Рішення

від 13.08.2013 по справі 910/12844/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12844/13 13.08.13

За позовом державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-

рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України

до публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

про стягнення 117 707, 00 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник Кіндер М.В. (довіреність № 177/10-12 від 16.07.2013 року)

відповідача: представник Бєляєва В.В. (довіреність № 01-29-1298 від 29.11.2012 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державна організація «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» про стягнення 117 707, 00 грн., (у тому числі: 106 600, 00 грн. - основного боргу, 7 462, 00 грн. - штраф, 447, 00 грн. - пеня, 3 198, 00 грн. - 3 % річних).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/12844/13 та призначено її розгляд на 23.07.2013 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника Відповідача розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову заперечував, зазначаючи про те, що Позивач не надав доказів в підтвердження виконання зобов'язань за договором, крім того зазначив про те, що на початку 2013 року Позивачу направлено повідомлення та додаткова угода про розірвання договору. В частині стягнення штрафу зазначив про необґрунтованість позовних вимог, оскільки стягнення штрафу умовами договору не передбачено.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.08.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 22.03.2011 року укладено договір № 14301, відповідно до якого Позивач зобов'язався організувати цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечити та виконати аварійно-рятувальні роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, а Відповідач сплатити їх вартість.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до пункту 4.1 договору № 14301 від 22.03.2011 року вартість робіт склала 84 000, 00 грн. на рік.

Перерахування коштів згідно пункту 4.2 договору № 14301 від 22.03.2011 року здійснюється щомісячно в розмірі 1/12 річної суми, що дорівнює 7 000, 00 грн. в строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Додатковою угодою № 2 від 18.11.2012 року до договору № 14301 від 22.03.2011 року сторони змінили пункт 4.2 договору та виклали його у наступній редакції: перерахування коштів здійснюється щомісячно в розмірі 1/12 річної суми, що дорівнює 8 200, 00 грн. в строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Надання послуг Позивачем у період з травня 2012 року по травень 2013 року підтверджено наданими суду актами (копії залучені до матеріалів справи).

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 14301 від 22.03.2011 року на суму 106 600, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач повністю не оплатив вартість наданих послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 106 600, 00 грн.

Відповідач у письмовому відзиві заперечив факт надання послуг Позивачем та надав копію листа-повідомлення про розірвання договору від 31.01.2013 року та копію угоди від 30.01.2013 року про розірвання договору № 14301 від 22.03.2011 року. В підтвердження направлення зазначених документів на адресу Позивача, Відповідач надав повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте надане Відповідачем повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.01.2013 року як доказ відправлення зазначеного листа та угоди не може братись судом до уваги, оскільки з нього не можливо встановити які саме документи були направлені на адресу Позивача.

Натомість, пунктом 6.2 договору № 14301 від 22.03.2011 року встановлено, що припинення Позивачем постійного та обов'язкового обслуговування Відповідача здійснюється у разі закриття останнього або ліквідації причин, які зумовлюють його небезпечність, що підтверджується актом спеціально утвореної міжвідомчої комісії. В разі виникнення вищезазначених умов, Відповідач повинен не пізніше як за два місяці письмово повідомити про це іншу сторону (пункт 7.3).

Таким чином, не знайшли свого підтвердження посилання Відповідача, викладені у письмовому відзиві, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, визначені пунктом 6.2 договору № 14301 від 22.03.2011 року.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач неодноразово, 10.08.2012 року та 21.02.2013 року звертався до Відповідача з вимогами про сплату заборгованості, які залишилися останнім без відповіді та без задоволення.

Оскільки факт надання послуг підтверджується відповідними актами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 106 600, 00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за надані послуги.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.3 договору № 14301 від 22.03.2011 року встановлено, що за порушення терміну оплати Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0, 01 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, вимога Позивача про стягнення 447, 00 грн. пені за період з грудня 2012 року по травень 2013 року підлягє задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовної вимоги про стягнення 3 % річних, суд встановив, що вимога про стягнення 3 198, 00 грн. 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача штрафу у сумі 7 462, 00 грн. з посиланням на статтю 231 Господарського кодексу України.

Частиною другою статті 231 Господарського кодексу України встановлено розмір штрафних санкцій, які застосовуються до порушника господарського зобов'язання (за умови, коли хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту) у випадку поставки товарів (виконання робіт чи послуг) неналежної якості (комплектності) та порушення строків поставки товарів (виконання робіт чи послуг). Розмір штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання частиною другою статті 231 Господарського кодексу України не встановлено.

Таким чином, у Позивача відсутня правова підстава для нарахування та стягнення з Відповідача у даному випадку штрафу за порушення грошового зобов'язання.

Встановивши відсутність правової підстави, яку Позивач поклав в основу своєї вимоги до Відповідача, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені державною організацією «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 110 245, 00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (04071, м. Київ, Подільський район, вулиця Верхній Вал, 70, ідентифікаційний код 03150071) на користь державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України (03069, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Кіровоградська, будинок 19, ідентифікаційний код 33630478) 106 600 (сто шість тисяч шістсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 447 (чотириста сорок сім) грн. 00 коп. - пеня, 3 198 (три тисячі сто дев'яносто вісім) грн. 00 коп. - 3 % річних та 2 204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 90 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 15.08.2013 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.