Ухвала

від 15.10.2013 по справі 826/10593/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10593/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТС-Гарант» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МТС-Гарант» звернулось до суду з позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 року №0000312207 ДПІ у Голосіївського району м. Києва відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на 1402 561 грн за основним платежем та на 350 640 грн за штрафними санкціями.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «МТС-Гарант» по дотриманню вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Промобуд-2007» за період з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року та ТОВ «Девен Альянс» за період з 01.05.2012 року по 30.10.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.05.2013 року № 343/1-22-30/32848425 у якому зазначені порушення позивачем вимог законодавства України, зокрема:

-п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.10.ст. 201ПК України в результаті чого занижено ПДВ у період, що перевірявся на суму 1 402 559 грн, у т.ч. за квітень 2012 року на суму 80 398 грн, травень 2012 року на суму 694096 грн, червень 2012 року на суму 193 144 грн, липень 2012 року на суму 51 445 грн, серпень 2012 року на суму 37 550 грн, вересень 2012 року на суму 259 321 грн та жовтень 2012 року на суму 86 607 грн.

На підставі вищезазначеного акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 року №0000312207 ДПІ у Голосіївського району м. Києва відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на 1 402 561 грн за основним платежем та на 350 640 грн за штрафними санкціями.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Промобуд-2007» (виконавець) укладено договір підряду №5/2012 на виконання будівельних робіт від 01.03.2012 року.

Згідно п.1.1 - 1.3 договору Замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати роботи по оздобленню фасаду на об»єкті: «Житлові будинки по вул. Чорновола, Дмитрівська, Полтавська в Шевченківському районі м. Києва, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи на умовах і у порядку, передбаченому даним договором. Роботи проводяться з матеріалу замовника. Роботи вважаються виконаними підрядником та прийнятими замовником з моменту підписання акту виконаних робіт форми КБ-2В.

02.04.2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Промобуд-2997 (виконавець) укладено договір підряду №10/2012 на виконання будівельних робіт від 02.04.2012 року.

Згідно умов договору, підрядник зобов'язався виконати ремонтно-будівельні роботи на об»єктах за адресою: Полтавська область, м. Гребінка, пр. Пирятинський, 46 «Гребінківський елеватор» відповідно до проектно-кошторисної документації та здати їх замовнику у встановлений строк, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи відповідно до умов договору та оплатити їх. Склад та обсяги робіт визначаються проектно-кошторисною документацією, яка є невід»ємною частиною договору «роботи спеціальні будівельні інші». Склад та обсяги робіт за вимогою сторін можуть бути переглянуті в процесі будівництва у разі внесення змін до проектної документації у порядку, зазначеному у п. 53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві.

Крім того, між позивачем як замовником та ТОВ «Промобуд-2007» (виконавець) укладено договори підряду №11/2012 на виконання будівельних робіт від 03.04.2012 року; №12/2012 від 05.04.2012р; №16/2012 від 03.05.2012 року.

Позивач як замовник та ТОВ «Девен Альянс» (виконавець) уклали договори підряду: №1/06 на виконання будівельних робіт: №1/06 від 01.06.2012 року; №2/07 від 02.07.2012р; № 2/09 від 03.09.2012 року; № 2/10 від 30.10.2012 року; №3/07 від 03.07.2012 року; № 5/04 від 03.04.2012 р; №5/05 від 11.05.2012 року, тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, всі зобов'язання за договором виконані належним чином, що підтверджується додатковими угодами, договірною ціною, локальними кошторисами, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковою вартістю ресурсів, податковими накладними, банківськими виписками.

Отже, суд першої інстанції достовірно встановив, що між позивачем та його контрагентами мали місце реальні господарські операції пов»язані з виконанням договірних відносин.

Доказів того, що зазначені договори не були дійсними, відповідач в ході розгляду справи не надав.

Крім того, судом були враховані ті обставини, на момент укладення та виконання договорів всі контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники ПДВ.

Будь-які порушення з боку контрагента, суд вважає, не можуть тягнути за собою наслідків для позивача, оскільки податковим органом не встановлено його вини.

Крім того, судом першої інстанції надано оцінку реальності укладених між позивачем та його контрагентами господарських договорів, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За змістом частин 1 та 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Відповідачем не було доведено, що, укладаючи вищезазначені договори, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст.. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Господарські операції повинні були відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Як зазначено у п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Згідно з п.198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту ( п. 201.10 ст.201 ПК).

Як встановлено в ході розгляду в суді першої інстанції, сторони не заперечували, що на момент вчинення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані як платники ПДВ.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем надано переконливі докази , які свідчать про реальність господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентами, а тому викладені в акті перевірки висновки відповідача з цього приводу є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах Закону.

Крім того, судом було встановлено і дана обставина підтверджується зібраними у справі доказами, що отримані позивачем послуги були використані в господарській діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за № 826/3313/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Девен Альянс».

Відповідно до постанови цього ж суду у справі за №826/3313/23-а визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Промобуд-2007» за результатами якої складено акт від 01.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки цього товариства з контрагентами за період 2011-2012 років.

Відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особи, що до яких встановлено ці обставини.

Таким чином, суд першої інстанції, надавши правову оцінку встановленим у справі обставинам прийшов до правильного висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 року, а тому правильно скасував зазначене повідомлення-рішення.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 16 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.