Постанова

від 05.08.2013 по справі 826/10593/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2013 року № 826/10593/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-Гарант"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної

податкової служби

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

№0000312207 від 20.06.2013р.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТС-Гарант" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання незаконним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС №0000312207 від 20.06.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість код 3014010100 на суму основного платежу 1402561 грн. і штрафних санкцій 350640 грн. прийняте на підставі Акту № 343/1-22-30/32848425 від 28.05.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МТС-Гарант» (код за ЄДРПОУ 32848425) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Промомбуд-2007» (код за ЄДРПОУ 35676870) за період з 01.05.2012 по 30.06.2012 та ТОВ «Девен Альянс» (код за ЄДРПОУ 37471577) за період з 01.05.2012 по 30.10.2012».

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що операції по взаємовідносинах між Позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, зазначає наступне:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-Гарант" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Промобуд 2007» за період з 01.05.2012 р. по 30.06.2012 р. та ТОВ «Девен Альянс» за період з 01.05.2012 р. по 30.10.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 28.05.2013 р. за №343/1-22-30/32848425 (надалі по тексту Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: пп.198.3, пп. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р. в результаті чого було занижено суму ПДВ на загальну суму 1 402 559,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2012 р. - 80 398 грн., травень 2012 р. - 694 096,00, червень 2012 р. - 193 144 грн., липень 2012 р. - 51 445 грн., серпень 2012 р. - 37 550 грн., вересень 2012 р. - 259 321 грн., жовтень 2012 р. - 86 607 грн.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.06.2013 р. №0000312207, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 1 753 121 грн. (1402561,00 грн. - основний платіж, 350640,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ "Промобуд-2007" (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір підряду №5/2012 на виконання будівельних робіт від 01.03.2012 р. (надалі по тексту Договір №5/2012).

Згідно п. 1.1 - п. 1.3 вищезазначеного Договору, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати наступні роботи: оздоблення фасаду на об'єкті: «Житлові будинки по вул. Чорновола, Дмитрівська, Полтавська в Шевченківському районі м. Києва» надалі об'єкт, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах і в порядку, що передбачений даним договором. Підрядник виконує передбачені цим договором роботи з матеріалів Замовника. Генпідрядник зобов'язаний своєчасно забезпечити Підрядника необхідними для виконання робіт матеріалами належної якості. Роботи вважаються виконаними Підрядником та прийнятими Замовником з моменту підписання акту приймання виконаних робіт форми КБ-2В.

Між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ "Промобуд-2007" (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір підряду №10/2012 на виконання будівельних робіт від 02.04.2012 р. (надалі по тексту Договір №10/2012).

Згідно п. 1.1 - п. 1.4 вищезазначеного Договору, Відповідно до умов цього Договору, Підрядник зобов'язується виконати ремонтно-будівельні роботи (надалі - роботи) на об'єктах, за адресою: Полтавська обл., м. Гребінка, пр. Пирятинський, 46, "Гребінківський елеватор", відповідно до проектно-кошторисної документації та здати їх Замовнику у встановлений строк, а Замовник зобов'язується прийняти Від Підрядника виконані роботи відповідно до умов Договору та оплати їх. Склад та обсяги робіт, які будуть виконуватись за даним Договором, визначаються проектно-кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною Договору: "Роботи спеціальні будівельні інші". Склад та обсяги робіт за вимогою Сторін можуть бути переглянуті в процесі будівництва у разі внесення змін до проектної документації у порядку, зазначеному у п. 53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. N 668 (далі - Загальні умови). Виконання робіт та взаємовідносини між Сторонами регулюються даним Договором, Загальними умовами, з урахуванням Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000 (далі - Правила) та чинним законодавством України.

Крім того, Між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ "Промобуд-2007" (Виконавець), з іншого боку, було укладено наступні Договори підряду: №11/2012 на виконання будівельних робіт від 03.04.2012 р.; №12/2012 від 05.04.2012 р.; №16/2012 від 03.05.2012 р.

Також, між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ "Девен Альянс" (Виконавець), з іншого боку, було укладено наступні Договори підряду: №1/06 на виконання будівельних робіт: №1/06 від 01.06.2012 р.; №2/07 від 02.07.2012 р.; №2/09 від 03.09.2012 р.; №2/10 від 30.10.2012 р.; №3/07 від 03.07.2012 р.; №5/04 від 03.04.2012 р.; №5/05 від 11.05.2012 р. та інші договори.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується, Додатковими угодами, договірною ціною, локальними кошторисами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, Актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковою вартістю ресурсів, податковими накладними, банківськими виписками та іншими документами, які містяться в матеріалах справи (оригінали були дослідженні та залучені до матеріалів справи).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти Позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних підприємств під час укладання та виконання договору.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена правова позиція повністю відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Крім того, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, дані контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як припущення контролюючого органу щодо ознак фіктивності правочинів або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того податкове законодавство не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями надання певних послуг.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази того, що отримані послуги Позивачем були використані в господарській діяльності, а саме: Договори, акти виконаних робіт, податкові накладні та інші (копії містяться в матеріалах справи).

Також, Суд звертає увагу на те, що в матеріал справи містяться Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва: від 15.04.2013 по справі №826/3313/13-а та від 15.04.2013 р. по справі №826/3366/13-а, які залишені без змін.

В Постанові Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/3366/13-а було визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському у районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Девен Альянс", за результатами якої складено акт від 1 березня 2013 року №615/2220/37471577 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Девен Альянс" (код за ЄДРПОУ 37471577) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.02.2011-28.02.2013рр."

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/3313/13-а було визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському у районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Промобуд - 2007", за результатами якої складено акт від 1 березня 2013 року №611/2240/35676870 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промобуд-2007" (код за ЄДРПОУ 35676870) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за 2011-2012 роки".

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом не беруться до уваги посилання Відповідача на Акти перевірки по контрагентам, які лягли в основу Акту перевірки Позивача, оскільки рішеннями Суду дані висновки викладені в Актах перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському у районі міста Києва Державної податкової служби по контрагентам (ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Промобуд-2007") Позивача були визнані протиправними.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000312207 від 20.06.2013р. підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України (надалі - ВАСУ) від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12, Постанові ВАСУ від 19 грудня 2012 р. К/9991/64526/12; Постанові ВАСУ від 05 вересня 2012 року К/9991/42479/12; Ухвалах ВАСУ: від 07 листопада 2012 К/9991/48571/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС № 0000312207 від 20.06.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість код 3014010100 на суму основного платежу 1402561 грн. і штрафних санкцій 350640 грн. прийняте на підставі Акту №343/1-22-30/32848425 від 28.05.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МТС-Гарант» (код за ЄДРПОУ 32848425) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Промомбуд-2007» (код за ЄДРПОУ 35676870) за період з 01.05.2012 по 30.06.2012 та ТОВ «Девен Альянс» (код за ЄДРПОУ 37471577) за період з 01.05.2012 по 30.10.2012».

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук