Постанова

від 06.08.2013 по справі 826/11000/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2013 року 08:49 № 826/11000/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Шередько А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доВідділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за участю: позивача:ОСОБА_1, від відповідача: Гріненко Л.І.

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач), в якому з урахуванням зміни позовних вимог просить:

1. визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві щодо ненадання боржнику ОСОБА_1 постанови про закінчення виконавчого провадження з зазначенням про зняття арешту, накладеного на майно боржника,

2. звільнити все належне ОСОБА_1 майно з-під арешту, накладеного Районним відділом державної виконавчої служби в Мінському районі м. Києва на підставі постанови про арешт майна боржника № 1319 від 16.12.2004 року з вилученням запису про обтяження № 725028 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

3. зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві надати ОСОБА_1 копію постанови про закінчення виконавчого провадження на виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва № 2-63/02, з зазначенням про зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_1

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що Відповідачем на його звернення не надано постанови про закінчення виконавчого провадження в порушення вимог чинного законодавства, яка мала б бути прийнята, на його думку, після повернення до відділу виконавчого листа у зв'язку з фактичним виконанням ним у повному обсязі рішення суду. Крім того, позивач зазначає, що до цього часу не знято арешт з його майна, накладений в межах проведення виконавчого провадження, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та перешкоджає його правам вільно користуватись належним на праві власності майном.

Відповідач матеріали виконавчого провадження не надав, пояснивши, що провадження № 465/2 за 2005 рік втрачено при ліквідації відділу 01.11.2005 р. та не заперечує проти жодного законно прийнятого рішення.

У судове засідання сторони з'явились.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06.08.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 12.08.2013 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 лютого 2002 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 17 903,53 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 2 000,00 грн. моральних збитків, 179,04 грн. держмита, всього 20 082,57 грн.

На виконання рішення суду 14.03.2002 р. Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист.

Розпорядженням Районного відділу державної виконавчої служби Подільського управління юстиції у м. Києві від 04.04.2005 р. № 465/2-8127 виконавчий лист направлено ТОВ «Він Софт» для проведення утримань в розмірі 20 % від заробітку до погашення боргу в сумі 19 353, 74 грн.

Листом від 26.01.2011 р. № 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Софт» (ЄДРПОУ 32454761) повідомило відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про утримання з доходів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу у сумі 19353,74 грн., що відповідає залишку боргу станом на 04 квітня 2005 року відповідно до Розпорядження від 04 квітня 2005 року за № 465/2-8127 на виконання виконавчого листа від 11 лютого 2002 року за № 2-63/02, виданого Шевченківським районним судом м. Києва. Також даним листом товариство повернуло виконавчий лист від 11 лютого 2002 року за № 2-63/02, про що свідчить зміст опису вкладення у цінний лист з оголошеною цінністю.

Зазначений лист отримано відповідачем 10 лютого 2011 р. згідно відмітки у повідомленні про вручення поштового відправлення.

Листом від 29 травня 2013 р. позивач звернувся до відповідача, в якому повідомив, що не отримував постанови про закінчення виконавчого провадження, яка на його думку, мала бути винесена одразу після отримання інформації відділом про фактичне виконання судового рішення. Крім того, позивач повідомив, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3774267 від 22.05.2013 р. на даний час зареєстровано обтяження у вигляді арешту на все належне йому майно відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 1319 від 16.12.2004 року, винесеної Районним відділом державної виконавчої служби в Мінському районі м. Києва (з якого виконавче провадження було направлено до ВДВС Подільського РУЮ м. Києва за місцезнаходженням ТОВ «Він Софт»).

У зазначеному листі позивач просив надати йому копію постанови про закінчення відносно нього виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-63/02, виданим Шевченківським районним судом м. Києва 11.02.2002р. У випадку відсутності у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначення про зняття арешту, накладеного на належне йому майно, надати постанову (у двох екземплярах) про зняття арешту з належного йому майна.

Листом від 12.07.2013 р. № В/2 відповідач надав відповідь, що згідно з Реєстром виконавчих проваджень «АРМ «ВП - Виконавець» виконавче провадження з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва за № 2-63/02 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у відділі не зареєстровано.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV).

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 606-ХІV (далі по тексту в редакції закону на час повернення виконавчого листа згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ВінСофт» від 26.01.2011 р. № 1) виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (частина третя статті 49).

Відповідно до статті 50 Закону № 606-ХІV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша).

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частина друга).

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно (частина третя).

Таким чином, судом встановлено, що отримавши інформацію від Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Софт» про фактичне виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва, відповідач мав вчинити дії по закінченню виконавчого провадження в порядку статті 49 Закону № 606-ХІV.

Інформація про відсутність виконавчого провадження у відділі, про яку зазначалось у листі на адресу позивача від 12.07.2013 р. № В/2, спростовується матеріалами справи.

Так, представник відповідача дав суду пояснення, що перевіркою книг реєстрації виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю по дільниці № 2, встановлено, що виконавчий лист № 2-63 від 11.02.2002р. Шевченківського райсуду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 17 903, 53 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. моральних збитків, 179, 04 грн. держмита, а всього 20 082, 57 грн. перебував на виконанні у відділі з 2005р.

Розпорядженням державного виконавця від 04.04.2005 виконавчий документ було направлено за місцем роботи для проведення стягнення з заробітної плати боржника.

Оскільки, виконавчий документ направлявся до ВДВС Подільського РУЮ за місцем роботи боржника, арешт на майно боржника відділом ДВС Подільського РУЮ не накладався, перевірка майнового стану та накладення арешту на майно боржника проводилася відділом ДВС за місцем проживання боржника згідно ст. 57, п.1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження № 465/2 за 2005 рік втрачено при ліквідації відділу 01.11.2005р., а тому в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відсутнє. Реєстрація виконавчих проваджень в ЄДРВП розпочалася з 2006 року.

Крім того, представник відповідача повідомив, що виконавчий лист № 2-63 від 11.02.2002р. Шевченківського райсуду м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_4 17 903, 53 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 200 грн. моральних збитків, 179, 04 грн. держмита, а всього 20 082, 57 грн., що повернувся до відділу з TOB «Він Софт» з відміткою про виконання, втрачено при передачі від одного державного виконавця до іншого по дільниці № 2.

05.08.2013р. до Шевченківського райсуду м. Києва відповідачем надіслано подання про видачу дублікату виконавчого листа № 2-63 від 11.02.2002р.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено бездіяльність при розгляді клопотання позивача про надання йому копії постанови про закінчення виконавчого провадження.

Слід вказати, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, або нездійснення суб'єктом владних повноважень дій, які випливають із його повноважень на виконання вимог чинного законодавства та впливають на права, свободи та інтереси фізичної чи юридичної особи.

А тому підлягають задоволенню позовні вимоги про

визнання протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві щодо ненадання боржнику ОСОБА_1 постанови про закінчення виконавчого провадження з зазначенням про зняттям арешту, накладеного на майно боржника,

зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві надати ОСОБА_1 копію постанови про закінчення виконавчого провадження на виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва № 2-63/02, з зазначенням про зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_1

шляхом визнання протиправною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві щодо ненадання боржнику ОСОБА_1 постанови про закінчення виконавчого провадження, прийнятої відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві надати ОСОБА_1 копію постанови про закінчення виконавчого провадження на виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва № 2-63/02.

Щодо зазначення у постанові про закінчення виконавчого провадження про зняття арешту, суд вважає позовні вимоги в цій частині некоректними, з огляду на відсутність у Законі України «Про виконавче провадження» вимог про зняття арешту саме в постанові про закінчення виконавчого провадження та, як вбачається з матеріалів справи, зокрема Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачем цього зроблено не було.

З урахуванням вимог статті 50 Закону № 606-ХІV відповідач при закінченні виконавчого провадження мав би зняти арешт, накладений на майно боржника.

Тому, відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та зобов'язати відповідача зняти арешт з належного позивачу майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві щодо ненадання боржнику ОСОБА_1 постанови про закінчення виконавчого провадження, прийнятої відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві зняти арешт з належного ОСОБА_1 майна.

4. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві надати ОСОБА_1 копію постанови про закінчення виконавчого провадження на виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва № 2-63/02.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Судові витрати в сумі 17,20 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. О. Маруліна