності позивача серед інших є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними (а.с.141 т.1), а відтак придбання ПММ та подальша його реалізація пов'язана саме з господарською діяльністю позивача, тому як на думку суду, позивач правомірно відніс витрати за вищеописаними правочинами до складу валових витрат.

Пунктом 138.1 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Оскільки господарські операції підтверджені бухгалтерськими та податковими документами, мали як економічний так і реальний зміст, суд дійшов висновку про протиправність висновків відповідача щодо нікчемності укладених правочинів позивача з ТОВ «СВ Кароліна», а відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 208179,10 грн. (905126,55 грн. х 23%) - підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення - рішення, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розділу 3.2.2 «податковий кредит» акту перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про заниження суми податкового кредиту на суму 283727,23 грн. в т.ч. за листопад 2010 р. 9400 грн., лютий 2011 р. - 36051,50 грн., березень 2011 р. - 14933,42 грн., червень 2011 р. - 42317 грн., серпень 2011 р. - 61123,42 грн., вересень 2011 р. - 75204,87 грн., листопад 2011 р. - 44697,02 грн. в результаті порушень ст.203, ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених з ТОВ «СВ Кароліна». Ще одним порушенням податкового законодавства, як на думку податкового органу, є формування податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «Автек» та ТОВ «Гривер», оскільки суми ПДВ по податковій накладній, виписаній ТОВ «Автек» 18.05.2011 р. була включена до складу податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку лише 23.11.2012 р., тобто після спливу 365 днів календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «СВ Кароліна».

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, наданих відповідачем, позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по господарських операціях з ТОВ «СВ Кароліна» в серпні 2011 р. - 25017 грн., в вересні 2011 р. - 75204,87 грн. та в листопаді 2011 р. - 44697,02 грн., всього в сумі - 144918,89 грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних виданих йому ТОВ «СВ Кароліна», висновок щодо реальності господарських операцій позивача з ТОВ «СВ Кароліна» описаний судом вище. А відтак, податкове повідомлення - рішення, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 144918,89 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 72458 грн. - підлягає скасуванню.

Податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Автек».

Позивачем 2 3.11.2012 р. за №9074222363 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та збільшено суму податкового кредиту за червень місяць 2011 р. на суму ПДВ 42316 грн. Згідно додатку 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, товариством віднесено до податкового кредиту податкову накладну № 27 від 18.05.2011 р., виписану ТОВ «Автек» на суму 300000,00 в т.ч. ПДВ 50000,00 грн., податкову накладну № 7 від 08.06.2011 р., виписану ТОВ «Гривер» на суму 68521,00 в т.ч. 11420,20 грн. (а.с.118-124 т.1). Крім того, позивачем уточнено суму податкового кредиту за червень 2011 р. шляхом коригування «-19103,78». За результатами коригування сума податкового кредиту за червень складає 42316 грн.

Позивачем з ТОВ «Гривер» укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ-252 від 12.05.2011 р. (а.с.114-115 т.1). На виконання зазначеного договору позивачу було поставлено ПММ, що підтверджується первинними документами, в тому числі податковою накладною від 08.06.2011 р. № 7 на суму ПДВ 11420 грн. (а.с.116-119 т.1).

До складу податкового кредиту за червень 2011 р. позивачем віднесено суму ПДВ за податковою накладною, виданою ТОВ «Гривер» в червні 2011 р. на загальну суму 57485,17 грн. в т.ч. ПДВ - 11497,03 грн., а до уточнюючого розрахунку внесено податкову накладну від 08.06.2011 р. №7 на загальну суму 68521,20 грн. в т.ч. ПДВ - 11420 грн.

Тобто, до складу податкового кредиту позивачем включено суму ПДВ по податковій накладній, яка протягом 365 календарних днів з дня її виписки, включена до складу податкового кредиту не була.

Позивачем укладено договір купівлі-продажу № СФ-0000000082, згідно якого ТОВ «Супермаркет вантажної авто техніки «АВТЕК» передає, а позивач приймає у власність автоцистерну АЦ-22 на шасі НОМЕР_14 (а.с.120121 т.1). За наслідками даної господарської операції ТОВ «Супермаркет вантажної авто техніки «АВТЕК» виписано податкову накладну від 18.05.2011 р. №27 (а.с.123 т.1).

Дослідивши зміст податкової декларації з ПДВ за травень, червень 2011 р., суд дійшов висновку, що в дані податкові періоди податковий кредит за податкової накладною сформовано не було. Позивач сформував податковий кредит за податковою накладною від 08.06.2011 р. №7 на загальну суму 68521,20 грн. в т.ч. ПДВ - 11420 грн. лише у листопаді 2012 р. шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Законодавець встановив обмеження щодо права платника податків на формування податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дня виписки таких податкових накладних.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем протягом 365 календарних днів не було включено до складу податкового кредиту ПДВ по податковій накладній виписаній ТОВ «Автек» на суму ПДВ 50000,00 грн., податкову накладну № 7 від 08.06.2011 р., виписану ТОВ «Гривер» на суму 68521,00 в т.ч. 11420,20 грн. (а.с.118-124 т.1), а відтак останній не мав правових підстав після спливу 365 днів з дня виписки податкових накладних, включати їх до складу податкового кредиту, навіть шляхом внесення коригувань у інші податкові періоди.

Отже, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача щодо збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 42316 грн., а відтак в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Суми грошового зобов'язання нарахованого відповідачем за порушенням щодо пропуску 365 днів після виписки податкової накладної, складає:

20963 грн. = 42316 грн. (сума податкового кредиту за уточнюючим розрахунком) - 17431 грн. (р.19 податкової декларації з ПДВ за червень 2011 р._ - 4013 грн. (р.21 податкової декларації з ПДВ за червень 2011 р.).

Суд дійшов висновку про правомірність збільшення грошового зобов'язання по оскаржуваному рішенню в частині 20963 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією.

Враховуючи вищеописане, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012 р. №0000842300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню в частині визначення основного платежу в сумі 144918,89 грн. (ТОВ «СВ «Кароліна») та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 72458 грн. В задоволенні позову щодо скасування оскаржуваного рішення в частині визначення решти сум, належить відмовити, з огляду на правомірність висновків податкового органу щодо порушень податкового законодавства.

Стосовно податкового повідомлення - рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розділу 3.2.3 «висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають сплаті державному бюджету» акту перевірки, посадові особи податкового органі дійшли висновку про заниження суми податку на додану вартість в сумі 165882 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 100504 грн. в тому числі січень 2011 р. - 9400 грн., березень 2011 р. - 36052 грн., квітень 2011 р. - 14933 грн., червень 2011 р. 4013 грн., серпень 2011 р. - 36106, в результаті допущених порушень податкового законодавства по господарських операцій позивача з ПП «Технодім Трейдінг», ТОВ «Автек», ПП «Завозінвест» та ТОВ «СВ Кароліна».

Відповідачем надано розрахунок грошового зобов'язання по оскаржуваному рішенню в розрізі податкових періодів та господарських операцій (а.с.188 т.1).

Січень 2011 р.

Як вбачається зі місту акту перевірки та розрахунку грошового зобов'язання, за січень місяць 2011 р. відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування на суму 9400 грн. по господарській операцій з ПП «Завозінвест».

Відповідач дійшов висновку про порушення податкового законодавства, з огляду на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по господарській операції з ПП «Завозінвест» з придбання двотавра 70 ШЗ на суму ПДВ 9400 грн. так як у ПП «Завозінвест» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості.

Позивачем суду надано договір №129/11 від 15.11.2010 р., згідно якого ПП «Завозінвест» зобов'язується поставити товар позивачу (а.с.110), в пункті 3.1 даного договору зазначено про обов'язок ПП «Завозінвест» доставити товар згідно з товаросупровідними та податками документами. На виконання якого виписано рахунок-фактуру №15116 від 15.11.2010 р., накладну №15116 від 15.11.2010 р. та податкову накладну від 15.11.2010 р. №15116. Як на доказ оплату товару позивачем надані квитанції до прибуткового касового ордеру №15116/5 (а.с.110-113, 218 т.1).

Відповідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за № 363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 11.1 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Документів, що підтверджують транспортування продукції ПП «Завозінвест», як до перевірки, так і суду, позивачем не надано. Також, у ході перевірки ПП «Завозінвест» встановлено відсутність зареєстрованих транспортних засобів, тобто підприємство не мало можливості здійснювати транспортування реалізованого товару власними силами.

Проте, згідно п.3.1 договору поставки, істотною умовою є доставка товару транспортом ПП «Завозінвест» із транспортними та податковими документами .

Як вбачається із копії податкових документів, ПП «Завозінвест» поставило позивачу двутавр 70 ШЗ, вага якого становить більше 14 т (14,10т), що унеможливлює перевезення товару не вантажним транспортом без оформлення транспортних документів.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив про те, що товар був доставлений ПП «Завозінвест» 15.11.2010 р. на вантажному автомобілі і протягом тижня (з 15.11.2010 р. по 20.11.2010 р.) директор ПП «Завозінвест» ОСОБА_5 отримував грошові кошти в касі позивача щоденно.

Згідно інформації Міністерства доходів і зборів України від 05.06.2013 р. ПП «Завозінвест» в 4 кварталі 2010 р. не мало найманих працівників (а.с.64 т.2).

Як вбачається з копій документів наданих позивачем суду та усних пояснень представника позивача, керівник ПП «Завозінвест» ОСОБА_5 протягом 6 днів перебував в місті Гайворон, де отримував в касі позивача кожного дня грошові кошти: 5 днів по 10000 грн. (обмеження видачі готівкових коштів) та 1 день 6400 грн. (а.с.218 т.1).

Єдиний державний реєстр судових рішень містить ухвалу Севастопольского апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 р. по адміністративній справі №2а-10476/12/0170/5 зі змісту якої суд вбачає, що 16 листопада 2010 р. ПП «Завозінвест» здійснювало відвантаження ВАТ «Кримгазбуд» труб металевих, що підтверджується видатковою накладною від 16.11.2010 р. №00324 та податковою накладною від 16.11.2010 р. №1116 (а.с.162-166 т.2). Тобто, керівник ПП «Завозінвест» 16.11.2010 р. не міг одночасно і отримувати у позивача в касі підприємства грошові кошти і в цей же день бути на відстані 855 км в місті Луганск, здійснювати відвантаження труб, а потім знову повернутись до міста Гайворон.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає про те, що судовим рішенням встановлено факт перебування директора ПП «Завозінвест» (оскільки на даному підприємстві найманих працівників не було і печатка підприємства не могла перебувати одночасно в двох місцях) в місті Луганськ, а не в місті Гайворон, як на це посилався представник позивача. Директор ПП «Завозінвест» одночасно не міг бути в різних містах України, враховуючи відстань між такими містами в розмірі 855 км. (а.с.161 т.2). Суд, зазначає про відсутність будь-якого економічної доцільності їздити з м. Луганська до м. Гайворон кожного дня для отримання грошових коштів готівкою, а покази представника позивача щодо перебування директора ПП «Завозінвест», принаймі 16 листопада 2011 р. в місті Гайворон, спростовуються фактами встановленими судовим рішення Севастопальского апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 р. по адміністративній справі №2а-10476/12/0170/5.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач надав податкову накладну виписану ПП «Завозінвест» від 15.11.2010 р. №15116. В той час, як вищеописаним судовим рішенням встановлено, що на наступний день 16.11.2010 р. ПП «Завозінвест» виписало податкову накладну №1116 від 16.11.2010 р.

Пунктом 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 (який був чинним на час складання податкових накладних) визначено, порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Тобто, проміжок часу в один день між датами виписки податкових накладних ПП «Завозінвест», а різниця між порядковими номерами податкових накладних складає 14000 штук . Суд критично оцінює можливість ПП «Завозінвест» за один день провести 14000 штук господарських операцій, за наслідками яких виписати податкові накладні за відповідними реквізитами.

Крім того, акт перевірки містить посилання на не можливість директора ОСОБА_5 повідомити деталі господарських операцій, що на думку суду також свідчить про безтоварність господарських операцій.

Податковий кредит та в подальшому зменшення суми бюджетного відшкодування, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично сплачений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового розгляду справи представники позивача посилались на те, що дані податкового обліку позивача, у яких відображені взаємовідносини з ПП «Завозінвест» і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами - податковою накладною та накладною.

Натомість, відповідач, посилався на висновки акту перевірки та зазначав про відсутність фактичних господарських відносин між позивачем та ПП «Завозінвест» та недостовірності первинних документів, наданих позивачем на підтвердження цих відносин.

Отже, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт реальності вчинення господарських операцій з поставки ПП «Завозінвест» товарів позивачеві за усним договором, зокрема, з огляду на відсутність належних та достовірних доказів щодо походження цих товарів, їх транспортування тощо.

Відсутність фактичного здійснення господарських операції свідчить, що відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. З огляду на це, наявність податкових та видаткових накладних, які формально відповідають вимогам до їх оформлення, у спірних правовідносинах не є підставою для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, оскільки під час судового розгляду справи доведено, що відомості у таких документах щодо господарських операцій не відповідають дійсності.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 08.09.09 №09/143, висновки якої є в силу 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України, надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 07.02.12 №21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

За таких обставин, враховуючи не підтвердження фактичного постачання ПП «Завозінвест» позивачеві товарів, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за такими операціями, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних та доказів оплати вартості товарів. Як встановлено у судовому засіданні, позивач та його контрагент ставили за мету не виконання договору, а складання документів, які б дали правові підстави позивачеві отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

А відтак, суд дійшов висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час зменшення суми бюджетного відшкодування за господарською операцією з ПП «Завозінвест» у січні 2011 року знайшло своє належне підтвердження в ході судового розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про визнання протиправним оскаржуваного рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2011 р. в сумі 9400 грн.

Березень, квітень 2011 р.

Як вбачається зі місту акту перевірки та розрахунку грошового зобов'язання, за березень та квітень місяць 2011 р. відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування в сумі 50985 грн. (36052 грн. + 14933 грн.) по господарським операціям з ПП «Технодім Трейдинг».

Відповідач дійшов висновку про порушення податкового законодавства, з огляду на не надання під час перевірки оригіналів податкових накладних виданих ПП «Технодім Трейдинг» №128004 від 18.02.2011 р. на суму 28608 грн. в т.ч. ПДВ 4768 грн., №314006 від 14.03.2011 р. на суму 64100,50 грн. в т.ч. ПДВ 10683,42 грн., №325001 від 25.03.2011 р. на суму 25500 грн. в т.ч. 4250 грн. Крім того, відповідач послався на акт від 15.04.2011 р. №1329/23-5/36110015 про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Технодім Трейдинг».

Представник позивача зазначив, що перевіряючим були надати усі оригінали податкових накладних, надавши суду для огляду оригінали цих податкових накладних, виписаних ПП «Теходім Трейдінг» №128004 від 18.02.2011 р. на суму 28608 грн. в т.ч. ПДВ 4768 грн., №314006 від 14.03.2011 р. на суму 64100,50 грн. в т.ч. ПДВ 10683,42 грн., №325001 від 25.03.2011 р. на суму 25500 грн. в т.ч. 4250 грн.

Тобто, вищезазначені податкові накладні в оригіналі наявні у позивача.

Згідно договору №ТТ-0016 від 28.01.2011 р. ПП «Технодім Трейдинг» взяло на себе зобов'язання по виготовленню робіт з монтажу декоративних елементів навісу та стін огородження, стелі та навісного фасаду (а.с.91-92 т.1). Згідно додатків до договору сторони визначили матеріал, вартість робіт та інші істотні умови (а.с.93-95 т.1).

Згідно договору №ТТ-0017 від 01.02.2011 р. ПП «Технодім Трейдинг» взяло на себе зобов'язання по виготовленню та монтажу стрілок, які вказували на в'їзд-виїзд на АЗС «Південний Буг» (а.с.101-102 т.1). Згідно додатку до договору сторони визначили матеріал, вартість робіт, строки виконання та інші істотні умови (а.с.103 т.1).

Вищезазначені роботи були виконані ПП «Технодім Трейдинг», що підтверджується актами здачі-прийняття робіт №Е0404005 від 04.04.2011 р., №Т0404006 від 04.04.2011 р.,№Т0404002 від 04.04.2011 р., №Т0404003 від 04.04.2011 р., №Т0404004 від 04.04.2011 р., видатковими накладними №Т0404015 від 04.04.2011 р., №Т0404014 від 04.04.2011 р. (а.с.98-99, 106-109 т.1).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що засновник товариства проживав у місті Одеса, а тому і виконавця послуг було знайдено саме в місті Одеса. Крім того, отримані послуги у вигляді стрілок в'їзду-виїзду на АЗС та стела-табло є в наявності на АЗС, що як на думку позивача, підтверджує товарність реальність послуг.

Враховуючи наявність оригіналів податкових накладних та доведеність реальності господарської операції з ПП «Технодім Трейдинг», суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання протиправним зменшення суми бюджетного відшкодування по господарській операцій з ПП «Технодім Трейдинг» в розмірі 50985 грн. - за основним платежем та 2 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Червень, липень 2011 р.

Як вбачається зі місту акту перевірки та розрахунку грошового зобов'язання, за червень та липень місяці 2011 р. відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування в сумі 20146 грн. (3901 грн. + 16245 грн.) по господарським операціям з ТОВ «Автек».

Правомірність висновків податкового органу щодо віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковій накладній виписаної ТОВ «Автек» після спливу 365 календарних днів з дня виписки податкової накладної, описано судом вище, а відтак зменшення суми бюджетного відшкодування (зменшення від'ємного значення суми бюджетного відшкодування) по господарській операцій з ТОВ «Автек» в розмірі 20146 грн. є правомірним.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання протиправним зменшення суми бюджетного відшкодування по господарській операцій з ТОВ «Автек» в розмірі 20146 грн. - за основним платежем та 8123 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Серпень 2011 р.

Як вбачається зі місту акту перевірки та розрахунку грошового зобов'язання, за серпень місяць 2011 р. відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування в сумі 36106 грн. по господарським операціям з ТОВ «СВ Кароліна», з огляду на висновки про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «СВ Кароліна».

Помилковість висновків податкового органу щодо завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «СВ Кароліна» описано судом вище, а відтак, висновок податкового органу щодо завищення суми бюджетного відшкодування є також протиправним, так як реальність господарських операцій з придбання ПММ доведена в судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання протиправним зменшення суми бюджетного відшкодування по господарській операцій з ТОВ «СВ Кароліна» в розмірі 36106 грн. - за основним платежем та 18053 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підсумовуючи вищеописане , оскаржуване рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість підлягає скасуванню в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 87091 грн. в т.ч. 50985 грн. -ПП «Технодім» і 36106 грн. -ТОВ «СВ Кароліна» за штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18055 грн. в т.ч. 2 грн. - ПП «Технодім» і 18063 грн. - ТОВ «СВ «Кароліна». В задоволенні позову щодо скасування оскаржуваного рішення в частині визначення решти сум, належить відмовити, з огляду на правомірність висновків податкового органу щодо порушень податкового законодавства.

Оскільки в судовому засіданні частково підтверджено висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Стосовно обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, суд зазначає наступне.

Позивач при зверненні до суду просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Враховуючи приписи пункту 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 р., визнання спірного акту нечинним та одночасне скасування його є помилковим. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акту.

Оскаржувані рішення не породили жодних наслідків, а відтак належним способом захисту в даному випадку є часткове скасування таких рішень без визнання його протиправним.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з частиною третьою цієї ж статті, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач при звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 2294 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 22.04.2013 р. (а.с.3 т.1), враховуючи часткове задоволення позовних вимог поверненню з Державного бюджету підлягає 2065,77 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Агротоп» до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції від 20.12.2012 р. №0000832300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 208179,1 грн. - за основним платежем.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції від 20.12.2012 р. №0000842300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині нарахування 144918,89 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 72458 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції від 20.12.2012 р. №0000852300, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в частині нарахування 87091 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18053 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі «Агротоп» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2065,77 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна